Іван Андрусяк

 

.   .   .

 

приходили назватися людьми

а ми стояли збоку і чекали

хто́ будемо сьогодні –

                          чи руками

торкнемося чи ляжемо кістьми

 

і сніг стояв меж нами мовби сам

не свій не їхній навіть не лапатий –

він просто перший знав куди тікати:

спочатку в землю – далі в небеса