У≤ЌЎјФ „» Уѕќ¬ЌјФ?

”крањнськ≥ письменники виступили проти тотального засилл¤ УпопсиФ

 

«даЇтьс¤, давно вже не потребуЇ нав≥ть доведенн¤ в≥дверто парадоксальний, по-сут≥, факт: у сучасн≥й украњнськ≥й л≥тератур≥ ≥снуЇ к≥лька Усучасних украњнських л≥тературФ, ¤к≥ за св≥тогл¤дом, стилем письма, творчою ор≥Їнтац≥Їю нав≥ть не перетинаютьс¤ одна з одною. як ≥ вс≥м в≥домо, що наш книжковий ринок Ц бодай той його м≥зерний сеімент ≥з к≥лькох в≥дсотк≥в, ¤кий в≥двоювали соб≥ в нер≥вних Убо¤хФ з рос≥йськими Уколон≥заторамиФ украњнськ≥ видавц≥ Ц вщент заповнений р≥зного штибу попсою, ¤ка в≥дверто пропаіуЇтьс¤ й заохочуЇтьс¤, тод≥ ¤к власне художн¤ украњнська л≥тература з кожним роком маЇ все менше й менше можливостей нав≥ть просто бути виданою, не кажучи вже про все ≥нше. ¬≥дтак у розумного читача, ¤кий хоче познайомитис¤ з сучасним украњнським письменством ≥ черпатиме ≥нформац≥ю про його нов≥тн≥ зТ¤вища ≥з засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ та рекламних месидж≥в видавц≥в (а зв≥дки ж ≥ще?!), неодм≥нно складаЇтьс¤ хибне враженн¤, що представл¤Ї нашу л≥тературу сьогодн≥ або Упопса банальнаФ на кшталт р≥зномастих детективчик≥в, псевдож≥ночих романчик≥в чи й в≥двертоњ порнограф≥њ, або ж Упопса дл¤ просунутихФ на кшталт молод≥жних екстремально-експериментальних писань. ≤нтелектуали вже к≥лька рок≥в ≥з цього приводу бТють на сполох, але Ц безрезультатно.

ќдним словом, уже нав≥ть, ¤к то кажуть, у пов≥тр≥ витала ≥де¤ УпроривуФ з цього УзачаркованогоФ кола, Ц але Упрорвавс¤ чир¤кФ на шпальти «ћ≤ й на р≥вень л≥тературноњ дискус≥њ лише п≥сл¤ неспод≥ваного виступу групи письменник≥в середнього покол≥нн¤ з ≥деЇю л≥тугрупованн¤ У≤нша л≥тератураФ. —уть њњ, у найзагальн≥ших рисах, в тому, щоби принаймн≥ привернути увагу: кр≥м т≥Їњ л≥тератури, ¤ку пропаіують, а ≥нод≥ й безп≥дставно навТ¤зують ¤к УеталонФ, Ї ще й У≥ншаФ Ц котра власне ≥ Ї л≥тература. ¬иступили з ц≥Їю ≥деЇю письменники —тепан ѕроцюк (в≥н дебютував на початку 1990-х ¤к поет, учасник л≥тгурту УЌова деіенерац≥¤Ф, а згодом перейшов на прозу й видав к≥лька роман≥в, один ≥з ¤ких Ц У≤нфекц≥¤Ф Ц нав≥ть висувавс¤ на Ўевченк≥вську прем≥ю), ѕавло ¬ольвач (тод≥ ж таки дебютував ¤к поет, Усп≥вець ѕ≥вденного —ходу ”крањниФ, а згодом видав ≥ ц≥кавий роман У л¤саФ) та Ѕорис √уменюк (два роки тому його перший роман УЋукТ¤н≥вкаФ здобувс¤ на незлецький резонанс), та оск≥льки ≥де¤ УприжиласьФ одразу, до ц≥Їњ Утр≥йц≥Ф приЇдналас¤ ц≥ла група письменник≥в, серед ¤ких так≥ в≥дом≥ автори ¤к лавреати Ўевченк≥вськоњ прем≥њ ™вген ѕашковський ≥ ќлесь ”ль¤ненко.

Ќа хрон≥чно штильних теренах украњнського л≥тературного житт¤ нарешт≥ трапилос¤ бодай щось! —аме так сприйн¤ли зац≥кавлен≥ читач≥ зТ¤ву цього л≥тугрупованн¤, ¤ке Увийшло на людиФ спершу на льв≥вському ‘орум≥ видавц≥в, а в≥дтак провело низку дискус≥й ≥ презентац≥й у  иЇв≥ та нав≥ть к≥лькох обласних центрах. Ућесидж≥Ф нових Убунтар≥вФ одн≥ читач≥, ¤к водитьс¤, встигли об≥звати Унечуваним замахом на устоњФ, тод≥ ¤к ≥нш≥ сприйн¤ли його мало не за Уковток чистого пов≥тр¤ посеред смоіуФ. ¬се це ¤к м≥н≥мум означаЇ, що У≥ншол≥тераторамФ вдалос¤ сказати щось справд≥ важливе, ¤кщо њх потрактовують аж так пол¤рно.

“ворити жодних формальних структур У≥нш≥Ф нараз≥ не збираютьс¤, задовольн¤ючись лише тим, що привертають увагу до т≥Їњ частини в≥тчизн¤ного письменства, ¤ку спопсений У≥стебл≥шментФ уперто ≥іноруЇ через њњ питому Утрадиц≥йнуФ (в адекватному розум≥нн≥ цього пон¤тт¤) украњнськ≥сть. Ќараз≥ йдетьс¤ про орган≥зац≥ю творчих вечор≥в, перший ≥з ¤ких Ц поет≥в покол≥нн¤ девТ¤тдес¤тник≥в Ц пройде вже 2 листопада в Ѕудинку вчител¤; а також про пошук виход≥в на видавнич≥ проекти. ѕом≥ж тим, першу й головну свою функц≥ю њхн≥й УдемаршФ уже виконав, збуривши л≥тератор≥в ≥ читач≥в на шпальтах пер≥одики й на численних ≥нтернет-форумах до мистецькоњ дискус≥њ про те, ¤ким маЇ бути сучасне письменство.

У≤дею У≤ншоњ л≥тературиФ ¤ розум≥ю не ¤к список новоњ секти чи статут черговоњ парт≥њ, а ¤к шанс розширенн¤ нац≥онального культурного мисленн¤Ф, Ц написав ≥з цього —тепан ѕроцюк, ≥ з необх≥дн≥стю цього важко не погодитис¤.  ритики лише дивуютьс¤ з назви Ц бо ц≥ письменники ¤краз не пропонують н≥чого У≥ншогоФ, а лише нормальну питомо украњнську л≥тературу; а ще застер≥гають У≥ншол≥тератор≥вФ в≥д безпл≥дного вт¤гуванн¤ в довколал≥тературн≥ УрозборкиФ, ¤ке одразу ж зринуло в де¤ких публ≥кац≥¤х њхн≥х прихильник≥в.

Ќайавторитетн≥ший украњнський л≥тературознавець ’’ стол≥тт¤ ƒмитро „ижевський наголошував на доконечн≥й потреб≥ повноњ нац≥ональноњ л≥тератури, розум≥ючи п≥д терм≥ном УповнотаФ максимальне, наск≥льки це лише можливо, опри¤вненн¤ в письменств≥ вс≥Їњ парадигми вид≥в, жанр≥в ≥ творчих метод≥в, притаманних в≥дпов≥дн≥й епос≥. ¬≥н вказав зокрема на те, що оф≥ц≥йна ћосква прот¤гом стол≥ть ус≥ма способами, аж до ф≥зичного винищенн¤ ц≥лих письменницьких покол≥нь, втримувала л≥тератури поневолених нею нац≥й на р≥вн≥ неповних, що вкрай траг≥чно, ¤к ми знаЇмо, в≥добразилос¤ й на ≥стор≥њ украњнського письменства. ¬ласне кажучи, саме за повноту виступили нин≥ учасники л≥тугрупованн¤ У≤нша л≥тератураФ, озвучивши ≥снуванн¤ вкрай загрозливих у цьому сенс≥ вже не так пол≥тичних, ¤к Укомерц≥йнихФ тенденц≥й. ’очетьс¤ спод≥ватис¤, що з цього усв≥домленн¤ проросте нарешт≥ перший паросток розвитку.

≤ван јЌƒ–”—я