ХРАБУСТ

Іван Андрусяк. Храбуст: поезії 2004-2005. Бібліотека альманаху "Кальміюс". - Донецьк: Видавнича аґенція "OST", 2006

«Іванові Андрусяку, якби за допомогою якоїсь машини часу його вдалося переселити у XVIII ст., безсумнівно, судилась би кар’єра викладача поетики у славетній Києво-Могилянській Академії. Його вірші, по-бароковому ускладнені і обважнілі, так і просяться, аби їх прикрасили декоративною гравюрою Григорія Левицького. Він – поет-філолог, відважний навігатор у книжковому океані, майстер асонансів і внутрішніх рим, що поклав собі за мету потенціювати розгортання внутрішньої форми слова до його прикінцевих меж. Почавши свій шлях у літературі як виразний деконструктор логоцентриських матриць письма (першою половиною 90-х на голосну імперативність здобулася його чи то декларація, чи то пророцтво “ми останні пророки в країні вчорашніх богів / ми останні предтечі Великого Царства Диявола / ми зчиняємо галас і це називається гімн / ми сякаємось в руку і це називається правила... “), Андрусяк у останніх своїх книгах “Шарга”, “Повернення в Галапагос” і особливо ж “Сад перелітний” – віднаходить власне “акме”: синтез вершин і низин, вертикалі і горизонталі, технік фонетичного дешифрування синтагми і емоційних констант віднайденої нарешті “постаті голосу”. І майже завжди на денці закрученого в тугу спіраль інтелектуального сюжету лишається дещиця непозбутнього національного романтизму, без якого вербальний простір перетворився б на музейну вітрину»
Олександр Хоменко, "Десять років довкола озера"