Іван АНДРУСЯК

 

 

.   .   .

 

а тишу і смолу приречені любити

усі хто не знайшов ні тиші ні смоли

у цій самотині в деталях посполитих

які лише у сні деталями були

 

сміялася смола і тиша навісніла

і синьо-сірий сніг стояв а не ішов

і місяць мов прилип комусь до підошов

й здавався через це розгубленим і білим