ƒв≥ ун≥кальност≥

ћемуаристика – штука специф≥чна. ”сп≥х чи невдача в цьому жанр≥ значною м≥рою залежить в≥д того, наск≥льки авторов≥ вдастьс¤ узгодити в текст≥ приватний досв≥д ≥з сусп≥льним ≥нтересом, що зазвичай дос¤гаЇтьс¤ або через ун≥кальн≥сть досв≥ду – коли особист≥сть сама Ї своЇр≥дним "знаком" певних ≥сторичних под≥й, або ж через ун≥кальн≥сть ≥нтересу – коли через свою особисту причетн≥сть автор "розкриваЇ" значим≥ под≥њ. Ќещодавно побачили св≥т два напрочуд ц≥кавих мемуарних виданн¤, пов’¤зан≥ з ≥стор≥Їю украњнського пол≥тичного опору, котр≥ можна вважати апотеотичними в контекст≥ згаданих "тип≥в" ун≥кальности.

Ќа перший погл¤д книга —тепана ƒубницького (јндр≥¤  ≥лка) "”крањну захищали в чужин≥. —погади про «акерзонн¤", що побачила св≥т у терноп≥льському видавництв≥ "ƒжура", видаЇтьс¤ типовим д≥¤спорним приватним проЇктом "на любител¤" – напоз≥р особливою ¤к≥стю це виданн¤, на жаль, не в≥дзначаЇтьс¤. “им не менше, насправд≥ маЇмо книжку ун≥кальну – бодай тим, що це скрупульозно заф≥ксован≥ спогади во¤ка-уп≥вц¤, котр≥ дають змогу в≥дчути зсередини саму атмосферу одного з найскладн≥ших ≥ – з точки зору оф≥ц≥йноњ ≥стор≥ограф≥њ – найсуперечлив≥ших пер≥од≥в нашоњ ≥стор≥њ. —аме завд¤ки тому, що це скрупульозн≥сть р¤дового учасника под≥й, маЇмо тут довол≥ детальн≥ в≥домост≥ про реч≥, на котр≥ зазвичай учасник “нер¤довий” звертаЇ значно менше уваги, але в контекст≥ “живоњ” ≥сторичноњ пам’¤ти вони мають надзвичайно важливе значенн¤ – побут уп≥вського п≥дрозд≥лу, система забезпеченн¤ пров≥антом, орган≥зац≥¤ л≥куванн¤ хворих ≥ поранених, взаЇмини з мирним населенн¤м, психолог≥чна атмосфера всередин≥ п≥дрозд≥лу на р≥зних етапах бойових д≥й, в≥йськова дисципл≥на тощо. ≤ ще один надзвичайно важливий момент, обумовлений тим, що п≥дрозд≥л, у ¤кому воював пан ƒубницький- ≥лко, дислокувавс¤ в «акерзонн≥, – м≥жнац≥ональн≥ взаЇмини. “ут чимало матер≥алу дл¤ роздум≥в.

ясна р≥ч, ми не маЇмо в цьому випадку жодного морального права вимагати в≥д шановного автора (тим паче, нин≥ вже, на жаль, пок≥йного) ще й белетристичного таланту – уже те, що в≥н залишив нам цей украй важливий документ, варто вважати подвигом. “ому мусимо давати соб≥ в≥дл≥к у тому, що текст здатний зац≥кавити передус≥м фах≥вц≥в. «алишаЇтьс¤ спод≥ватис¤, що безц≥нн≥ в≥домост≥ зв≥дси зможе почерпнути й белетрист дл¤ створенн¤ зор≥Їнтованого на значно ширше читацьке коло ¤к≥сного тексту – в цьому Ї надзвичайно велика потреба.

≤нше надзвичайно ц≥каве в нашому контекст≥ мемуаристичне виданн¤ так само акумулюЇ в соб≥ приватний досв≥д боротьби, одначе це досв≥д култових особистостей украњнського руху опору. ƒвотомник ““ри повстанн¤ —≥чк≥в”, виданий ”крањнською правозахисною групою, м≥стить спогади, документи, ≥нтерв’ю та листи родини, котра трич≥ повставала проти окупац≥њ ”крањни й тотал≥тарного режиму. “—тефан≥¤ ѕетраш (1925 – 1996) та ѕетро —≥чко (1926 р. н.) стали членами ёнацькоњ с≥тки ќ”Ќ ще за “перших б≥льшовик≥в” та за н≥мецькоњ окупац≥њ. 1944 року п≥шли в п≥дп≥лл¤, – пише в передмов≥ до виданн¤ його упор¤дник, пол≥тв’¤зень окупац≥йних час≥в ¬асиль ќв≥с≥Їнко. – ’оча вони разом з≥ своњм покол≥нн¤м не виграли цю в≥йну на два фронти, та зберегли честь – власну ≥ свого народу”.

¬ражаюч≥ стор≥нки спогад≥в ≥ документ≥в розкривають тонкощ≥ й складнощ≥ п≥дп≥льноњ роботи ќ”Ќ, про зв≥рства окупант≥в щодо повстанц≥в та мирного населенн¤, про сов≥цьк≥ концтабори; в≥дтак – про роботу ”крањнськоњ √ельсинкськоњ √рупи, провокативн≥ методи перетворених на каральн≥ органи спецслужб, пол≥тичн≥ табори рад¤нського часу; ≥, нарешт≥, про бурхливий ≥ обнад≥йливий, але так само й значною м≥рою траг≥чний дл¤ ц≥Їњ родини к≥нець 1980-х – початок 1990-х… ’оча насправд≥ головне, про що ц¤ книжка розпов≥даЇ – це висока людська честь, сов≥сть ≥ мужн≥сть. ¬ласне кажучи, про майже призабутий нин≥ ≥стинний смисл цих направду високих сл≥в.

ћемуаристика – штука специф≥чна. ¬она розпов≥даЇ насамперед про досв≥д, а в≥н, ¤к в≥домо, в кожного св≥й ≥ “передаванню”, всупереч спод≥ванн¤м, не передаЇтьс¤. ј що передаЇтьс¤, так це в≥дчутт¤ атмосфери часу, свого роду “там-присутности”. Ўукаючи досв≥ду, очевидно, багато хто знаходить саме це – ≥ задовольн¤Їтьс¤ ним. √адаю, недарма.

≤ван јндрус¤к