Ян Твардовський. Ще одна молитва / Пер. з пол. Дзвінки Матіяш. – К.: Грані-Т, 2009
Іноді – дуже-дуже рідко й дуже-дуже небагатьом, направду
особливим поетам – приходять вірші, які можна назвати абсолютно геніальними.
Вірші, які немов виправдовують саме існування поезії в світі. Вірші, без яких
цьому світові було би вкрай незатишно… Так свого часу Тарасові Шевченку – в
тюремній камері! – прийшов вірш «Садок вишневий коло хати», де в трьох простих
і щемких строфах уловлено українську душу так, як не вловлено ніде й ніким… І
так само свого часу отцеві Яну Твардовському, поетові й настоятелеві одного з
католицьких храмів Варшави, прийшов ось такий абсолютно геніальний текст:
Святий Боже, святий кріпкий, святий усміхнений –
що сотворив папугу, вужа і смугасту зебру –
покликав до життя вивірку і гіпопотама –
вусами хруща лоскочеш богословів –
сьогодні, коли мені так сумно, і порожньо, й темно –
усміхнися до мене
1 червня, у день народження знаменитого польського
священика й поета, в київській книгарні «Є» відбулася презентація першого
«дорослого» (бо торік було ще й «дитяче») українського видання віршів Яна
Твардовського – збірки «Ще одна молитва», яка побачила світ у видавництві «Грані-Т» в перекладах Дзвінки Матіяш.
Дзвінці пощастило спілкуватися з отцем Яном, коли він був ще живий, і його
дивовижну доброту, людяність і щирість, «розлиту» в його поезіях, перекладачка
дуже органічно і з великою любов’ю передала українською.
Любов до людей і вражаюча доброта отця Яна дуже виразно
позначилися на самій атмосфері презентації, яка проходила з настроєм «світлого
суму». Шеф-редактор видавництва Діана Клочко
розповіла про те, як з’явилася ідея створення цього унікального видання (у
збірці за хронологічним принципом зібрані вірші й прозові твори, починаючи з
найперших поетичних спроб і завершуючи віршем, написаним у день смерті поета),
і як долалися міждержавні кордони, щоб українські читачі могли насолодитися
світлими поезіями польського священика. Інші ж учасники презентації зазвичай
просто читали їхні улюблені поезії отця Яна – і не було потреби говорити
що-небудь «поважне», бо найголовніше було зрозуміле вже з самих віршів…
Поезія Яна Твардовського в перекладах Дзвінки Матіяш сприймається як дуже близька українському читачеві –
незважаючи навіть на те, що сприйняття Бога в православній і католицькій
традиції дещо різне. Я ризикнув би сказати, що ця різниця приблизно така, як в
українській мові між словами Батько і Тато: перше слово дуже шанобливе, тоді як
друге радше інтимне. Отаким інтимним сприйняттям і позначені вірші отця Яна,
який розмовляє в них із Богом не як із Кимось віддаленим, Кого дуже шануєш, але
Хто живе далеко на Небі, – а як із Найближчим Другом, як із Найдорожчим, Хто є
скрізь у світі, але й у тобі теж…
Ясна річ, це глибоко духовна поезія. І мені здається, що
з’ява цієї книжки саме нині мусила би дуже добре прислужитися власне сучасній
українській літературі, котра занадто останнім часом перейнята мирським і
суєтним. Ніша ж духовна для нашого читача практично незаповнена – тож, читаючи
отця Яна, мусили б наші поети добряче над цим задуматися…
Іван АНДРУСЯК