ритичний бестселер јндрус¤ка
ѕ≤ , 04 листопада 2008,
16:23
ƒмитро ћамчур
ўойно вийшовши друком, книжка стала
б≥бл≥ограф≥чним раритетом. ÷е даЇ вс≥ п≥дстави казати, що чи не вперше за
к≥лька останн≥х рок≥в зб≥рка реценз≥й стане ще й бестселером.
–еценз≥¤, написана на реценз≥ю, нагадуЇ дзеркало, поставлене перед дзеркалом ≥ншим. ƒе до того ж, щось, кр≥м цього першого
дзеркала, уже в≥дображаЇтьс¤.
як результат Ц утворюЇтьс¤ такий
соб≥ дзеркальний коридор
плюс Ц Ђв≥дображеннЇв≥ фрагментиї.
ѕропонована читачев≥
книжка ≤вана јндрус¤ка Ї Ђз≥брано-вибранимї (¤кщо послуговуватис¤ терм≥нолог≥Їю
–омана —киби) з л≥тературно-критичних ≤ванових напрацювань, датованих ш≥стьма найближчими до нас
роками.
ўойно вийшовши
друком, книжка стала б≥бл≥ограф≥чним
раритетом (¤кщо шукатимете,
на ѕетр≥вц≥ њњ зараз не знайдете). ÷е даЇ вс≥
п≥дстави, аби чи не вперше
за к≥лька останн≥х рок≥в зб≥рка реценз≥й
стала ще й бестселером.
ј справжн≥й
бестселер не може не бути повТ¤заним ≥з м≥фолог≥Їю,
або, принаймн≥, не ≥снувати в њњ контекст≥.
ќск≥льки б≥льш≥сть ≥з представлених саме через творч≥сть л≥тературних персонал≥й оповита легендами, про м≥сце твору у л≥тературно-критичному дискурс≥ сперечатис¤ не випадаЇ.
“им б≥льше, в нас Ї п≥дозра, що вельмишановний
автор, ¤кий отим Ђдискурсомї в≥таЇтьс¤ й прощаЇтьс¤,
замахнувс¤ на те, аби витворити ще й
нову л≥тературознавчу
парадигму (ну ¤к же дискурсов≥ без нењ?).
|
|
”з¤вши до рук ≤ванову книжку, один наших знайомих
л≥тератор≥в пор≥вн¤в його
≥з —ерг≥Їм ™фремовим, принаг≥дно зауваживши, що оск≥льки багато в чому в≥н, ™фремов,
дав нам л≥тературний Ђканонї. јндрус¤к зайн¤вс¤ працею схожою Ц латаЇ н≥мби. јдже рецензована книжка так ≥ називаЇтьс¤ Ц ЂЋатанн¤ н≥мб≥вї.
ўо би
не казав ≤ван про Ђзручнийї
терм≥н Ђл≥тературне
покол≥нн¤ї, анал≥зуючи його книжку, ми подекуди послуговуватимемось цим словосполученн¤м (власне з м≥ркувань капосност≥).
Ќайширше у зв≥рц≥
представлено ЂдевТ¤ностник≥вї.
«окрема знаков≥ постат≥ Ц ёр≥й Ѕедрик, —ерг≥й ∆адан, —ерг≥й ѕантюк,
—тепан ѕроцюк, –оман —киба та ≥нш≥.
ƒо реч≥, задл¤ повноти в≥дображенн¤
¤вища, ¤кому, певне, буде присв¤чено не
одну докторську дисертац≥ю,
авторов≥ зб≥рки годилос¤ б написати бодай розлог≥шу автореценз≥ю. Ѕо поб≥жноњ згадки
про ≤вана јндрус¤ка в контекст≥
славнозв≥сного л≥тгурту
ЂЌова дегенерац≥¤ї, певне,
буде не досить.
≤нша численна
група згаданих у зб≥рц≥ л≥тератор≥в Ц представники ињвськоњ школи поет≥в-метафорист≥в:ч≥льники ¬асиль √олобородько,
ћикола ¬оробйов. ј ще Ц кињвськ≥ л≥тератори —тан≥слав ¬ишенський, ≤ван √ерасимТюк, ≤гор –имарук, учасники льв≥вського ЂЅу-Ѕа-Ѕуї ¬≥ктор Ќеборак, ќлександр ≤рванець, ёр≥й јндрухович. “а й ≥нш≥
митц≥ покол≥нь 70-80-х,
поза контекстом творчост≥ ¤ких
год≥ й у¤вити
здобутки тих л≥тератор≥в девТ¤ностник≥в, ¤к≥ вже ув≥йшли до шк≥льних хрестомат≥й (зокрема Ђ—учасна украњнська л≥тература к≥нц¤ XX ст. Ц початку XX≤ ст.ї кињвського видавництва ЂЎколаї).
—л≥д зауважити
принаг≥дно, що ретельн≥сть Ї характеристикою сталою дл¤ ≤ванового анал≥зу текст≥в Ц ¤к поетичних, так ≥ прозових. ¬≥зьм≥мо дл¤ прикладу розгл¤д твор≥в јнатол≥¤ ƒн≥стрового, ¬Т¤чеслава ћедвед¤, “араса ѕрохаська.
≤ншою характеристикою Ї критична принципов≥сть.
“ак, наприклад нав≥ть текст
про ¬алер≥¤ Ўевчука вийшов
аж н≥¤к не реверансним. јндр≥Їв≥ окотюс≥ так ≥ зовс≥м д≥сталос¤
на гор≥хи (по-дружньому). ’оча зваживши принаймн≥
на текст Ђ«оопаркї останнього, ≤ванов≥
все-таки навр¤д чи варто було аж так насл≥дувати јристотел¤.
≤з тих Ђдвотис¤чник≥вї, кому випало трапитис¤ ≤ванов≥ п≥д перо, найб≥льше
пощастило, певне, ≤лл≥ —тронговському: його майже похвалили. ÷ього не скажеш, до реч≥, про к≥лькох
книговидавц≥в ≥ редактор≥в, ¤ким наприк≥нц≥ зб≥рки влаштовано справжн≥й граматико-стил≥стичний масакр.
«агалом, ¤кщо
згадати не раз цитований у зб≥рц≥ висл≥в про те, що кожен письменник
пише одну-Їдину
книжку, сл≥д зауважити, що т≥й, ¤ку пише
≤ван, додалос¤ л≥тературно-критичних стор≥нок,
до ¤ких не завадить звернутис¤ ус≥м кра¤нам, небайдужим до украњнськоњ л≥тератури.
ќриі≥нал на: http://ukr.pik.org.ua/news/2008/11/4/223577.htm