≤ван јЌƒ–”—я 

 

.†† .†† .

 

веч≥рнЇ небо маЇ перспективу

 

нехай на ньому жодноњ хмарини

нехай н≥ птаха ан≥ л≥така

≥ ще з≥рки не встигли прозирнути Ц

та вже воно не однотонно синЇ

¤ким здавалос¤ ц≥л≥ський день

а справжнЇ небо

††††††††††††††††††††††††††††††††† р≥зне в кожн≥й мит≥

свого далекоглибного триванн¤

 

н≥де по ньому погл¤д не ковзне

спинилось око Ц погл¤д не спинивс¤

в≥н усе глибше в небо проникаЇ

≥ нав≥ть сам в≥дстежуЇ св≥й рух

 

тож саме там нечувано далеко

в≥н ≥ зустр≥не цю самотню з≥рку

й повернетьс¤ уже не сам а з нею

 

та надто вже њм здалеку ≥ти Ц

≥ нам здаЇтьс¤ що в н≥чному неб≥

сама пов≥льно виринаЇ з≥рка