ќдним словом, коли в нед≥лю не буде н≥¤кого д≥ла ≥ с¤¤тиме сонце; а понед≥лок буде п≥сл¤ нед≥л≥; а у в≥второк до вас зав≥таЇ пан ¬≥вторакус ≥ принесе торбу рак≥в; а середа випаде на середину тижн¤; а в четвер буде гроза ≥ чотири рази прогримить гр≥м; а в пТ¤тницю буде в≥льний день, ≥ ви знайдете на дороз≥ пТ¤така догори орлом, Ц тод≥ в суботу, вирушаючи куди-небудь у справах чи просто так, спробуйте уз¤ти з собою в маршрутку чи метро не гидкий обл≥злий детектив, в≥д ¤кого вас нудить уже з четвертоњ стор≥нки, а що-небудь значно приЇмн≥ше й ц≥кав≥ше. Ќаприклад, пов≥сть ѕаул¤ ћаара Уўо не день, то суботаФ! ” тому, що ви обов¤зково пропустите свою зупинку, можете не сумн≥ватись. як ≥ в тому, що вс≥ ≥нш≥ пасажири, Уодетективлен≥Ф й Уогазечен≥Ф, страшенно заздритимуть ваш≥й с¤юч≥й усм≥шц≥ в≥д вуха до вуха, а найдужче Ц пер≥одичним приступам реготу. √оловне в так≥й ситуц≥њ тримати книжку так, аби кожен бажаючий зм≥г розглед≥ти њњ обкладинку й прочитати назву та ≥мТ¤ автора, ≥накше вас часто в≥двол≥катимуть в≥д читанн¤.

∆одних сумн≥в≥в у тому, що все буде саме так, ¤ не маю з одн≥Їњ простоњ причини Ц сам пробував. ”т≥м, в одному ¤ все таки сумн≥ваюсь. ” тому, що повернувшись додому й умостившись ≥з книжкою на диван≥, ви не здогадаЇтес¤ нарешт≥, кого саме так блискуче вив≥в н≥мецький письменник в образ≥ дивовижного створ≥нн¤ —уботика, ¤кий поњдаЇ ком≥ри й кам≥нц≥ (але далеко не лише њх), носить водолазний костюм (бо іумовий, а значить розт¤гуЇтьс¤ навир≥ст), а такожЕ виконуЇ ваш≥ найнеймов≥рн≥ш≥ бажанн¤ (наприклад, бути слухн¤ним, ≥ т. д., ≥ т. п., й тощо).

«догадаЇтес¤ Ц бо ваш≥ Удомашн≥ суботикиФ тут же вмост¤тьс¤ б≥л¤ вас на диван≥, щоби послухати. јдже д≥ти страшенно еіоњстичн≥ Ц вони дуже любл¤ть слухати про себе найр≥зноман≥тн≥ш≥ правдив≥ ≥стор≥њ.