Іван АНДРУСЯК
. . .
отак і твориться цей світ –
з дощу забутого над містом
із болю у гілках безлистих
із усмішок яким не слід
тривати довше ніж вода
стікає з ринви і шукає
якщо не виходу то краю
де помирає – і зліта…
куди, куди летить вода?
…я знаю тільки те що знаю –
а Він не всім відповіда…