ритичний бестселер јндрус¤ка

ѕ≤ , 04 листопада 2008, 16:23

ƒмитро ћамчур

 

ўойно вийшовши друком, книжка стала б≥бл≥ограф≥чним раритетом. ÷е даЇ вс≥ п≥дстави казати, що чи не вперше за к≥лька останн≥х рок≥в зб≥рка реценз≥й стане ще й бестселером.

–еценз≥¤, написана на реценз≥ю, нагадуЇ дзеркало, поставлене перед дзеркалом ≥ншим. ƒе до того ж, щось, кр≥м цього першого дзеркала, уже в≥дображаЇтьс¤. як результат Ц утворюЇтьс¤ такий соб≥ дзеркальний коридор плюс Ц Ђв≥дображеннЇв≥ фрагментиї.

ѕропонована читачев≥ книжка ≤вана јндрус¤ка Ї Ђз≥брано-вибранимї (¤кщо послуговуватис¤ терм≥нолог≥Їю –омана —киби) з л≥тературно-критичних ≤ванових напрацювань, датованих ш≥стьма найближчими до нас роками.

ўойно вийшовши друком, книжка стала б≥бл≥ограф≥чним раритетом (¤кщо шукатимете, на ѕетр≥вц≥ њњ зараз не знайдете). ÷е даЇ вс≥ п≥дстави, аби чи не вперше за к≥лька останн≥х рок≥в зб≥рка реценз≥й стала ще й бестселером.

ј справжн≥й бестселер не може не бути повТ¤заним ≥з м≥фолог≥Їю, або, принаймн≥, не ≥снувати в њњ контекст≥. ќск≥льки б≥льш≥сть ≥з представлених саме через творч≥сть л≥тературних персонал≥й оповита легендами, про м≥сце твору у л≥тературно-критичному дискурс≥ сперечатис¤ не випадаЇ. “им б≥льше, в нас Ї п≥дозра, що вельмишановний автор, ¤кий отим Ђдискурсомї в≥таЇтьс¤ й прощаЇтьс¤, замахнувс¤ на те, аби витворити ще й нову л≥тературознавчу парадигму (ну ¤к же дискурсов≥ без нењ?).

”з¤вши до рук ≤ванову книжку, один наших знайомих л≥тератор≥в пор≥вн¤в його ≥з —ерг≥Їм ™фремовим, принаг≥дно зауваживши, що оск≥льки багато в чому в≥н, ™фремов, дав нам л≥тературний Ђканонї. јндрус¤к зайн¤вс¤ працею схожою Ц латаЇ н≥мби. јдже рецензована книжка так ≥ називаЇтьс¤ Ц ЂЋатанн¤ н≥мб≥вї.

ўо би не казав ≤ван про Ђзручнийї терм≥н Ђл≥тературне покол≥нн¤ї, анал≥зуючи його книжку, ми подекуди послуговуватимемось цим словосполученн¤м (власне з м≥ркувань капосност≥).

Ќайширше у зв≥рц≥ представлено ЂдевТ¤ностник≥вї. «окрема знаков≥ постат≥ Ц ёр≥й Ѕедрик, —ерг≥й ∆адан, —ерг≥й ѕантюк, —тепан ѕроцюк, –оман —киба та ≥нш≥.

ƒо реч≥, задл¤ повноти в≥дображенн¤ ¤вища, ¤кому, певне, буде присв¤чено не одну докторську дисертац≥ю, авторов≥ зб≥рки годилос¤ б написати бодай розлог≥шу автореценз≥ю. Ѕо поб≥жноњ згадки про ≤вана јндрус¤ка в контекст≥ славнозв≥сного л≥тгурту ЂЌова дегенерац≥¤ї, певне, буде не досить.

≤нша численна група згаданих у зб≥рц≥ л≥тератор≥в Ц представники  ињвськоњ школи поет≥в-метафорист≥в:ч≥льники ¬асиль √олобородько, ћикола ¬оробйов. ј ще Ц кињвськ≥ л≥тератори —тан≥слав ¬ишенський, ≤ван √ерасимТюк, ≤гор –имарук, учасники льв≥вського ЂЅу-Ѕа-Ѕуї ¬≥ктор Ќеборак, ќлександр ≤рванець, ёр≥й јндрухович. “а й ≥нш≥ митц≥ покол≥нь 70-80-х, поза контекстом творчост≥ ¤ких год≥ й у¤вити здобутки тих л≥тератор≥в девТ¤ностник≥в, ¤к≥ вже ув≥йшли до шк≥льних хрестомат≥й (зокрема Ђ—учасна украњнська л≥тература к≥нц¤ XX ст. Ц початку XX≤ ст.ї кињвського видавництва ЂЎколаї).

—л≥д зауважити принаг≥дно, що ретельн≥сть Ї характеристикою сталою дл¤ ≤ванового анал≥зу текст≥в Ц ¤к поетичних, так ≥ прозових. ¬≥зьм≥мо дл¤ прикладу розгл¤д твор≥в јнатол≥¤ ƒн≥стрового, ¬Т¤чеслава ћедвед¤, “араса ѕрохаська.

≤ншою характеристикою Ї критична принципов≥сть. “ак, наприклад нав≥ть текст про ¬алер≥¤ Ўевчука вийшов аж н≥¤к не реверансним. јндр≥Їв≥  окотюс≥ так ≥ зовс≥м д≥сталос¤ на гор≥хи (по-дружньому). ’оча зваживши принаймн≥ на текст Ђ«оопаркї останнього, ≤ванов≥ все-таки навр¤д чи варто було аж так насл≥дувати јристотел¤.

≤з тих Ђдвотис¤чник≥вї, кому випало трапитис¤ ≤ванов≥ п≥д перо, найб≥льше пощастило, певне, ≤лл≥ —тронговському: його майже похвалили. ÷ього не скажеш, до реч≥, про к≥лькох книговидавц≥в ≥ редактор≥в, ¤ким наприк≥нц≥ зб≥рки влаштовано справжн≥й граматико-стил≥стичний масакр.

«агалом, ¤кщо згадати не раз цитований у зб≥рц≥ висл≥в про те, що кожен письменник пише одну-Їдину книжку, сл≥д зауважити, що т≥й, ¤ку пише ≤ван, додалос¤ л≥тературно-критичних стор≥нок, до ¤ких не завадить звернутис¤ ус≥м кра¤нам, небайдужим до украњнськоњ л≥тератури.

 

ќриі≥нал на: http://ukr.pik.org.ua/news/2008/11/4/223577.htm