ќлег —оловей

ѕисьмо ¤к актуальн≥сть ≥ насолода

≤ван јндрус¤к. ƒуби ≥ леви: —татт≥ та есењ. Ц  .: √ран≥-“, 2011. Ц 168 с. (—ер≥¤ De profundis ).

 

”крањнський видавець до недавнього часу тримав читача на в≥дверто злочинн≥й ≥нтелектуальн≥й д≥Їт≥, майже абсолютно виключивши з його рац≥ону поживний жанр есењстики. “ож, до недавнього часу в актуальн≥й украњнськ≥й л≥тератур≥ було х≥ба що троЇ есењст≥в -  ость ћоскалець, ёр≥й јндрухович ≥ ¬асиль ћахно. ќксану «абужко ¤ залишаю за дужками цього короткого списку, бо њњ есењстика завше була надм≥рно публ≥цистичною за зм≥стом ≥ формою, тобто безпосередньо Ђбойовогої призначенн¤ (не говор¤чи вже про њњ в≥дчутний кон´юнктурний присмак). ≤з такою публ≥цистикою можна см≥ливо йти на вибори або рухатись до здобутт¤ Ќац≥ональноњ прем≥њ ≥м. “араса Ўевченка, але не до читача, ¤кий гостро потребуЇ ≥нтелектуального, але водночас ≥ стил≥стичного св¤та. Ќе так давно кињвське видавництво Ђ√ран≥-“ї започаткувало ц≥каву та симпатичну книжкову сер≥ю ЂDe profundisї, у ¤к≥й ≥ з´¤вилас¤ книга, про ¤ку буде дал≥ мова.

 

Ђƒуби ≥ левиї, найнов≥ша книга есењв ≥ статей знаного письменника ≤вана јндрус¤ка, книга з дещо химерною назвою, - Ї, по сут≥, ун≥кальним прикладом-зразком того типу письма, ¤кий ¤ дл¤ себе визначаю, ¤к письмо-насолоду. ѕисьмо ≤.јндрус¤ка - ¤кесь особливо затишне й нав≥ть ≥нтимне, але при цьому воно завжди розгортаЇтьс¤ в сусп≥льно значиму перспективу. ¬≥н пише просто, але не в сенс≥ прим≥тиву, а в розум≥нн≥ привабливоњ доступности. ћожливо, цьому спри¤Ї тематичний спектр, але, радше, тривала практика писанн¤ дл¤ д≥тей ≥ про д≥тей. я схильний до другого вар≥¤нту, й зрештою, це очевидно. ѕишучи дл¤ д≥тей, письменник навчаЇтьс¤ ч≥ткого й точного вислову, позбуваючись натом≥сть вимушено-прикладноњ риторичноњ м≥шури, ¤кою хвор≥ють Ђдоросл≥ї письменники або й читач≥.

 

≈сењ з найнов≥шоњ книги ≤.јндрус¤ка виразно групуютьс¤ в два тематично-стил≥стичн≥ блоки, кожен ≥з ¤ких, своЇю чергою, засв≥дчуЇ актуальн≥сть р≥дного (мала батьк≥вщина) та прекрасного (л≥тература й мистецтво; зокрема, народне мистецтво), але водночас чужого й потворного (чужа церква й зовс≥м чужа пол≥тика). ќсмисленню актуальности р≥дного присв¤чен≥ есењ про √уцульщину (село ¬ербовець  ос≥вського району й околиц≥) та людей цього краю, а також про села —х≥дноњ ”крањни, - ќп≥шне, √елон,  уземин, Ѕ≥льськ, у ¤ких письменник останн≥м часом реіул¤рно буваЇ. ≈сењ про малу батьк≥вщину автора мен≥ особливо ц≥каво читати, бо цей край - √уцульщина, хоча ≥ Ї знайомий мен≥ в≥д раннього дитинства, але фактично ще й дос≥ зовс≥м не п≥знаний мною. Ќапередодн≥ кожноњ з≥ своњх в≥дпусток ¤ починаю думати про поњздку в  арпати, але все не складаЇтьс¤... ƒл¤ мене цей край, до певноњ м≥ри, - екзотика, а з ≥ншого боку, - незаперечна актуальн≥сть свого, р≥дного, нац≥онального, автентичного ≥ нав≥ть метаф≥зично позначеного. я знаю, що це - моЇ, попри те, що ¤ народивс¤ в степах, ¤кими у 70-х роках були густо розкидан≥ вуг≥льн≥ копальн≥, про ¤к≥ сьогодн≥ нагадують так≥ ж численн≥ терикони. „итаючи ц≥ есењ (Ђѕ´¤тдес¤т сотик≥в ”крањниї, Ђѕам´¤т≥ р¤дового Ћаюкаї, Ђ—тупа вуйни яковихиї, Ђ ам≥ньї ≥, зрештою, Ђѕодих ген≥¤ї), ¤ маю щасливу можлив≥сть бачити √уцульщину та њњ людей очима ≤.јндрус¤ка, причому в пом≥тному часовому д≥апазон≥ - в≥д початку 1970-х (спогади автора про власне дитинство) ≥, фактично, - до наших дн≥в. ≤ це дуже хороший, добрий, люд¤ний, вд¤чний погл¤д. Ѕез зайвого замилуванн¤, без зайвого патосу, але з незайвою син≥вською любов´ю. ўо треба людин≥ дл¤ щаст¤, кр≥м солодкого й сталого т¤ж≥нн¤ р≥дноњ земл≥? ј, здаЇтьс¤, н≥чого б≥льше й не треба. ¬ ілобальному розум≥нн≥, звичайно, бо Ї ще родина, наш≥ батьки й наш≥ д≥ти. ™ наша дом≥вка, ≥ Ї посаджен≥ нами дерева, Ї наш≥ друз≥ й багато ≥ншого, за що в≥дчуваЇмо певну в≥дпов≥дальн≥сть. јле попереду всього - вона, Ѕатьк≥вщина. …, зокрема, њњ свобода. Ќа ¤ку традиц≥йно пос¤гають численн≥ мерзотники, нав≥ть, ¤кщо йдетьс¤ не про сьогоденн¤, а про ≥нтерпретац≥ю в≥ддалених ≥сторичних под≥й. ќсь про вс≥ ц≥ реч≥ й м≥ркуЇ ≤.јндрус¤к, щедро вд≥л¤ючи ≥ потенц≥йному читачев≥ з≥ своњх розмисл≥в: Ђќсь, скаж≥мо, та земл¤, що одразу за моњм об≥йст¤м, - виходимо з хати, метр≥в зо тридц¤ть ≥демо до брами (тут ¤ сумно з≥тхну, бо коло брами росла красива молода смерека, висока й розк≥шна, ¤кою ¤ все не м≥г налюбуватис¤, й, коли прињжджав, неодм≥нно фотографував на н≥й пташок: то чорного дрозда, то жовну зелену, то плиску г≥рську, то горихв≥стку чорну, то сойку; мо¤ бабус¤ посадила тут цю смереку саме того року, коли ¤ п≥шов до школи, а тепер, коли бабус≥ не стало, смерека забанувала за нею ≥ всохла, так що цього л≥та мусили њњ зрубати), дал≥ звертаЇмо л≥воруч ≥ йдемо метр≥в с≥мдес¤т до кладки (ми з вуйком ≤ваном, татовим найкращим другом, збили цю кладку в день бабусиного похорону, бо мали прийти старш≥ люди, бабусин≥ верстваки, хто ще дожив, вони р≥дко куди виход¤ть, х≥ба на похорони, а молодш≥ цей р≥вчак доти просто переступали) - й одразу за кладкою починаЇтьс¤ та земл¤, про ¤ку моваї (Ђѕ´¤тдес¤т сотик≥в ”крањниї). ÷ей есей ц≥лком доречно розташований автором першим у книз≥, й маЇ, кр≥м назви, додаток-уточненн¤: Ђзам≥сть передмовиї. Ћише на к≥лькох стор≥нках ≤.јндрус¤ков≥ вдалос¤ в ц≥кав≥й ненав´¤злив≥й форм≥ простежити ≥стор≥ю свого роду, а разом ≥з ним ≥ всього свого краю, плавно перекинувши кладку в≥д його минулого до майбутнього: Ђ“ак минуло стол≥тт¤ двадц¤те, а що було тут у дев´¤тнадц¤тому стол≥тт≥ - ¤ не знаю, й розпитати вже н≥кого, а що буде дал≥ у двадц¤ть першому - не знаю тим паче. ѕроте нещодавно зустр≥в с≥льського голову, ≥ в≥н сказав, що цю д≥л¤нку в≥двели п≥д забудову - у ¬ербовц≥ багато молод≥, й ус≥ хочуть зводити власне житло. “ак що в мене, певно, невдовз≥ з´¤вл¤тьс¤ нов≥ сус≥ди, а њхн≥ д≥ти вже й не пам´¤татимуть, що на м≥сц≥ њхньоњ хати колись була ¤кась ферма... ≤ знову все зм≥нитьс¤ на цих маленьких п´¤тдес¤тьох сотиках великоњ ”крањни...ї.

 

–озпов≥даючи читачев≥ про свого земл¤ка, поета “араса ћельничука, ≤.јндрус¤к знаходить, знов-таки, ц≥каву форму подач≥ н≥би-то загальнов≥домих факт≥в про автора зб≥рок Ђ н¤зь росиї й Ђ„аіаї, але додаЇ майже невловного власного чару, тому читач не пошкодуЇ, що погортав цих дек≥лька стор≥нок есею Ђѕодих ген≥¤ї. ÷≥кавою Ї згадка про суперечку зовс≥м молодого тод≥ ще ≤.јндрус¤ка з “.ћельничуком про в≥льний в≥рш ≥ силабо-тон≥ку. јби довести спроможн≥сть та актуальн≥сть силабо-тон≥ки, ≤.јндрус¤к на вимогу старшого колеги прочитав власний в≥рш: Ђя прочитав тод≥ котрогось з≥ своњх в≥рш≥в, ≥ поет ч≥пкою, жилавою рукою м≥цно схопив мене за потилицю ≥ щосили вр≥зав своњм лобом об мого - аж ≥скри мен≥ з очей посипалис¤! “ака була в нього форма похвали. я прекрасно розум≥ю, що надто вже специф≥чною була та похвала, ¤к надто специф≥чним було в “араса в≥дчутт¤ й розум≥нн¤ поез≥њ, та й багато кому, особливо за традиц≥йною письменницькою чаркою, були роздан≥ так≥ аванси. јле дл¤ мене дос≥ саме ц¤ похвала значно дорожча в≥д будь-¤ких ≥нших в≥дгук≥в ≥ реценз≥й знаних ≥ маститих на моњ в≥рш≥...ї. ƒивне диво, один ≥з останн≥х дисидент≥в ≥ ген≥њв, поет “.ћельничук, дожив до нашого, ц≥лком ос¤жного пам´¤ттю, часу, але залишаЇтьс¤ й до сьогодн≥ - майже недосл≥дженим, а дл¤ молодих людей -  фактично нев≥домим. “им часом, на думку ≤.јндрус¤ка, Ђв≥н доходив таких глибинних ос¤¤нь, так природно ув´¤зувалас¤ в його св≥тобаченн≥ тонка тканина поез≥њ в тонку тканину житт¤ й навпаки, що св≥т кр≥зь призму його м≥ркувань ≥ його твор≥в бачитьс¤ дивовижно довершеним - саме таким, ¤ким сотворив його Ѕог, а руйнуЇ людинаї. ÷≥ м≥ркуванн¤ автора змушують згадати про ≥ншого й зовс≥м ≥з ≥нших час≥в украњнського поета, а саме - про ¬.—в≥дз≥нського, ¤кий творив св≥й тихий ≥ люд¤ний св≥т, н≥би дивл¤чись у непом≥тне н≥кому люстерце, що в ньому в≥дбивс¤ й промисел Ѕожий, ≥ природн¤ людська доброта, що були поетов≥ за Їдиний ≥ неп≥дробний камертон у власн≥й неповторн≥й творчост≥.    

 

ћен≥ нараз≥ здаЇтьс¤, що найвагом≥шим у найнов≥ш≥й есењстиц≥ ≤вана јндрус¤ка Ї час. ћожливо, до такого в≥дчутт¤ реальности - передовс≥м через фактуру часу - схил¤Ї наша доба перем≥н, ¤ка зат¤глас¤ й н≥¤к не випускаЇ нас ≥з лабет≥в совка, хоча перед цим уже закинула в жорстк≥ лещата асоц≥¤льноњ ринковоњ економ≥ки, ринковоњ аморальноњ етики й суц≥льноњ ілобал≥зац≥њ, головною ознакою ¤коњ Ї нав´¤зуванн¤ св≥товими метропол≥¤ми всьому ≥ншому св≥тов≥ ун≥ф≥кованих ц≥нностей ≥ погл¤д≥в на житт¤ (зокрема, на л≥тературу й мистецтво). ¬ одному з есењв, з≥тканому з п´¤ти м≥н≥-реценз≥й, автор м≥ркуЇ, зокрема, про час, ¤к найважлив≥шу л≥тературно-мистецьку категор≥ю: Ђќдна з ключових проблем сучасного письменства - й украњнське тут не Ї вин¤тком - пол¤гаЇ в тому, що воно, попри вс≥ докладен≥ прот¤гом останн≥х дес¤тил≥ть чимал≥ зусилл¤, так ≥ не змогло виробити Їдиноњ оптимальноњ стил≥стики дл¤ художнього в≥дображенн¤ часу, в ¤кому ми тепер живемо. <...> ¬≥дтак люди мислив≥ не раз змушен≥ були констатувати, що жодна стил≥стика в таких умовах не маЇ н≥ найменшого шансу стати пан≥вною. “им не менше, охота до пошук≥в такоњ стил≥стики, - хай би це нав≥ть було не б≥льше н≥ж процесом ловленн¤ в≥тру, - й дос≥ залишаЇтьс¤ одним ≥з найважлив≥ших самозавдань л≥тератури, ¤кою б р≥зношерстою й дезор≥Їнтованою вона себе не почувалаї. Ќавр¤д чи в нашу добу розс≥¤нн¤ можна говорити про Їдину оптимальну стил≥стику чи поетику. јле, мабуть, стрим≥ти до цього треба, - в≥дновлюючи та повертаючи втрачен≥ за роки постмодерн≥стських ≥грищ нац≥ональн≥ й загальнолюдськ≥ ц≥нност≥, у впровадженн≥ ¤ких стил≥стика в≥д≥граЇ не останню роль. “е, що ≤.јндрус¤к назвав пошуком оптимальноњ стил≥стики, ¤ би назвав пошуком пор¤тунку проти еклектики, проти вражаючоњ всењдности в сучасному сусп≥льному та мистецькому дискурсах.

 

¬≥дчутт¤ часу дл¤ ≤.јндрус¤ка - це, передовс≥м, р¤т≥вний м≥сточок м≥ж минулим ≥ тепер≥шн≥м (нав≥ть, ¤кщо в≥н ≥снуЇ виключно в пам´¤т≥ автора). ѕорозум≥нн¤ з часом - це ще й форма елементарноњ адекватности у взаЇмненн≥ з≥ св≥том, ¤кий оточуЇ, ¤кий Ї безмежним, - будучи одночасно л≥н≥йним ≥ дискретним. ” цьому сенс≥ прикметним видаЇтьс¤ есей Ђ—тупа вуйни яковихиї. ” текст≥ йдетьс¤ про щасливе дитинство автора, про майже казков≥ й сакральн≥ обставини д≥йства, в ¤кому зад≥¤на така буденна, здавалос¤ б р≥ч, ¤к ступа. ¬т≥м, вона ан≥трохи не буденна: Ђ”н≥кальний старожитн≥й ≥нструмент - ступа дл¤ п≥ханн¤ пшениц≥ - збер≥гс¤ лише у вуйни яковихи. ÷е була товстезна дубова дошка з видовбаною з одного боку круглою заглибиною ≥ з прибитим посередин≥ невеликим дубовим-таки кругл¤ком. «верху на нењ старанно встановлювалас¤ ще одна дошка, також дубова, з вињмкою посередин≥, ¤ка ≥деально допасовувалас¤ до того кругл¤ка; ось лише зак≥нчувалас¤ вона зверненою вниз круглою довбнею, ¤ка падала точн≥с≥нько в заглибину. “ато поклав туди к≥лька жмень пшениц≥, а вуйна яковиха додала тр≥шки кип´¤ченоњ, але вже ледь теплоњ води. ј тод≥ почалос¤ д≥йство! <...>Ђ. я м≥г би цитувати ≥ дал≥, але хай читач насолодитьс¤ разом ≥з автором ≥ д≥знаЇтьс¤ безпосередньо з тексту, в чому пол¤гаЇ те д≥йство п≥ханн¤ пшениц≥, з ¤коњ пот≥м буде смачна кут¤. « цього ж есею читач д≥знаЇтьс¤, чому син вуйни яковихи, вчитель ѕетро, Ђстаранно повертавс¤ в ≥нший б≥кї, щойно побачивши с≥льських д≥тей, ¤к≥ йшли до церкви св¤тити заборонену паску... ¬се ж, не можу втриматись, тож, будь ласка, цитата в призабутому еп≥чному дус≥: Ђ“ому що в≥н добре знав, ¤к стукаЇ ступа житт¤ї... ≤ це теж майстерн≥сть автора у прописуванн≥ колишн≥х час≥в ≥ людей тих час≥в. «а будь-¤кого часу, на щаст¤, знаход¤тьс¤ люди, ¤к≥ вол≥ють лишатись людьми. ѕро це ≥ нагадуЇ нам ≤ван јндрус¤к.

 

ƒо часу ≤.јндрус¤к ставитьс¤ з повагою ≥, водночас, тверезо або об´Їктивно. ¬≥н хот≥в би, под≥бно до свого тата, гукнути сьогодн≥ своњх д≥тей ≥ п≥ти з ними напередодн≥ –≥здва п≥хати пшеницю, в≥дновлюючи нитку традиц≥њ, й просто даруючи д≥т¤м казку й щаст¤: Ђјле куди ми п≥демо? <...> —в≥т уже ≥нший, ≥ люди в ньому ≥нш≥. ѕовернути те, що було, на сорок першому роц≥ житт¤ знову п≥рнути в таЇмницю дитинства неможливо...ї. —в≥т направду зм≥нивс¤.  азковим ≥ теплим в≥н постаЇ з≥ спогад≥в автора про дит¤ч≥ роки або ж ≥з картин, ¤к≥ в≥н в≥дтворюЇ, розпов≥даючи про топоси, не позбавлен≥ дос≥ пам´¤ти й духу ≥стор≥њ. Ќатом≥сть, щойно автор торкаЇтьс¤ сучасного людського житт¤ та людських стосунк≥в, прим≥ром, у м≥ст≥  иЇв≥, ¤к одразу ж з´¤вл¤Їтьс¤ в≥дчутт¤ в≥дчуженн¤, ¤ке в≥н ≥люструЇ переконливо й ц≥лком ≥з власних спостережень (Ђ¬иклик мустаніаї). ѕро не менш сумн≥ реч≥ йдетьс¤ в есењ ЂЅодр≥¤р помер, симул¤кри залишилис¤ї. «розум≥ло, що кожна нормальна людина бажала б, аби Ѕодр≥¤р ще пожив, а симул¤кри в≥д≥йшли до ≥стор≥њ. ≤.јндрус¤к ум≥Ї рад≥ти ≥ дивуватис¤ напрочуд простим речам, - прим≥ром, дубов≥, що його в≥н зустр≥в посеред села ќп≥шного. –≥вночасно в≥н дивуЇтьс¤ м≥сцевим украњнським левам, не конче тим, ¤ких так багато у м≥ст≥ Ћева, а й тим, ¤ких в≥н зум≥в розглед≥ти у деревах-дубах центральноњ ”крањни: Ђƒуб спок≥йно р≥с соб≥ посеред ќп≥шного, ≥ в його постав≥, в його обрисах, у його усм≥шц≥ виразно в≥дчувалис¤ доброта, сила й ірац≥¤ лева. Ѕо н≥що не народжуЇтьс¤ з н≥чогої. ¬о≥стину: Ђ–ац≥ональним сприйн¤тт¤м неможливо охопити живу сутьї. ƒл¤ цього потр≥бне серце, мистецький поклик, розум≥нн¤ непроминального. ” ≤.јндрус¤ка направду дуже теплий, майже дит¤чий погл¤д на св≥т. ѕопри те, що в≥н пом≥чаЇ (не може не пом≥чати) й нег≥дник≥в, ≥ мерзотник≥в, ≥ просто нечесних аморальних людей, що здатн≥ ман≥пулювати на наш≥й пам´¤т≥, прагнучи остаточно вкрасти у нас майбутнЇ. ћерзотники, ¤к≥ потрапили до ц≥Їњ книги, дещо псують њњ затишний культуролог≥чний спок≥й, але читач розум≥Ї, що прописуванн¤ часу, чесна його обсервац≥¤ - неможлива без висв≥тленн¤ й найб≥льшоњ з наших хвороб.

 

„ас у кожного покол≥нн¤ св≥й. —аме тому нам ≥ здаЇтьс¤, що в≥н суб´Їктивний, тобто в≥н або б≥жить ≥ посп≥шаЇ, падаЇ й летить, або ж упов≥льнюЇ свою ходу до непристойности й заледве не завмираЇ, дратуючи нас. «розум≥ло, що в≥н т¤гнетьс¤ ¤к іумка, коли нам би хот≥лос¤ швидше переступити в нову добу; й швидко вив≥трюЇтьс¤, коли нам кортить затримати приЇмн≥ мит≥ власного ≥снуванн¤. —уб´Їктивним Ї, зв≥сна р≥ч, не так час, ¤к наша людська св≥дом≥сть. я говорю про час јндрус¤ка ще й у тому сенс≥, що письменник ≤ван јндрус¤к п≥д тепер≥шню пору перебуваЇ на п≥ку своЇњ профес≥йноњ форми. Ќе знаю, чи можна писати краще, але сьогодн≥ в≥н пише ≥ фахово, й глибоко, ≥ читабельно. ÷е досв≥д, перемножений на талант, ¤кий у п≥дсумку даЇ в≥дчутт¤ бездоганного поЇднанн¤ форми й зм≥сту, причому одразу в к≥лькох л≥тературних родах ≥ жанрах - у л≥риц≥, есењстиц≥ й художн≥й проз≥ (¤к Ђдоросл≥йї, так ≥ дит¤ч≥й).

 

„итачев≥ ц≥Їњ книги, напевно, запам´¤таЇтьс¤ есей про ћиколу Ѕажана. ¬ ц≥кав≥й читабельн≥й форм≥ автор дав л¤кон≥чно-конденсовану, але довол≥ вичерпну характеристику одному з найб≥льших украњнських поет≥в першоњ половини ’’ стол≥тт¤. який, хоча й перейшов у своЇму житт≥ та творчост≥ екватор того кривавого стол≥тт¤, але сприймаЇтьс¤ передовс≥м у контекст≥ першоњ його половини, у кол≥ репресованих, замучених, убитих. ” скельц¤х Ѕажана, здаЇтьс¤, в≥дбиваютьс¤ змучен≥ проф≥л≥ й •ео Ўкуруп≥¤, й ћ.—еменка, й ћ.«ерова, й ¬.—в≥дз≥нського... - ус≥х, хто долучивс¤ в 1920-х роках до створенн¤ украњнського культурного феномену чи пак ренесансу. ≤стор≥ософ≥чне значенн¤ украњнських 1920-х - сьогодн≥ год≥ переб≥льшити. Ќац≥¤ запрагла бути й голосно про це за¤вила своЇю культурою. Ѕажан - ув осерд≥ цього процесу. ¬одночас, в≥н пережив ≥ загибель червоного ренесансу, чинивши, ¤к видно, посильний оп≥р, консервуючи раф≥новану ≥нтелектуальну форму поез≥њ, ¤ку був таки змушений виповнювати брудною водою, безглуздим бл¤шаним зм≥стом, нав´¤заним ординц¤ми-б≥льшовиками. јле! - Ѕажан розум≥в, чим в≥н займавс¤, ≥ що в≥н у п≥дсумку збер≥г дл¤ культури нац≥њ. ¬≥н залишив нащадкам форму, ¤к слушно наголошуЇ ≤.јндрус¤к: Ђ≤ в “ичини, ≥ в –ильського, не кажучи вже про —осюру, легко в≥др≥знити власне поез≥ю в≥д ≥деолог≥чноњ каламут≥, - у Ѕажана ж, такого соб≥ ¬ері≥л≥¤ при ќктав≥ан≥ ¬≥ссар≥оновичу, ≥деолог≥чна каламуть не випадаЇ в осад, а м≥цно скр≥плена цементом довершеноњ форми, л¤гаЇ в п≥дмур≥вок високоњ та справжньоњ л≥тератури. ÷е протиприродно, так не могло бути, так категорично не повинно було статис¤, - але саме таким Ї ћикола ѕлатонович Ѕажан, до ¤кого, з в≥дстан≥ часу й незважаючи на жодн≥ ≥деологеми, визначенн¤ Ђвеликий украњнський поетї достосовано повною м≥роюї. —кладно з цим не погодитись. ј зм≥ст-непотр≥б завше можна витрусити на см≥тнику, под≥бно до того, ¤к ми зв≥льн¤Їмо м≥шечок ≥з пилососу в≥д спресованого пороху та см≥тт¤. … нарешт≥ наповнити досконалу форму, витворену майстром Ѕажаном, новим ≥ прекрасним зм≥стом. „им, до реч≥, й займаЇтьс¤ вже понад двадц¤ть рок≥в поет ≤ван јндрус¤к, автор по-своЇму ун≥кального та комфортного циклю сонет≥в ЂTemporisї, у ¤кому Ї й в≥рш Ђћикола Ѕажан. 1962ї.

 

™диний мент ≥з ц≥Їњ книги ≤.јндрус¤ка, з ¤ким ¤, можливо, хот≥в би посперечатись, стосуЇтьс¤ есею ЂKarl Marx Tourї. «рештою, сперечатись немаЇ про що, швидше йдетьс¤ про щось на кшталт по¤сненн¤-корекц≥њ. ≤.јндрус¤к слушно вказуЇ на злочини б≥льшовик≥в, так званих л≥вих у ———–, ¤к≥ нещадно експлуатували людину прац≥, пер≥одично влаштовуючи л≥нівоцид ≥ іеноцид; ≥ доречно згадуЇ при цьому в≥домих письменник≥в «аходу, ¤к≥ свого часу майже пов≥рили облудн≥й б≥льшовицьк≥й пропаіанд≥, ¤к от улюблений ≤ван≥в е. е. камм≥ніс, але вчасно роз≥бралис¤ з фальшивою л≥визною совка й ц≥лком адекватно в≥дреаіували на стал≥нський зоопарк своњми в≥ршами, есе¤ми, памфлетами. ƒо е. е. камм≥ніса, ‘едер≥ко •арс≥¤ Ћорки й ≥нших, ¤ких згадав автор, ¤ би обов´¤зково додав ще американц¤ ƒжона ƒос ѕассоса й француза Ћ.-‘. —ел≥на, - њх б≥льшовики намагалис¤ так само приручити та завербувати, перекладаючи њхн≥ твори й запросивши в≥дтак в≥дв≥дати ———– ≥з гостьовою поњздкою. јле ц≥ письменники ви¤вилис¤ пор¤дними людьми (на в≥дм≥ну в≥д Ћ.јраіона або ј.Ѕарбюса), й прозв≥тували своњм читачам ц≥лком адекватно та об´Їктивно; ≥ це нав≥ть при тому, що њм, зв≥сно, не показали —оловки або вимираючу в≥д штучно створеного голоду ”крањну.

 

—ел≥н (Ћуњ-‘ерд≥нан ƒетуш), будучи мистцем ≥з надтонкою чуттЇвою мембраною експрес≥он≥ста, встиг за парадними фасадами та ресторац≥¤ми розглед≥ти всю повноту жаху диктатури пролетар≥¤ту, про що й написав, повернувшись до ‘ранц≥њ. —аме тому ———– наказав своњм служкам-васалам у ѕариж≥ цькувати письменника, невтомно та посл≥довно л≥пл¤чи з нього образ кол¤боранта й фашиста. јле час усьому надав корекц≥њ, ≥ сьогодн≥ —ел≥н - заслужений кл¤сик французькоњ модерноњ л≥тератури. ѕопри те, що ћ.”ельбек, прим≥ром, уважаЇ авторитет —ел≥на штучно роздмуханим. јле це уже насл≥дки так би мовити, компенсац≥њ. Ћюдин≥, ¤ка так гостро в≥дчувала несправедлив≥сть св≥ту сього й гучно кричала про це з≥ своњх абзац≥в, все одно коли-небудь мали в≥ддати належне. я знаю, що —ел≥на неаби¤к шанував наш ќлесь ”ль¤ненко. ÷е письменники одного карасу. ѓх дол≥ - у чомусь невловимому й дуже вагомому - аж надто под≥бн≥. ¬они не зазнали щаст¤ бути почутими та зрозум≥лими за житт¤. —ел≥на, можливо, ще й дос≥ ¤к сл≥д не чують, але вже написали про його творч≥сть чимало дисертац≥й ≥ монограф≥й. ¬ ”л¤на, спод≥ваюс¤, це ще попереду, - ≥ вд¤чний читач, ≥ досл≥дженн¤ творчости.  

 

«агальна позиц≥¤ ≤.јндрус¤ка в цьому есењ мен≥ зрозум≥ла й не викликаЇ жодних заперечень: Ђќдна з украй небагатьох у цьому св≥т≥ речей, ¤ку ¤, хоч убий, н≥¤к не можу збагнути, - це Ђл≥вацтвої ц≥лоњ низки молодих украњнських письменник≥вї. јле: ”крањн≥, ¤к ≥ будь ¤к≥й ≥нш≥й крањн≥, потр≥бн≥ реальн≥ л≥в≥, можливо, нав≥ть фанатично л≥в≥ - у спектр≥ пол≥тичного житт¤ ≥, зв≥сно, у профсп≥лках, у культур≥ тощо. “еоретично, реальн≥ л≥в≥ мають подбати, аби будь-¤ка влада не забувала про основи соц≥¤льноњ справедливости й будь-¤коњ ≥ншоњ справедливости. ≤нша справа, - це символи, ¤к≥ прикрашають книгу вибраних твор≥в —.∆адана, - серп ≥ молот, з≥рка тощо, на ¤к≥ вказуЇ ≤.јндрус¤к. ј от у назв≥ (Ђ ап≥талї) ≥ актуал≥зац≥њ ≥мени  арла ћаркса н≥¤кого крим≥налу, ¤к на мене, немаЇ. ≤нша р≥ч, що у виконанн≥ видавц≥в усе це в≥дверто апелюЇ до к≥чевоњ складовоњ сучасного житт¤. ÷е мен≥ теж не подобаЇтьс¤. ј ще ¤ зовс≥м не зрозум≥в назву поетичноњ зб≥рки молодого ки¤нина ¬ано  рюіера - ЂЌ≥жна посм≥шка Ѕер≥њї. Ѕо коли вже ходить про актуальн≥сть соц≥¤льноњ справедливости, то про к≥ч варто забути, пам´¤таючи натом≥сть, про згадану соц≥¤льну справедлив≥сть ≥ боротьбу заради ц≥Їњ справедливости. ƒо ¤коњ, м≥ж ≥ншим, найкривав≥ший стал≥нський кат Ѕер≥¤ - не маЇ щонайменшого стосунку. ўось под≥бне, направду, - ≥ сумно, ≥ зовс≥м уже незбагненно.

 

***

 

 нига ≤.јндрус¤ка завершуЇтьс¤ оптим≥стичним акордом, ¤кому передують розмисли про найнов≥ш≥ забавки зах≥дних науковц≥в-ф≥зик≥в: Ђћожливо, це й стане початком новоњ - духовноњ - ери, ¤ка, за припущенн¤ми де¤ких ф≥лософ≥в, мусить невдовз≥ розпочатис¤, зм≥нивши нарешт≥ часи тотальноњ бездуховност≥...ї. я з≥ свого боку, приЇднуюсь до под≥бного оптим≥зму, ¤кий зрештою, не раз уже артикулював у своњх реценз≥¤х ≥ есе¤х. Ћюдство маЇ от¤митись, упершись у певну останню межу й зм≥нити ставленн¤ до житт¤, до екосистеми, до свого майбутнього. ¬ ≤нтернет≥ чимало проіноз≥в щодо ілобальних катастроф або нав≥ть “ретьоњ св≥товоњ в≥йни, ¤ка маЇ розпочатись у 2012-му роц≥. « картинок, що зображують “ретю св≥тову починаЇтьс¤, до реч≥, останн≥й ≥з завершених твор≥в ќ.”ль¤ненка, роман-іротеск (або ж Ђфантастикаї, ¤к приватно говорив про цей тв≥р сам автор) Ђѕерли ≥ свин≥ї. јле, все-таки, хочетьс¤ в≥рити, що житт¤ не лише утримаЇтьс¤, але при тому ще й в≥дродитьс¤ людина духовна, ¤ка зневажатиме банк≥ра й менеджера тьм¤ноњ доби споживанн¤ й непевних реформ, запропонувавши натом≥сть житт¤ ц≥каве та перспективне в своњй неск≥нченност≥. ѕисав бо ≤гор  остецький понад п≥встол≥тт¤ тому: Ђ∆итт¤ духу ви¤вл¤Їтьс¤ у сферах позапросторових. ћи знаЇмо про нього лише з в≥дчутт¤. ¬ царин≥ реального ми не можемо д≥¤ти ≥накше, ¤к т≥льки так, наче б усе залежало в≥д нашоњ вол≥. Ќехай це омана, але без ц≥Їњ омани неможливо кроку ступити, не то що державу збудувати. якщо ми д≥Їмо в оманн≥й наш≥й вол≥, не в≥дступаючи в≥д закон≥в Ѕожих, Ѕог пробачить нам само≥люз≥юї (Ђ≈тюди украњнсько-европейськ≥ї). ≤накше говор¤чи, дорогу здолаЇ той, хто запрагне њњ здолати. ” √осподн≥х долон¤х немаЇ зла, а сам≥ ц≥ долон≥ завше простерт≥ у нашому напр¤мку:

√осподь прост¤г мен≥ обидв≥ руки

≤ мовив так: Ђ¬≥дголоси

“у чорну папороть, той овид муки,

ј пот≥м нав≥ть смерти в мене не просиї...

 

 

ќриі≥нал тут: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2011/07/06/072053.html