Іван АНДРУСЯК

 

.   .   .

 

1.

 

майже місяць наших дерев

розпросторився і тремтить

не про те що усі помрем

а що вижити маєш ти

 

з того світу де впала зоря

і не стало зорі

з того місця звідки земля

іде по землі

 

майже місяць пройшов повз нас

і сховався за них

де ні мертвих не збереглась

ані решти живих

 

і не випростай їм самим

дерев’яну снагу

до тюрми або до суми

іти по снігу

 

де ні мертвих не збереглась

ні снів ні дерев

тільки місяць який за нас

прийде і помре

 

 

2.

 

уже розверзлись стадіони

розкрилася і перейшла

земля з коричневого скла

на поле матово червоне

 

а грай – вона холодна в грі

і прикидається землею

коли підеш услід за нею –

немов дитина – по землі