Іван АНДРУСЯК

 

.   .   .

 

отак і твориться цей світ –

з дощу забутого над містом

із болю у гілках безлистих

із усмішок яким не слід

тривати довше ніж вода

стікає з ринви і шукає

якщо не виходу то краю

де помирає – і зліта…

 

куди, куди летить вода?

 

…я знаю тільки те що знаю –

а Він не всім відповіда…