Раґулі ВЛАСОВ

 

.   .   .

 

за овидом вікна

– задивишся –

надсадна

тягуча глибина

безболісних алей

пристанище нічне

бездомних драні рядна

фантазія зійшла

на тінь або на

глей

 

це голий зимний сон

де часові не

спиться

де бісяться слова

загорнуті у плед

і марно прагне їх

впокорити

десниця

– усю цю ваготу

вона не

забере

 

і я тоді тону

порожніми очима

у бездну все-одно

у супокій речей

неначе корабель

безсонними ночами

зневажуючи час

самітником

тече

 

я подушку тобі поправлю

моя мила

ти мовила у сні

чи може це

здалось

за овидом вікна

– не слухай –

дика сила

безжально як вночі

ламає

трощить

щось

 

відлунюють

в мені

ці несусвітні звуки

і час-вороненя

безпомічне й

бліде

за ненаситним сном

аж проситься на

руки –

на поклик

нагая

до пана

раб

іде

 

 

Із грузинської за авторським підрядником

переклав Іван Андрусяк