Олег СОЛОВЕЙ

 

***

                                                    Іванові Андрусяку

 

коронований снігом перейдеш цю зиму глибоку

підсвічений небом дістанешся древніх могил

а далі побачиш – то скільки вже стане ока

як розпалює вічний аскер своє вогнище з наших тіл

 

і знайдеш старий лук і стрілу запечеш молоду

і не згине аскер бо він згинути так вже не може

і панянку втечеш з того краю що виплесне в небо орду

і панянка у снах тобі вистелить ложе

 

тож не бійся провалля бо має й провалля свою межу

бо всі ріки стікають судинами з пагорбів вниз

бережися тих рік а вже ріки я сам збережу

бо як стануть мерці – поховати не вистачить брате риз