≤ван јндрус¤к: Ђ√ромад¤нська поез≥¤ ц≥лком може в≥дродитис¤ї

 

јнатол≥й ƒн≥стровий

 

 

”“.: ≤ване, ¤к автор ти починав писати ще в останн≥ роки –ад¤нського —оюзу. ѕотужно за¤вив про себе в соц≥ально-депресивних 90-х, однак не менш активним Ї в тепер≥шню в≥ртуально-електронну добу. ўо на, твою думку, за останн≥х 20 рок≥в зм≥нилос¤ в наш≥й л≥тератур≥, в њњ енергетиц≥, лексиц≥, пов≥тр≥, св≥тов≥дчутт≥? ўо втрачено, або ж, навпаки, здобуто?

ƒуже багато зм≥нилос¤, нав≥ть саме розум≥нн¤ Ђм≥с≥њї л≥тератури у св≥т≥ стало суттЇво ≥ншим. якщо, скаж≥мо, на меж≥ 80-х ≥ 90-х письменники були на сцен≥, а народ на майдан≥, то вже в 2004-му письменники сто¤ли на ћайдан≥ серед людей, а на сцен≥ були музиканти й пол≥тики Ц незважаючи на те, що серед тих пол≥тк≥в хтось колись, можливо, щось ≥ писав.

«агалом, це добре, бо це означаЇ в≥дх≥д в≥д колон≥ального штибу ≥снуванн¤, за ¤кого л≥тература п≥дм≥н¤Ї собою вс≥ в≥дсутн≥ нац≥ональн≥ ≥нституц≥њ. јле водночас це зле, бо хоч сам письменник за цей час ≥ став суттЇво ближчим до людей, але його книжки не стали ближчими до людини. —учасноњ украњнськоњ людини в сучасн≥й украњнськ≥й л≥тератур≥ немаЇ Ц ≥ в цьому наша велика поразка. ƒос≥ ми здеб≥льшого гналис¤ за формою, але тепер нам час подумати про зм≥ст Ц зв≥сно, ¤кщо ми хочемо, щоб л≥тература вийшла з марі≥нес≥в сучасного житт¤.

 

”“.:„имало автор≥в ≥з генерац≥њ 90-х окр≥м поез≥й писали також ≥ дит¤ч≥ твори Ц ёр≥й Ѕедрик, —ерг≥й ѕантюк, –оман —киба, ћарТ¤на —авкаЕ ќстанн≥ роки ти також позиц≥онуЇш себе ¤к дит¤чий письменник. ƒл¤ багатьох читач≥в, ¤к≥ звикли до јндрус¤ка ¤к поета-деструктора час≥в ЂЌовоњ деіенерац≥њї, це незвично. ≤ване, що спонукало тебе ¤к автора Ђздитин≥тиї Ц зв≥сно ж, у доброму розум≥нн≥?

ƒеструктором добре бути у 18-25 рок≥в Ц ≥деальний в≥к дл¤ пошуку, проб ≥ помилок. јле коли чолов≥к доскочив сорок≥вки ≥ все ще залишаЇтьс¤ деструктором Ц в≥н або ген≥й, або дурень. Ќедарма в народ≥ кажуть, що ¤к до 30-ти не жонатий, а до 40-ка не багатий, то житт¤ пройшло марно.

Ќасправд≥ ¤ сам довго не м≥г пов≥рити в те, що можу писати дл¤ д≥тей. ћен≥ здавалос¤, що дл¤ цього треба бути набагато кращим, умиротворен≥шим, мудр≥шим, зрештою, н≥ж ¤ Ї. ≤ спершу ¤ сприймав своњ дит¤ч≥ писанн¤ ¤к так≥ соб≥ Ђзабавки дл¤ хатнього вжиткуї, здатн≥ розважити моњх д≥тей, але ¤к≥ не мають претенз≥й на високий статус дит¤чоњ л≥тератури. Ћише згодом ¤ побачив, що це може подобатис¤ не лише моњм д≥т¤м, а ≥ њхн≥м друз¤м, друз¤м њхн≥х друз≥в... ≤ аж коли редаіований Ћесею ¬орониною дивовижний журнал Ђ—он¤шникї (¤кого вже, на жаль, не ≥снуЇ) опубл≥кував к≥лька моњх в≥рш≥в, ≥ њх дуже гарно сприйн¤ли, ¤ зрозум≥в, що не св¤т≥ горшки л≥пл¤ть. «рештою, мо¤ зб≥рка ЂћТ¤ке ≥ пухнастеї вийшла щойно цього року, але чимало в≥рш≥в з нењ були написан≥ 6-8 рок≥в тому, ≥ весь цей час вони Ђблукалиї по ≥нтернету, часто нав≥ть без мого в≥дома, хтось њх соб≥ роздруковував, хтось нав≥ть переписував, що в наш час узагал≥ варте подиву! ќтак ¤ й сам пов≥рив у те, що можу робити щось ц≥каве дитин≥...

 

”“.: „имало автор≥в говор¤ть, що писати д≥т¤м треба з в≥дчутт¤м в≥дпов≥дальност≥. « чим це пов'¤зано?

” доросл≥й л≥тератур≥ письменник Ї абсолютним паном свого тексту Ц в≥н може робити з ним усе, що йому завгодно, н≥ на кого не зважаючи. Ќав≥ть на читача можна не зважати Ц ¤кщо ти, зв≥сно, письменник, а не попсовик. ј ось ≥з дитиною в такий спос≥б н≥чого не вд≥Їш Ц дитин≥ ти або ц≥кавий, або н≥, ≥ Ђна в≥чн≥стьї тут н≥чого не спишеш. ќтакий виходить письменницький адренал≥н!

 

”“.: як би ти охарактеризував тепер≥шн≥й р≥вень дит¤чоњ л≥тератури в ”крањн≥? Ќаск≥льки вона в креативному сенс≥ ц≥кава й потр≥бна, чи навпаки Ц залежна в≥д ринковоњ конТюнктури ≥ масового попиту на дит¤чу книжку ¤к окремий сегмент?

ќсобисто дл¤ мене сучасна дит¤ча проза неспод≥вано ви¤вл¤Їтьс¤ ц≥кав≥шою в≥д дорослоњ. ѕоез≥¤ однаково ц≥кава, а в проз≥ Ћес¤ ¬оронина, ¬олодимир –утк≥вський, —ашко ƒерманський, ќлесь ≤льченко, «≥рка ћензатюк, ћарина ѕавленко чи нав≥ть зовс≥м юн≥ ќксана Ћущевська, “ан¤ ћельник, «ор¤на ∆ивка нер≥дко можуть мене дужче здивувати, н≥ж наш≥ попул¤рн≥ й авторитетн≥ доросл≥ автори. Ѕа б≥льше: дорослого јндр≥¤  окотюху ¤, скаж≥мо, н≥коли б не читав Ц а дит¤чого читаю залюбки!

“ак що ¤ сповнений оптим≥зму стосовно нашоњ дит¤чоњ л≥тератури Ц але, на жаль, м≥й оптим≥зм дуже часто розв≥юЇтьс¤, ¤к т≥льки ¤ заходжу в книгарн≥ й бачу, ¤кою дурнею, ¤кою тупою конТюнктурщиною, ¤ким страшним несмаком там бувають забит≥ дит¤ч≥ полиц≥. Ќасправд≥ в нас Ї лише к≥лька профес≥йних дит¤чих видавництв, ¤к≥ вм≥ють працювати з авторами й художниками, Ц ≥ Ї ц≥ла згра¤ тих, кого ¤ називаю Ђп≥раньњ видавничого б≥знесуї, ¤к≥ мають на мет≥ лише отриманн¤ прибутку будь-¤кою ц≥ною, а до дитини њм байдуже. —еред того мотлоху Ї нав≥ть реч≥, здатн≥ завдати дитин≥ не лише св≥тогл¤дноњ, культурноњ, естетичноњ, моральноњ шкоди, а й нав≥ть психолог≥чноњ травми! “ому ¤ наполегливо раджу батькам, перш н≥ж рекомендувати дитин≥ ту чи ≥ншу книжку, спершу прочитати њњ самим. “ак ви з часом розберетесь, ¤кому видавництву можна дов≥р¤ти, а ¤кому Ц категорично н≥!

 

”“.: ≤ване, досить часто в≥дбуваютьс¤ дискус≥њ щодо занепаду редакторськоњ справи. як л≥тературний редактор ≥з багатол≥тн≥м стажем, ¤к ти розц≥нюЇш р≥вень тепер≥шнього редакторського класу в ”крањн≥?

ƒуже сумно. Ќасправд≥ в нас Ї лише к≥лька редактор≥в, ¤ким особисто ¤ можу дов≥рити своњ тексти, Ц Ѕогдана ћат≥¤ш, ёр≥й Ѕедрик, у ’арков≥ –остислав ћельник≥в, в ≤вано-‘ранк≥вську ярослав ƒовган, можливо, ще дв≥ чи три людини Ц ≥ то все...

ћене вчили редактори староњ доброњ Ђвеселк≥вськоњї школи Ц ќлесь Ўевченко, Ќатал≥¤ —ойко, Ц а м≥й найприск≥плив≥ший ≥ найулюблен≥ший редактор ёр≥й ѕригорницький дос≥ мало не щотижн¤ вчить, править, п≥дказуЇ. “ак ≥ маЇ бути! ћен≥ дуже шкода тих моњх колеі-редактор≥в, ¤к≥ не пройшли такоњ школи ≥ не мають ≥з ким нав≥ть порадитись. ” ц≥й справ≥ дуже багато важить досв≥д ≥ традиц≥¤: коли у видавництв≥ сидить Ђзубрї, а пор¤д ≥з ним т¤муще Ђшпачен¤ї, то рок≥в за дес¤ть ≥з цього Ђшпачен¤тиї теж виросте Ђзубрї. јле, на жаль, небагато видавц≥в розум≥ють важлив≥сть ц≥Їњ справи й готов≥ платити Ђзубрамї; вони беруть на роботу самих Ђшпачен¤тї, бо њм можна платити набагато менше Ц зв≥дси й результат.

 

”“.: ѕевно ти сам пом≥тив, що украњнськ≥ часописи, видавництва та автори послуговуютьс¤ р≥зними украњнськими правописами або ≥нколи њхн≥ми покручами. який би ти запропонував оптимальний шл¤х дл¤ виробленн¤ певного консенсусу щодо правописних норм? „и потр≥бно ≥ чи можливо це зробити?

я переконаний у тому, що це необх≥дно, ≥ що швидше Ц то краще. Ќасправд≥ це треба було зробити ще рок≥в зо 15 тому, й тепер ми б не мали такоњ поголовноњ безграмотност≥ населенн¤. Ѕо ж передовс≥м це в≥дображаЇтьс¤ на д≥т¤х, школ¤рах, ¤к≥, стикаючись ≥з р≥зними вар≥антами написанн¤ одного й того ж слова, просто не розум≥ють, ¤кий ≥з них Ђправильнийї. ÷е ми, фахов≥ ф≥лологи, розум≥Їмо, що Ђправильнихї вар≥ант≥в може бути к≥лька, а часом ≥ к≥льканадц¤ть, Ц а переважн≥й б≥льшост≥ д≥тей, ¤к≥ не збираютьс¤ повТ¤зувати свою долю з ф≥лолог≥Їю, це просто непотр≥бно, ≥ не варто њм цим забивати голови. ¬они мають мати правописний канон, м≥н≥мально необх≥дний дл¤ кожноњ культурноњ людини Ц ≥ все.

ѕереконаний, що це справа стратег≥чно важлива, державна, а тому њњ орган≥зац≥Їю мус¤ть заоп≥куватис¤ державн≥ органи. якби в нас був гуман≥тарний в≥це-премТЇр або м≥н≥стр осв≥ти й науки (зв≥сно, того божев≥льного украњнофоба з особливим Ђпунктикомї стосовно галичан м≥н≥стром назвати год≥ Ц це п≥текантроп на м≥н≥стерськ≥й посад≥), то саме в≥н мусив би з≥н≥ц≥ювати проведенн¤ на баз≥ ≤нституту украњнськоњ мови ЌјЌ ”крањни науковоњ конференц≥њ з питанн¤ виробленн¤ Їдиних украњнських правописних норм.  онференц≥њ, на ¤к≥й слово мали б не пол≥тики, не до¤рки, не свинарки, не б≥знесмени, не р≥елтери, не мерчандайзери, не маркетологи ≥ не державн≥ службовц≥, а вин¤тково фахов≥ вчен≥-мовознавц≥ з≥ ступенем ¤к м≥н≥мум кандидата наук. Ћише вони, ≥ н≥хто ≥нший, здатн≥ виробити Їдиний узгоджений правопис, ¤кий в≥дтак Ц без жодних додаткових нефахових обговорень, без жодних пол≥тик≥в, свинарок ≥ мерчандайзер≥в Ц необх≥дно затвердити постановою  аб≥нету м≥н≥стр≥в чи в ¤кийсь ≥нший державний спос≥б юридично леі≥тим≥зувати. ≤ все!

«в≥сно, окрем≥ виданн¤, розрахован≥ передовс≥м на ≥нтелектуал≥ст≥в ≥з критичним мисленн¤м, Ц мус¤ть ≥ надал≥ мати право використовувати той вар≥ант правопису, ¤кий вважатимуть за потр≥бне. јле дл¤ шк≥л, засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ ≥ видавництв, ¤к≥ працюють дл¤ масового читача, Їдин≥ правописн≥ норми необх≥дн≥.

 

”“.: ” твоњх творах завжди простежувалос¤ в≥дчутт¤ втрати автентики Ц втрати в цив≥л≥зац≥йному сенс≥. ÷е в≥дчутт¤ також притаманне к≥льком попередн≥м іенерац≥¤м украњнських поет≥в, скаж≥мо, в≥д ¬асил¤ √олобородька до ¬асил¤ √ерасимТюка. як ти розум≥Їш автентику та њњ призначенн¤ в тепер≥шн≥х, глобал≥зац≥йних умовах?

як Ђостанню територ≥юї, втрата ¤коњ значною м≥рою Ї втратою самого себе. ѕоети просто приречен≥ в≥дчувати ц≥ реч≥ дуже гостро, тому ¤ певен, що ≥ дл¤ автор≥в з молодших покол≥нь це буде одним ≥з важливих в≥дчутт≥в.

«рештою, св≥т уже поступово доходить розум≥нн¤ того, що глобальн≥сть у нин≥шн≥х умовах Ї, можливо, нев≥дворотн≥стю, ¤коњ навр¤д чи вдастьс¤ уникнути, але зовс≥м не ц≥нн≥стю. ≤ нам ус≥м варто задуматис¤ над тим, ¤к би м≥н≥м≥зувати втрати. Ѕо клони цив≥л≥зац≥йно-психолог≥чн≥ ви¤вл¤ютьс¤ набагато страшн≥шими й непередбачуван≥шими, н≥ж клони б≥олог≥чн≥, ¤кими нас ст≥льки рок≥в л¤кала наукова фантастика. јдже ≥стота без корен¤ Ц такий соб≥ Ђвселенський ¤нуковичї Ц здатна на так≥ реч≥, ¤к≥ тим фантастам ≥ не снилис¤!

 

”“.: « приходом новоњ, неорад¤нськоњ влади, украњнськ≥ письменники, ≥нтелектуали та громад¤ни гостро в≥дчувають реваншистський наступ совк≥в на незахищене громад¤нське сусп≥льство. як гадаЇш, чи можливе в так≥й ситуац≥њ в≥дродженн¤ громад¤нськоњ поез≥њ, ¤кою в останнЇ дес¤тил≥тт¤ поети трохи нехтували? „и можеш соб≥ таке у¤вити: јндрус¤к читаЇ, сто¤чи на Ѕ“–≥?

≤з цими мерзотниками Ц ц≥лком можу у¤вити! Ѕанда, ¤ка нин≥ прийшла до влади, так просто, ¤к у 2004-му, цю владу вже не в≥ддасть. “ому на нас чекають дуже складн≥ й в≥дпов≥дальн≥ часи, за ¤ких м≥сце поета Ц не в масовц≥ п≥д сценою, а справд≥ на бетеер≥. “ак що громад¤нська поез≥¤ ц≥лком може в≥дродитис¤ Ц зв≥сно, не павличк≥вського штибу, а в ус≥х сенсах сучасна.

 

”“.: ” тебе невдовз≥ вийде нова поетична книга. “и завТ¤зав з≥ своЇю вже традиц≥йною деструкц≥Їю чи готуЇш ¤кийсь ≥нший сюрприз?

Ќу, ¤ вже давно не деструктор, у поез≥њ мене останн≥м часом усе б≥льше переймають зовс≥м ≥нш≥ реч≥ Ц та ж автентика, природа (ширше Ц природн≥сть), мова й розширенн¤ њњ можливостей...

¬ласне кажучи, книжка так ≥ зватиметьс¤ Ц ЂЌеможливост≥ мовиї, ≥ нав≥ть дл¤ мене самого вона ¤кась неспод≥вано св≥тла за св≥тов≥дчутт¤м. “ам багато весн¤них мотив≥в, багато птах≥в, дерев, пов≥тр¤, а на формальному р≥вн≥ Ц версиф≥кац≥йних експеримент≥в ≥з верл≥бром ≥ б≥лим в≥ршем.  умедно Ц у мене таке вперше, Ц що чимало текст≥в з нењ спершу були надрукован≥ не в ориі≥нал≥, а в перекладах Ц польською, б≥лоруською, рос≥йською, ≥ нав≥ть назву мен≥ п≥дказала мо¤ польська перекладачка јнета  ам≥нська!

Ѕуде там розд≥л ≥ моњх переклад≥в Ц Ђћова неможливост≥ї, Ц ≥нтерпретац≥њ улюблених в≥рш≥в “омаса —тернза ≈л≥ота, ≈дварда ≈стл≥на  амм≥ніса, јндже¤ Ѕурси, „еслава ћ≥лоша, ћ≥хас¤ —кобли, •урама ѕетр≥ашв≥л≥, —тефана яворського...

 

 

ѕубл≥кац≥¤ тут: http://www.ut.net.ua/online/218/0/172/