Іван АНДРУСЯК

 

ШАШІЛЬ

 

Обережно! В домі нашім

завелася люта шашіль.

Як захоче, то усе,

що завгодно, погризе!

 

Вимітаємо з-під шафи

шерсті жмуточок – від шарфа.

Дістаємо з-за полички

тільки клаптик від спіднички.

 

Ось від куртки серед хати

залишився жмутик вати.

А під ліжечком в дитячій –

лиш повітря, де був м’ячик.

 

Тільки бантик невеликий

на вікні від ляльки Віки.

Від ведмедика ж Михася

навіть тирса не знайшлася...

 

Обшукай хоч цілий дім –

ані іграшки у нім!

Навіть кішечка мала –

й та злякалась і втекла!

 

Чим же задобрити шашіль?

Може, їй зварити каші?

Хай собі її гризе,

а не хрума геть усе...

 

Та якби іще малята

вчились речі прибирати

із підлоги, з-під стола –

їх би шашіль не знайшла!