Іван АНДРУСЯК

 

.   .   .

 

старенький дощ

– увесь у зморшках –

повільно тихо так іде

спираючися об дерева

 

під кожним древом посто́їть

ранкові запахи вдихне

і рушить далі

 

                          і вільшанка

зітхне полегшено в гнізді

поправить під крилом яєчка

і вмоститься на них зручніше