Іван АНДРУСЯК
ШАШІЛЬ
Обережно! В домі нашім
завелася люта шашіль.
Як захоче, то усе,
що завгодно, погризе!
Вимітаємо з-під шафи
шерсті жмуточок – від шарфа.
Дістаємо з-за полички
тільки клаптик від спіднички.
Ось від куртки серед хати
залишився жмутик вати.
А під ліжечком в дитячій –
лиш повітря, де був м’ячик.
Тільки бантик невеликий
на вікні від ляльки Віки.
Від ведмедика ж Михася
навіть тирса не знайшлася...
Обшукай хоч цілий дім –
ані іграшки у нім!
Навіть кішечка мала –
й та злякалась і втекла!
Чим же задобрити шашіль?
Може, їй зварити каші?
Хай собі її гризе,
а не хрума геть усе...
Та якби іще малята
вчились речі прибирати
із підлоги, з-під стола –
їх би шашіль не знайшла!