Гарольд ПІНТЕР

 

 

ПРИВИД

 

На горлі пальці чув м’які –

Здавалось, душить хтось мене.

 

Чув губи млосні і тверді –

Здалось, цілує хтось мене.

 

Кістки життя мого аж тріскали,

Я ж в очі зазирнув мигцем

Здивовано – його лице

Таке ж солодке і зловіще.

 

Він не сміявся і не плакав –

Широкі очі, шкіра біла.

 

Я не сміявся і не плакав –

Лише щоки його торкнувся.

                                           1983

 

Переклад Івана Андрусяка

І Катерини Борисенко

 

На попередню

На головну