ѕроте одразу ж мушу застерегти: ¬оробйова не можна УковтатиФ запоЇм, кожна його поез≥¤ вимагаЇ тихого спок≥йного розмислу, перечитуванн¤, неодноразового поверненн¤ до найб≥льш значущих р¤дк≥в. «найомл¤чись ≥з нею, сл≥д памТ¤тати про одне довол≥ неспод≥ване, але неухильне правило: не намагайтес¤ текст зрозум≥ти! …ого конче треба в≥дчути, перейн¤тис¤ ним, пропустити кр≥зь власну душу, зрештою Ц домислити його самому, стати сп≥втворцем в≥рша. “ак Ц це не постмодерн≥зм, тут нема такоњ звичноњ дл¤ сучасноњ поез≥њ гри цитат, ≥нтелектуал≥стичних перегук≥в, посилань на ≥нш≥ тексти в≥домих автор≥в тощо. ќтож, беручись читати таку поез≥ю, сл≥д максимально зв≥льнитис¤ в≥д клопот≥в, турбот, цив≥л≥зац≥йних нашарувань, Ц ви майже не знайдете там н≥ Угромадськоњ позиц≥њФ, н≥ ¤коњсь ≥ншоњ под≥бноњ реакц≥њ на зовн≥шн≥й св≥т-подразник. ¬и просто розслабл¤Їтес¤, струшуЇте з себе всю довколишню метушню й стаЇте тим, ким Ї насправд≥ Ц маленькою часточкою великоњ таЇмничоњ природи. ¬и не УцарФ њњ й н≥чого принципового не можете зм≥нити в њњ законах, Ц ви просто спостер≥гаЇте за кожною найдр≥бн≥шою зм≥ною њњ, найтоншим порухом листка, змахом лапки мурашки, танцем пилинки на в≥тру, а разом ≥з цим спостер≥гаЇте й за тим, ¤к ц≥ природн≥ зм≥ни в≥длунюють у ваш≥й душ≥, ¤к непом≥тно разом ≥з ними м≥н¤Їтес¤ й ви сам≥Е јбо ж навпаки: ловите тоненьку, ледь чутну зм≥ну в соб≥ й спостер≥гаЇте за тим, ¤к вона в≥длунюЇ в природ≥Е якщо ви готов≥ п≥ддатис¤ цьому станов≥ Ц бер≥тьс¤ читати ¬оробйова! ¬≥д цього ваша душа незм≥рно збагатитьс¤.

—южет тут (¤к в≥н у¤вл¤Їтьс¤ мен≥ Ц а кожному в≥льно намислювати власний) навдивовижу простий: усе та ж зм≥на стану природи ≥ њњ в≥дгом≥н у людськ≥й душ≥, котрий спричин¤Ї зм≥ну стану людини. ѕерше Упоноч≥лоФ в≥дбуваЇтьс¤ саме в природ≥, й воно застаЇ людину Ц художника Ц за працею. «аглиблений у роботу над своЇю картиною, в≥дтворюваною, безперечно, з натури, в≥н пом≥чаЇ, що вже Упоноч≥лоФ не ст≥льки в св≥т≥ зовн≥шньому, ¤к у св≥т≥ внутр≥шньому Ц на картин≥. јдже саме на н≥й цей Усин≥й дахФ, на ¤кий раптом Уопустилос¤ дек≥лька чорних ц¤токФ. „орне на синьому проступаЇ не надто виразно, радше ледь-ледь, Ц ≥ художник вловлюЇ його саме на полотн≥, а це орган≥чно вимагаЇ в≥д нього внесенн¤ ≥нших зм≥н у картину, аби вона вигл¤дала так само природною. У¬орониЕ Ц вгадав в≥нФ. —ебто, в≥н знаЇ, що ворони зазвичай вс≥даютьс¤ на цей до болю знайомий йому дах саме надвеч≥р. јбо знаЇ, що ворони зазвичай саме надвеч≥р мають здатн≥сть наближатис¤ до людських жител. ј ¤кщо ворони тут Ц значить Упоноч≥лоФ. ј ¤кщо Упоноч≥лоФ Ц значить картина вже мусить бути ≥ншою. ≤ в≥н вир≥шуЇ: У—≥в ≥ наново перемалював њй волосс¤Ф. ÷е ≥ Ї ключовий момент в≥рша, його еп≥центр, його апотеоза, його кульм≥нац≥¤! „ому саме волосс¤? ÷е вже кожен вир≥шить сам дл¤ себе. ћожливо, тому, що це волосс¤ Ц так кажуть! Ц чорне, ¤к ворон¤че крило. ј може, тому, що зм≥нилос¤ осв≥тленн¤, й сон¤чн≥ промен≥ в ньому виграють уже ≥ншими, надвеч≥рн≥ми барвами. ÷е вже вол¤ художника йЕ читача Ц його сп≥втворц¤. ј дал≥ Ц розвТ¤зка: Уѕоноч≥лоФ. ќце друге Упоноч≥лоФ Ц не просто художн≥й прийом обрамленн¤. ¬оно означаЇ, що п≥сл¤ того, ¤к в≥н Унаново перемалював њй волосс¤Ф, поноч≥ло вже на (у) картин≥! ѕриродн≥сть понад усе!