“”ћј— “–јЌ—“–≈ћ≈–, я ќ√ќ ћ» Ќ≈ «Ќј™ћќ

 

Ђя дужеЕ дуже здивований. ÷е сталос¤ дуже швидкої, Ц так схвильовано шведський поет “умас “ранстремер в≥дреагував на зв≥стку про присудженн¤ йому найпрестижн≥шоњ у св≥т≥ в≥дзнаки в галуз≥ л≥тератури Ц Ќобел≥вськоњ прем≥њ. ”т≥м, год≥ збагнути, що саме в≥н мав на уваз≥, кажучи про Ђшвидкої, Ц адже цього року, 15 кв≥тн¤, йому виповнилос¤ в≥с≥мдес¤т рок≥в, а про його ном≥нуванн¤ на Ќобел¤ мовитьс¤ вже не перший р≥к, причому в останн≥ роки в≥н незм≥нно ф≥гурував у ймов≥рному Ђкороткому спискуї най≥мов≥рн≥ших претендент≥в на в≥дзнаку (ймов≥рному Ц бо, зг≥дно з правилами Ўведськоњ корол≥вськоњ академ≥њ, ≥мена претендент≥в не розголошуютьс¤ ан≥ до, ан≥ п≥сл¤ оголошенн¤ лавреата; Ђвит≥к ≥нформац≥њї за всю ≥стор≥ю прем≥њ був лише трич≥, а зазвичай письменники й журнал≥сти можуть з цього приводу висловлювати лише власн≥ припущенн¤).

«рештою, ц≥ слова “ранстремера Ц не пр¤ма цитата, вони д≥йшли до публ≥ки з вуст дружини поета, почерез ¤ку в≥н останн≥м часом здеб≥льшого й сп≥лкуЇтьс¤ з≥ св≥том. јдже понад 20 рок≥в тому з ним ставс¤ т¤жкий ≥нсульт, п≥сл¤ ¤кого л≥кар≥ суворо контролюють його мовленн¤ ≥ рух. ѕроте слава “ранстремера на його батьк≥вщин≥ й любов до нього така велика, що композитори спец≥ально дл¤ нього пишуть пТЇси дл¤ фортеп≥ано, ¤к≥ в≥н може виконувати самою лише л≥вою рукою, Ц бо ж, кр≥м поез≥њ, в≥н в≥домий ≥ ¤к п≥ан≥ст.

ј за фахом “умас “ранстремер Ц л≥кар-психолог, ≥ спершу в≥н працював у вТ¤зниц≥ дл¤ неповнол≥тн≥х, а згодом Ц з ≥нвал≥дами, ¤к≥ втратили працездатн≥сть унасл≥док трудового кал≥цтва, увТ¤зненими й наркоманами. ј поез≥Їю й музикою займавс¤, так би мовити, Ђпаралельної Ц бо ж не лише в нас, а й на «аход≥ дуже мало поет≥в (на в≥дм≥ну в≥д прозањк≥в, передовс≥м тих, що працюють у Ђлегкихї жанрах) можуть заробл¤ти соб≥ на житт¤ вин¤тково творч≥стюЕ

”вага ж до творчост≥ “ранстремера завжди була високою Ц ще з 1954 року, коли в≥н видав свою першу зб≥рку Ђ17 в≥рш≥вї. ¬она одразу ж принесла поетов≥ славу, й дос≥ ц≥ поез≥њ регул¤рно перевидаютьс¤. ÷итуючи р¤док одного з перших “ранстремерових в≥рш≥в Ц Ђѕробудженн¤ Ц парашутний стрибок з≥ снуї Ц украњнський перекладач Ћев √рицюк прокоментував його так: Ђѕробудженн¤ тут Ц не п≥дйом, не рух угору, а стрибок, пад≥нн¤. “ак≥ парадокси супроводжуватимуть читача “ранстрьомеровоњ поез≥њ впродовж ус≥Їњ його карТЇри. ѕоет пост≥йно балансуЇ на меж≥ м≥ж ф≥зичною та метаф≥зичною д≥йсност¤ми. Ќевидиме в≥н робить тактильнимї. ¬ласне кажучи, саме на ориі≥нальну природу “ранстремерових метафор звернула передовс≥м увагу ≥ Ўведська корол≥вська академ≥њ, обірунтовуючи присудженн¤ йому Ќобел≥вськоњ прем≥њ тим, що в нього Ђм≥стк≥, прозор≥ образиї, ¤к≥ Ђдають нам можлив≥сть по-новому п≥дступитис¤ до реальност≥ї.

«агалом “умас “ранстремер видав 12 поетичних зб≥рок, кожна з ¤ких ставала под≥Їю в л≥тератур≥. ¬≥н удостоЇний практично вс≥х найпрестижн≥ших Ївропейських в≥дзнак Ц ѕоетичноњ прем≥њ видавництва ЂЅонн≥ерї, ћ≥жнародноњ прем≥њ в галуз≥ л≥тератури (Ќойштадт), «олотого в≥нка —трузьких вечор≥в поез≥њ, Ўведськоњ прем≥њ ћ≥жнародного поетичного форуму та багатьох ≥нших, уключно з н≥мецькою ѕрем≥Їю ѕетрарки, ¤ка вважаЇтьс¤ найвищою (перед Ќобелем) прем≥Їю дл¤ поета.

”т≥м, в ”крањн≥ вс≥ ц≥ прем≥њ мало кому в≥дом≥, та й про самого поета “умаса “ранстремера дос≥ знало х≥ба вкрай вузьке коло поетичних гурман≥в. Ѕа б≥льше Ц у нас нав≥ть немаЇ остаточноњ визначеност≥ стосовно того, ¤к правильно украњнською маЇ писатис¤ його ≥мТ¤ та пр≥звище: “омас Ц ¤к у б≥льшост≥ Ївропейських мов, чи “умас Ц ¤к воно звучить шведською; “ранстремер Ц ¤к, зг≥дно з чинним правописом, передаЇтьс¤ в нас л≥тера Ђöї (аналог≥чно до Ђ•етеї), чи “ранстрьомер Ц ¤к це прийн¤то радше в рос≥йськ≥й мовн≥й ≥нтерпретац≥њ (аналог≥чно до Ђ•ьотеї).

ўе б≥льша проблема з украњнськими перекладами твор≥в поета. ƒонести њх до украњнського читача бралис¤ двоЇ перекладач≥в Ц льв≥вська поетка ¬анда-ёл≥¤ ћусаковська ≥ так само льв≥вський скандинав≥ст ≥ перекладач Ћев √рицюк. ќбидвоЇ вони Ц молод≥ талановит≥ люди, волод≥ють шведською ≥ перекладають з ориі≥налу. јлеЕ

ќсь, дл¤ прикладу, ¤к один ≥з текст≥в “ранстремера переклала ¬анда-ёл¤ ћусаковська:

„ервневий ранок, ще вставати рано,

але зап≥зно, аби знов заснути.

я мушу вийти з дому в зелень, повну

спогад≥в, що мене провод¤ть погл¤дом.

ѓх не пом≥тно, бо вони зливаютьс¤

≥з фоном, бездоганн≥ хамелеони.

¬они так близько Ц чую њхнЇ диханн¤,

хоча птахи сп≥вають так оглушливо.

ўось тут не так, Ц скажете ви Ц ≥, певно, матимете рац≥ю. ¬≥домий письменник јнатол≥й ƒн≥стровий† на своњй стор≥нц≥ у Ђ‘ейсбукуї в≥дгукнувс¤ значно р≥зк≥ше: Ђя таку хрЇнь можу писати гектарамиї!

“о невже секрет попул¤рност≥ й авторитету “ранстремера на батьк≥вщин≥ Ц не в ¤кост≥ його поез≥њ, а в чомусь ≥ншому? ўоб зТ¤сувати це, ¤ Ц за допомогою т≥Їњ ж соцмереж≥ Ђ‘ейсбукї Ц звТ¤завс¤ з к≥лькома ц≥кавими, талановитими людьми, знавц¤ми поез≥њ, в Ќ≥меччин≥ та —Ўј ≥ запитав њх, чи англ≥йськ≥ й н≥мецьк≥ переклади поета-нобел¤нта теж сприймаютьс¤ так неоднозначно? ¬и¤вилос¤ Ц н≥! Ќавпаки Ц моњ сп≥врозмовники в один голос розхвалювали цьогор≥чне р≥шенн¤ Ќобел≥вського ком≥тету, запевн¤ючи, що, нарешт≥, шведськ≥ академ≥ки, п≥сл¤ к≥лькох неоднозначних присуджень в останн≥ роки, нагородили справжнього поета за справжню поез≥ю, а не за пол≥тику чи за щось ≥ншеЕ

ќтже, проблема в переклад≥. јле чи виникла вона лише через молод≥сть ≥ недосв≥дчен≥сть ¬анди-ёл≥ та Ћева? ѕевно, що н≥. √адаю, все значно глибше й серйозн≥ше. як на мене, справа в тому, що в нас немаЇ культури перекладу верл≥бру, ба б≥льше Ц ц¤ поетична форма (попри те, що њњ свого часу культивував ще ≤ван ‘ранко) донедавна в наш≥й поез≥њ була здеб≥льшого лише принаг≥дною, тод≥ ¤к у ™вроп≥ прот¤гом практично всього ’’ стол≥тт¤ поети писали переважно верл≥бром Ц в≥льним в≥ршем, ¤кий не маЇ звичного дл¤ нашоњ Ђшк≥льноњ програмиї в≥ршованого розм≥ру чи неодм≥нноњ рими, а базований на власному внутр≥шньому ритм≥ й ориі≥нальн≥й образн≥й систем≥. ќстанн≥м часом наш≥ молод≥ поети теж активно культивують верл≥бр Ц але, сказати б, Ђлог≥чнийї. јвторитетний поет ¬асиль √ерасимТюк (¤кий теж нер≥дко пише верл≥бром Ц але, сказати б, Ђсправжн≥мї) щодо такого письма висловивс¤ був нещодавно вкрай категорично: Ђ“аке враженн¤, що це писалос¤ спец≥ально дл¤ того, щоб ¤комога легше було перекласти Ц ≥ перекладати маЇ не людинаї.

як на мене, справа в тому, що у справжнього поета дуже р≥дко поез≥¤ Ђм≥ститьс¤ї безпосередньо в словах, ¤к≥ складають в≥рш, Ц вона мовби Ђрозлитаї пом≥ж цими словами або затаЇна в глибин≥ њхн≥х пом≥ж собою поЇднань; ≥ ¤кщо перекласти просто слова Ц а так ми здеб≥льшого й перекладаЇмо, Ц то вийде Ђабракадабраї, за ¤кою год≥ вловити те, про що насправд≥ йшлос¤ в ориі≥нальному в≥рш≥.

÷≥каво, до реч≥, що авторитетний рос≥йський перекладач ≤ль¤  ут≥к перекладав “ранстремера з використанн¤м силабо-тон≥ки й рими Ц за що його розхвалив лавреат Ќобел¤, рос≥йський поет ≤ос≥ф Ѕродський, ¤кий перекладав “ранстремера верл≥бром, однак  ут≥ков≥ переклади вважав кращими в≥д своњхЕ

ј великий ћикола Ћукаш не перекладав “ранстремера Ц однак риму вживав нав≥ть у своњх перекладах ¤понських хокку (напрочуд складноњ форми короткого в≥рша, до ¤коњ, м≥ж ≥ншим, активно звертаЇтьс¤ в останн≥ роки ≥ “ранстремер).

Ќам же тим часом залишаЇтьс¤ або вчити шведську Ц або плекати власну перекладацьку школу. ѕерше ¤к м≥н≥мум н≥кому не зашкодить Ц але друге, без сумн≥ву, Ї доконечною необх≥дн≥стю!

≤ван јЌƒ–”—я