ћ»—“≈÷“¬ќ

јкварель ¤к поез≥¤

” Ќац≥ональному музењ “араса Ўевченка в≥дкрилас¤ юв≥лейна виставка художника ћиколи —трат≥лата

≤ван јЌƒ–”—я 

ўо не каж≥ть, а юв≥лейна Ц до 65-р≥чч¤ Ц виставка ћиколи —трат≥лата в Ќац≥ональному музењ “араса Ўевченка в≥дбуваЇтьс¤ законом≥рно. Ќе лише, зв≥сно, тому, що —трат≥лат усе своЇ творче житт¤ ≥люстрував поез≥ю, причому хорошу поез≥ю Ц ≥ так дивовижно ≥люстрував, що дос≥ чимало класичних уже поетичних текст≥в його ровесник≥в-ш≥стдес¤тник≥в сприймаютьс¤ в читацьк≥й памТ¤т≥ покр≥зь своЇр≥дне Ђдуховне посередництвої його книжковоњ граф≥ки. ≤ не лише через те, ¤сна р≥ч, що сам музей, нав≥ть переживаючи нещодавно вельми непрост≥ часи в своњй ≥стор≥њ, залишавс¤ першор¤дним нац≥ональним духовно-культурним центром; а тепер, самов≥ддан≥стю свого творчого колективу подолавши т≥ негаразди, тим паче ним залишаЇтьс¤ й орган≥зовуЇ чи не найкращ≥ в столиц≥ художн≥ виставки й л≥тературн≥ вечори, Ц тож оминути своЇю увагою неперес≥чну постать —трат≥лата просто не м≥г.

”се це Ц реч≥ н≥бито самоочевидн≥, однак дл¤ зТ¤ви ц≥Їњ виставки саме в Ўевченковому дом≥ була ще одна причина Ц питомо мистецька, а тому, ¤к на мене, найзаконом≥рн≥ша. —вого часу ћикола —трат≥лат створив дивовижну гравюру з образом ѕатр≥арха  онстантинопольського св¤того “арас≥¤, на честь ¤кого отримав своЇ ≥мТ¤ й наш нац≥ональний ген≥й, Ц але в тому й р≥ч, що просв≥тлене обличч¤ на ц≥й гравюр≥-≥кон≥ ¤краз Ђнашогої “араса, Ўевченкове, добре в≥доме нам ≥з автопортрет≥в ген≥¤, писаних у часи його кос-арал≥вських мук! ”с¤ робота прос¤кнута орган≥чною Їдн≥стю традиц≥й нац≥ональних ≥ церковних: православне св¤щеницьке облаченн¤ ≥ неодм≥нна в ≥конограф≥њ —в¤щенна  нига в руках, два ¤нголи обаб≥ч, дв≥ ≥кони вгор≥, Ѕогородиц¤ та ≤сус Ц адже саме вони споконв≥ку осв¤чують собою украњнську народну обр¤дов≥сть; а водночас Ц подв≥йний н≥мб, ¤кий однозначно виказуЇ своЇр≥дн≥сть авторського задуму; ≥ ос¤юЇ цей н≥мб розв≥¤ну бурхливими в≥трами ≥стор≥њ украњнську землю, ¤ка немов ЂтримаЇтьс¤ї на двох кобзар¤х Ц ≥ ц≥ кобзар≥ знаменують не просто дв≥ виконавськ≥ школи, кињвську та харк≥вську, а насамперед Їдн≥сть ѕравобережноњ та Ћ≥вобережноњ ”крањни. ≤ текст унизу, щоб уже н≥ в кого не виникало сумн≥ву, про що мова: Ђ¬ своњй хат≥ сво¤ правда, ≥ сила, ≥ вол¤ї!

“им не менше, до свого 65-р≥чч¤ митець виставив у Ўевченковому дом≥ Ц ¤сна р≥ч, разом ≥з ц≥Їю дивовижною роботою Ц таки не граф≥ку, ¤ка справедливо його прославила, а мал¤рство, причому акварельне. ” цьому теж Ї сво¤ законом≥рн≥сть: бо Ђрозмитомуї часов≥ б≥льше пасуЇ й Ђрозмитаї техн≥ка Ц вона зрим≥ше, болюч≥ше, б≥льш вражаюче даЇ змогу в≥дчути тривк≥сть житт¤, тривк≥сть краси, тривк≥стьЕ в≥чност≥! ј кр≥м того, —трат≥латов≥ гравюри завжди в≥дзначалис¤ особливою живописн≥стю Ц тим паче, що саме з живопису художник починав св≥й творчий шл¤х, та й час в≥д часу вдававс¤ до нього завжди, так що це живописне Ђрозкритт¤ї зр≥лого майстра видаЇтьс¤ абсолютно законом≥рним.

Ќайц≥кав≥ше, що акварел≥ ћиколи —трат≥лата Ц це та ж поез≥¤: той же колихкий, тонкий, нер≥дко аж тенд≥тний образ, уловимий не так оком, ¤к духом; та ж метафора Ђсв≥ту незнаногої Ц св≥ту, ¤кий нас повс¤кчас оточуЇ, ¤кий ≥з нами поруч ≥ в нас самих живе, але ¤кий ми не вм≥Їмо добачати ≥накше, ¤к кр≥зь Ђпосередництвої мистецтва. Ќедарма своњ роботи автор дуже часто називаЇ саме поетичними р¤дками Ц у т≥м числ≥, ¤сна р≥ч, ≥ Ўевченковими, ≥ народними: Ђƒр≥мають верби у д≥бров≥ї, Ђ«акувала Ц св≥т проснувс¤Еї, Ђ рай неба палаЇї, Ђ лек≥т, клек≥т по д≥бров≥ї, ЂЌемаЇ правди на с≥м св≥т≥ї, Ђ«акувала зозуленькаї, Ђќй наступала та чорна хмараЕї, Ђ—ховалось сонце за гороюї, Ђ“рет≥ п≥вн≥ засп≥валиї, Ђ√ей, воли моњ, гейїЕ ≤ неодм≥нним у цих роботах Ї отой просв≥тлений дух журби, ота Ђживотрепетн≥стьї душ≥, ота природн≥сть св≥тов≥дчутт¤, оте глибинне, орган≥чне в≥дчутт¤ Ђукрањнськост≥ї, ¤ким були позначен≥ Ўевченков≥ акварел≥. “ак само й Ўевченко, не вдаючись н≥ до в≥двертоњ риторики, н≥ до ¤кихось особливих модерних прийом≥в, н≥ до жодних техн≥чних новац≥й, а маючи перед собою, в буквальному розум≥нн≥, лише Ђфарбу ≥ водуї, творив глибоко наснажений, орган≥чний образ живоњ, правдивоњ ”крањни, ¤кою вона була завжди ≥ в≥д ¤коњ н≥куди не Ђвтечеї у своЇму розвитку Ц ¤к би не б≥силис¤ Ђв≥три ≥стор≥њї.

Ђ” своњх акварел¤х художник використовуЇ техн≥ку Ђa la primeї, по мокрому, коли тв≥р виконуЇтьс¤ за один сеанс. ” той же час це в≥льний пол≥т фантаз≥њ, позначений певною нарисов≥стю, в ¤к≥й присутнЇ перше враженн¤, л≥ризм, емоц≥йн≥сть ≥ рад≥сть житт¤. ÷е все в≥д украњнського фольклору, в≥д украњнськоњ п≥сн≥ї, Ц констатуЇ мистецтвознавець Ќад≥¤ Ќаумова. ƒодамо, що з цього ж джерела орган≥чно випливали й Ўевченков≥ акварел≥ Ц ≥ це так само ц≥лком законом≥рно.

¬иставка в≥дкрилас¤ на минулому тижн≥ ≥ триватиме м≥с¤ць. ѕрийд≥ть ≥ торкн≥тьс¤ душеюЕ ј в≥дтак п≥дн≥м≥тьс¤ на другий поверх музею, познайомтес¤ з оновленою шевченк≥вською експозиц≥Їю Ц ≥ пор≥вн¤йте з Ўевченковими акварел¤ми. ¬раженн¤ незабутнЇ!