√≈Ќ≤…  –≤«№ ѕ–»«ћ” Ђƒ”Ў≈«Ќј¬—“¬јї

 

—тепан ѕроцюк. “ро¤нда ритуального болю. –оман про ¬асил¤ —тефаника. Ц  .: јкадем≥¤, 2010

 

Ѕ≥ограф≥чний роман, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших романних жанр≥в, у сучасному украњнському письменств≥ не бачитьс¤ упосл≥дженим. ћаЇмо ц≥лу низку текст≥в ¤к документального, так ≥ художньо-документального жанру про житт¤ славетних, ≥ авторами цих текст≥в Ї в≥дом≥ й авторитетн≥ письменники та науковц≥ Ц в≥д –омана √орака до ћихайла —лабошпицького. ¬≥дтак нашим авторам саме час було зробити наступний крок Ц зважитис¤ на власне художню ≥нтерпретац≥ю житт¤ когось ≥з нац≥ональних ген≥њв. ” ц≥й справ≥, зв≥сно, присутн¤ чимала дол¤ ризику Ц проте й можливост≥ дл¤ письменника в≥дкриваютьс¤ набагато б≥льш≥, н≥ж за традиц≥йного п≥дходу.

Ќе дивно, що першим зваживс¤ на цей художн≥й ризик —тепан ѕроцюк Ц один ≥з небагатьох нин≥ виразно ≥деолог≥чних письменник≥в, ¤к≥ не цураютьс¤ гострих тем сучасного нац≥онального житт¤, причому автор з≥ складною репутац≥Їю душезнавц¤, схильного вести з читачем максимально в≥дверту мову про св≥тл≥ й темн≥ сторони людськоњ душ≥, не прикриваючись ≥рон≥чно-≥гровими Ђфокус-прийомамиї. «а це йому не раз Ђд≥ставалос¤ї в≥д критики з ≥накшою ≥деолог≥чною налаштован≥стю Ц постмодерноњ, ¤ка нин≥ вважаЇ себе Ђпан≥вноюї, Ц проте под≥бн≥ Ђнападкиї лише привертають до нього ще б≥льшу увагу мисл¤чого украњнського читача, ¤кому хочетьс¤ в≥д л≥тератури не забавл¤нн¤ й Ђвикаблучуванн¤ї, а живого художнього анал≥зу складноњ д≥йсност≥.

√ероЇм дл¤ своЇњ художньоњ студ≥њ ѕроцюк обрав ¬асил¤ —тефаника Ц письменника вкрай непростого, напрочуд пережитого й нервового, ≥з надзвичайно загостреним в≥дчутт¤м краси, з гранично концентрованим образним письмом, природу ¤кого чи не найвиразн≥ше ≥люструють хрестомат≥йн≥ слова  ирила √аморака: ЂЌе пиши так, бо вмрешї. як можна судити з тексту роману Ђ“ро¤нда ритуального болюї, автор поклав соб≥ за мету проникнути в глиби розтроюдженоњ, чутливоњ, значною м≥рою над≥рваноњ душ≥ ген≥¤; в нетр≥ його характеру, взаЇмин ≥з людьми, етичних ≥ естетичних у¤влень, ¤к≥ формувалис¤ п≥д упливом двох в≥дверто протилежних за своЇю суттю чинник≥в Ц духу раннього модерн≥зму з його загостреним в≥дчутт¤м естетства, Ђкраси потворного й потворност≥ красивогої, й нерву т¤женного житт¤ украњнського покутського сел¤нина з його загостреним в≥дчутт¤м простоњ ≥ страшноњ правди та простого й страшного болю. “ак≥ протилежн≥ св≥тогл¤дн≥ концепц≥њ зазвичай не уживаютьс¤ м≥ж собою Ц доводитьс¤ заплющувати оч≥ або на перше, ¤к це робили народники, або на друге, ¤к модерн≥сти. —тефаник не готовий був н≥ до одного, н≥ до ≥ншого Ц тому в≥н ≥ писав так т¤жко, тому й мовчав так довго...

—тепан ѕроцюк обираЇ дл¤ передач≥ цих протир≥ч напрочуд вдалу форму Ц внутр≥шнього монологу, ¤кий нер≥дко переходить у внутр≥шн≥й д≥алог автора з≥ своњм героЇм. ўедро використовуючи ¤к Ђвих≥дний матер≥алї —тефаников≥ листи, нотатки, спогади про нього, автор намагаЇтьс¤ Ђреконструюватиї психолог≥чний портрет дуже ц≥л≥сноњ, сконцентрованоњ на пошуку ≥деалу й гармон≥њ особистост≥, ¤ка надзвичайно бол≥сно переживаЇ кожну найменшу невдачу Ц ба нав≥ть кожен крок, кожне слово, ¤ке лише видаЇтьс¤ †йому невдалим. ¬≥чний сумн≥в, приречен≥сть на пост≥йн≥ самокартанн¤, неможлив≥сть збагнути самого себе ≥ де¤ких своњх учинк≥в ≥ думок Ц усе це письменник передаЇ дуже переконливо завд¤ки напрочуд орган≥чному стилев≥ письма, чимось близькому до верл≥брового, де важливу роль в≥д≥граЇ внутр≥шн¤ ритмомелодика, ¤ка робить текст ц≥л≥сним, таким, що читаЇтьс¤ буквально на одному подиху. Ќаправду, таких речей в украњнському письменств≥ дос≥ не робив н≥хто Ц вже в цьому неаби¤ка заслуга —тепана ѕроцюка.

ћаЇмо таким чином свого роду психоанал≥тичну б≥ограф≥ю Ц першу нараз≥ под≥бну спробу в украњнськ≥й л≥тератур≥. ƒекотр≥ критики (зокрема ≤рина —лав≥нська на Ђ”крањнськ≥й правд≥ї) нав≥ть схильн≥ ≥нтерпретувати роман ¤к психоанал≥тичну м≥фоб≥ограф≥ю Ц така думка теж маЇ право на ≥снуванн¤, зважаючи на не, що психотипи автора ≥ його геро¤ напрочуд близьк≥ (не в останню чергу саме через це ѕроцюку так глибоко вдалос¤ проникнути в нетр≥ псих≥ки ген≥¤), та все ж не ≥дентичн≥, а в≥дтак часом може скластис¤ враженн¤, що автор домислюЇ Ђз себеї т≥ чи ≥нш≥ —тефаников≥ риси. ¬ такому п≥дход≥ н≥чого страшного немаЇ Ц текст-бо експериментальний, ≥ под≥бн≥ ризики в ньому просто неминуч≥, коли йдетьс¤ про психолог≥чний, а не документальний роман.

“а все ж постмодерну критику художн≥й експеримент —тепана ѕроцюка буквально Ђзб≥сивї. —каж≥мо,  ост¤нтин –одик в Ђ”крањн≥ молод≥йї узагал≥ в≥дмовл¤Ї цьому текстов≥ в прав≥ на ≥снуванн¤, причому з виразно ≥деолог≥чних м≥ркувань Ц через те, що автор Ђнасм≥ливс¤ї вийти за рамц≥ жанру! ¬т≥м, тут же в≥н дор≥каЇ нашому авторов≥ тим, що той Ђпов≥вс¤ї на н≥бито витворюване свого часу самим —тефаником у листах, нотатках ≥ приватних розмовах м≥фолог≥зуванн¤ власного життЇпису. “обто, зг≥дно з –одиком, за рамц≥ жанру виходить передовс≥м сам —тефаник. Ќу, на так≥ Ђдокориї можна х≥ба чемно усм≥хнутис¤... Ќасправд≥, зв≥сно, постмодерн≥ст≥в б≥сить зовс≥м ≥нше Ц те, що ѕроцюк виходить на серйозне художнЇ осмисленн¤ важливих св≥тогл¤дних ≥дей, передовс≥м нац≥ональних, ¤ке Ђканончикуї тепер≥шн≥х Ђмоднихї автор≥в ≥ не снилос¤.

«в≥сно, роман —тепана ѕроцюка Ђ“ро¤нда ритуального болюї Ц ¤к ≥ кожен серйозний текст, тим паче психоанал≥тичного штибу Ц непростий дл¤ читанн¤ ≥ сприйманн¤. ¬≥н потребуЇ п≥дготовленого читача. «рештою, в ньому Ц ¤к у п≥онерському за жанром ≥ характером твор≥ Ц Ї низка технолог≥чних момент≥в, ¤к≥ можуть сприйматис¤ неоднозначно (повТ¤заних, зокрема, з≥ складнощами вмонтовуванн¤ д≥алог≥в у виразно монолог≥чний Ђпот≥к св≥домоњ п≥дсв≥домост≥ї); також не на вс≥ питанн¤ даютьс¤ вичерпн≥ в≥дпов≥д≥ (передовс≥м це стосуЇтьс¤ т¤жкого роздвоЇнн¤ м≥ж Ђ—тефаником-естетомї ≥ Ђ—тефаником-мужикомї Ц другий, ¤к мен≥ здаЇтьс¤, виписаний з меншим розум≥нн¤м ≥ пережитт¤м, н≥ж перший). “а все ж орган≥чна ц≥л≥сн≥сть, нав≥ть певна харизматичн≥сть тексту, а головне те, що в≥н в≥дкриваЇ ц≥л≥ жанров≥ Ђворотаї дл¤ подальших творчих пошук≥в у царин≥ б≥ограф≥чного роману, однозначно св≥дчать про те, що маЇмо не сумн≥вний, а навпаки Ц першор¤дний у сучасному в≥тчизн¤ному письменств≥ тв≥р, ¤кий доречно було би прочитати ≥ виробити про нього власне враженн¤ кожному мисл¤чому украњнцев≥.

≤ван јЌƒ–”—я