≤ Ђ™¬–ќѕјї, ≤ Ђѕ–ќ—¬≤“јїЕ

 

(—ерг≥й ѕилипенко. ¬ибран≥ твори. ”пор¤дкуванн¤ ≥ прим≥тки –остислава ћельникова / —ер≥¤ Ђ–озстр≥л¤не ¬≥дродженн¤ї. Ц  .: —молоскип, 2008)

 

Ђѕилипенко робив ≥з сел¤н украњнц≥в, ’вильовий перетворював украњнц≥в на ≥нтелектуал≥вї. ÷≥ слова належать авторитетному д≥аспорному л≥тературознавцев≥ ћирославов≥ Ўкандр≥ю, вони поход¤ть ≥з його в≥домоњ монограф≥њ Ђћодерн≥сти, марксисти ≥ нац≥¤. ”крањнська л≥тературна дискус≥¤ 1920-х рок≥вї. Ќапрочуд точно, буквально афористично ц¤ фраза ЂсхоплюЇї ключов≥ устремл≥нн¤ двох ключових-таки Ђмотор≥вї л≥тературного процесу т≥Їњ знаковоњ епохи, котра ув≥йшла в≥дтак в ≥стор≥ю п≥д страшною назвою Ђрозстр≥л¤не в≥дродженн¤ї, Ц а водночас ≥ двох головних опонент≥в, ¤к≥, дискутуючи про л≥тературу, насправд≥ дискутували про шл¤хи розвитку украњнського сусп≥льства. “епер не дискутують н≥ про одне, н≥ про ≥нше Ц можливо, саме тому ми так довго топчемос¤ на м≥сц≥ ¤к у мистецьк≥й царин≥, так ≥ в сусп≥льн≥йЕ

«вичайно, про л≥тературну дискус≥ю 1920-х нин≥ ми дещо-таки знаЇмо Ц принаймн≥ вона вивчаЇтьс¤ у школах та ун≥верситетах ≥ Ї обТЇктом багатьох наукових студ≥й, ¤к л≥тературознавчих, так ≥ сусп≥льствознавчих. ќднак ¤кщо один ≥з њњ ч≥льних учасник≥в Ц ћикола ’вильовий, Ц ¤к то кажуть, в ус≥х на вустах, то про ≥ншого Ц —ерг≥¤ ѕилипенка Ц в≥домо катастроф≥чно мало нав≥ть значн≥й частин≥ фах≥вц≥в, не кажучи вже про Ђзвичайних читач≥вї. «в≥сно, Ђкрасив≥ї ≥дењ ’вильового, нав≥ть у такому дещо пр¤мол≥н≥йному виклад≥ ¤к Ђгеть в≥д ћосквиї ≥ Ђ™вропа, а не просв≥таї, донин≥ хвилюють уми ≥ душ≥, ба й тепер гостро актуальн≥, Ц в≥дтак до тих, хто зважувавс¤ опонувати цим ≥де¤м, незалежно з ¤ких позиц≥й, ставленн¤ сформувалос¤ здеб≥льше негативне. ќдначе насправд≥ все зовс≥м не так просто Ц ≥ це засв≥дчив зокрема й такий безсумн≥вний науковий авторитет ¤к ёр≥й Ўевельов, котрий писав, що ключовим питанн¤м тод≥шн≥х дискус≥й було Ђте, ¤к краще зберегти украњнську самобутню культуру ≥ самобутн≥сть взагал≥ п≥д т¤жкою загрозою, причому дл¤ супротивник≥в у цьому питанн≥ (кр≥м к≥лькох пристосуванц≥в) сп≥льним було бажанн¤ цю самобутн≥сть таки зберегти. « цього погл¤ду найзапекл≥ш≥ супротивники, ол≥мп≥Їць ’вильовий ≥ масов≥ст —ерг≥й ѕилипенко, належали до одного табору, ≥ це по-своЇму оц≥нило Ќ ¬ƒ, коли заповз¤лос¤ знищити ≥ прихильник≥в ’вильового, ≥ ѕилипенка з його посл≥довникамиї. ƒо цього, ¤к то кажуть, н≥чого не додаси.

ќсь лише проблема в тому, що твори ’вильового у нас хоч ≥ не так часто й не так повно, ¤к сл≥д було б, але Ц видають; тод≥ ¤к твори ѕилипенка за т≥ 75 рок≥в, що минули п≥сл¤ його арешту в 1933-му, виходили один-одн≥с≥нький раз, та й та зб≥рка ЂЅайки та опов≥данн¤ї побачила св≥т ≥щеЕ 1963 року, ≥ знайти њњ зараз можна х≥ба в небагатьох б≥бл≥отеках. ‘актично письменник —ерг≥й ѕилипенко украњнському читацькому загалов≥ нараз≥ нев≥домий Ц ≥ це геть несправедливо, ¤кщо врахувати ту неперес≥чну роль, ¤ку в≥н в≥д≥грав в ≥стор≥њ нашого письменства не лише ¤к фундатор наймасов≥шоњ свого часу л≥тературноњ орган≥зац≥њ Ђѕлугї (через що був удостоЇний в≥д колеі симптоматичного пр≥звиська Ђѕапашаї), але ≥ ¤к поет-байкар, прозањк, критик, публ≥цист, полем≥ст.

«авважмо: таких ось Ђб≥лих пл¤мї у п≥знанн≥ нашого письменства ще дуже й дуже багато. ќдначе стосовно —ерг≥¤ ѕилипенка Ђ≥сторична справедлив≥стьї Ц бодай почасти Ц нарешт≥ в≥дновлена. ўойно у видавництв≥ Ђ—молоскипї, у сер≥њ Ђ–озстр≥л¤не в≥дродженн¤ї, побачив св≥т сол≥дний том його Ђ¬ибраних твор≥вї, напрочуд дбайливо, уважно ≥ ірунтовно впор¤дкований та в≥дкоментований в≥домим поетом ≥ л≥тературознавцем, доцентом ’арк≥вського нац≥онального педагог≥чного ун≥верситету ≥м. √.—. —ковороди –остиславом ћельниковим. Ќа майже девТ¤ти сотн¤х стор≥нок (!) ум≥стилис¤ три дес¤тки опов≥дань ѕилипенка Ц найц≥кав≥ша з мистецькоњ точки зору частина його художньоњ спадщини; вибран≥ байки; понад п≥всотн≥ статей, нотаток ≥ реценз≥й, зокрема й тих, що мають безпосередн≥й стосунок до знаменитоњ л≥тературноњ дискус≥њ; ц≥ла низка ц≥кавущих, дос≥ малоприступних документ≥в ≥ матер≥ал≥в, ¤к≥ проливають св≥тло на украњнськ≥ мистецьк≥ й пол≥тичн≥ реал≥њ 1920-х; спогади про письменника; фотоматер≥али; сол≥дний корпус прим≥ток ≥ коментар≥в.

÷≥Їю книжкою —ерг≥й ѕилипенко нарешт≥ входить у наш Ц сучасний Ц культурний ≥ пол≥тичний контекст, стаЇ його нев≥дТЇмною частиною. ј дл¤ когось, можливо, ≥ аріументом на користь чи то Ђ™вропиї, чи то Ђпросв≥тиї в майбутн≥х ≥нтелектуальних потугах. Ѕо коли-таки Ц хочетьс¤ в≥рити Ц ми зважимос¤ нарешт≥ дискутувати не про Ђшанси персонаж≥в на чергових виборахї, а про шл¤хи розвитку (розвитку!) украњнського сусп≥льства, Ц ¤к це робили в несп≥вм≥рно важч≥, складн≥ш≥ часи ’вильовий ≥ ѕилипенко.

 

≤ван јЌƒ–”—я