ЕСЕМЕС-ВЕРТЕП

Такого народного здвигу, як на цьогорічні Різдвяні свята, направду не було вже давненько – певно, ще з 2004-го…

Воно й не дивно: жива народна культура, незважаючи на перманентне її вимивання попсою з телевізора й вихолощення урбаністичним способом життя, насправді нікуди не дівається. Лише притамовується, заганяється глибоко всередину – та за найменшої віддушини все одно дається взнаки…

Різдво 2009-го – саме така віддушина. Час глибоко зітхнути після всього пережитого у тяжко високосному 2008-ому. Час сказати одне одному щось добре, тепле, обнадійливе. Час нарешті усміхнутися… Урешті решт, час, коли насамперед чекаєш на те, щоби хоч хтось сказав тобі добре, тепле, обнадійливе слово!

Не з телевізора, де біснуються одні і ті ж попи в одних і тих же трусах, – а від живої людини.

Наші предки в таких випадках вдягали кожуха навиворіт, брали вертепну звізду і йшли до сусіда, кума, друга колядувати. Ми ж часто навіть не знаємо імен своїх сусідів – а якщо й знаємо, то в кожного свої інтереси… Друзі ж – хто роз’їхався, хто живе бозна де…

І тому рука сучасної людини в такі хвилини тягнеться до… мобілки!

І набирається текст есемески – власний чи десь запозичений, – щоб розіслати його всім-усім:

Мир і щастя у вашій хаті,

щоб були ви всі багаті,

щоб колядочка лунала

і кутя щоб смакувала,

пампушечки рум’яні,

ну, і ви не дуже п’яні…

І вже пішла гуляти есемеска по Вкраїні, розносячи від мобілки до мобілки оте таке потрібне всім-усім добре-тепле-обнадійливе слово.

А хтось цим і не задовольниться… Бо сидить він саме перед телевізором, гріється чарочкою (батареї ж холодні!), слухає про те, як наші любі-дорогі північно-східні сусіди нам з усією Європою газові дулі крутять, – ну, і обурюється, ясна річ:

Хай різдвяне поросятко

несе гроші вам у хатку!

Їжте мак (чи коноплю?),

дайте дулю москалю.

І знову пішла гуляти есемеска по Вкраїні.

Тим часом хтось уже іншу набирає – на той же лад:

Два карлики у кремлі

верещать: ми пуп землі.

Українці ж не бояться –

колядують, веселяться,

бо в нас в с… стільки газу,

що ми й їм дамо по разу!

А далі вже ціла хвиля, цілий вал! Дев’ятий вал есемесок! На всі лади – але з неодмінним здоровим українським гумором, який рятував нас і не від таких капостей…

І одразу ж до традиційного вертепного персонажа Москаля (чи двох москалів – щоб на злобу дня) додаються й інші не менш традиційні та не менш вертепні персонажі: Жид (як же, хе-хе, без нього, коли в батареях нема гарячої води), Смерть (чи то пак, криза), Коза (чи то пак, бик – привіт китайцям!), Козак (це, слід розуміти, Бандера) тощо:

В нас наближення Різдва

нова радість надійшла:

в рік Бандери і Бика

москалям намнем бока,

а за кризу на Землі

надаєм і жидівні.

Тоді справдиться надія,

що до нас прийде Месія.

А у відповідь – живий відгомін ностальгії з 2004-го:

Мак з кутею «змолотили» –

підкріпили власні сили:

не страшний москаль «під газом», –

нас багато, і ми разом!

Або – традиційне, та не без натяку:

Їжте з маком пироги,

щоб гикали вороги!

Хай кутя посеред столу

вабить злагоду до дому!

Коляда дзвінкоголоса –

Щоб добро у вас велося!

Або – відверте й безкомпромісне:

Москалі закрили газ,

щоб померзли [пі-і-і-і] в нас.

Не ведіться ви на це,

бо зігріє нас сальце,

шинка, м’ясо і ковбаси,

і різдвяні прибамбаси.

В дупі бачили Ґазпром!

Всіх вітаємо з Різдвом!

І в тому ж дусі:

Нам не плазувати плазом,

а орлом ширяти.

Най ся вдавлять тотим газом

ниці москалята!

І ще – з тим же тонким присмаком діалекту, та вже нарешті без «газу»:

Я вінчую вам як жид:

най ся груш у вас держит,

най ся справи вам ведут,

най яйце знесе когут,

гараздів свиня нариє,

най вас навіть місяць гріє,

а сам Бог в опіці має.

Христос ся рождає!

І ще:

У День народження Христа святого

бажаю щастя вам просто,

бажаю в душах відродити

уміння вірити й любити.

А Бог за нашу віру і терпіння

Своє подасть благословіння!

І знову:

Нехай Різдво у вишиванці

розбудить вас щасливо вранці

і принесе у вашу хату

усмішки, радості багато,

розбудить приспані надії,

зерном і щастям вас засіє,

зігріє сонцем повнокровним

і подарує вам здоров’я!

І у висліді:

Хай минають вас напасті

шерсті всякої і масті!

А тоді вже хтось підсумував:

Був колись народ співучий,

а зробився SMSучий…

Отак!

Що не кажіть, а справдешній вертеп – ось лише за посередництва мобільних технологій. Ну, але куди нам нині без цих технологій подітися?!

Навіть на Різдво…

 

P.S.: Жодного з цих есемес-текстів я не вигадав – проте всі їх отримав на Святвечір і Різдво на свій мобільний телефон. Ну, і трохи доклався до їхнього поширення…

Знаю, що авторами деяких із цих текстів є добре відомі в Україні люди – проте ніхто з них не вповноважував мене розголошувати їхні імена. Тому будемо вважати, що все це – фольклор, себто народна творчість.

А якщо пробуджується народна творчість – то це як мінімум означає, що не все так погано в нашому домі!

Іван АНДРУСЯК