Іван АНДРУСЯК

 

.   .   .

 

1

 

як мудро пахне скошена трава

як сонно сохне тиша над садами

і як на яблуневих островах

птахи непропорційно посідали

 

сидять собі і слухають траву

і небо все насичене травою

так солодко синіє наді мною

немовби я у ньому і живу

 

 

2

 

так – мудро пахне скошена трава

ще трохи соком – але більше духом

ще трохи сміхом – але більше вітром

який знетямивсь думати про вічне

гуляючи бездонними степами

 

і дотепер не думати не може

хоча степів давно уже нема