—ьогодн≥ душу вит≥сн¤ють на марі≥неси

У¬≥дколи себе памТ¤таю, мр≥¤в стати письменником, бо нав≥ть найперш≥ своњ в≥рш≥ створив тод≥, коли ще не вм≥в њх записати. “ож ¤к би банально це не звучало, а л≥тература ≥ Ї моњм житт¤м. Ѕодай тому, що через нењ (чи то пак Ц завд¤ки њй!) з мене посл≥довно не вийшло: а) вербовецького іазди (попри наполегливе бажанн¤ батьк≥в); б) шк≥льного учител¤ (попри педагог≥чну першу осв≥ту); в) державного чиновника (попри другу осв≥ту ≥ пТ¤тир≥чний стаж держ≠службовц¤); г) УзубраФ журна≠л≥стики (бо дл¤ цього треба було писати насамперед про пол≥тику, а мен≥ все корт≥лос¤ про л≥тературу). ј також не вийшло пи¤цюги (до чого неодм≥нно спричинивс¤ б пункт УаФ), затурканого ≥стерика (пункт УбФ), вузьколобого Учинуш≥Ф з≥ скл¤ними очима (пункт УвФ) чи цин≥ка (пункт УгФ). ј вже що вийшло Ц то ви≠йшлоЕФ Ц жартома розпов≥даЇ про себе один ≥з ¤скравих автор≥в сучасноњ украњнськоњ л≥тератури, нешаблонний, а в≥дтак не кожному доступний поет, прозањк, перекладач, досв≥дчений критик ≥ редактор ≤ван јндрус¤к.

—ьогодн≥ пан јндрус¤к Ц г≥сть У√азетиФ.

ƒит¤ча л≥тература Ц доросла в≥дпов≥дальн≥сть

Ц ”се част≥ше л≥тературн≥ критики зауважують Ц Ујндрус¤к дитин≥ЇФ, маючи на уваз≥, що все час≠т≥ше ви звертаЇтьс¤ до написанн¤ дит¤чоњ л≥тератури, ¤ку вважаЇте Увищим п≥лотажемФ дл¤ письменника. Ѕа б≥льше, свою Удит¤чуФ л≥тературу називаЇте ≥нод≥ нав≥ть б≥льш УдорослоюФ. як≥ ознаки ц≥Їњ Удорослост≥Ф?

Ц ÷ими словами лише намагавс¤ привернути увагу колег до того, що працювати дл¤ д≥тей Ц це передовс≥м величезна в≥дпов≥дальн≥сть. ќстанн≥м часом довол≥ часто маю змогу виступати перед малечою, сп≥лкуватис¤ з д≥тьми р≥зного в≥ку Ц в≥дтак бачу, з ¤кою величезною дов≥рою вони сприймають кожне мовлене, а тим паче написане слово. ѕричому що менш≥ д≥ти Ц то б≥льша дов≥ра! « цього випливаЇ, що ми, письменники, ¤к≥ працюють дл¤ д≥тей, Ц фактично не маЇмо права на помилку. Ѕо кожна наша помилка обходитьс¤ занадто дорого. ƒит¤ча л≥тература Ц це доросла в≥дпов≥дальн≥сть.

Ц —вого часу ви розпов≥дали, що ваш≥ Умал¤вкиФ (так ≤. ј. н≥жно говорить про своњх д≥ток, Ц У√азетаФ) Ї повноправними сп≥вавторами, бо не лише оц≥нюють, п≥дказують, слушно критикують, а нав≥ть сам≥ УпровокуютьФ сюжети. як д≥лите гонорари? ўо порадите кожному читачев≥ повчитис¤ в≥д своњх д≥тей?

Ц ќдин ≥з моњх найулюблен≥ших казкар≥в ≥ м≥й добрий старший друг •урам ѕетр≥ашв≥л≥ каже, що дитина Ц це повноц≥нна особист≥сть, ¤ка в≥д дорослого в≥др≥зн¤Їтьс¤ лише тим, що маЇ трохи менший досв≥д. я додав би, що вона цим досв≥дом не лише не навчена, але й не обт¤жена ≥ не засм≥чена, ¤к нер≥дко ми, доросл≥. “ому у своњх Умал¤вокФ учус¤ щодн¤ ≥ всього Ц передовс≥м щирост≥, в≥дкритост≥, доброти. ј своњ УгонорариФ вони отримують завжди Ц п≥клуванн¤, турботу ≥ любов (усм≥хаЇтьс¤).

Ц УЅезв≥дпов≥дальна й бездумна УпопсаФ догризаЇ дорослу л≥тературу, а тепер ще й до д≥тей пхаЇтьс¤Ф, Ц зауважили ви ¤кось. як≥ книги н≥защо не дозволили б читати своњм д≥т¤м? ”загал≥, у с≥мТњ јндрус¤к≥в багато табу?

Ц ћи з дружиною вол≥Їмо не накладати табу, а так сп≥лкуватис¤ з д≥тьми, щоби вони сам≥ доходили розум≥нн¤, що њм ц≥каве й корисне, а чого краще уникати. ѕрим≥ром, п≥д час л≥тн≥х кан≥кул бабус≥ УприсадилиФ Ћ≥зу на телесер≥али. Ќу, дивитьс¤ бабус¤ вечорами ¤кесь УмилоФ, й онучка б≥л¤ нењ тулитьс¤, сп≥лкуютьс¤ соб≥ Ц добре. јле в≥дтак уже в  иЇв≥ бачимо: приходить донька з≥ школи, в≥дразу ж умикаЇ телев≥зор ≥ УживеФ там. ≈, н≥ Ц треба про це поговоритиЕ ≤ дл¤ початку домовл¤Їмос¤ з Ћ≥зою про те, що коли вже вони так ≥з бабусею УзвиклиФ Ц ≥ сп≥лкуютьс¤ про це по телефону, враженн¤ми обм≥нюютьс¤, Ц то нехай оберуть соб≥ ¤кийсь один сер≥ал, найменш гидотний, а не дивл¤тьс¤ все п≥др¤д. Ќу, ≥ з бабусею, зв≥сно, про це саме домовл¤Їмос¤. ќсь так воно триваЇ м≥с¤ць, другий Ц а ми час в≥д часу розпитуЇмо, про що там ≥детьс¤ й чому, привчаЇмо до критичного погл¤ду, а не просто до безглуздого Упоглинанн¤Ф всього, що Ї на екран≥. “ак зб≥гаЇ ще м≥с¤ць Ц ≥ бачимо, що Ћ≥за все част≥ше забуваЇ про той сер≥ал, що в нењ вже Ї реч≥ ц≥кав≥ш≥: музикою захопилас¤, книжки про це штуд≥юЇ, братик на г≥тар≥ вчить гратиЕ «апитую нещодавно: У„ого ж св≥й сер≥ал не дивишс¤?Ф Уј, Ц каже, Ц воно дурнеФ!

ѕро щаст¤ та... нещаст¤

Ц Ућо¤ мр≥¤: написати щось таке, що читали б через сто-дв≥ст≥ рок≥вФ, Ц сказали ви в одному з ≥нтервТю. ÷≥каво, написали вже таку р≥ч? якими творами хот≥ли б ув≥йти у шк≥льн≥ хрестомат≥њ?

Ц Ѕоюс¤ хрестомат≥й, а своЇњ в них присутност≥ боюс¤ ще дужче! У–ад¤нськеФ вивченн¤ л≥тератури, ¤ке за своЇю суттю не зм≥нилос¤ н≥ на йоту ≥ в украњнськ≥й школ≥, Ц це моторошна р≥ч, ¤ка намертво вбиваЇ в дитини ≥нтерес до письменства й художньоњ культури загалом.

я Ї прихильником ц≥лком ≥ншого п≥дходу: коли фах≥вц≥ Ц л≥тературознавц≥, психологи й педагоги Ц визначають комплекс моральних, етичних та естетичних ≥дей, котр≥ з д≥тьми певного в≥ку доречно обговорити в рамках програми з л≥тератури певного класу, й рекомендують розгорнутий перел≥к твор≥в, у ¤ких ц≥ ≥дењ мають найкраще художнЇ вт≥ленн¤. ¬≥дтак школ¤р≥ п≥д ке≠р≥вництвом учител¤ обирають ≥з цього перел≥ку тих автор≥в ≥ т≥ твори, ¤к≥ њм ц≥каво було б прочитати й обговорити, при цьому педагог так спр¤мовуЇ цей виб≥р, щоби не оминути ключов≥ в ≥стор≥њ л≥тератури постат≥ й тексти. ј дал≥ Ц на основ≥ прочитаного Ц триваЇ розмова про ц≥нност≥, й принаг≥дно зТ¤совують, за допомогою ¤ких художн≥х засоб≥в автор подаЇ текст у такий спос≥б, щоб ми в його контекст≥ мали змогу подумати й поговорити саме про так≥ ц≥нност≥. Ќа жаль, ан≥ чиновники, н≥ тим паче педагоги до такого п≥дходу нин≥ не готов≥...

Ц Ќе секрет, що письменникам, аби вижити, левову частку особистого часу доводитьс¤ витрачати не на власну творч≥сть, а на р≥зн≥ поверхнев≥ реч≥, за ¤к≥, однак, плат¤ть непоган≥ грош≥. якби питанн¤ ф≥нанс≥в не було проблемою, чим займалис¤ б передовс≥м?

Ц “им, чим ≥ займаюс¤. «в≥сно, залишивши соб≥ лише основну роботу й в≥дмовившись в≥д додаткових п≥дроб≥тк≥в. ћо¤ основна робота Ц л≥тературний редактор видавництва У√ран≥-“Ф. ћи робимо хорош≥ дит¤ч≥ книжки, а часом ≥ розумн≥ доросл≥. ўо може бути краще?!

Ц ќднак, перегл¤нувши асортимент книгарень, ≥з жахом усв≥домлюЇш, що в≥н в≥дпов≥даЇЕ сучасному стану речей. Ќа полиц¤х Ї те, що добре продаЇтьс¤, а в≥дтак легке, в≥дпочинкове, попул¤рне чтиво без нат¤ку на думанн¤Е Ќа вашу думку, чого оч≥кувати п≥сл¤ покол≥нн¤ Уточка.нетФ?

Ц ¬ ≥стор≥њ завжди бувало так, що епохи Утехн≥чн≥Ф, так би мовити, зовн≥шнього прогресу, зм≥нювалис¤ епохами УдуховнимиФ Ц прогресу внутр≥шнього. Ќауково-техн≥чний прогрес Ц штука н≥бито хороша, але насправд≥ в≥н спр¤мований на те, щоби плекати т≥ло дл¤ його... знищенн¤ (бо технолог≥њ розвиваютьс¤ передовс≥м у в≥йськових ц≥л¤х, а Ублага цив≥≠л≥зац≥њФ Ц це просто њх Упоб≥чний продуктФ, Удовколав≥йськова ≥нфраструктураФ). ѕри цьому душу вит≥сн¤ють на марі≥неси: згадаймо ћарксову теор≥ю про УбазисФ ≥ УнадбудовуФ, де в царину зневажливого пон¤тт¤ УнадбудовиФ в≥дсунуто все людське, тод≥ ¤к базисом вважали все УмашиннеФ, ф≥зичне. “е, що ми бачимо на полиц¤х книгарень, на екранах телев≥зор≥в, на газетних ≥ журнальних розкладках, на в≥тринах Умодних, сучаснихФ мистецьких галерей ≥ на б≥льшост≥ ≥нших Упо≠д≥ум≥вФ, Ц оце засилл¤ все поп≠с≥шоњ попси й усе переступн≥ших переступ≥в, Ц це ≥ Ї та страшна УнадбудоваФ, ¤ка в постмодерному ви¤в≥, здаЇтьс¤, доходить своЇњ агон≥њ.

 оли конаЇ епоха Ц це дуже неприЇмна, моторошна р≥ч, Ц а вона в нас уже майже п≥втора стол≥тт¤ конаЇ... ясна р≥ч, п≥сл¤ всього цього мусить плавно, тривало, бол≥сно народитис¤ новий пер≥од, де на перший план вийдуть духовн≥ ц≥нност≥. јле ж ¤к≥ страшн≥ катастрофи мус¤ть статис¤, щоби людство могло переродитис¤!!! ѕро це знаЇ лише Ѕог...

Ц Ќе секрет, що дит¤ча книжка Ц це б≥знес, ≥ далеко не найг≥рший. ƒит¤ча книга Ї, мабуть, найб≥льшою Уперехресною станц≥ЇюФ б≥знесу й л≥тератури. ўо≠правда, нараз≥ лише дл¤ видав≠ц≥в. јвтор у цьому б≥знес≥ Ц поки що одна з найслабших ≥ найг≥рше оплачуваних ланок. як завадити такому розвитку стану речей?

Ц Ќайг≥рше оплачувана Ц так, але найслабша Ц з цим ¤ не пого≠джуюс¤. ’ороших дит¤чих письменник≥в в ”крањн≥ справд≥ не так ≥ багато Ц але вони Ї, ≥ творчий потенц≥ал б≥льшост≥ з них нараз≥ не розкрито. √адаю, що Ц ¤к це не парадоксально почути в≥д мене Ц зарадити справ≥ тут передовс≥м може розвиток нац≥онального видавничого б≥знесу. ¬же казав ≥ не боюс¤ повторити ще раз: нам би з дес¤ток-два таких видавництв, ¤к У√ран≥-“Ф, ¤к≥ працюють насамперед ≥з сучасним украњнським дит¤чим письменником, Ц ≥ тод≥ склалас¤ б ситуац≥¤ здоровоњ конкуренц≥њ м≥ж б≥знесменами-видавц¤ми, ¤ким виг≥дно було б залучати до сп≥впрац≥ найкращих автор≥в ≥ в≥дкривати нов≥ ≥мена, шукати нов≥ талановит≥ тексти. Ќа жаль, поки що у У√раней-“Ф конкурент≥в практично немаЇ Ц ≥нш≥ хорош≥ дит¤ч≥ видавництва, ¤ких в наш≥й держав≥ буквально к≥лька, мають власн≥ Ун≥ш≥Ф в б≥знес≥, тож наш≥ ≥нтереси дуже р≥дко перетинаютьс¤. “а найг≥рше, що вс≥ ми Утовчемос¤Ф на ринку  иЇва ≥ к≥лькох обласних центр≥в, тод≥ ¤к велика ”крањна зазвичай ≥ не п≥дозрюЇ, що виход¤ть класн≥ дит¤ч≥ книжки; а хто й знаЇ, той не завжди маЇ змогу придбати своњй дитин≥ бодай к≥лька з них...

Ќу, та це вже сфера культурноњ пол≥тики, точн≥ше Ц њњ злочинноњ в≥дсутност≥. ” нашому видавничому б≥знес≥ поки що Укрутитьс¤Ф не так багато грошей, щоби видавц≥ Ц нав≥ть найкращ≥, найкреативн≥ш≥, найзд≥бн≥ш≥ б≥знесмени Ц могли УнакритиФ ”крањну книгарн¤ми без розумноњ, стимулюючоњ державноњ п≥дтримки. ƒержав≥ ж, ¤к бачимо, немаЇ д≥ла до таких Удр≥бницьФ, ¤к книжка, культура, дитина, майбутнЇ. Ќав≥ть за кращих час≥в, коли при влад≥ були н≥бито Упритомн≥ш≥Ф люди, не було д≥ла, Ц а тепер, коли у владних каб≥нетах позас≥дали ц≥ моторошн≥ типи, серед ¤ких Ї й в≥дверт≥ мерзотники, то й погот≥в немаЇ над≥њ. «алишаЇтьс¤ спод≥ватис¤ лише на власн≥ сили Ц ≥ не опускати рук...

–озмовл¤ла ќксана ∆ила

 

ќриі≥нал тут: http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2010/03/18/40846/