ІВАН АНДРУСЯК НОВІ ПОЕЗІЇ  
гірка вода не переносить броду...
а може річку справді звати нетря...
тут ґонтарі в яких немає...
мають щастя звуки підневільні...
коли дощі зрікаються води...
живучи – живи і бійся...
орда набігає завжди з південного сходу...
а тишу і смолу приречені любити...
собі природа повертає все...
іще кілька годин після дощу...
осінній ліс ще трохи постояв...
отак і твориться цей світ...
трава не знає старості...
старенький дощ...
вечірнє небо має перспективу...
ТІНЬ ВОДИ. цикл (1-7)
не по одному відпускає...
між дереворитів...
КРОПИВА (із рослинного циклу)
поза яром вулиця пушкіна...
УСЕ СОЛОДШИЙ САД. Вірші навиріст (цикл, 1-7).
"Доросла" версія циклу. "Дитячу" версію див. у розділі "Для дітей"
як мудро пахне скошена трава... (1-2)
майже місяць наших дерев... (1-2)
яка безрадісна птаха...
колись я прийду на те місце з якого маю вертатись...
залетіла куля біла...
мій Боже лиши мені тишу...
приходили назватися людьми...
народження звуку – тріск...
добрі люди вмирають...
До поетичного розділу
На головну сторінку
Хостинг от uCoz