«јѕ»— » « ћ”–јЎЌ» ј
УЕ“ак розривають мурахи њст≥вне створ≥нн¤, ¤ке ненароком потрапл¤Ї у њхнЇ тлумовисько. ≤ у створ≥нн¤ немаЇ жодного шансу вирватис¤, бо мурахи скр≥зь. Ѕо створ≥н¤ њст≥вне, дуже смачне, а мурахи голодн≥. ≤ нав≥ть ¤кби котрась ≥з них благородно зважила на благанн¤ жертви, на результат це не вилинуло бЕФ
÷≥ слова з опов≥данн¤ У√усениц¤Ф бачатьс¤ мен≥ лейтмотивом новоњ книжки пов≥стей та опов≥дань Ујорта —оф≥њвськаФ в≥домоњ письменниц≥ √алини ѕаламарчук. нижки, стил≥стика котроњ майже ≥деально вписуЇтьс¤ у визначенн¤ Ухимерна прозаФ. ’имерна, ¤к саме житт¤.
¬ласне кажучи, породжувачем цих химер≥й не випадково бачитьс¤ авторц≥ сучасний меіапол≥с, виведений у цитованому виривку в може не надм≥ру ориі≥нальному, зате безжально точному образ≥ мурашника. Ѕо житт¤ в сучасному м≥ст≥ обТЇктивно позбавлене одн≥Їњ з найб≥льших принад житт¤ ¤к такого Ц м≥фу. ÷ей перманентний будень утрачених ≥люз≥й ≥ набутих натом≥сть симул¤кр≥в спричин¤Їтьс¤ до роздвоЇност≥ душ≥ сучасноњ м≥ськоњ людини, Ц саме роздвоЇн≥сть Ї ключовим обТЇктом художнього досл≥дженн¤ авторки.
ћова йде насамперед про радикальн≥ здвиги культурного середовища, ¤к≥ багатьом украњнц¤м довелос¤ пережити прот¤гом минулого стор≥чч¤ Ц здвиги, р≥внозначн≥ загальнонац≥ональному культурному шоку. ћало того: континуальност≥ ц≥лоњ низки культурних шок≥в, котр≥ плавно переходили один в ≥ншого. Ћишень вдумайтес¤: не т¤гл≥сть культури, а т¤гл≥сть культурних шок≥в! “¤гл≥сть, котра сформувала особливий депресивний тип "м≥ськоњ людини", роз≥рваноњ пом≥ж патр≥архальним украњнським цив≥л≥зац≥йно-культурним м≥фом села ≥ реал≥¤ми розшарпаних, спотворених, дефективних симул¤кр≥в так повноц≥нно й не витвореноњ ¤к середовища украњнськоњ м≥ськоњ культури. Ќа сам≥с≥нькому лез≥ цих протисто¤нь Ц героњн≥ пов≥стей ≥ опов≥дань √алини ѕаламарчук (чи то б пак, героњн¤ Ц попри те, що обставини в≥д твору до твору м≥н¤ютьс¤, але
ключовий образ, ¤к би в≥н не звавс¤, залишаЇтьс¤ майже тотожним).јпотеозою виведенн¤ цього образу бачитьс¤ мен≥ новела "∆итт¤ прекрасне". ћайже буквально роздвоюючись пом≥ж селом, ¤ке годуЇ, ≥ м≥стом ¤к "ареалом проживанн¤", героњн¤ так гостро в≥дчуваЇ втрату чогось незм≥рно посутнього у своЇму житт≥, що ажЕ за¤вл¤Ї про раптову й непо¤сненну пропажу њњ р≥дноњ сестри, котроњ (у ф≥зичному вим≥р≥, зв≥сно) н≥коли не ≥снувало.
"я перестала в≥рити своњм в≥дчутт¤м, ¤ким ран≥ше в≥рила беззастережно, а чому Ц тепер по¤снити не можу. ’оч тод≥ "в≥рила" було адекватно "знала". ≤ це п≥дсилювало мою пан≥ку, бо ще раз засв≥дчувало: мене залишали чи, ¤кщо точн≥ше, ¤ в≥дпадала", Ц це цитата вже з ≥ншого тексту, з опов≥данн¤ "ƒефект", але вона лише потверджуЇ наведен≥ вище м≥ркуванн¤.
«аконом≥рне в контекст≥ под≥бних кафк≥анських дискурс≥в питанн¤ про вих≥д. “им паче, що проза √алини ѕаламарчук, попри вс≥ под≥бн≥ рефлекс≥њ, не справл¤Ї гн≥тючого враженн¤. ƒискомфорту Ц в сенс≥ самоосмисленн¤ й п≥знанн¤ рол≥ себе в св≥т≥ Ц так, але не в≥дчаю. ¬ласне кажучи, виходу в класичному розум≥нн≥ авторка не пропонуЇ Ц та й було би ¤к м≥н≥мум нањвно в≥д нењ цього вимагати. ¬она пропонуЇ ≥люз≥ю виходу, симул¤кр виходу Ц постмодерн≥зм. ” сенс≥ методики. —ебто, "повнокольоровий" наб≥р "примочок" ≥з колажу, зм≥щенн¤ пласт≥в, гри, травест≥њ, ≥рон≥њ, само≥рон≥њ тощо. Ќаб≥р "≥люз≥њ пор¤тунку", котрий не Ї власне л≥ками, а лише короткочасним знеболюючим. ќт лише суттЇва р≥зниц¤ прози √алини ѕаламарчук в≥д звичного вже дл¤ "натренованого" ока зац≥кавленого читача потоку сучасноњ постмодерноњ прози пол¤гаЇ в тому, що авторка ц≥лковито усв≥домлюЇ свою залежн≥сть в≥д ц≥Їњ практики й, в≥ддаючи њй данину, жодним чином њњ не абсолютизуЇ. ѕопри вс≥ "примочки", в њњ текстам Ї здоровий неп≥дробний б≥ль ≥ здорова неп≥дробна печаль.
—ерйозна л≥тература завжди серйозна. ” нас замало серйозноњ л≥тератури. ” нас катастроф≥чно замало серйозноњ л≥тератури. Ќа щаст¤, бодай ≥нод≥ вона зринаЇ.
≤ван јндрус¤к