Ућогучий майстер украњнськоњ мови й творець украњнського правопису, благородний поет Уƒосв≥токФ, перекладач Ўексп≥рових ≥ Ѕайронових твор≥в, а також Ѕ≥бл≥њ, автор У«аписок о ёжной –усиФ, У„орноњ радиФ ≥ сили ≥нших ц≥нних праць Ц маЇ право на нашу велику повагу ≥ вд¤чн≥стьФ, Ц писав про нього ћихайло  оцюбинський. Уѕервор¤дною зв≥здою в нашому письменств≥Ф, Уодним з корифењв нашоњ л≥тературиФ називав його ≤ван ‘ранко. ¬≥н УбТЇ в точку всесв≥тньоњ, людськоњ культури, котра п≥дн≥ме наш народФ, Ц вважав ћихайло ƒрагоманов. Уѕ≥онером культури на ”крањн≥Ф називав його ћикола «еров. ј ћикола ’вильовий був стосовно нього взагал≥ вельми категоричний: У«даЇтьс¤, т≥льки в≥н один ма¤чить св≥тлою пл¤мою з темного украњнського минулого. “≥льки його можна вважати за справжнього Ївропейц¤, за ту людину, ¤ка наблизилась до типу зах≥дного ≥нтел≥гентаФ. «рештою, сам “арас Ўевченко нер≥дко звертавс¤ до нього не ≥накше ¤к Умилий друже м≥й великийФЕ

«даЇтьс¤, не було в ≥стор≥њ нашоњ л≥тератури постат≥ наст≥льки багатогранноњ й р≥зноб≥чно обдарованоњ, а водночас наст≥льки суперечливоњ й неоднозначноњ, ¤к ѕантелеймон ќлександрович (або ж, ¤к в≥н себе називав, ѕанько ќлелькович)  ул≥ш. ≤ сучасники, й нащадки то в несамовитому захват≥ вивищували його на найпочесн≥ш≥ пТЇдестали, то в не менш несамовитому приступ≥ лют≥ звергали його з цих пТЇдестал≥в ≥ п≥ддавали гон≥нн¤м чи забуттю. ќд≥озне рад¤нське л≥тературознавство старанно й методично клењло йому ¤рлика Узапеклого словТ¤ноф≥ла й украњнського буржуазного нац≥онал≥стаФ, ц≥лковито не переймаючись тим, що одна частина цього вислову, мТ¤ко кажучи, заперечуЇ ≥ншу.

“ака вже була пристрасна вдача в У√ар¤чого ѕанькаФ (а в≥н полюбл¤в себе так ≥менувати): ¤кщо вже доходив ¤когось висновку, то обстоював його з ус≥м неймов≥рним патетичним запалом, на ¤кий лише був здатний; але минав час, м≥н¤лис¤ обставини й еволюц≥онували погл¤ди,  ул≥ш доходив докор≥нно протилежного висновку, ≥ так само безапел¤ц≥йно й самов≥ддано пропагував уже йогоЕ

” двадц¤т≥ роки минулого стол≥тт¤ Ц у траг≥чно об≥рваний рос≥йськими комун≥стами на сам≥с≥нькому злет≥ пер≥од надзвичайного розвою нашоњ культури, ¤кий в≥дтак отримав назву У–озстр≥л¤не ¬≥дродженн¤Ф Ц в середовищ≥ украњнських ≥нтелектуал≥ст≥в склавс¤ справдешн≥й культ  ул≥ша. ќдним ≥з прапор≥в своЇњ боротьби Уза ™вропу супроти ѕросв≥тиФ проголосив його ћикола ’вильовий. Ѕлискуч≥ досл≥дженн¤ про його творч≥сть написали пров≥дн≥ тогочасн≥ л≥тературознавц≥ ћ «еров, ќ. ƒорошкевич, ¬. ѕетров (ƒомонтович), ™.  ирилюк, ¬. ўурат та ≥н. ¬ийшло 5-томне з≥бранн¤ його твор≥в, було заплановане 25-томне (≥з ¤кого встигли вийти лише три томи Ц 1, 2 ≥ 6). ” передмов≥ до цього виданн¤ ќ. ƒорошкевич писав, що повне академ≥чне з≥бранн¤ творчоњ спадщини  ул≥ша Узабере не менш, ¤к 50 великих том≥вФ. ”же тод≥ були спроби зд≥йснити таке виданн¤, Ц ут≥м, не зреал≥зован≥ й донин≥Е

ј 1925 року ћикола «еров пише прекрасний сонет У ул≥шФ, у ¤кому посутньо й переконливо виказуЇ причини особливого зац≥кавленн¤ свого покол≥нн¤ творч≥стю й загалом постаттю цього духовного велета:

≤, зв≥сно ж, зовс≥м не випадково У“арас ≥  остомараФ згадуютьс¤ уже в першому р¤дку сонета. У÷¤ тр≥йц¤ Ц Ўевченко,  остомаров ≥  ул≥ш Ц була духовним осерд¤м заснованого у  иЇв≥  ирило-ћефод≥њвського товариства, участь у ¤кому так драматично позначилос¤ на њхн≥х дол¤хФ, Ц писав сучасний досл≥дник  ул≥шевих житт¤ й творчост≥ академ≥к ћ. ∆улинський. ƒодамо: натом≥сть д≥¤льн≥сть ц≥Їњ тр≥йц≥ надзвичайно пл≥дно позначилас¤ на розвоњ украњнськоњ культури. ‘актично, саме вони заклали п≥двалини сучасного украњнства ¤к такого Ц ≥ л≥тературн≥, й науков≥, а нав≥ть ≥ пол≥тичн≥.

 остомаров повн≥стю в≥ддавс¤ науц≥, чи не першим на справд≥ наукових засадах заповз¤вс¤ викласти правдиву ≥стор≥ю ”крањни, й нав≥ть у труну соб≥ запов≥в покласти прим≥рник монограф≥њ УЅогдан ’мельницькийФ, уважаючи њњ головною працею свого житт¤. ј Ўевченко й  ул≥ш фактично уособили в контекст≥ украњнського розвою два найпосутн≥ших мистецьких напр¤ми Ц emotio й ratio. √адаю, нема потреби зайвий раз доводити, що природа Ўевченкового ген≥¤ наскр≥зь емотивна; в≥н не просто надтонко в≥дчував душу народу, а н≥би промовл¤в самою нею до сучасник≥в ≥ нащадк≥в. Ќатом≥сть  ул≥шев≥ √осподь дарував менше живого емотивного ген≥¤, але б≥льше працездатност≥ та зд≥бност≥ до ≥нтелектуального п≥знанн¤, до розмисленн¤. “ак вони взаЇмодоповнювали, а може, й ур≥вноважували один одного в контекст≥ культури.

¬ласне, саме цей ≥нтелектуал≥стичний первень найб≥льше вабив до  ул≥ша ћиколу «ерова, ћиколу ’вильового та њхн≥х ровесник≥в ≥з покол≥нн¤ У–озстр≥л¤ного ¬≥дродженн¤Ф, котр≥ ставили соб≥ за мету УЇвропењзуватиФ ”крањну.

¬очевидь, ≥ донин≥ закладен≥ ѕантелеймоном  ул≥шем п≥двалини украњнськоњ ≥нтелектуальноњ л≥тератури, художнього перекладу та ≥сторико-пол≥тичного розмислу залишаютьс¤ актуальними, а його ≥мТ¤ ≥ творч≥сть нарешт≥ мають шанс бути належно осмисленими й пошанованими в Ќезалежн≥й ”крањн≥, дл¤ постанн¤ котроњ, попри вс≥ неминуч≥ на шл¤ху п≥знанн¤ св≥тогл¤дн≥ суперечност≥, в≥н зробив чимало.

* * *

Ќародивс¤ ѕантелемон ќлександрович  ул≥ш 7 серпн¤ (26 липн¤ за старим стилем) 1819 року на хутор≥ поблизу м≥стечка ¬орон≥ж (тепер Ўосткинського району на —умщин≥). …ого батьки, заможн≥ хл≥бороби ќлександр јндр≥йович ≥  атерина ≤ван≥вна, походили ≥з козацько-старшинських род≥в. ќхрестили хлопц¤ наступного ж дн¤ Ц 8 серпн¤ (27 липн¤) на св¤то ѕаликопи, через що, зг≥дно з христи¤нською традиц≥Їю, в≥н ≥ отримав ≥мТ¤ ѕантелеймон.

¬чивс¤ ѕантелеймон спочатку в м≥сцевого д¤ка јндр≥¤, у школ≥ при церкв≥ св. ћиколи, а в≥дтак Ц у Ќовгород-—≥верському пов≥товому училищ≥. —аме ћужиловська напол¤гла на тому, аби зд≥бному юнаков≥ дали змогу зак≥нчити училище, а в≥дтак в≥н продовжив навчанн¤ в тамтешн≥й г≥мназ≥њ. јдже батько, зважаючи на чимал≥, а то й не завжди посильн≥ дл¤ нього кошти, котр≥ доводилос¤ витрачати на прожитт¤ ≥ навчанн¤ ѕантелеймона, мав нам≥р в≥ддати хлопц¤ на службу до пов≥тового суду.

—аме навчаючись у Ќовгород-—≥верськ≥й г≥мназ≥њ,  ул≥ш написав св≥й перший л≥тературний тв≥р Ц опов≥данн¤ У÷иганФ. “ам в≥н читав твори ѕ. √улака-јртемовського ≥ √.  в≥тки-ќсновТ¤ненка, вперше познайомивс¤ з в≥ршами великого н≥мецького поета ….-¬. •ете, а особливо був захоплений ранн≥ми пов≥ст¤ми ћ. √огол¤ та зб≥рником украњнського фольклору, записаного ћ. ћаксимовичем. ѕисьменник розпов≥дав, що спочатку навчанн¤ йому не давалос¤ через незнанн¤ рос≥йськоњ книжноњ мови, котрою були написан≥ вс≥ п≥дручники. јле ¤к т≥льки в≥н њњ опанував, учивс¤ на в≥дм≥нно.

“акож ѕ.  ул≥ш згадуЇ свою ≥з ранн≥х л≥т пристрасть до малюванн¤, котра так повноц≥нно й не розвинулас¤, бо не знайшлос¤ в пров≥нц≥њ г≥дного вчител¤. ’оча усп≥хи його на цьому поприщ≥ були, вочевидь, усе ж неаби¤к≥, суд¤чи з такого спомину в У∆изн≥  ул≥шаФ: Уяк пробував  ул≥ш на заточенн≥ в город≥ “ул≥, губернатор  озодаЇв (людина т¤жко добра) пора¤в йому скомпонувати альбом про царський перењзд. ќписав  ул≥ш тульську старовину й ≥люстрував св≥й опис археолог≥чними й ≥ншими акварел¤ми. ≤мператор ћиколай звернув увагу на гарну роботу ≥ спитав про артиста, а дов≥давшись, що се Ц  ул≥ш, дозволив йому вернутись у столицю. ƒ≥¤лось року 1850-гоФ. «рештою, справедливост≥ ради сл≥д завважити, що не лише альбом, а насамперед неодноразов≥ клопотанн¤ дружини та њњ родич≥в спричинили зв≥льненн¤ письменника ≥з засланн¤, про ¤ке детальн≥ше поговоримо згодом.

Ќавчаючись в ун≥верситет≥ (спочатку на ≥сторико-ф≥лолог≥чному факультет≥, а в≥дтак за власним бажанн¤м переводитьс¤ на юридичний), ѕантелеймон  ул≥ш дебютуЇ ¤к письменник. 1840 року в газет≥ У иевл¤нинФ в≥н публ≥куЇ м≥фолог≥чно-етнограф≥чн≥ опов≥данн¤ Уќ том, от чего в местечке ¬оронеже высох ѕешевцов ставФ ≥ Уќ том, что случилось с козаком Ѕурдюгом на «еленой неделеФ. ј його перше опов≥данн¤ У÷иганФ опубл≥коване в альманас≥ УЋаст≥вкаФ 1941 р.

1843 Ц 1844 роки були особливо знаковими в житт≥  ул≥ша. ¬≥н знайомитьс¤ з ¬асилем Ѕ≥лозерським, ћиколою  остомаровим, “арасом Ўевченком та ≥ншими молодими патр≥отами, ¤к≥ мр≥¤ли вивести ”крањну з духовного занепаду, виносили прогресивн≥ культуролог≥чн≥, а то й пол≥тичн≥ (зокрема, про скасуванн¤ кр≥пацтва) ≥дењ.

ќсь ¤к у У∆изн≥  ул≥шаФ описано таке знайомство: Уѕерша зустр≥ч  ул≥ша з Ўевченком була характерна. ¬в≥ходить хтось до  ул≥ша у полотн¤ному пальт≥. «доров≥ були!.. ј вгадайте Ц хто?Ф Ц У’то ж, ¤к не Ўевченко?Ф (ј н≥коли не бачив його ≥ намальованого.) Ц У¬≥н ≥ Ї!.. „и нема в вас чарки гор≥лки?Ф ≥ т. д. “ут уже й п≥шло справдешнЇ с≥чове балаканнЇ, а дал≥ й сп≥ви. (Ўевченко мав голос пречудовий, а  ул≥ш знаЇ незл≥ченну силу п≥сень). ѕочали пот≥м њздити навкруги  иЇва, рисовати, рибу за ƒн≥пром варитиЕ ћожна сказати, що се з≥йшовс¤ низовий кур≥нник, с≥човик, ≥з городовим козаком-кармазинникомФ.

¬ласне, в отаких розмовах м≥ж при¤тел¤ми й народилас¤ ≥де¤  ирило-ћефод≥њвського братства Ц таЇмноњ пол≥тичноњ антикр≥посницькоњ орган≥зац≥њ, що виникла в  иЇв≥ в грудн≥ 1845 Ц с≥чн≥ 1846 р. УЅратчикиФ Ц ћ. √улак, ¬. Ѕ≥лозерський, ћ.  остомаров, “. Ўевченко та ≥н. Ц виступали за л≥кв≥дац≥ю кр≥посного права, скасуванн¤ стан≥в, обТЇднанн¤ словТ¤нських народ≥в у федерац≥ю, поширенн¤ культури ≥ народноњ осв≥ти, пропов≥дували просв≥тительськ≥ ≥деали та христи¤нський гуман≥зм. ўоправда, сам  ул≥ш до братства, вочевидь, причетний лише опосередковано, Ц так би мовити, ≥дейно, а не орган≥зац≥йно. јдже в≥н ≥з осен≥ 1845 р. працював уже в ѕетербурз≥ старшим викладачем ѕТ¤тоњ г≥мназ≥њ та викладачем рос≥йськоњ мови дл¤ нерос≥йськомовних студент≥в ун≥верситету, отож, ≥з УбратчикамиФ здеб≥льшого лише листувавс¤, а зустр≥чатис¤ мав змогу х≥ба зр≥дка.

7 лютого (24 с≥чн¤ за старим стилем) 1847 р. ѕантелеймон  ул≥ш одруживс¤ з в≥с≥мнадц¤тил≥тньою панною ≥з старосв≥тського козацького роду ќлександрою Ѕ≥лозерською Ц сестрою свого друга ¬асил¤ Ѕ≥лозерського, в≥домою в≥дтак п≥д л≥тературним псевдон≥мом √анна Ѕарв≥нок. «а старшого бо¤рина на вес≥лл≥ був “арас Ўевченко, ≥ в≥дтак  ул≥ш у поем≥ У√рицько —ковородаФ згадував,

“ри роки й три м≥с¤ц≥ пробув ѕантелеймон  ул≥ш у “ул≥. “ам в≥н мав змогу вивчати ≥ноземн≥ мови (загалом, в≥н опанував майже вс≥ словТ¤нськ≥, французьку, англ≥йську, н≥мецьку, ≥тал≥йську, ≥спанську, латину та староЇврейську, причому, б≥льш≥сть ≥з них Ц самотужки), читати твори античних автор≥в та пров≥дних тогочасних Ївропейських письменник≥в, вивчати р≥зноман≥тн≥ ≥сторичн≥ матер≥али, Ц одним словом, пл≥дно використав час засланн¤ дл¤ самоосв≥ти.

1881 р., п≥сл¤ заборони царською цензурою ≥ вилученн¤ з продажу його зб≥рки статей ≥ в≥рш≥в У’уторска¤ философи¤ и удаленна¤ от света поэзи¤Ф (в≥домоњ в≥дтак ¤к У’уторна поез≥¤Ф),  ул≥ш вињжджаЇ до Ћьвова, спод≥ваючись видавати св≥й часопис у б≥льш л≥беральн≥й јвстро-”горщин≥, й нав≥ть подаЇ за¤ву про в≥дреченн¤ в≥д рос≥йського громад¤нства, ут≥м, в≥дтак в≥дкликану. “ам в≥н намагаЇтьс¤ схилити до сп≥впрац≥ украњнську й польську ≥нтел≥іенц≥ю, видавши брошуру У рашанка русинам ≥ пол¤кам на ¬еликдень 1882 рокуФ. јле в н≥й, зам≥сть того, аби загоювати задавнен≥ рани украњнсько-польських взаЇмин, ще б≥льше розТ¤трюЇ њх, намагаючись зТ¤сувати, хто був правий, а хто винен, ≥ настроюЇ супроти себе ≥ пол¤к≥в, ≥ украњнц≥в. –озчарований, в≥н знову повертаЇтьс¤ в ћотрон≥вку, перейменовану на честь дружини в √аннину ѕустинь, ≥ пише, перекладаЇ до к≥нц¤ своњх дн≥вЕ

24 с≥чн¤ 1897 року ѕантелеймон ќлександрович ≥ ќлександра ћихайл≥вна на своЇму хутор≥ в≥дсв¤ткували золоте вес≥лл¤. “о була останн¤ вт≥ха письменника Ц невдовз≥ в≥н застудивс¤ ≥ 14 (2) лютого помер.

ќтож, кр≥зь призму ≥стор≥њ та культури, нам не сл≥д зациклюватис¤ на певних неіативних пасажах, а оц≥нювати повною м≥рою д≥¤льн≥сть цього багатогранного ≥ навдивовижу працездатного майстра. ≤ тут перш за все мусимо пригадати, що саме  ул≥ш чи не найб≥льше у св≥й час зробив дл¤ прилученн¤ захопленоњ рос≥йським царатом ≥ марі≥нал≥зованоњ (опров≥нц≥йненоњ) окупантом ”крањни до Ївропейського ≥ св≥тового культурного контексту. «в≥сно, нин≥ чимало зд≥йснених  ул≥шем переклад≥в св≥товоњ класики, так би мовити, втратили актуальн≥сть (так, назва в≥домоњ пТЇси ¬≥ль¤ма Ўексп≥ра Уѕриборканн¤ норовливоњФ в  ул≥шев≥й ≥нтерпретац≥њ звучала ¤к Уѕриборканн¤ гострухиФ), але не сл≥д забувати, що завд¤ки йому ц≥ шедеври вперше зазвучали украњнською. ≤ вже зовс≥м неоц≥ненним видаЇтьс¤ громадський ≥ мистецький подвиг першого украњнського перекладу Ѕ≥бл≥й, звершений ѕ.  ул≥шем у сп≥впрац≥ з ≤. Ћевицьким та ≤. ѕулюЇм. якби в≥н зробив т≥льки це Ц його ≥мТ¤ вже мусило би бути золотими л≥терами викарбувано на скрижал¤х нац≥ональноњ памТ¤т≥!

* * *

ѕантелеймон  ул≥ш ¤к поет дебютував ще в 1843 р. поемою У”крањнаФ, в ¤к≥й зробив спробу збудувати великий украњнський ≥сторичний епос на основ≥ народних дум, до ¤ких подекуди подописував власн≥, старанно стил≥зуючи њх п≥д народн≥:

¬≥дтак, ¤к ми вже зазначали, до поез≥њ  ул≥ш повернувс¤ лише п≥сл¤ смерт≥ “араса Ўевченка:

” зб≥рц≥ Уƒосв≥ткиФ (1862) в≥н сам за¤вл¤Ї, що хоче продовжити справу Ўевченка, перейн¤ти його УкобзуФ:

÷¤ зб≥рка позначена виразною спробою насл≥дуванн¤ Ўевченковоњ поетики, Ц вочевидь, не зовс≥м вдалою, ¤к ≥ будь-¤ка спроба насл≥дуванн¤. ≤ван ‘ранко писав, що Ўевченкова поез≥¤ справила наст≥льки сильне враженн¤ на сучасник≥в, що тривалий час по його смерт≥ украњнськ≥ поети не мислили соб≥ поез≥њ ≥накше, н≥ж у його ≥нтонац≥¤х, насл≥дуючи його ритми, в≥ршуючи його розм≥рами. ÷е перш за все стосувалос¤  ул≥ша, котрий до того ж широко використовуЇ Ўевченков≥ тексти ¤к еп≥графи до своњх писань, а подекуди й у в≥ршах в≥дверто перефразовуЇ Ўевченков≥ образи:

“ут безперечно аж занадто виразно простежуЇтьс¤ залежн≥сть  ул≥шевих р¤дк≥в в≥д знаменитого Ўевченкового образу: Уј люд нав≥сний / Ќехай скажен≥Ї. «акрий, серце, оч≥Ф, Ц котрий, вочевидь, справл¤Ї й значно глибше емотивне та естетичне враженн¤, н≥ж його ≥нтерпретац≥¤.

¬ласне, найголовн≥ше, що  ул≥ш вносить у тогочасну украњнську поез≥ю Ц мотив культури та культурного подвижництва:

” цьому контекст≥ важливе звертанн¤ поета до великих творц≥в св≥товоњ культури, котре вже у Уƒосв≥ткахФ про¤вилос¤ в≥ршем Уƒо ƒанта, прочитавши його поему УѕеклоФ. “ут особливо прикметний образ серц¤:

«гадаймо, що тема серц¤ була дуже попул¤рною в украњнськ≥й бароков≥й л≥тератур≥ ( ирило “ранкв≥л≥он-—тавровецький, ≤оаник≥й •ал¤товський), вона Ї одним ≥з нар≥жних постулат≥в ф≥лософ≥њ √ригор≥¤ —ковороди, котрий вважав серце основою людських почутт≥в, стверджуючи, що саме ним людина п≥знаЇ св≥т ≥ саму себе.  р≥м того,  ул≥ш мав би бути знайомим ≥з концепц≥¤ми украњнського ф≥лософа ѕамфила ёркевича, ¤кий також дуже пл≥дно розвивав ц≥ ≥дењ.

“аким чином, поет св≥домо (читай: рац≥онально) пропускаЇ через серце (читай: через емоц≥ю) все, що потребуЇ осмисленн¤:

«окрема, мова, за  ул≥шем, Ї Упредв≥чний скарбФ народного серц¤.

“аким чином, вже у Уƒосв≥ткахФ ви¤вл¤ютьс¤ головн≥ш≥ ≥дењ, в≥дтак розвинут≥ в наступних поетичних книжках ѕантелеймона  ул≥ша Ц У’уторна поез≥¤Ф (1882) та Уƒзв≥нФ (1893), а також у зб≥рц≥ пересп≥в≥в Уѕозичена кобзаФ (1897). ”же тут УпропускаЇтьс¤ кр≥зь серцеФ його подальша Ухуторна ф≥лософ≥¤Ф:

¬≥дтак в≥н писав, що Уприродна простота даЇ людин≥ чисте серцеЕ Ќ≥¤ка наука такого правдивого серц¤ не дастьФ.

“ут же, в Уƒосв≥ткахФ, ¤к ми вже зазначали, ви¤вл¤ютьс¤, знову ж таки проход¤чи Укр≥зь серцеФ,  ул≥ш≥вськ≥ культурницьк≥ рефлекс≥њ, в≥дтак особливо активно розвинут≥ в наступних книжках:

ѕрикметно, що це звертанн¤ походить ≥з в≥рша, що зветьс¤ Уƒо р≥дного народу, подаючи йому украњнський переклад Ўексп≥рових твор≥вФ.

ќднак, попри уславлюванн¤ ѕантелеймоном  ул≥шем емоц≥њ, ¤ку уособлюЇ в його поез≥њ образ серц¤, в≥рш поета з часом стаЇ не менше, а нав≥ть б≥льше рац≥ональним. я б нав≥ть сказав, що чимдал≥, тим у його в≥ршах стаЇ менше власне поез≥њ, а б≥льше ≥деолог≥њ. ¬очевидь, поет усв≥домлюЇ, що поетична форма розкриваЇ б≥льш≥ можливост≥ дл¤ попул¤ризац≥њ виплеканих ним культуролог≥чних, а то й пол≥тичних ≥дей, а в≥дтак в≥рш≥ п≥знього  ул≥ша нер≥дко набувають обрис≥в радше заримованих полем≥чних статей ≥ гасел, стають гостро публ≥цистичними, в≥д чого в них небагато залишаЇтьс¤ в≥д поез≥њ ¤к такоњ Ц х≥ба розм≥р та рима.

÷е певною м≥рою стосуЇтьс¤ нав≥ть таких знаменитих р¤дк≥в:

«рештою, найпосутн≥ше ц≥ реч≥ ви¤снив ≤ван ‘ранко у в≥рш≥ У—≥доглавомуФ:

ƒ≥йсно, лише з великоњ любов≥ народжуютьс¤ так≥ переповнен≥ болю й розпачу р¤дки, ¤к у в≥рш≥  ул≥ша Уƒо р≥дного народуЕФ: поета до найглибших кутик≥в душ≥ переймала безсумн≥вна необх≥дн≥сть культурного поступу украњнц≥в, ≥ заради пробудженн¤ р≥дного народу в≥н ≥ застосував цю, ¤к сказали б нин≥, Ушокову терап≥юФ.

Ќа жаль, далеко не в ус≥х публ≥цистичних в≥ршах ѕантелеймона  ул≥ша под≥бна Ушокова терап≥¤Ф Ї безсумн≥вною. …ого м≥нлив≥ погл¤ди нер≥дко скочувалис¤ до н≥чим не вмотивованих крайнощ≥в, котр≥ можна виправдати х≥ба полем≥чним запалом пропов≥дуванн¤ ≥дењ виведенн¤ р≥дного народу на шл¤х культурництва. “ому сучасному читачев≥, а насамперед юному читачев≥ ¤ рекомендував би надзвичайно обережно ≥ нав≥ть критично п≥дходити до  ул≥шевих писань, у т≥м числ≥ не лише в≥рш≥в, а й ширших поетичних полотен узагал≥ й поеми Ућарус¤ ЅогуславкаФ зокрема.

“ак само вкрай обережно сл≥д сприймати в текст≥ Ућарус≥ ЅогуславкиФ численн≥, так би мовити, мимов≥льн≥ завваги на кшталт такоњ:

“ому ≥ в таких випадках юному читачев≥ обовТ¤зково сл≥д сп≥вставл¤ти  ул≥шев≥ емоц≥йн≥ висновки з висл≥дами ≥стор≥њ, розум≥ючи, що поет Ц так само людина, а люд¤м, особливо ж тим, хто непом≥рно багато ≥ т¤жко працюЇ дл¤ блага свого народу, властиво ≥нод≥ помил¤тис¤.

ј що в ѕантелеймона  ул≥ша позбавлене ≥деолог≥чно-публ≥цистичних нашарувань, так це численн≥ украњнськ≥ ≥нтерпретац≥њ ≥ншомовних текст≥в. „имало њх Ц ≥ в зб≥рц≥ Уѕозичена кобзаФ, ≥ в Уѕересп≥вах з великоруських сп≥в≥вФ, ≥ насамперед у пересп≥вах псалм≥в Ц донин≥ читаютьс¤ надзвичайно св≥жо ≥ прекрасно. —воЇ реноме культурника  ул≥ш здобув, вочевидь, не ст≥льки публ≥цистичними закликами, ¤к коп≥ткою ≥ без переб≥льшенн¤ титан≥чною працею на ц≥й нив≥, тож мав повне право сказати про себе:

* * *

ўоправда, такий п≥дх≥д дивовижним чином не позначивс¤ на художн≥х достоњнствах тексту, Ц насамперед завд¤ки майстерному використанню  ул≥шем живоњ народноњ мови та жвавост≥ опов≥д≥, динам≥чност≥ сюжету. У≤нод≥ н≥би опов≥даЇ хтось ≥нший, сучасник або учасник под≥йФ, Ц це констатував нав≥ть визначний л≥тературознавець ƒ. „ижевський, назагал дуже скупий на похвалу.

ќтож, свою хрон≥ку ѕантелеймон  ул≥ш обмежуЇ 1663 роком. ÷е був направду надзвичайно складний пер≥од в украњнськ≥й ≥стор≥њ. ѕ≥сл¤ смерт≥ гетьмана Ѕогдана ’мельницького пункти ѕере¤славськоњ угоди 1654 р. були п≥дступними московитами вс≥л¤ко н≥вечен≥ й касован≥ за першоњ-л≥пшоњ нагоди. ”крањна почала поступово втрачати свою незалежн≥сть, пооб≥ч ƒн≥пра утверджувалис¤ окупац≥йн≥ режими. √ад¤цький догов≥р 1658 р. ≤. ¬иговського, У—лободищенський трактат 1660 р.Ф ё. ’мельницького та ≥нш≥ сепаратн≥ угоди неминуче спричин¤ли введенн¤ в ”крањну московських в≥йськ ≥ розпалюванн¤ м≥жусобноњ в≥йни.

¬≥дтак колишн≥й джура Ѕ. ’мельницького ≤. Ѕрюховецький п≥дкупом завоював дов≥ру низового козацтва, а згодом Їпископа ћефод≥¤ та царського посланц¤ кн¤з¤ ƒ. ¬еликогаг≥на ≥ на так зван≥й Учорн≥й рад≥Ф (¤ка зоветьс¤ так через те, що у н≥й брали участь не лише козаки, а й м≥щани Ц УчерньФ) 1663 р. в Ќ≥жин≥ домагаЇтьс¤ обранн¤ його л≥вобережним гетьманом зам≥сть украњнського патр≥ота —омка.

” тогочасних л≥тописах ѕантелеймон  ул≥ш звертаЇ увагу на постать полковника з м. ѕаволоч ≤вана ѕоповича, ¤кий задавс¤ метою розбити правобережного гетьмана “етерю й обТЇднати ”крањну, але п≥сл¤ невдалоњ дл¤ себе, —омка та його прихильник≥в Учорноњ радиФ, аби не допустити руйнуванн¤ свого м≥ста, був змушений здатис¤ “етер≥ й одразу ж страчений. —аме ѕопович став прототипом одного з найколоритн≥ших образ≥в  ул≥шевого роману Ц полковника ≥ св¤щеника Ўрама.

” роман≥ дв≥ головн≥ сюжетн≥ л≥н≥њ: ≥сторична, що опов≥даЇ про под≥њ довкола Учорноњ радиФ, та любовна. ѕаволоцький полковник Ўрам сп≥шить до л≥бовережного гетьмана —омка з ≥деЇю разом ударити на польського попихача, л≥вобережного гетьмана “етерю й знову обТЇднати розколоту ”крањну, але по дороз≥ д≥знаЇтьс¤, що й на л≥вобережж≥ почалис¤ чвари, ≥нсп≥рован≥ амб≥ц≥¤ми Ѕроховецького; в результат≥ Учорноњ радиФ Ѕрюховецький перемагаЇ, а —омко гине, не бажаючи пор¤тувати своЇ житт¤ ц≥ною ковопролитт¤; в≥дтак у руках “етер≥ гине й Ўрам, р¤туючи свою ѕаволоч; а ”крањну поглинаЇ небачена руњна. ј любовна л≥н≥¤ Ц коханн¤ Ўрамового сина ѕетра та дочки Ўрамового ж при¤тел¤ „ереван¤ Ћес≥, на завад≥ ¤кому стають њњ заручини з —омком, вит≥вка козака  ирила “ура, ¤кий намагаЇтьс¤ викрасти д≥вчину, а в≥дтак ще й спроба заволод≥ти нею попл≥чника Ѕрюховецького зрадника ¬у¤ховича; але тут все ¤краз зак≥нчуЇтьс¤ щасливо, й закохан≥ таки знаход¤ть одне одного. ќдним словом, тут все роз≥груЇтьс¤ в улюбленому  ул≥шевому жанр≥ ≥дил≥њ, Ц ¤к ≥ в ≥нших його в≥домих творах, опов≥данн¤х Уќрис¤Ф чи Уƒ≥воче серцеФ.

Ќатом≥сть справдешн≥ глибинн≥ симпат≥њ  ул≥ша на боц≥ городового козацтва Ц —омка, Ўрама, Ц ¤ке Ї хранителем древн≥х патр≥архальних традиц≥й  ињвськоњ –ус≥ й уособлюЇ √етьманщину, ос≥л≥сть, мудре господарюванн¤, осв≥чен≥сть, державу. УЌехай ≥ м≥щанин, ≥ посполитий, ≥ козак стоњть за своЇ право; тод≥ буде на ¬крањн≥ ≥ правда ≥ силаФ, Ц говорить —омко.

ѓхн≥ образи в роман≥ ц≥лковито ≥деал≥зован≥, водночас образи њхн≥х супротивник≥в Ц Ѕрюховецького, √винтовки Ц в≥дверто неіативн≥. ÷≥ персонаж≥ задл¤ власноњ тимчасовоњ вигоди готов≥ на все; так ≥ пригадуютьс¤ знаменит≥ Ўевченков≥ слова: У«а шмат гнилоњ ковбаси / ” вас хоч мат≥р попроси, / “о оддастеФ. ј УкороннаФ фраза Ѕрюховецького, ¤ка схилила на його б≥к н≥жинську чернь, узагал≥ вражаЇ: УЌема вже тепер н≥ в м≥щанина, н≥ в мужика се моЇ, а се твоЇ: все стало общеФ. ѕ≥д нею, напевне, залюбки п≥дписалис¤ б ус≥ от≥ злов≥сн≥ лЇн≥ни-стал≥ни-брЇжнЇви, котр≥ п≥д гаслами Ут≥па равЇнстваФ, спираючись на таких же доморощених батькопродавц≥в-перевертн≥в, методично винищували ”крањну вже у двадц¤тому стол≥тт≥, в часи рос≥йськоњ комун≥стичноњ окупац≥њЕ

¬очевидь, роман ѕантелеймона  ул≥ша У„орна радаФ, ¤к ≥ чимало ≥нших його нетенденц≥йних ≥ художньо вивершених твор≥в, дос≥ не втратив своЇњ актуальност≥ й нин≥ читаЇтьс¤ Ц ≥ насамперед юним читачем Ц ≥з таким же захватом, ¤к ≥ п≥втора стол≥тт¤ тому.

* * *

ѕантелеймон  ул≥ш Ц виразний представник украњнського романтизму, ¤кий, п≥сл¤ Ўевченка, залишив найглибший сл≥д в украњнськ≥й л≥тератур≥ цього мистецького напр¤мку. ј дл¤ романтичноњ л≥тератури, ¤к ми знаЇмо, характерн≥ бурхлив≥ пристраст≥, емоц≥йн≥ ескапади, Ц ≥ не лише в творчост≥, а й у житт≥ њњ палких сп≥вц≥в. Ѕайрон наклав головою за свободу пригноблених народ≥в, ЋЇрмонтов загинув на дуел≥, Ўевченко через несамовите прагненн¤ вол≥ дл¤ р≥дного народу в≥дбув дес¤ть л≥т каторги-солдатчиниЕ  ипуча енерг≥¤  ул≥ша виливалас¤ в самов≥ддану працю задл¤ культурницького поступу ”крањни. “ак, на цьому шл¤ху в≥н у романтичному шал≥ подекуди збочував на ман≥вц≥, Ц але ж зроблене ним стократ перекриваЇ ц≥ збоченн¤.

як писав уже не раз цитований нами ƒмитро „ижевський, Ц чий авторитет в украњнськ≥й л≥тературознавч≥й науц≥ незаперечний, Ц Удол¤  ул≥ша Ц дол¤ типовоњ романтичноњ людини. …ого Ум≥нлив≥стьФ Ї лише ви¤вом романтичного прагненн¤ УповнотиФ, всеб≥чност≥; в≥н Ї представником того романтичного типу, ¤кий прагне дос¤гнути ≥деалу всеб≥чност≥ шл¤хом пост≥йного руху, пост≥йних зм≥нЕ ÷ей шл¤х веде часто до катастроф, трагед≥й. јле  ул≥ш вийшов з ус≥х зм≥н тим самим невтомним прац≥вником, ентуз≥астичним пров≥дником своњх ≥дейЕФ

¬≥драдно, що нин≥ нарешт≥ Ц п≥сл¤ довгих рок≥в заборон ≥ кривотлумачень Ц його творч≥сть доходить до нас, ≥ ми маЇмо не лише змогу, а й обовТ¤зок њњ належно поц≥нувати.

Уќсип ёр≥й ‘едькович Ц се, безперечно, одна з найориі≥нальн≥ших л≥тературних ф≥з≥оном≥й в наш≥й л≥тератур≥, Ц писав ≤ван ‘ранко. Ц ќсобливо бол≥, тугу, над≥њ ≥ розчаруванн¤ рекрутського та во¤цького житт¤ осп≥вував в≥н так, ¤к н≥хто другийФ. ћарко „еремшина завважував: Уўе наша зелена Ѕуковина спала тихим сном, ще була недоступним св≥том, забутим закутком ”крањни, ¤к неча¤но, гей г≥рський солов≥й у г≥рському луз≥, засп≥вав могутню п≥сню верховинський гуцул ≥, розбудивши нею спл¤чих, вн≥с житт¤, вн≥с весну у студену хату, та й тим зайн¤в перше м≥сце поб≥ч безсмертного “арасаФ. У¬еликим талантом м≥ж поетами ≥ новел≥стами галицько-руськимиФ назвав його ћихайло ƒрагоманов. ¬≥н висловлював упевнен≥сть в тому, що Уукрањнц≥ незабаром поставл¤ть ‘едьковича пор¤д ≥з своњми улюбленими письменникамиФ. ј Ћес¤ ”крањнка вважала письменника першим значним буковинським белетристом, що в≥дкрив Ѕуковину дл¤ л≥тературного св≥ту.

—ам же ‘едькович казав так: Уя Ц просто соб≥ Ц гуцул. ћо¤ школа була „орногораФ. ј водночас: Уя готов все моЇ житт¤ принести на в≥втар матер≥-–ус≥, на в≥втар людськост≥Ф, Уя наш народ ц≥лим серцем люблю, ≥ душа мо¤ в≥щуЇ, що Їго велика дол¤ ждеФЕ

* * *

ќсип ƒом≥н≥к √ординський де ‘едькович народивс¤ 8 серпн¤ 1834 року в гуцульському буковинському сел≥ —торонець-ѕутил≥в (нин≥ Ц селище ѕутила, районний центр „ерн≥вецькоњ област≥). —ин шл¤хтича, в≥н був охрещений за католицьким обр¤дом ≥ отримав два ≥мен≥, одним ≥з ¤ких Ц ќсип Ц п≥дписувавс¤ до к≥нц¤ житт¤, ≥нше Ц ƒом≥н≥к Ц так ≥ залишилос¤ х≥ба на папер≥, а ще одне ≥мТ¤ Ц ёр≥й Ц поет прибрав соб≥ значно п≥зн≥ше, в двадц¤тидевТ¤тир≥чному в≥ц≥, прийн¤вши в≥ру матер≥ Ц православТ¤.

ћати ‘едьковича була хоч ≥ неписьменною, але розумною, талановитою гуцулкою, котра знала чимало народних п≥сень, казок, переказ≥в ≥ любов до них намагалас¤ прищепити своњм д≥т¤м. ¬она була зам≥жн¤ за св¤щеником ƒашкевичем, але рано овдов≥ла, залишившись ≥з трьома малими д≥тьми. ƒогл¤дати њх ≥ утримувати чимале господарство ж≥нц≥ було надзвичайно важко, й незабаром у прийми до нењ пристав јдальберт √ординський де ‘едькович Ц зубож≥лий польський шл¤хтич ≥з √аличини, ¤кий прийшов до њхнього села в пошуках роботи. ¬≥н був людиною осв≥ченою, знав к≥лька мов, тож улаштувавс¤ писарем в управител¤ пом≥щицькими маЇтками, а в≥дтак, склавши спец≥альн≥ ≥спити, й сам став таким управителем в одному з маЇтк≥в неподал≥к —торонц¤-ѕутилова, що охоплював аж троЇ с≥л. ќднак люд¤н≥стю цей шл¤хтич не в≥дзначавс¤ Ц був чолов≥ком пихатим, самозакоханим, з погордою ≥ нав≥ть жорсток≥стю ставивс¤ не т≥льки до кр≥пак≥в у п≥длеглих йому маЇтках, але й до дружини та д≥тей.

ѕочаткову осв≥ту маленький ќсип здобув у сус≥дньому сел≥  иселиц≥ в свого д¤дько по матер≥ ≤вана √ан≥цького, ¤кий дл¤ своњх д≥тей запрошував приватних учител≥в. ј восени 1846-го року батько в≥ддав хлопц¤ на науку до т. зв. реальноњ (початковоњ) школи у „ерн≥вц¤х. ѕровчивс¤ ‘едькович усього два роки, Ц незабаром у його кра¤х спалахнуло сел¤нське повстанн¤ п≥д проводом ЋукТ¤на  обилиц≥. ќдним ≥з найближчих сподвижник≥в ватажка був старший брат ќсипа по матер≥ ≤ван ƒашкевич, та й мати майбутнього поета вс≥л¤ко спри¤ла повстанц¤м.

* * *

” склад≥ 41-го полку ‘едькович брав участь у поход≥ до ≤тал≥њ п≥д час австро-≥тало-французькоњ в≥йни 1959 року. …ому, щоправда, пощастило самому не брати участ≥ в бойових д≥¤х. 4 червн¤ у битв≥ п≥д ≥тал≥йським м≥стом ћаджента його полк був у резерв≥, але смерть близьких ≥ незнайомих брат≥в по дол≥ глибоко потр¤сла поета. “од≥ австр≥йськ≥ в≥йська, хоча й були чисельн≥шими в≥д своњ супротивник≥в, зазнали жорстокоњ поразки.  ровопролитною була й сутичка 14 червн¤ з ≥тал≥йським повстанським в≥йськом √ар≥бальд≥, але найважчим був б≥й п≥д —ольфер≥но 24 червн¤, де австр≥йц≥ втратили близько двох з половиною тис¤ч во¤к≥в ≥ майже одинадц¤ть тис¤ч були поранен≥. ¬ етюд≥ Уѕ≥сн¤ молодецькаЕФ ≥з циклу УЅуковинськ≥ п≥сн≥Ф поет писав: Уј п≥д —ольфер≥но билис¤ ми од самого досв≥та аж в темну н≥ч. Ѕоже, що бились! Ц не то що, але зубами кусались, так бились! ќ, да не один там камрат любий пол¤г головоюЕ кул≥ сиплютьс¤, ¤к град, та свищуть тоб≥ коло ух, знай та гад¤. ј ¤к гукне гармата, то вже дес¤ть або к≥льки хлопц≥в так ≥ л¤жуть мов п≥дкошен≥Е ј вноч≥ звел≥в нам полковник ≥ти помагати грабар¤м побитих ховатиЕФ

ƒесь у той час, у перерв≥ м≥ж бо¤ми, й був, ¤к вважають досл≥дники, написаний в≥рш УЌ≥чл≥гФ, перший ≥з в≥домих твор≥в поета украњнською мовою:

* * *

Ѕрошура ј.  обил¤нського набула широкого розголосу, стала першою ласт≥вкою нац≥онального духовного в≥дродженн¤ на теренах Ѕуковини, а поез≥њ ‘едьковича стали такими попул¤рними, що нав≥ть розкритикований Ѕ. ƒ≥дицький оц≥нив його У≥стинно поетичний талантФ, назвав у своЇму У—лов≥Ф Усамородным гением людовой поэзииФ. –озчулений ц≥Їю похвалою, ‘едькович посилаЇ ƒ≥дицькому своњ в≥рш≥, не маючи змоги публ≥кувати њх де≥нде, й той на початку 1862 року видаЇ першу зб≥рку поета п≥д назвою Уѕоез≥њ ≤осифа ‘едьковичаФ. У…ого п≥сн≥, пом≥щен≥ в т≥й книжц≥, Ц писав ≤. ‘ранко, Ц роз≥йшлис¤ по вс≥й √аличин≥, њх сп≥вали г≥мназ≥альн≥ ученики й м≥щани; вже 1867 р. ¤ чув де¤к≥ в ƒрогобич≥; ≥нш≥ держатьс¤Е по р≥зних полках в устах во¤к≥вФ.

“од≥ ж, 1862 року, в √аличин≥ починаЇ виходити УнародовськийФ часопис У¬ечорниц≥Ф, а згодом й ≥нш≥ часописи украњнською мовою, й ‘едькович розриваЇ звТ¤зки з Умосквоф≥ламиФ

–озраджували друз≥, присилаючи книжки Ц У обзарФ “. Ўевченка, УћарусюФ √.  в≥тки-ќсновТ¤ненка, пов≥ст≥ та опов≥данн¤ ћарка ¬овчкаЕ ” в≥льний в≥д муштри час оф≥цер ‘едькович учив своњх солдат≥в грамоти, читав њм ц≥ книги, про що в≥дтак розпов≥в в опов≥данн≥ У обзар ≥ жовн¤риФ. ≤ Ц писав сам, посилав своњ нов≥ твори, в т≥м числ≥ й знамениту в≥дтак поему УЌовобранчикФ, друз¤м до Ћьвова.

* * *

ќкупац≥йн≥ власт≥, дл¤ котрих зм≥на оф≥цером, нехай ≥ в≥дставним, свого мундира на простий од¤г була страшенною зневагою, так докор¤ли йому тим сардаком, що поет не м≥г не в≥дпов≥сти, причому зробив це з горд≥стю, а водночас ≥ з неаби¤ким гумором:

ƒома йому так само велос¤ нелегко. Уя по надв≥рТю, ба вожу гн≥й, ба плоти пересипаю, а в хат≥ нема н≥чо, бо ненька день на ногах, а два в постел≥, Ц дуже нездужаютьФ, Ц писав поет у листах. Ц У—≥на нема, худ≥бка пропадаЇ, весна с¤ припоздила, верхами сн≥г у хлопа, пани за в≥вц≥ друтьЕ податки страшн≥Ф. ” с≥чн≥ 1864 року померла мати поета, й стало ще важче. “а, кр≥м виснажливоњ роботи в домашньому господарств≥, ёр≥й ‘едькович не може залишатис¤ осторонь громадських справ. ƒосл≥дник його житт¤ й творчост≥ письменник ќсип ћаковей опов≥дав: УЋюди ходили до нього, ¤к бджоли, а в≥н њм казав: У•рунти, л≥си, полонини, що ви мали до 1848 року, ваш≥! ¬и борон≥тьс¤, тримайтес¤, а ¤ буду провадити процесиФ. —учасники поета св≥дчать, що в≥н мав великий вплив на гуцул≥в ≥ Ущо сказав мужикам, то було св¤те, радив розумно ≥ багато доброго зробив громадамФ. «а його допомогою сел¤ни вс≥Їњ околиц≥ Ц 16 громад ¬ижницького пов≥ту Ц виграли в так званому серв≥тутовому процес≥ за волод≥нн¤ми л≥сами й пасовиськами. ¬они обирають поета в≥йтом у —торонц≥-ѕутилов≥, висувають кандидатом до буковинського сейму, Ц але тут уже власт≥ переполошилис¤ остаточно й забалотували ‘едьковича.

якийсь час в≥н об≥ймав посаду ≥нспектора шк≥л, домагавс¤ запровадженн¤ в школах украњнськоњ мови навчанн¤, склав УЅуквар дл¤ господарських д≥ток на Ѕуковин≥Ф, де вперше в цих кра¤х було використано фонетичний правопис (цей УЅукварЕФ, зв≥сно ж, св≥ту тод≥ так ≥ не побачив), та й сам чимало писав Ц в≥рш≥, знаменита поема УƒезертирФ, опов≥данн¤Е

¬л≥тку 1872 року ёр≥й ‘едькович перењхав до Ћьвова Ц прийн¤в пропозиц≥ю товариства Уѕросв≥таФ об≥йн¤ти посаду редактора видавництва попул¤рних книжок дл¤ народу. У÷≥лими дн¤ми сид≥в у к≥мнат≥ та й писав, ≥ майже н≥хто його не бачив у Ћьвов≥, Ц розпов≥даЇ ƒенис Ћук≥¤нович. Ц –≥дко коли, ≥ то лиш вечорами, виходив з хати повечер¤ти поза домомФ. ”мови прац≥ були кабальними, а сп≥льноњ мови ≥з льв≥вськими Упросв≥т¤намиФ (публ≥кою, здеб≥льшого, довол≥ лицем≥рною, котру, ¤к згодом т¤жко переконавс¤ й ≤ван ‘ранко, б≥льше переймали власн≥ вигоди, н≥ж народна справа) так ≥ не знайшов. ќтож, п≥сл¤ Учотирнадц¤ти чорних м≥с¤ц≥вФ, украй розчарований, вернувс¤ до р≥дного —торонц¤-ѕутилова.

¬с≥ намаганн¤ знайти ¤ку-небудь службу вдома ви¤вилис¤ марними. ѕереборюючи т¤жкий моральний стан ≥ значну матер≥альну скруту, ё. ‘едькович напружено працюЇ над драмою Уƒовбуш, або √ромовий топ≥р ≥ гуцульський хрестФ, створюЇ к≥лька њњ вар≥ант≥в, у т≥м числ≥ й н≥мецькомовний, але творч≥ сили поета були надзвичайно виснажен≥, й драма, за г≥ркими, але справедливими ловами ¬. Ћесина, Уне додала слави авторов≥Ф. ¬ цей час в≥н також створюЇ цикл сумних в≥рш≥в Уƒик≥ думиФ, укладаЇ зб≥рку з такою назвою й в≥дсилаЇ њњ до Ћьвова, Ц в≥рш≥ частково публ≥куютьс¤ в пер≥одиц≥, але книжка так ≥ не виходить. Ќатом≥сть старанн¤ми ћихайла ƒрагоманова в  иЇв≥ 1876-го року зТ¤вл¤ютьс¤ Уѕов≥ст≥ ќсипа ‘едьковичаФ. «а фольклористичну д≥¤льн≥сть письменника обирають членом ѕ≥вденно-«ах≥дного в≥дд≥лу –ос≥йського географ≥чного товариства.

“а душевн≥ й моральн≥ сили вичерпалис¤. ѕосилюютьс¤ напади на ‘едьковича м≥сцевоњ проавстр≥йськоњ преси, ще т¤жчою стаЇ матер≥альна скрута Ц це п≥дривало здоровТ¤, розхитувало нерви. ¬ лист≥ до ћ. ƒрагоманова поет у розпач≥ писав: У“реба буде з јвстр≥њ ут≥кати, аби крим≥налу спастис¤Е ћеч над шийов мен≥!!!Ф

ѕокликали т≥льки 1885-го року. “од≥ в „ерн≥вц¤х був заснований часопис УЅуковинаФ, ≥ ё. ‘едьковича запросили його головним редактором. ≤ поет радо кидаЇтьс¤ у вир омр≥¤ноњ справи Ц за його задумом, УЅуковинаФ, ¤к писалос¤ в передов≥й статт≥ першого числа, УмаЇ п≥дн¤ти нар≥д руський Ѕуковини на р≥вний ступ≥нь духовного й морального розвою з ≥ншими народамиФ, Уподавати в≥стку про духовне житт¤ галицьких, угорських (п≥д владою ”горщиною в той час перебувало «акарпатт¤ Ц ≤. ј.) ≥ на ”крањн≥ жиючих брат≥в наших, належачих до одноњ й тоњ самоњ великоњ родини Ц в≥рних син≥в одноњ р≥дноњ неньки нашоњ матер≥-–ус≥Ф. … редагована ёр≥Їм ‘едьковичем газета й справд≥ чимало зробила в напр¤мку украњн≥зац≥њ.

” липн≥ 1886-го року громадськ≥сть Ѕуковини в≥дзначила 25-р≥чний юв≥лей л≥тературноњ д≥¤льност≥ ‘едьковича. ¬≥дбувс¤ юв≥лейний веч≥р, концерт, декламувалис¤ його твори, ≤ван ‘ранко написав про поета статтю. “овариства У–уська бес≥даФ в „ерн≥вц¤х та ≥м. “. Ўевченка у Ћьвов≥ обрали його своњм почесним членом. ј в —трию вийшов у св≥т зб≥рник У¬атраФ, присв¤чений 25-р≥ччю в≥д дн¤ смерт≥ Ўевченка й 25-р≥ччю творчоњ д≥¤льност≥ ‘едьковича. У“ак за вс≥ роки своЇњ творчост≥, Ц пише ¬. Ћесин, Ц ё. ‘едькович вперше почув прилюдне визнанн¤ своњх заслуг. ¬≥н був рад≥сний ≥ схвильований, сердечно д¤кував орган≥заторам ≥ учасникам юв≥лейного вечора, зокрема сел¤нам ≥ Удепутац≥њФ з  ≥цман¤, ¤к≥ урочисто п≥днесли йому хл≥б-с≥льФ.

÷е були, може, останн≥ мит≥ довгожданого щаст¤, адже дн≥ поета вже догорали. „ерез п≥втора року, 11 с≥чн¤ 1888 р., ќсипа ёр≥¤ ‘едьковича не стало. —ел¤ни-гуцули г≥рко оплакували поета. ƒенис Ћук≥¤нович на основ≥ св≥дчень очевидц≥в розпов≥в, що п≥д час похорону У¤кась удова з плачем пригорнулас¤ до сироњ земл≥ ≥ припов≥дала, що ‘едькович р¤тував њњ з д≥тьми. ј треба знати, що сам в≥н умер у недостатках, у чуж≥й хат≥Ф. Ќапевне, дуже небагатьох письменник≥в люди такими словами проводжали в останню путь. ¬≥н був справд≥ народним поетом Ц не лише в тому сенс≥, що його творч≥сть т≥сно завТ¤зана на фольклор≥; що його твори стали народними п≥сн¤ми. ¬≥н усього себе в≥ддав р≥дному народов≥, й це не просто висок≥ слова, а жива правда.

* * *

≤ справд≥: ќсип ёр≥й ‘едькович, за словами ќсипа ћакове¤, Усп≥вав так, ¤к народ сп≥ваЇ: тут ≥ фразеолог≥¤ народна, ≥ ритм≥ка народних п≥сень, ≥ та люба нањвн≥сть та щир≥сть, ¤кою народ своњми п≥сн¤ми добиваЇтьс¤ до наших сердецьФ. ”же ранн≥ твори поета, так≥ ¤к Уѕ≥д ћанжентовФ чи У—п≥вацька дол¤Ф, видаютьс¤ стил≥зованими п≥д народну п≥сню:

¬ цьому немаЇ н≥чого дивного, ¤кщо зважити на обставини њх створенн¤: в≥льн≥ в≥д в≥йськовоњ муштри хвилини, викроЇн≥ з розмов ≥з при¤тел¤ми-жовн¤рами та неодм≥нного сп≥ву народних п≥сень, ¤кими поет зачаровував при¤тел≥в. ¬≥дтак т¤ж≥нн¤ до народнопоетичного й п≥сенного начала простежувалос¤ кр≥зь усю творч≥сть поета, про що зац≥кавлений читач може докладно дов≥датис¤ з монограф≥њ ћ. ѕаз¤ка Уёр≥й ‘едькович ≥ народна творч≥стьФ ( ., 1974). “вори, писан≥ на фольклорн≥ основ≥, зустр≥чаЇмо в р≥зн≥ пер≥оди його творчост≥, причому не лише поетичноњ. ѕрим≥ром, тема опришк≥вського руху взагал≥ й ќлекси ƒовбуша зокрема розробл¤Їтьс¤ в низц≥ поез≥њ та драм≥, причому нер≥дко в контекст≥ народних переказ≥в та в≥домоњ в численних ≥нвар≥антах народноњ ж таки Уѕ≥сн≥ про ƒовбушаФ:

” цьому ж в≥рш≥ маЇмо також ц≥лу низку ≥нших притаманних фольклорному тексту елемент≥в, ≥ не лише на р≥вн≥ сюжетного перегуку-запозиченн¤, а й на р≥вн≥ стил≥стики та художн≥х засоб≥в, таких, зокрема, ¤к г≥пербола (Узбуњв тис¤ч дв≥ст≥Ф) тощо. ” ƒовбуша Утоп≥р ¤снийФ, золот≥ порошниц≥, Урем≥нь б≥льше вартий, ¤к удвоЇ царстваФ; перед ним Ул¤хи стинутьФ, а за ним д≥вчата й молодиц≥ УгинутьФ, бо в≥н Украсний, ¤к царевичФЕ

«рештою, поет ≥ сам дуже ч≥тко висловивс¤ про народноп≥сенну основу своЇњ творчост≥:

“ож маЇ рац≥ю досл≥дник ќ. –оманець, завважуючи, що Уколи до ≥нших поет≥в слова Усп≥вецьФ, Усп≥ватиФ вживаютьс¤, ¤к правило, у переносному значенн≥, то до раннього ‘едьковича њх треба застосовувати т≥льки в пр¤момуФ.

√оловною особлив≥стю його поетики Ї глибокий, орган≥чний, природний л≥ризм, ≥ на це звернув увагу ще ≤. ‘ранко: У‘едькович Ц се талант переважно л≥ричний; вс≥ його пов≥ст≥, вс≥ найкращ≥ його поез≥њ нав≥¤н≥ теплим, ≥ндив≥дуальним чутт¤м самого автора Ц вс≥ похож≥ на частки його автоб≥ограф≥њ Ц так ≥ здаЇтьс¤, що автор сп≥ваЇ ≥ розказуЇ всюди про те, що сам бачив, сам найглибшими нервами душ≥ прочув. ≤ в т≥м ≥менно й лежить чаруюча сила його поез≥њ, в т≥м лежить порука њњ живучост≥, доки живе наша мова. ‘едькович вложив в свою поез≥ю найкращу частину своЇњ душ≥, а така поез≥¤ не вмираЇ, не пропадаЇЕ ¬≥рне художнЇ чутт¤ в≥дразу ж п≥дказало йому тему його в≥рш≥в ≥ опов≥дань Ц рекрутське житт¤ з≥ вс≥м його т¤гарем ≥ страх≥тт¤ми та нечисленними вт≥хами. ¬з≥рцем була дл¤ нього народна п≥сн¤ або просте народне опов≥данн¤Ф.

* * *

” поемах ц¤ тема набула свого апогею. УЌовобранчикФ, писаний ≥ще тод≥, коли поет ще перебував на служб≥ в ц≥сарсько-корол≥вськ≥й арм≥њ, Ц поема наскр≥зь л≥рична. як зауважуЇ ¬.Ћесин, Уеп≥чних елемент≥в у н≥й пор≥вн¤но мало. ÷е розпов≥дь про прощанн¤ рекрута з мат≥рТю та сестрою, про покаранн¤ його у в≥йську й про самогубство. “а не в них основний смисл твору, а в тих вибухах почутт≥в ≥ переживань автора, що раз у раз переривають розпов≥дь про вдовиного сина й ви¤вл¤ють його ставленн¤ до зображуваного та мр≥њ про кращий часФ.

¬ражаючими бачатьс¤ роздуми про те, що У озаки за св≥й край та волю с¤ бТють, Ц ј ми за що бТЇмосьФ; ≥ намаганн¤ розбудити все того ж славетного народного месника ќлексу ƒовбуша: У¬стань, друже! ћи дуж≥, ми вже не рекрутиФ.

закликаЇ поет. ¬≥н мр≥Ї про те, ¤к Угаличан поклонитьс¤ ”крањн≥-мати, як руський син у кармазин ¬беретьс¤, не в латиФ. ѕ≥д ту пору ц≥ заклики до природного, орган≥чного дл¤ кожного народу самоусв≥домленн¤ й самоствердженн¤ в Їдин≥й соборн≥й самост≥йн≥й держав≥ сприймалис¤ в контекст≥ украњнства страшною крамолою; недарма ‘едькович, посилаючи поему своЇму при¤телев≥  . √орбалю до Ћьвова, просив того переправити текст Уна ”крањнуФ, не в≥р¤чи в можлив≥сть його опубл≥куванн¤ в тод≥шн≥й јвстр≥њ. «рештою, Уна ”крањн≥Ф теж було не краще, а нер≥дко й г≥рше, Ц так що повн≥стю цей тв≥р вперше вдалос¤ опубл≥кувати вже ≤ванов≥ ‘ранку аж 1905 рокуЕ

* * *

≤з-пом≥ж поем ќсипа ёр≥¤ ‘едьковича вир≥зн¤Їтьс¤ також УЋукТ¤н  обилиц¤Ф, присв¤чена сел¤нському повстанню на Ѕуковин≥, добре в≥доме авторов≥; адже безпосередн≥ми учасниками цього повстанн¤ були його р≥дн≥ Ц мати јнна ≥ брат ≤ван ƒашкевич. ¬ражаюча ≥стор≥¤ пор¤тунку тексту ц≥Їњ поеми, ¤ку так опов≥в ≤ван ‘ранко: У1879 р., переход¤чи попри лавку ¤коњсь перекупки на  рак≥вськ≥м (ринку у Ћьвов≥), ¤ побачив у нењ досить грубий зошит, писаний виразним руським почерком. ѕерекупка дерла з нього картки, завиваючи в нього черешн≥. ќгл¤нувши одну таку картку, ¤ побачив, що се народн≥ п≥сн≥. я в≥дкупив у перекупки весь зошит за дес¤ть крейцар≥в ≥ знайшов у ньому, кр≥м к≥лькадес¤тьох народних п≥сень, переписаних десь у 60-их роках (кул≥ш≥вкою) не зв≥сно, де й ким (перших к≥льканадц¤ть карток зошита пропало), також коп≥њ двох ‘едьковичевих поем: УЌовобранчикаФ ≥ УЋукТ¤на  обилицюФ. ѕевно, тод≥, коли писано сю зб≥рку, т≥ поеми мались у автографахЕ ј про другу поемку, заховану в т≥й коп≥њ, про УЋукТ¤на  обилицюФ, нема н≥де н≥¤коњ згадки ан≥ в листах ‘едьковича, ан≥ в зв≥сних мен≥ листах його сучасник≥в, ≥ ¤кби не та коп≥¤, припадком ур¤тована мною в≥д затрати, ми не мали би н≥¤к≥с≥нького сл≥ду, що ‘едькович написав коли-небудь сю поему Ц одну з кращих ≥ щодо свого укладу най≥нтересн≥ших поем ‘едьковичаФ.

“в≥р витримано в фольклорно-романтичному ключ≥, а центральний образ Ц  обилиц≥ Ц подаЇтьс¤ не в розвитку, а в апогењ його д≥¤льност≥: ми бачимо геро¤ вже депутатом, ¤кого гуцули обрали дл¤ в≥дстоюванн¤ своњх ≥нтерес≥в ≥ ¤кий ц≥ ≥нтереси не мислить ≥накше ¤к у зв≥льненн≥ народу в≥д окупант≥в, ¤к≥

а тим часом

–еально зважуючи своњ сили,  обилиц¤ (≥ персонаж поеми, й ≥сторичний персонаж) справедливо вир≥шуЇ, що гуцулам не вдастьс¤ самотужки розхитати чужинецьку ≥мпер≥ю, вони мус¤ть скоординувати зусилл¤ з ≥ншими окупованими народами:

ѕоема зак≥нчуЇтьс¤ на тому, що  обилиц¤ рушаЇ в угорськ≥ гори за допомогою, а повстанц≥ чекають зв≥стки в≥д нього Ц сигналу про сп≥льний удар по ворогах. «вичайно ж, ‘едьковичев≥ було дуже добре в≥домо, що повстанн¤  обилиц≥ зазнало поразки, Ц в≥н або не завершив поеми, або ж, ≥мов≥рн≥ше, спец≥ально зупинивс¤ саме на такому, багатооб≥ц¤ючому вар≥ант≥ ф≥налу, розум≥ючи, що рано чи п≥зно настануть часи перемог ≥ нац≥онального визволенн¤.

¬ласне, саме про нац≥ональне визволенн¤ йде мова ≥ в ≥ншому хрестомат≥йному твор≥ поета Уѕречиста ƒ≥во, радуйс¤ ћар≥Ї!Ф, вибудуваного на принцип≥ жорсткого контрасту прекрасноњ, величноњ природи ≥ невимовних людських б≥дувань:

–ад¤нськ≥ досл≥дники не раз звертали увагу на атењстичний патос цього тексту ≥, вочевидь, не мали рац≥њ. …детьс¤ про типовий дл¤ романтичноњ л≥тератури апокриф≥чний мотив (а в≥н, до реч≥, дуже виразно проступаЇ ≥ в творчост≥ “. Ўевченка) Угуканн¤ до √оспода: “и бачиш, ¤к ми мучимос¤, чого ж “и нам не допоможешФ, корен≥ ¤кого сл≥д шукати аж н≥¤к не в христи¤нств≥, а в рефлекс≥¤х дохристи¤нського, ¤зичницького св≥тосприйманн¤, м≥цно вкор≥нених у психолог≥ю украњнц¤. “в≥р засв≥дчуЇ х≥ба глибину переживань поета за долю р≥дного народу Ц наст≥льки вражаючу, що у хвилини нагн≥танн¤ вона вже ладна перерости в розпач. ” под≥бному розпач≥ ген≥альний Ўевченко подекуди вигукував ≥ значно жорстк≥ш≥ слова.

«агалом же, про вплив Ўевченка на ‘едьковича й нав≥ть про Ум≥ру згубност≥Ф такого впливу чимало сперечалис¤ досл≥дники. ѕроте, ¤к видаЇтьс¤, серйозн≥ студ≥њ з цього приводу, котр≥ враховували б особливост≥ ритмомелодичноњ й семантичноњ структури тексту, строф≥ки й фон≥ки в Ўевченка, ‘едьковича та в народних п≥сн¤х (насамперед коломийкового спектру) ще попереду. Ќараз≥ ж не можемо не завважити, що з поетичного доробку ‘едьковича найб≥льш ориі≥нальною все-таки вигл¤даЇ його перша зб≥рка Уѕоез≥њЕФ, писана тод≥, коли знайомство поета з творами його великого вчител¤ по-справжньому ще не в≥дбулос¤. ÷е аж н≥¤к не применшуЇ значенн¤ кращих його п≥зн≥ших твор≥в, таких ¤к поема УƒезертирФ або цикл Уƒик≥ думиФ. ¬≥д Ўевченка ‘едькович перейн¤в не лише поверхнев≥, видим≥, елементарн≥ особливост≥ поетики, ¤к б≥льш≥сть тогочасних (та й наступних, аж до нашого часу включно) еп≥гон≥в, але й прагненн¤ осмислювати своњми творами ширш≥ овиди нац≥онального, культурного, психоемотивного, ф≥лософського дискурсу.

* * *

Ќатом≥сть проза ќсипа ёр≥¤ ‘едьковича вигл¤даЇ на фон≥ свого часу всуц≥ль ориі≥нальною ≥ напрочуд ц≥кавою. ѕопри те, що письменник називав декотр≥ своњ твори в п≥дзаголовку пов≥ст¤ми, насправд≥ це опов≥данн¤, причому майже завжди базован≥ на реальних под≥¤х, нер≥дко й автоб≥ограф≥чних (У обзар ≥ жовн¤риФ). ¬они в≥дображають поетичну атмосферу √уцульщини, в ¤к≥й в≥н виростав (УЋюба Ц згубаФ, У—ерце не навчитиФ та ≥н.), обставини його в≥йськовоњ служби (У“ри ¤к р≥дн≥ братиФ, УЎтефан —лавичФ), поез≥ю ≥ красу народних обр¤д≥в ≥ звичањв, т¤жк≥ умови житт¤ простих гуцул≥в, родинн≥ конфл≥кти й трагед≥њ, ескапади емоц≥й, пристрастей, що нер≥дко вирують у людських душах. як завважував один ≥з пров≥дних досл≥дник≥в житт¤ й творчост≥ письменника ‘.ѕогребенник, Уп≥сл¤ тих шкарубких, писаних переважно У¤зич≥ЇмФ опов≥дань ≥ пов≥стей, що друкувалис¤ в 40 Ц 50-т≥ роки в √аличин≥, в≥д прозових твор≥в ё. ‘едьковича пов≥¤ло здоровим духом народного житт¤, народною поез≥ЇюФ.

„и не найточн≥ше схарактеризувала свого часу особливост≥ прози письменника Ћес¤ ”крањнка: У‘едькович в≥дтворюЇ в художн≥й форм≥ спогади юност≥, враженн¤ поход≥в, р≥зн≥ под≥њ, що вразили його у¤ву; все це прос¤кнуто теплим, глибоким почутт¤м, любовТю до людей, ¤ких в≥н зображуЇ, й природи буковинськоњ. ÷≥ пов≥ст≥ своњм красивим, власне народним стилем ≥ зворушливою манерою нагадують украњнськ≥ пов≥ст≥ ћарка ¬овчка. ћожна сказати, що кращого стил≥ста, н≥ж ‘едькович, не було й нема серед буковинських ≥ галицьких письменник≥в, ≥ взагал≥ твори ‘едьковича можна поставити в один р¤д ≥з кращими зразками украњнськоњ Ц ≥, мабуть, не лише украњнськоњ народницькоњ л≥тератури.  р≥зь легку, а подекуди й довол≥ густу паволоку ≥деал≥зац≥њ вимальовуютьс¤ ¤скрав≥, жив≥ картини, влучно, витончено окреслен≥ силуети; на всьому в≥дчуваЇтьс¤ присутн≥сть житт¤Ф.

“акий його портрет залишив нам ћихайло  оцюбинський, Ц портрет людини, ¤к≥й судилос¤ зм≥нити св≥т.

* * *

≤ван якович ‘ранко народивс¤ 27 серпн¤ 1856 року в сел≥ ЌагуЇвичах п≥д ƒрогобичем (нин≥ Ц село ≤вана ‘ранка ƒрогобицького району Ћьв≥вськоњ област≥) в довол≥ заможн≥й сел¤нськ≥й родин≥. …ого батько як≥в (у сел≥ його називали яцем) ≤ванович мав 24 моріи земл≥, щоправда не лише орноњ, та кузню. Ћюдина розумна й доброзичлива, до того ж коваль, в≥н користувавс¤ в односельц≥в авторитетом ≥ був в≥домий в окруз≥ ще й через те, що на честь скасуванн¤ 1848 року панщини в √аличин≥ викував зал≥зного хреста з памТ¤тним написом ≥ встановив його в ЌагуЇвичах.

якщо батькова кузн¤ була дл¤ майбутнього письменника школою житт¤ ≥ прац≥, то школою краси й духовност≥, ¤к це споконв≥к≥в прийн¤то в ”крањн≥, стала мамина п≥сн¤.

ћати ≤вана ‘ранка ћар≥¤ ћиколањвна з роду  ульчицьких, що походила ≥з сус≥днього з ЌагуЇвичами села ясениц¤-—≥льна, Уще в часи д≥вуванн¤ навчилас¤ багатьох п≥сень в≥д односельц≥в ≥ чужос≥льних ж≥нокФ, ≥ любов до народноњ творчост≥ на все житт¤ прищепила малому ≤васев≥.

“им не менше, за два роки, проведен≥ в ¤сеницьк≥й школ≥, хлопець навчивс¤ читати й писати украњнською, польською та н≥мецькою мовами, а також арифметики й церковного сп≥ву. “од≥ ж в≥н познайомивс¤ ≥ з першими книжками, що були в б≥бл≥отец≥ нагуЇвицького св¤щеника …осипа Ћевицького Ц автора граматики украњнськоњ мови й перекладача твор≥в знаменитих н≥мецьких письменник≥в …. ¬. •ете й ‘. Ў≥ллера. «окрема, до рук малого ‘ранка втрапила Ѕ≥бл≥¤ ≥ У¬≥нок русинам на обжинкиФ Ц виданий 1847 року ≤. √оловацьким зб≥рник, у ¤кому були вм≥щен≥ твори ћарк≥¤на Ўашкевича, ≤вана ¬агилевича, брат≥в якова та ≤вана √оловацьких, ћиколи ”сти¤новича та ≥нших пров≥дних тогочасних письменник≥в «ах≥дноњ ”крањни.

≤з 1864-го року майбутн≥й письменник Ц учень так званоњ √оловноњ м≥ськоњ школи ƒрогобича, ¤кою оп≥кувавс¤ чернечий орден васил≥¤н. Ќа п≥дстав≥ позитивноњ рекомендац≥њ вчител¤ з ясениц≥-—≥льноњ ≤вана ‘ранка, п≥сл¤ складанн¤ ним ≥спит≥в за перший клас, прийн¤ли одразу до другого класу ц≥Їњ школи.

як≥в ‘ранко недовго т≥шивс¤ усп≥хами сина. „ерез к≥лька м≥с¤ц≥в, 15 травн¤ 1865 року, в≥н помер, залишивши молоду дружину ≥ четверо др≥бних д≥тей.

Ќезабаром, аби ¤кось давати лад чималому господарству ≥ поставити на ноги д≥тей, ‘ранкова мати змушена була вдруге вийти зам≥ж. ¬≥тчимом майбутнього письменника став молодий парубок ≥з ясениц≥-—≥льноњ √ринь √аврилик, ¤кий ви¤вивс¤ чолов≥ком вольовим, серйозним ≥ практичним; в≥н робив усе, щоби ‘ранко й дал≥ м≥г продовжувати навчанн¤.

≤з осен≥ 1867-го року ≤ван ‘ранко Ц вже учень ƒрогобицькоњ г≥мназ≥њ. “ут був довол≥ високий, ¤к на тод≥шню √аличину, р≥вень викладанн¤, квал≥ф≥кован≥ вчител≥. ’оча саме м≥сто вражало кричущою в≥д≥рван≥стю в≥д цив≥л≥зац≥њ та культурного житт¤, Ц в опов≥данн≥ У√≥рчичне зерноФ письменник ≥з прикр≥стю в≥дзначав, що в ƒрогобич≥ час≥в його г≥мназ≥йних студ≥й не було жодноњ публ≥чноњ б≥бл≥отеки, жодного осв≥тнього товаристваЕ

…дучи до шостого класу г≥мназ≥њ, ≤ван ‘ранко, ¤к ≥ його брати «ахар ≥ ќнуфр≥й та маленька сестричка ёл≥¤, був круглим сиротою. ѕроте в≥тчим √ринь √аврилик ≥ дал≥ дбав про них, та й мачуха Ц колишн¤ наймичка ксьондза з ясениц≥-—≥льноњ, з ¤кою √. √аврилик в≥дтак одруживс¤, Ц була доброњ вдач≥, й перегодом ‘ранко називав њњ мамою.

Ќа час навчанн¤ в ƒрогобицьк≥й г≥мназ≥њ припадаЇ початок письменницькоњ д≥¤льност≥ ≤вана ‘ранка, причому д≥апазон його творчост≥ одразу ж визначаЇтьс¤ ¤к довол≥ широкий Ц в≥н пише в≥рш≥, опов≥данн¤, пТЇси, чимало перекладаЇ, збираЇ фольклор, вивчаЇ стародавн≥ словТ¤нськ≥ л≥тературн≥ памТ¤тки. ¬ражаЇ й тематичний д≥апазон цих текст≥в: в≥д опрацюванн¤ античних м≥ф≥в ≥ твор≥в давньо≥нд≥йськоњ л≥тератури до порушенн¤ злободенних соц≥альних ≥ нац≥ональних проблем. ќсобливо його хвилювало героњчне минуле ”крањни, Ц чи не найкраща тогочасна драма молодого письменника У“ри кн¤з≥ на один престолФ, написана на матер≥ал≥ давньоукрањнськоњ ≥стор≥њ, була нав≥ть поставлена студентським театром.

* * *

1875 року ≤ван ‘ранко блискуче зак≥нчуЇ ƒрогобицьку г≥мназ≥ю ≥ вступаЇ на ф≥лософський факультет Ћьв≥вського ун≥верситету з нам≥ром вивчати класичну ф≥лософ≥ю й украњнську мову та л≥тературу.

«рештою, ‘ранко стаЇ б≥бл≥отекарем, а в≥дтак ≥ входить до редакц≥њ журналу УƒругФ, ¤кий друкував його твори ще тод≥, коли молодий письменник був г≥мназистом. —початку цей журнал друкувавс¤ так званим У¤зич≥ЇмФ Ц сум≥шшю украњнськоњ, давньоукрањнськоњ, рос≥йськоњ та польськоњ мов (так, зокрема, була опубл≥кована перша пов≥сть ≤. ‘ранка Уѕетр≥њ ≥ ƒовбущукиФ, написана на матер≥ал≥ легенд ≥ переказ≥в про народного месника ќлексу ƒовбуша). јле згодом, старанн¤ми ≤вана ‘ранка, ћихайла ѕавлика та ≥нших активних проукрањнськи настроЇних студент≥в, УƒругФ перетворивс¤ на сучасне прогресивне украњномовне виданн¤, пройн¤те, кр≥м ≥ншого, духом молодечого радикал≥зму ≥ надзвичайно попул¤рними в тод≥шн≥й ™вроп≥ соц≥ал≥стичними ≥де¤ми.

¬ коломийськ≥й тюрм≥ ‘ранко пише знаменитого У¬≥чного революцйонераФ, а також низку ≥нших шедевральних в≥рш≥в, що ув≥йшли в≥дтак до цикл≥в У¬есн¤нкиФ, У—корбн≥ п≥сн≥Ф, УЌ≥чн≥ думиФ, Уƒуми пролетар≥¤Ф зб≥рки У« вершин ≥ низинФ.

’оча жодних п≥дстав дл¤ засудженн¤ письменника не було, його протримали у вТ¤зниц≥ понад три м≥с¤ц≥ ≥ присудили доставити етапом Удо громади його приналежност≥Ф Ц в ЌагуЇвич≥. У÷ей транспорт по пол≥цейських арештах в  оломињ, —тан≥славов≥, —трию ≥ ƒрогобич≥ належить до найт¤жчих момент≥в в моњм житт≥, Ц згадував ≤. ‘ранко. Ц ¬же до ƒрогобича ¤ прињхав з сильною гар¤чкою. “ут впаковано мене в ¤му, описану в моњй новел≥ УЌа дн≥Ф, а в≥дти ще того самого дн¤Е послано п≥шки з пол≥ц≥¤нтом до ЌагуЇвич. ѕо дороз≥ нас заскочив дощ ≥ промочив до нитки. я д≥став сильну лихорадкуЕФ. «емл¤к письменника ≤. Ѕадинський так описав цю подорож: У“о було серед л≥та, ≥ ¤ малим хлопчаком гравс¤ з д≥тьми на берез≥ р≥чки. Ќараз котресь крикнуло: У√≥! ƒив≥тьс¤, шандар ≥де!Ф

ћи вс≥ перел¤кано гл¤нули на дорогу.  амТ¤нистою вулицею високий австр≥йський жандарм з п≥вн¤чими перами на капелюс≥ провадив ¤когось пана, мабуть, до в≥йта. ѕан був немитий, зарослий, босий ≥ такий замучений, що ледве вже ноги вол≥к за собою. ћи бачили, ¤к кр≥зь дорожну пилюку з пальц≥в йому просочувалась кровЕ

¬ичекавши, поки жандарм з паном скриютьс¤ за закрутом, ¤ щодуху дременув до хати ≥ розпов≥в мам≥ новину. јле мама, видно, ≥ сама бачила, бо сказала мен≥:

Ћише в≥дтак, за допомогою  ирила •еника, таки отримав паспорт ≥ зм≥г вињхати до Ѕерезова, а дал≥ знову повернутис¤ до ЌагуЇвич, де дн¤ми працював у господарств≥ свого в≥тчима, а вечорами й ночами Ц писав, писав, писавЕ „асто й надовго нањздив до Ћьвова, сп≥впрацював з низкою польських та украњнських видань, разом з ≤. ЅелеЇм ≥ за спри¤нн¤ ћ. ƒрагоманова видавав часопис У—в≥тФ, у ¤кому публ≥кував пройн¤тий соц≥альними мотивами роман УЅорислав см≥Їтьс¤Ф, ¤кий писав фраіментами в≥д номера до номера У—в≥туФ, але так ≥ не завершив.

1883 року пом≥щик ¬ладислав ‘едорович запропонував ‘ранков≥ прињхати до нього в село ¬≥кно на “ерноп≥лл≥, щоб упор¤дкувати арх≥в ≥ написати б≥ограф≥ю його батька, в≥домого л≥берального громадського д≥¤ча, публ≥циста й довгол≥тнього депутата в≥денського парламенту ≤вана ‘едоровича (1811 Ц 1870). ѕисьменник беретьс¤ за цю працю, що об≥ц¤ла виг≥дний гонорар, а також дозвол¤ла докладно ознайомитис¤ з матер≥алами про економ≥чне ≥ соц≥альне житт¤ краю в багатому арх≥в≥ ≤. ‘едоровича.

* * *

ѕовернувшись ≥з молодою дружиною до Ћьвова, ‘ранко з головою поринаЇ у працю. У∆иву тепер зовс≥м ≥зольований, м≥ж людей н≥¤ких не виходжуЕ часу немаЇ й хвилини, бо вс¤коњ роботи бездна на голову зл≥злас¤Ф, Ц писав в≥н у цей час в лист≥ до одного з≥ своњх друз≥в.

* * *

ƒосл≥джуючи творч≥сть “араса Ўевченка, ≤ван ‘ранко завважував, що Ўевченкова поез≥¤ справила на сучасник≥в надзвичайне враженн¤, Ц наст≥льки сильне, що прот¤гом к≥лькох дес¤тил≥ть вони не мислили соб≥ в≥ршувальництво ≥накше, н≥ж в осв¤чен≥й У обзаремФ традиц≥њ. ѕошевченк≥вське еп≥гонство посутньо гальмувало розв≥й украњнськоњ л≥тератури, ≥ його намагавс¤ долати ще шанований ‘ранком ѕантелеймон  ул≥ш у своњй зб≥рц≥ У’ут≥рна поез≥¤Ф Ц ут≥м, не вельми переконливо.

писав ув одному з≥ своњх в≥рш≥в ≤. ‘ранко, чи¤ творч≥сть законом≥рно так само починалас¤ з насл≥дувань: юнацька зб≥рка УЅал¤ди ≥ розказиФ (1876) складалас¤ здеб≥льшого з пересп≥в≥в ≥з давньоукрањнських ≥ н≥мецьких поет≥в. јле в≥дтак, нер≥дко друкуючи в пер≥одиц≥ своњ в≥рш≥ й поеми, ‘ранко не квапивс¤ ладнати з них книжку, зважившись на це т≥льки майже через два дес¤тил≥тт¤ Ц 1887 року (У« вершин ≥ низинФ), встигнувши вже зажити не т≥льки скандальноњ слави соц≥ал≥ста, але й справдешньоњ слави одного з пров≥дних украњнських прозањк≥в.

Ќе випадково в≥дкриваЇ таку зб≥рку тв≥р, назва ¤кого Ї одночасно його жанром Ц У√≥мнФ. ” недавн≥ часи рад¤нськоњ окупац≥њ цей знаковий в≥рш трактувавс¤ з вульгарно-соц≥олог≥чних позиц≥й, де стрижневий образ Ув≥чного революцйонераФ виводили мало не з ћаркс≥вського комун≥стичного ман≥фесту, в ¤кому Упривид бродить по ™вроп≥, привид комун≥змуФ. “им часом, в епоху ‘ранка слово Уреволюц≥онерФ аж н≥¤к не несло за собою такого моторошного ≥деолог≥чного флеру. «авважмо: Ув≥чний революцйонерФ у твор≥ Ї н≥чим ≥ншим, ¤к духом перем≥н, позначених спод≥ванн¤ми на кращу долю. ¬≥н напрочуд точно в≥дображав, ¤к то кажуть, Удух епохиФ, Ц адже настроњ передчутт¤ ілобальних цив≥л≥зац≥йних зрушень, св≥дками ¤ких ми з вами були наприк≥нц≥ минулого стол≥тт¤, так само переймали людей ≥ наприк≥нц≥ позаминулого:

У—аме ж пон¤тт¤ духа в л≥рико-ф≥лософськ≥й систем≥ поета, Ц ¤к завважуЇ сучасна досл≥дниц¤ ≈леонора —оловей, Ц за своњм зм≥стом багато в чому нове, сп≥взвучне своњй доб≥, ¤к може посв≥дчити й характерна антитеза Ув≥чне д≥ло духаФ Ц Уутле т≥лоФ. Уƒух живийФ Ц це нетл≥нне в людин≥, запорукою ж безсмерт¤ Ї дл¤ поета боротьба за нац≥ональне визволенн¤, соц≥альне та духовне розкр≥паченн¤Ф. ” цьому контекст≥ напрочуд важливим видаЇтьс¤ такий синон≥м≥чний р¤д, запропонований поетом:

в≥н недвозначно вказуЇ на те, що омр≥¤на революц≥¤ в систем≥ ‘ранкового ¤к поетичного, так ≥ пол≥тичного св≥тогл¤ду маЇ характер не насильства, а поступу. ÷е необх≥дно п≥дкреслити, зважаючи на нин≥шн≥ ≥нтерпретац≥њ слова Уреволюц≥онерФ: ‘ранков≥ йдетьс¤ про системну нац≥онально-патр≥отичну працю; своњм г≥мном в≥н декларуЇ принципи, ¤к≥ тут же вт≥люЇ в житт¤ не лише ¤к письменник, але ≥ ¤к журнал≥ст, видавець, пол≥толог, економ≥ст, пол≥тикЕ ѕод≥бна ун≥версальн≥сть б≥льше пасувала б романтичному, а не реал≥стичному характеров≥, але у ‘ранка не було ≥ншого виходу: не лише на всю √аличину, але й на всю ”крањну в≥н був один, хто з висоти свого духа м≥г реально оц≥нити, ¤ке безмежне поле дл¤ прац≥ розстилаЇтьс¤ на його шл¤ху!

«ахоплюЇ енеріетичний позитив громад¤нськоњ л≥рики ≤вана ‘ранка. ÷е найперше пом≥тно в контекст≥ знаменитого циклу У¬есн¤нкиФ, де весн¤не пробудженн¤ природи напрочуд орган≥чно суголосне духовному пробудженню людини:

¬одночас у текстах, що зображають реал≥стично чи алегорично картини народного житт¤ (У√алицьк≥ образкиФ, У√адки на меж≥Ф, У“юремн≥ сонетиФ), або ж у рефлекс≥¤х власне пол≥тичного спр¤муванн¤ (УќсиФ) превалюють сумовит≥ тони, Ц але й тут ‘ранкового читача проймаЇ в≥дчутт¤ не приреченост≥, а доконечноњ потреби зм≥н, прац≥.

¬очевидь, саме тема осмисленоњ, сусп≥льно значущоњ прац≥ Ї ключовою в зб≥рц≥; а свого найвищого художнього ви¤ву вона дос¤гаЇ в хрестомат≥йному твор≥ У амен¤р≥Ф. ƒл¤ поета-реал≥ста не ≥снуЇ проблеми призначенн¤ поез≥њ, такоњ болючоњ наступникам-модерн≥стам, а особливо постмодерн≥стам, Ц в≥н на повну силу використовуЇ могутн≥й поетичний ≥нструментар≥й дл¤ Упереконанн¤ душФ. —аме в цьому контекст≥ У амен¤р≥Ф Ц глибоко емоц≥йно насичений текст, ¤кий водночас украй лог≥чно побудований Ц Ї стрижневим твором зб≥рки У« вершин ≥ низинФ. “ут означена вище ф≥лософська антитеза Ув≥чне д≥ло духаФ Ц Уутле т≥лоФ накладаЇтьс¤ на структурно концептуальну дл¤ книжки антитезу Уз глибин народнихФ Ц Уз вершин великих ≥дей епохиФ, ≥ таким чином на глибинному емоц≥йному р≥вн≥ обірунтовуЇтьс¤ проблема взаЇмозалежност≥ вол≥ й поступу, особистого ≥ загального, вкрай важлива дл¤ ‘ранка ¤к поета ≥ водночас громадського д≥¤ча:

Ќатом≥сть наступна поетова книжка Ц л≥рична драма У«≥вТ¤ле лист¤Ф Ц Ї осмисленн¤м ≥ншого ракурсу ц≥Їњ ж проблеми: особисте ¤к громадське. ѕопри те, що тут майже ≥деально передаЇтьс¤ психолог≥¤ закоханого, а головна увага поета зосереджена на ф≥л≥іранному Увиточуванн≥Ф художньоњ детал≥, пильний читач не може не пом≥тити, наск≥льки важливо дл¤ поета, аби Упоплив ≥з народним до сп≥лки м≥й сп≥вФ. ћаютьс¤ на уваз≥, зв≥сно, не лише фольклорн≥ рем≥н≥сценц≥њ та стил≥зац≥њ, наст≥льки мистецьки вивершен≥ в У«≥вТ¤лому лист≥Ф, що чимало в≥рш≥в зв≥дси згодом стали не просто попул¤рними, а справд≥ народними п≥сн¤ми. ≤детьс¤ й не про м≥стиф≥кац≥йну передмову до книжки, жорстко в≥дтак розкритиковану Ћесею ”крањнкою, де поет УприписуЇФ ц≥ твори до вигаданого Ущоденника самогубц≥Ф, н≥бито вибачаючись перед своњм громадськи активним читачем за любовн≥ в≥з≥њ, приватн≥ рефлекс≥њ, поза ¤кими майже не простежуЇтьс¤ флеру Усусп≥льноњ значущост≥Ф.

Ќасправд≥ ж р≥ч нав≥ть не в тому, що, ¤к сам же ‘ранко й писав, Усе Ї штука, ¤ не пхаю тут ≥дейФ. У«≥вТ¤лим лист¤мФ поет чи не найпосутн≥ше ¤вив читачев≥ пров≥дну ≥дею своЇњ творчост≥ й своЇњ д≥¤льност≥ загалом: бути не Укамен¤ремФ, Ув≥чним революцйонеромФ ≥ н≥ким ≥ншим, ¤к лиш Уц≥лим чолов≥комФ Ц справдешньою особист≥стю, ¤ка достоту ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ в громадському, ≥ в особистому. ¬≥дтак сама собою напрошуЇтьс¤ УкрамольнаФ думка про те, що геро¤ У«≥вТ¤лого лист¤Ф найб≥льше мучить нав≥ть не ст≥льки саме нещасливе коханн¤, ¤к усв≥домленн¤ того, що через нещаслив≥сть у коханн≥ в≥н втрачаЇ оцю апотеотичну ц≥л≥сн≥сть особистост≥:

ѕри¤тель ≤вана ‘ранка, л≥тературознавець ≥ критик ¬асиль ўурат, рецензуючи У«≥вТ¤ле лист¤Ф, завважив у ньому про¤ви декадансу. ÷е викликало напрочуд бол≥сну реакц≥ю ‘ранка, оск≥льки занепадницький дискурс надто вже разюче розходивс¤ з його реал≥стичним св≥тогл¤дом Уц≥лого чолов≥каФ. “ак народивс¤ знаменитий в≥рш УƒекадентФ, однобоко трактований вульгарно-соц≥олог≥чною критикою.

Ѕезперечно, виход¤чи з≥ своњх св≥тогл¤дних позиц≥й, ‘ранко мав рац≥ю, стверджуючи:

ѕоема У¬елик≥ роковиниФ, написана до стор≥чч¤ У≈нењдиФ ≤вана  отл¤ревського Ц першого твору новоњ, твореноњ живою народною мовою украњнськоњ л≥тератури Ц з великою художньою переконлив≥стю, в кращих Ўевченкових традиц≥¤х порушуЇ питанн¤ державноњ самост≥йност≥ ”крањни. Ќедаремно в часи рад¤нськоњ окупац≥њ вона була фактично заборонена: п≥сл¤ 1920-х рок≥в ви не знайдете њњ в жодному, нав≥ть академ≥чних, виданн≥ твор≥в письменника. ¬она займаЇ особливе м≥сце серед ‘ранкових поем, будучи високим зразком аг≥тац≥йно-пропагандистськоњ л≥рики:

≤з героЇм поеми ‘ранк≥в читач зустр≥чаЇтьс¤ вже тод≥, коли той зваживс¤ на найвище дл¤ монаха випробовуванн¤: повний в≥дх≥д в≥д св≥ту, самозачиненн¤ в печер≥ над морем, з ¤коњ неможливо вийти без сторонньоњ помоч≥. ∆одноњ Умирськоњ суЇтиФ дл¤ печерника вже не ≥снуЇ, Ц лише молитва, глибинне сп≥лкуванн¤ з Ѕогом. јле тут на човн≥ припливають посланц≥ з р≥дноњ ”крањни Ц за ним:

як бачимо, в≥чний, б≥бл≥йний образ поет використовуЇ не дл¤ теолог≥чних рем≥н≥сценц≥й, а перш за все дл¤ того, аби посп≥лкуватис¤ з≥ своњм читачем на сучасн≥ гостропроблемн≥ теми виходу р≥дного народу з духовноњ й сусп≥льноњ невол≥; рол≥, значенн¤ й дол≥ пров≥дник≥в, ¤к≥ беруть на себе см≥лив≥сть вести цей народ кр≥зь УпустелюФ пошуку власноњ ≥дентичност≥, Уземл≥ об≥тованоњФ. Ќа цьому шл¤ху завжди знаход¤тьс¤ своњ јв≥рони й ƒатани, що настирливо пропонують обрати ≥нш≥ ц≥нност≥; пров≥дника обовТ¤зково гризе власний Удух сумн≥в≥вФ Ц јзазель. “а ¤кщо правильний шл¤х Ц в≥н завжди приводить до мети; хоча сама мета зазвичай ви¤вл¤Їтьс¤ встеленою тернами не менше, н≥ж дорога до нењ. “ак що праведний шл¤х Ц в≥чнийЕ

* * *

ƒо нашого виданн¤ вход¤ть ще два неперес≥чних твори ≤вана ‘ранка Ц л≥тературознавчий ≥ естетичний трактат У≤з секрет≥в поетичноњ творчост≥Ф та драма У”крадене щаст¤Ф. ¬они не лише в≥дображають широту творчих зац≥кавлень автора, а Ї, вочевидь, його вершинними здобутками у цих жанрах.

Ѕлизько двох дес¤тк≥в драматичних двор≥в написав ‘ранко, але т≥льки один ≥з них Ц драма У”крадене щаст¤Ф Ц донин≥ займаЇ почесне м≥сце в репертуар≥ украњнських театр≥в. ¬ основ≥ њњ сюжету споконв≥чний прийом драматург≥в Ц любовний трикутник.

ѕТЇса написана на мотив народноњ сп≥ванки-хрон≥ки, записаноњ 1878 року ћихайлиною –ошкевич (сестрою ќльги) в њњ родинному сел≥ Ћолин≥:

“ак≥ п≥сн≥ зазвичай складалис¤ в √аличин≥ по гар¤чих сл≥дах реальних под≥й. јле в своњй пТЇс≥ письменник подав побутову трагед≥ю, в основному збер≥гши сюжетну канву, в посутньо ≥ншому ключ≥. јнна й ћихайло √урман кохають одне одного, але брати јнни не бажають видавати њњ за цього хлопц¤, адже в≥н вимагав би за јнною посаг, ¤кий запов≥дав њй батько. “им часом ћихайла забирають до в≥йська, ≥ брати влаштовують так, що в село приходить похоронка на нього. ¬≥дтак јнну видають зам≥ж за б≥дн¤ка ћиколу «адорожного, ¤кий за посагом не впоминавс¤; а ще в≥дтак ≥з в≥йська повертаЇтьс¤ ћихайлоЕ

 ожен ≥з трьох образ≥в складний по-своЇму, але напевно найскладн≥ший Ц јнни. ¬она т¤жко кривджена ус≥ма, кр≥м свого чолов≥ка; вона розум≥Ї, що тепер≥шн≥й жандарм Ц це вже далеко не той њњ коханий ћихайло, ¤кого вона прис¤гала чекати з в≥йська, ≥ не њњ вина в тому, що не дочекалас¤; вона знаЇ, хто њњ любить насправд≥, але н≥чого не може вд≥¤ти з≥ своЇю любовТю. ¬о≥стину, ж≥нку ≥нод≥ неможливо зрозум≥ти, але потр≥бен надзвичайний талант, аби так тонко й переконливо передати в художньому твор≥ цю ж≥ночу незбагненн≥сть.

* * *

Ѕагатьом це може видатис¤ дивним, але сам ≤ван ‘ранко не вважав себе реал≥стом. Уя вдачею своЇю далеко б≥льше романтик, н≥ж реал≥ст. ¬с≥ реч≥ реального зм≥сту, ¤к≥ ¤ писав, справл¤ли мен≥ при написанн≥ далеко б≥льше муки, прикрост≥, зденервованн¤, н≥ж т≥ романтичн≥ УскокиФ, при котрих ¤ просто в≥дпочив душеюФ, Ц писав в≥н у лист≥ до ƒрагоманова 13 березн¤ 1895 року.

я ст≥льки раз≥в чув, що ц≥ слова належать ‘ранков≥Е Ќасправд≥ ж ‘ранко сказав би: Унаперед в≥куФ Ц бо йшов (жив) сам так. ј ц≥ слова в дружн≥й полем≥ц≥ з ‘ранком обронив н≥хто ≥нший, ¤к добрий його при¤тель, аполоіет украњнського модерн≥зму ћикола ¬ороний. ќбронив н≥бито про себе, а вийшло Ц другий р¤док! Ц таки про ‘ранка. ÷≥льн≥сть, ц≥л≥сн≥сть, ц≥лковит≥сть Ц саме це й було, здаЇтьс¤, стрижнем його творчоњ натури. …ому було д≥ло до всього, ≥ в≥н мусив бути Ц увесь. ÷е не означаЇ, що в≥н був в≥льний в≥д сумн≥в≥в чи не робив помилок, але це означаЇ, що в≥н весь викладавс¤ в тому, що робив, хоча мусив робити нер≥дко зовс≥м не те, чого прагла робити душаЕ

¬елик≥ люди не належать соб≥. ћожливо, належать вони своЇму народов≥, котрий њх не вартий, чи людству, котрому до них байдуже; але найпевн≥ше, що належать вони таки Ѕогов≥, ¤кий багато даЇ, але багато й вимагаЇ. ѕринаймн≥ Ц Убути ц≥лим чолов≥комФ ≥ робити хоч трошки ц≥лими й нас.

Ѕодай на дещицюЕ

≤. ‘ранко залишив неперебутн≥й сл≥д у мистецьк≥й та сусп≥льн≥й думц≥ Ц в≥н про¤вив себе визначним поетом, л≥тературознавцем, фольклористом, пильним досл≥дником старовинних памТ¤ток, принциповим л≥тературним критиком, реформатором мови; чимал≥ здобутки ‘ранка в царин≥ художнього перекладу; його знань, сил ≥ енерг≥њ вистачало на пильн≥ студ≥њ з ф≥лософ≥њ, психолог≥њ (в т. ч. психолог≥њ творчост≥), пол≥толог≥њ, ≥стор≥њ, соц≥олог≥њ, економ≥чноњ теор≥њ, правознавства; чималих зусиль в≥н доклав до розвою журнал≥стики й видавничоњ справи; почасти поглинала його й сфера практичноњ пол≥тикиЕ “им не менше, сучасникам ≤ван ‘ранко був чи не найб≥льше в≥домий у двох ≥постас¤х: ¤к громадський д≥¤ч ≥ белетрист Ц майстер художньоњ прози.

* * *

—вою першу романтичну пов≥сть Уѕетр≥њ ≥ ƒовбущукиФ (1875 Ц 1876) ≤ван ‘ранко написав ще У¤зич≥ЇмФ Ц дивовижною нин≥ м≥шаниною украњнських, польських, н≥мецьких ≥ давньоукрањнських сл≥в, ¤ку в √аличин≥ п≥д ту пору культивували виданн¤ так званих Умосквоф≥л≥вФ Ц парт≥њ, зор≥Їнтованоњ на ≥мпер≥ал≥стичну –ос≥ю ≥ м≥ф про УЇдн≥сть братн≥х народ≥вФ. ѕов≥сть друкувалас¤ в Умосквоф≥льськомуФ журнал≥ УƒругФ, ¤кий перед цим публ≥кував перш≥ в≥рш≥ девТ¤тнадц¤тил≥тнього ‘ранка-г≥мназиста. ’лопець щойно вступив до ун≥верситету ≥ шукав свого м≥сц¤ в бурхливому й р≥зновекторному вир≥ льв≥вського громадського й культурного житт¤, а ц¤ пов≥сть була його першою б≥льшою публ≥кац≥Їю. ¬же через к≥лька рок≥в ‘ранко ув≥йде до складу редакц≥њ УƒругаФ ≥ виведе журнал ≥з-п≥д оп≥ки Умосквоф≥л≥вФ. ј в 1913-ому, наприк≥нц≥ житт¤, знову повернетьс¤ до Уѕетр≥њв ≥ ƒовбущук≥вФ, заново перепише цей тв≥р людською мовоюЕ

—ел¤нськ≥ У√алицьк≥ образкиФ письменник в≥дтак орган≥чно продовжуЇ циклом УЅориславФ, героЇм ¤кого Ї пролетар≥, роб≥тники бориславських нафтових копалень. ѕеред читачем постають жорсток≥ картини входженн¤ в патр≥архальне житт¤ нових господарчих в≥дносин, процес≥в Уперв≥сного нагромадженн¤ кап≥талуФ. ¬ опов≥данн≥ УЌавернений гр≥шникФ автор показуЇ, ¤к ц≥ процеси зм≥нюють житт¤ бориславських сел¤н. —ел¤нин ≤ван ѕ≥вторак спочатку ≥іноруЇ пошесть Унафтового б≥знесуФ, але згодом саме житт¤ змушуЇ його Увт¤гуватис¤Ф Ц добувати нафту на власних пол¤х. јле в≥д чорного Уб≥знесуФ один за одним гинуть його сини: —ен¤ привалюЇ п≥ском у копальн≥, а ћихайла вбиваЇ вибух іаз≥в. « гор¤ помираЇ дружина, а сам ѕ≥вторак починаЇ пи¤чити, доки все його майно не переходить до рук гендл¤р≥в. ќстанн≥й його син ≤ван стаЇ врешт≥-решт звичайним роб≥тником-р≥пником. Ќе менше вражаЇ й опов≥данн¤ У–≥пникФ, герой ¤кого, одинак багатоњ сел¤нськоњ родини ≤ван, приходить у Ѕорислав на зароб≥тки ≥ п≥д впливом тутешньоњ Упролетарськоњ морал≥Ф стаЇ пТ¤ницею й бандюком.

” пов≥ст≥-новел≥ (саме так ¤ означив би жанр цього твору) автор зводить в одн≥й Уарештантськ≥й ¤м≥Ф Ц на сам≥с≥нькому сусп≥льному дн≥ Ц св≥домого пол≥тичного вТ¤зн¤, борц¤ за громад¤нськ≥ права јндр≥¤ “емеру ≥ карного злочинц¤ Ѕовдура. “емера гине в≥д руки Ѕовдура, ¤кий спод≥ваЇтьс¤ поживитис¤ його др≥бними гр≥шми, Ц але читач все одно залишаЇтьс¤ переконаним у тому, що справа, за ¤ку боровс¤ “емера, маЇ велику перспективу.

ќбраз св≥домого борц¤ ≤ван ‘ранко намагаЇтьс¤ вивести й у наступному своЇму великому прозовому твор≥ Ц роман≥ УЅорислав см≥Їтьс¤Ф (1881 Ц 1882). ѕисьменник задавс¤ тут ц≥ллю Упредставити реально небувале серед бувалого ≥ в окрасц≥ бувалогоФ. УЅувалеФ Ц це роб≥тниче житт¤ ранньопромислового м≥ста Ѕорислава, а от УнебувалеФ Ц це орган≥зована боротьба роб≥тник≥в за своњ права. ƒо такоњ Ц але не стих≥йноњ, а цив≥л≥зованоњ Ц боротьби в тод≥шн≥й в≥дстал≥й ≥ Узатуркан≥йФ √аличин≥ ще не було кому братис¤, ≥ письменник своњм твором бажав подати приклад, з≥н≥ц≥ювати постанн¤ новоњ сусп≥льноњ сили. ÷е був довол≥ см≥ливий експеримент, ¤кий сам ‘ранко, вочевидь, вдалим не вважав: журнал У—в≥тФ, в ¤кому в≥н друкував УЅорислав см≥Їтьс¤Ф, було закрито, роман так ≥ залишивс¤ незавершеним, ≥ автор, на в≥дм≥ну в≥д низки ≥нших своњх твор≥в, до нього так ≥ не повернувс¤.

У—учасною ≥деЇюФ, котру автор заклав у тв≥р п≥дтекстом, була розумна самоорган≥зац≥¤ громади; читача ж перш за все приваблюють у пов≥ст≥ прекрасн≥ романтичн≥, майже ≥деал≥стичн≥ образи «ахара Ѕеркута, ћаксима ≥ ћирослави.

«б≥гаЇ час, юний ‘ранко-радикал, н≥г≥л≥ст, соц≥ал≥ст поступово стаЇ нац≥онально ≥ соц≥ально виваженим, глибинним ‘ранком-митцем, ученим ≥ громадським д≥¤чем, ¤кий повною м≥рою усв≥домлюЇ вагу кожного свого слова ≥ прагне сказати найголовн≥ше, ¤ке (≥ ¤к) може сказати т≥льки в≥н. —аме таким ми зустр≥чаЇмо цього прозањка в часи його творчого розкв≥ту, в згаданих романах, кожен ≥з ¤ких ≥ нин≥ потребуЇ окремого виданн¤ ≥, безперечно, окремоњ пильноњ розмови.

* * *

ѕ≥дростаЇ старший син јндр≥й, народжуЇтьс¤ другий Ц “арас. Ќестаб≥льн≥ п≥дроб≥тки по численних украњнських ≥ польських газетах заради прожитку с≥мТњ, ¤к то кажуть, вТ¤жуть по руках ≥ ногах, Ц законом≥рно хочетьс¤ хорошоњ сталоњ роботи, котра забезпечувала б елементарний достаток ≥ давала змогу повною м≥рою ви¤вити своњ знанн¤ ≥ талант. ѕисьменник усерйоз подумуЇ про карТЇру науковц¤, ун≥верситетського професора.

“им не менше, пол≥тика й дал≥ даЇтьс¤ взнаки. ” вересн≥ 1889-го року в √аличин≥ мають в≥дбутис¤ вибори до сейму (парламенту), ≥ ‘ранко просто не може лишатис¤ осторонь громадськоњ прац≥: в≥н њздить по селах, виступаЇ на Ухлопських в≥чахФ, ви¤снюючи люд¤м, у чому њхн≥й пол≥тичний ≥нтерес на цих виборах, аг≥туЇ голосувати за незалежних украњнських кандидат≥в, а не за навТ¤зуваних владою польських пан≥в. ќпозиц≥йн≥ газети друкують довол≥ гостр≥ його статт≥ з цього приводу. “ака бурхлива д≥¤льн≥сть влад≥, звичайно ж, ≥мпонувати не могла. ѕол≥ц≥¤ пильно стежить за письменником ≥ нарешт≥ в серпн≥ за веденн¤ пол≥тичноњ аг≥тац≥њ (н≥би перед виборами зааніажован≥ в них люди мають займатис¤ чимось ≥ншим!) заарештовуЇ його.

¬ тюрм≥ ‘ранко пише опов≥данн¤ Уƒо св≥тлаФ, ¤ке св≥дчить про душевний стан письменника б≥льше н≥ж виразно. …ого геро¤, хлопчика-сироту, жандарми н≥ за що кидають до вТ¤зниц≥, а там Їдиною розрадою малому Ї книжка, подарована сус≥дою-арештантом. ÷≥лими дн¤ми в≥н читаЇ њњ, а одного разу надвеч≥р, коли посутен≥ло наст≥льки, що в камер≥ вже н≥чого не можна було роз≥брати, необережно висуваЇтьс¤ з книжкою у в≥кно, ловл¤чи л≥тери п≥д останн≥ сон¤чн≥ промен≥. јле нагл¤дачев≥ чомусь здалос¤, що хлопець з≥бравс¤ через це в≥кно ут≥кати, ≥ в≥н вистреливЕ

20 жовтн¤, п≥сл¤ того, ¤к пройшли вибори, ≤вана ‘ранка зв≥льнюють ≥з-п≥д арешту за в≥дсутн≥стю доказ≥в. јле митарства на цьому далеко не зак≥нчилис¤. ¬≥н ≥ дал≥ перебуваЇ п≥д пильним оком пол≥ц≥њ. ƒосл≥дники в≥дшукали в≥дтак дуже показовий в цьому план≥ документ Ц пов≥домленн¤ дрогобицького староства до презид≥њ нам≥сництва в≥д 11 липн¤ 1890 року про прињзд письменника до свого р≥дного села ЌагуЇвич≥в: У«г≥дно з високим розпор¤дженн¤м є 7483 (презид≥¤ в≥д 29 червн¤ 1889 р.) маю честь пов≥домити високу презид≥ю, що ≤ван ‘ранко 9 ц. м. прињхав зал≥зницею до ƒрогобича ≥, не задержуючись, п≥шки п≥шов до ЌагуЇвич у в≥дв≥дини до своЇњ р≥дн≥. я наказав суворо стежити за ним. —в≥тальськийФ. ¬≥дстежувалис¤ й публ≥чн≥ лекц≥њ письменника, причому накладалис¤ штрафи, ¤кщо в≥н виголошував при цьому Узаборонен≥ р¤дкиФ. ѕ≥сл¤ обранн¤ 1893 р. ≤. ‘ранка головою товариства УЌародна вол¤Ф пол≥ц≥йний нагл¤д стократно посиливс¤. ƒо того ж, ≥з 1 кв≥тн¤ 1892 року ћ≥н≥стерство внутр≥шн≥х справ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ заборонило йому вТњзд на територ≥ю –ос≥њ, себто, насправд≥ на ¬елику ”крањну.

“а не менше, н≥ж пол≥ц≥¤нти, д≥ставали УсвоњФ. “овариство Уѕросв≥таФ ще 1878 року, п≥сл¤ першого арешту, виключаЇ ≤вана ‘ранка з≥ своњх член≥в, ≥ хоч в≥дтак письменник брав активну участь практично у вс≥х просв≥т¤нських виданн¤х ≥ дуже активно ви¤вл¤в себе на терен≥ справдешньоњ просв≥тницькоњ роботи, у поновленн≥ членства йому дв≥ч≥ в≥дмовл¤ють. ћало того: пер≥одично заборон¤ють працювати в просв≥т¤нськ≥й б≥бл≥отец≥, не приймають до наукового товариства ≥м. Ўевченка. ÷е законом≥рно справл¤ло на ‘ранка украй прикре враженн¤.

јле чи не найб≥льшим випробуванн¤м сил ≥ нерв≥в була дл¤ письменника спроба об≥йн¤ти посаду в Ћьв≥вському ун≥верситет≥. —першу йому в≥дмовл¤ють у складанн≥ докторського ≥спиту через те, що в≥н, будучи тут студентом, прослухав т≥льки с≥м семестр≥в, а за новим розпор¤дженн¤м м≥н≥стерства вимагалос¤ прослухати в≥с≥м. ‘ранко попросив зарахувати його на восьмий семестр, але сенат ун≥верситету в≥дмовив, нав≥ть не вказавши причини. ¬≥н прослуховуЇ восьмий семестр у „ерн≥вецькому ун≥верситет≥, а складати докторськ≥ ≥спити ≥ захищати дисертац≥ю, на запрошенн¤ визначного слав≥ста, професора ¬. ягича, њде до ¬≥дн¤. “ам блискуче складаЇ ≥спити, пише працю У¬арлаам ≥ …осааф. —тарохристи¤нський духовний романФ, захищаЇ њњ ¤к дисертац≥ю ≥ 1 липн¤ 1893 року йому оф≥ц≥йно присуджено вчену ступ≥нь доктора ф≥лософ≥њ.

У—хот≥лось би мен≥ сконцентруватис¤ бодай трохи на белетристиц≥, Ц писав в≥н у цей час. Ц ягич радить габ≥л≥туватис¤ у Ћьвов≥ на доцентуру словТ¤нських л≥тератур, та ¤ боюсь, що часу потрачу на роботу, а до доцентури мене не допуст¤ть, та й доцентура також хл≥ба не дасть. ќт ¤кби найти чолов≥ка, котрий би хот≥в експлуатувати м≥й белетристичний талант, щоб мати запевних р≥чно хоч 1000 гульден≥в доходу, то ¤ на все ≥нше махнув би рукоюФ. ћр≥њ, мр≥њЕ

ƒл¤ письменника це був дуже серйозний удар, але знову ж таки далеко не останн≥й. “рич≥ Ц у 1895, 1897 ≥ 1898 роках Ц в≥н бере участь у виборах до австр≥йського парламенту в≥д –усько-украњнськоњ радикальноњ парт≥њ, ≥ вс≥ три рази вибори програЇ. ¬лада робила все можливе, щоб не допустити його перемоги; боротьба супроти нього велас¤ вс≥ма можливими тод≥ брудними методами.

«вичайно, статт¤ Уѕоет зрадиФ й зараз не може бути потрактована однозначно, нав≥ть зважаючи на обставини написанн¤. √адаю, найб≥льш влучно њњ охарактеризував чеський письменник …. —. ћахар фразою про те, що ‘ранко Увлучив у своњх ворог≥в ¤к пол≥тик, але сам себе поранив ¤к л≥тературний критикФ. ўо ж до завваг про брат≥в-русин≥в, то тут письменник незалежно в≥д контексту й обставин таки мав рац≥ю. «рештою, в≥н сам це найточн≥ше прокоментував у в≥домому в≥рш≥ У—≥доглавомуФ, зверненому до одного з≥ своњх найжорстк≥ших критик≥в ё. –оманчука:

“ак, зум≥в. ј пережите прот¤гом цього страшного в житт≥ письменника дес¤тил≥тт¤ знайшло в≥дображенн¤ в його творах. Ќайперше Ц в л≥ричн≥й драм≥ У«≥вТ¤ле лист¤Ф (1896), поем≥ УѕохоронФ (1899) та роман≥ Уѕерехресн≥ стежкиФ (1900).

* * *

„и не найперше це сп≥впаданн¤ настроњв обидвох текст≥в про¤вилос¤ в сценах зап≥знанн¤ юного студента-правника ™вген≥¤ –афаловича з д≥вчиною, з ¤кою в≥н ¤кось танцював на балу, а в≥дтак випадково зустр≥ч на вулиц≥, й вона вразила його своЇю ходою. У¬≥н зараз п≥знав њњ ≥ зараз зробив увагу, що п≥знаЇ њњ по ход≥, њњ х≥д мав у соб≥ щось незвичайне, щось таке, чого в≥н дос≥ не завважив у жадноњ женщини, щось таке плавне, своб≥дне, гармон≥йне, що в≥н одразу сказав сам до себе:

Ч ќтсей х≥д ¤ п≥знав би м≥ж тис¤чамиФ.

™вген≥¤ час зм≥нив менше, ц≥л≥сн≥сть ≥ гармон≥йн≥сть в≥дчуваютьс¤ в його натур≥ Ц ¤к юнака, що з ц≥лковитим оптим≥змом сприймаЇ житт¤ ≥ робить реальн≥ усв≥домлен≥ кроки до здобутт¤ бажаного (старанн≥сть у науках; школа музики ¤к спос≥б запри¤знитис¤ з –еі≥ною), так ≥ чолов≥ка, ¤кий певен своњх сил ≥ можливостей зм≥нити житт¤ в пов≥т≥. ¬≥н однолюб, сильний ≥нтроверт, ≥ невдача в коханн≥, попри юнацьк≥ метанн¤ й психолог≥чн≥ вибухи, його характер лише загартувала.

≤нша р≥ч Ц –еі≥на. ¬они обидвоЇ сироти, але вона натом≥сть Ц тип психолог≥чно нест≥йкий, слабкий, податливий, схильний коритис¤. ¬она змалку звиклас¤ з нещаст¤ми, змирилас¤ з њх нев≥дворотн≥стю, не виробила в соб≥ житейського ≥мун≥тету, Ц тут особливо показова њњ розпов≥дь про Уд≥амантову коронуФ, чи то б пак, скло ≥з розбитоњ пл¤шки. јдже що насправд≥ виблискувало на горб≥ Ц нев≥домо, д≥вчинка так ≥ не зум≥ла це перев≥ритиЕ

¬ образ≥ –еі≥ни приваблюЇ њњ глибокий внутр≥шн≥й св≥т меланхол≥ка, здатн≥сть на справжнЇ почутт¤. ѕопри це, слабк≥сть характеру нев≥дворотно даЇтьс¤ взнаки: д≥вчина нав≥ть не думаЇ протестувати нам≥рам т≥тки видати њњ за зовс≥м чужу, незнайому людину, Ц попри те, що ¤краз перед цим вона зустр≥ла своЇ коханн¤ ≥ усв≥домила це. «а так≥ реч≥ житт¤ караЇ. ƒес¤ть рок≥в у холодних пазурах збоченц¤ —тальського Ц це може й надм≥ру жорстоко. јле завважмо: весь цей час вона не насм≥лис¤ цьому протисто¤ти ≥накше, ¤к сл≥зьми й самобичуванн¤ми. —кажемо так: не насм≥лилас¤ протестувати сама, нањвно над≥ючись на доброго св¤щеника, що напоумить њњ потвору-чолов≥ка. ¬≥дтак же, коли ™вген≥й у хвилину психолог≥чноњ слабкост≥, спричиненоњ враженн¤м в≥д раптовоњ зустр≥ч≥ з нею, пропонуЇ –еі≥н≥ кинути все, вкрасти њњ ≥ втекти св≥т за оч≥, вона лише спочатку реагуЇ адекватно Ц охолоджуЇ його хвилинний нам≥р; насправд≥ ж сприймаЇ в глибин≥ душ≥ його слова за чисту монету ≥ спод≥ваЇтьс¤ на них, Ц адже, прийшовши до ™вген≥¤ увечер≥ напередодн≥ вир≥шального дл¤ його карТЇри дн¤ ≥ Уп≥дставившиФ його таким чином, вона п≥дтверджуЇ, що њй ≥детьс¤ зовс≥м не про розлученн¤ з≥ —тальськимЕ

“ак≥ мазох≥стичн≥ натури, доведен≥ до крайньоњ меж≥ в≥дчаю, таки здатн≥ на поступок, але Ц лише на один. “ак сталос¤ ≥ з –еі≥ною: вона вбиваЇ —тальського, але й сам≥й њй п≥сл¤ цього уже не жити.

™ в Уѕерехресних стежкахФ ≥ще один украй нетиповий дл¤ украњнськоњ л≥тератури образ. Ћихвар, УпТ¤вка пов≥товаФ ¬аіман уособлюЇ в твор≥ новий р≥вень украњнсько-Їврейських взаЇмин, ¤к≥ в пору написанн¤ ‘ранкового роману були в √аличин≥ напрочуд складними. Ќа лихварюванн≥ Ц позичанн≥ сел¤нам грошей п≥д висок≥ в≥дсотки Ц в≥н нажив чималий кап≥тал, але в≥дтак у його житт≥ сталас¤ трагед≥¤, ¤ка серйозно зм≥нила цього чолов≥ка. ™диного ¬аіманового сина, незважаючи на вс≥ його старанн¤, пов≥тов≥ Уіонорац≥ориФ забирають до в≥йська, ≥ там хлопець гине. ѕ≥сл¤ цього ¬аіман починаЇ мстити кривдникам по-своЇму: в≥н перестаЇ мати УіешефтФ ≥з сел¤нами, а переключаЇтьс¤ на пов≥тове панство, ≥ с¤гаЇ на цьому шл¤ху значних усп≥х≥в. У“их ваших противник≥в ¤ маю в кишен≥Ф, Ц каже в≥н –афаловичу ≥ пропонуЇ йомуЕ допомогу. ћало того: в≥н негласно допомагаЇ сел¤нам позбуватис¤ борг≥в, а в≥дтак своЇю ≥деЇю Упаралельного в≥чаФ направду р¤туЇ починанн¤ –афаловича.

ѕров≥дною ж сюжетною л≥н≥Їю роману Ї д≥¤льн≥сть у пов≥т≥ молодого адвоката ™вген≥¤ –афаловича, ¤кий своЇю метою бачить не б≥льше й не менше, ¤к посутню зм≥ну нац≥ональних ≥ соц≥альних в≥дносин. ќдин ≥з його супротивник≥в так характеризуЇ УмеценасаФ: У≥деал≥ст, русин, народолюбець ≥ хлопоманФ. ¬≥н виразно бачить не лише те, ¤ких нац≥ональних ≥ соц≥альних понев≥р¤нь зазнаЇ украњнство на своњй земл≥, але й реально усв≥домлюЇ, ¤ким способом ≥з цим можна дати ради. —усп≥льна прац¤, тверезий розум, осв≥та, ¤ка дасть змогу сел¤нам принаймн≥ не оминати власноњ корист≥ (≥стор≥¤ з придбанн¤м-непридбанн¤м сел¤нами маЇтку маршалка Ѕрикальського); в≥дтак Ц створенн¤ потужноњ украњнськоњ пол≥тичноњ сили, ¤ка цив≥л≥зованими (а не кривавими революц≥йними) методами виборюватиме державну незалежн≥сть ”крањни.

«вичайно, –афаловича не раз терзають сумн≥ви Ц найперше, коли в≥н бачить, з ¤кою недов≥рою спочатку сел¤ни сприймають його щир≥ нам≥ри допомогти њм. јле в результат≥ ц≥ сумн≥ви лише загартовують його характер, ≥ в≥н з новими силами беретьс¤ до справи, розум≥ючи, що народ нараз≥ Ц ¤к той сел¤нин, що заблукав у л≥сах неподал≥к в≥д р≥дного села, ≥ адвокат п≥д≥брав його по дороз≥.

* * *

“ак, тепер це вже ≥стор≥¤, але, ¤к писав ≤ван ‘ранко в передмов≥ до пов≥ст≥ У«ахар ЅеркутФ, Упов≥сть ≥сторична маЇ варт≥сть, коли њњ основна ≥де¤ зможе зайн¤ти сучасних, живих людей, то значить, коли сама вона жива й сучаснаФ. Уѕерехресн≥ стежкиФ й донин≥ читаютьс¤ ц≥каво, захоплююче, а боюс¤, що й актуально.

ќтож, народивс¤ ћихайло ћихайлович  оцюбинський 17 (за старим стилем Ц 5) вересн¤ 1864 року на околиц≥ м≥ста ¬≥нниц≥, де п≥д ту пору мешкали його батьки.  ажу Уп≥д ту поруФ, бо перењжджати родин≥ доводилос¤ часто. Ѕатько ћихайло ћатв≥йович Ц невисокого чину службовець, Угубернский секретарьФ Ц був людиною доброю й чесною, а таким на державн≥й служб≥ в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ доводилос¤ сутужно. ƒо того ж, гнутис¤ перед Ублагород≥ЇмФ не вм≥в ≥ утиск≥в та несправедливостей в≥д начальства терп≥ти не бажав, так що м≥н¤ти м≥сце роботи мусив усе част≥ше й част≥ше, а з ним по селах, м≥стечках ≥ м≥стах мусила перењжджати й с≥мТ¤. Уƒит¤чий в≥к м≥й (до 7 л≥т) пройшов у м. ¬≥нниц≥, Ц згадував письменник, Ц а в≥дтак довелос¤ жити то на сел≥, то знов у м≥ст≥, все на т≥м же багат≥м природою, тепл≥м, прекрасн≥м ѕод≥лл≥Ф.

ћихайлик виростав у любл¤ч≥й с≥мТњ, де хоч ≥ бували матер≥альн≥ негаразди, але панувала тепла, дружн¤ атмосфера. ’воробливий, худенький хлопчик був пестунчиком матер≥ Ћикери ћаксим≥вни Ц доброњ, розумноњ й надзвичайно чутливоњ ж≥нки. ¬она проходила з в≥домого шл¤хетського роду јбаз≥в, волод≥ла вродженою здатн≥стю глибоко в≥дчувати мистецтво, зналас¤ на тонкощах людськоњ душ≥, й саме в≥д нењ майбутн≥й письменник успадкував Утонку ≥ глибоку душевну орган≥зац≥юФ та Улюбов ≥ розум≥нн¤ природиФ.

Ќа дванадц¤тому роц≥ житт¤ ћихайло  оцюбинський, зак≥нчивши двор≥чну народну школу в м. Ѕар≥, де тод≥ мешкала його родина, вступаЇ в Ўаргородську духовну сем≥нар≥ю Ц бурсу. Уѕ≥сл¤ реформи осв≥ти 1866 Ц 1867 рр., Ц розпов≥дають автори досл≥дженн¤ про житт¤ й творч≥сть письменника У—л≥дами фењ ћорганиФ ё.  узнецов ≥ ѕ. ќрлик, Ц у школах було скасовано Уволосодран≥ЇФ, Увуходран≥ЇФ ≥ вистоюванн¤ на гречц≥. ѕроте Ўаргородська бурса час≥в навчанн¤  оцюбинського ще мало чим в≥др≥зн¤лас¤ в≥д описаноњ ѕом¤ловським. Ћекц≥њ обмежувалис¤ самими запитанн¤ми й в≥дпов≥д¤ми. ј в≥д учн¤ вимагалось лише зазубрюванн¤ текст≥в п≥дручник≥в. ≤нших книжок не було. Ќауки Ц арифметику ≥ географ≥ю, грецьку, рос≥йську, церковнословТ¤нську мови та ≥нш≥ Ц учн≥ бачили кр≥зь вузеньке Ув≥концеФ п≥дручника, ¤кий змушен≥ були завчати майже напамТ¤тьФ.

“им не менше, б≥бл≥отека при бурс≥ таки була, й ћихайло був њњ частим в≥дв≥дувачем. ј в≥дтак познайомивс¤ з м≥сцевим св¤щеником, у ¤кого була гарна власна б≥бл≥отека, й знайден≥ у н≥й опов≥данн¤ ћарка ¬овчка й Ўевченк≥в У обзарФ справили на хлопц¤ величезне враженн¤ й остаточно направили його на украњнський шл¤х. “акож там були прац≥ Ћ. ‘ейЇрбаха ≥ Ў. ‘урТЇ, знайомство з ¤кими всерйоз розбурхало внутр≥шн≥й св≥т юного ћ.  оцюбинського. ѕ≥зн≥ше в≥н так згадував про це: У„итанн¤ наст≥льки перевернуло м≥й св≥тогл¤д, що з незвичайно рел≥г≥йного хлопц¤, ¤ким ¤ був до 12 рок≥в, ¤ став на 13 роц≥ житт¤ атењстом, а на 14 Ц соц≥ал≥стомФ.

¬ступити до ун≥верситету ћихайлов≥  оцюбинському так ≥ не вдалос¤, ≥ то зовс≥м не через конфл≥кт ≥з пол≥ц≥Їю, а через реч≥ значно т¤жч≥ й серйозн≥ш≥. ќсл≥п батько, й с≥мТ¤, в ¤к≥й було пТ¤теро д≥тей Ц ћихайло, Ћ≥да, ’ома, Ћеон≥д ≥ ќльга, Ц залишилас¤ без будь-¤кого утриманн¤. Ќер≥дко взагал≥ доводилос¤ жити впроголодь. “ож ћихайло знову прињжджаЇ до ¬≥нниц≥, куди повернулас¤ його родина, й докладаЇ зусиль до утриманн¤ батьк≥в ≥ молодших брат≥в ≥ сестер. ƒаЇ приватн≥ уроки, часто вињжджаЇ в села навчати панських д≥тей. Ќочами (бо вдень було н≥коли) багато читаЇ, захоплюючись насамперед украњнською класикою ≥ зокрема творами ѕанаса ћирного. У¬аш≥ твори, Ц писав  оцюбинський ѕанасов≥ ћироному в 1898 роц≥., Ц мали великий впив на мене: опр≥ч величезного л≥тературного хисту, ¤кий зразу зачарував мене, ¤ бачив в них широкий та в≥льний розмах думки Ц власне те, чого не стаЇ мало не вс≥м нашим белетристамФ.

Ќарешт≥, поки що п≥д впливом ѕанаса ћирного, пробуЇ писати й сам Ц 1884-им роком датоване його опов≥данн¤ Ујндр≥й —олов≥йко, або ¬чен≥Ї св≥т, а невчен≥Ї тьмаФ. «годом створюЇ ще к≥лька опов≥дань та низку в≥рш≥в. “им часом пол≥ц≥¤ 11 березн¤ 1886 року встановлюЇ за ним негласний нагл¤д Ц адресу молодого письменника ви¤влено в записниках чергових заарештованих революц≥онер≥в, до ¤ких в≥н, ут≥м, мав довол≥ опосередковане в≥дношенн¤. Ѕули й серйозн≥ш≥ причини пильного зац≥кавленн¤ властей його особою: активн≥сть  оцюбинського в украњнському народницькому рус≥Е

«рештою, пол≥ц≥йний нагл¤д не перешкоджав участ≥ письменника в громадському житт≥ Ц 1888 року його нав≥ть обирають УгласнимФ ¬≥нницькоњ м≥ськоњ думи. Ќе завадив в≥н в≥дтак ≥ закордонн≥й мандр≥вц≥  оцюбинського Ц в окуповану јвстро-”горщиною √аличину, де 13 кв≥тн¤ 1890 року на стор≥нках льв≥вського дит¤чого журналу Уƒзв≥нокФ в≥дбувс¤ дебют молодого письменника Ц публ≥ковано його в≥рш УЌаша хаткаФ. ¬ √аличин≥ ћ.  оцюбинський знайомитьс¤ з ≤ваном ‘ранком, редакторами льв≥вських газет ≥ журнал≥в, налагоджуЇ творч≥ контакти, Ц адже на територ≥њ ”крањни, окупован≥й –ос≥Їю, було заборонено взагал≥ будь-що друкувати украњнською мовою; австро-угорський ж режим, на в≥дм≥ну в≥д абсолютно деспотичного рос≥йського, був дещо л≥беральн≥шим. ѕрот¤гом 90-их рок≥в у галицьких УнародовськихФ виданн¤х Ц Уƒзв≥нкуФ, Уѕравд≥Ф, У«ор≥Ф, УЅуковин≥Ф, УЅ≥бл≥отец≥ дл¤ молод≥ж≥Ф та ≥н. Ц публ≥куютьс¤ його дописи, статт≥, переклади, ще к≥лька в≥рш≥в, але справжню увагу читача привертають опов≥данн¤ дл¤ д≥тей У’арит¤Ф, УялинкаФ й Ућаленький гр≥шникФ. 29 жовтн¤ 1891 року ћихайло  оцюбинський екстерном склав ≥спит на народного вчител¤ при ¬≥нницькому реальному училищ≥ й в≥дтак два роки працював домашн≥м вчителем у бухгалтера цукрового заводу  . ћельникова в сел≥ Ћопатинц¤х, де й написав У’аритюФ та УялинкуФ.

* * *

«ахопленн¤ вже першим ≥з цих опов≥дань висловив у лист≥ до ћ.  оцюбинського авторитетний дл¤ нього ѕанас ћирний: Уѕрочитав ¤ њњ (У’аритюФ) та й нест¤мивс¤!.. ” так≥й невеличк≥й припов≥стц≥ та такого багато сказано! “а ¤к сказано! „истою, ¤к кринишна вода, народною мовою; ¤скравим, ¤к сон¤шний пром≥нь, малюнком; невеличкими, дом≥рними нарисами, що розгортають перед очима велику Ц безм≥рно велику Ц картину людського гор¤, краси св≥товоњ, ви¤вл¤ють безодню глибину думок, таЇмн≥ пориванн¤ душ≥, забоњ невеличкого серц¤!... “а так т≥льки справжн≥й художник зможе писати!Ф.

ќсобливу увагу також привертаЇ уже в цих, ранн≥х опов≥данн¤х  оцюбинського тонке в≥дчутт¤ св≥ту природи. «а допомогою традиц≥йного, здавалос¤ б, художнього засобу Ц пор≥вн¤нн¤ Ц в≥н персон≥ф≥куЇ, а ≥нод≥ нав≥ть м≥фолог≥зуЇ його. “ак, ¤линка з однойменного опов≥данн¤ колихаЇ г≥лками на в≥тр≥, немов рад≥Ї, коли до нењ п≥дходить ¬асилько. ¬≥дтак, коли батько починаЇ њњ рубати, вона тремтить, Уначе зл¤калас¤ неспод≥ваного лихаФ, а дал≥ й дрижить, Уначе в пропасниц≥Ф. «годом л≥с пор≥внюЇтьс¤ з чорною ст≥ною; вкрит≥ сн≥гом дуби Ц з≥ страховищами або мерц¤ми, закутаними в б≥л≥ покривала тощо. “аким чином водночас передаютьс¤ й у¤вленн¤, мр≥њ, страхи дит¤чоњ душ≥, надзвичайно суголосноњ з≥ св≥том природи, ще нез≥псутоњ втручанн¤м УдорослогоФ вихолощенн¤ орган≥чност≥.

≤, нарешт≥, ще один визначальний дл¤ вс≥Їњ прози  оцюбинського момент у його ранн≥х опов≥данн¤х: письменник ставить своњх юних героњв у пограничн≥ ситуац≥њ, котр≥ вимагають в≥д њхньоњ неокр≥плоњ, незагартованоњ псих≥ки зовс≥м не Удит¤чогоФ реагуванн¤; й тонко передаЇ процес, так би мовити, раптового Уподоросл≥шанн¤Ф своњх героњв Ц перебиранн¤ на себе в≥дпов≥дальност≥. Ѕатько ’арит≥ помираЇ, мати т¤жко хвор≥Ї, й восьмир≥чна д≥вчинка вир≥шуЇ перебрати на себе в≥дпов≥дальн≥сть за с≥мТю. Уѓњ маленьке серце забол≥ло, наче хто здавив його в жмен≥Ф. ÷е ≥ Ї переломний момент самоусв≥домленн¤, коли вона беретьс¤ не лише за те, аби принести води, приготувати њжу, нагодувати маму, але й в≥дтак ц≥лком Улог≥чноФ (дл¤ дорослого, зв≥сно, Ц а це ж восьмир≥чна дитина!) розширюЇ коло добров≥льних обовТ¤зк≥в аж до того, аби сам≥й вижати ниву!

ƒванадц¤тил≥тн≥й ¬асилько з опов≥данн¤ УялинкаФ (зверн≥ть увагу на фразу на початку твору: Ув≥н був найстарший у с≥мТњФ!) беретьс¤ надвеч≥р в≥двезти панам через л≥с ¤линку Ц ту саму, ¤ку йому подарував батько тод≥, коли його похвалив учитель, ≥ ¤ку хлопець так мр≥¤в красиво нар¤дити на новор≥чн≥ св¤та. ¬≥н не обурюЇтьс¤ Ц розум≥Ї, що за виручен≥ три карбованц≥ можна викупити в≥д шевц¤ мамин≥ чоботи, й вона Уне ходитиме на св¤та в подранихФ.

™диний погл¤д на це мистецьке ¤вище в л≥тературознавств≥ так ≥ не виробивс¤. ’оча б≥льш≥сть досл≥дник≥в сход¤тьс¤ на тому, що в художн≥й л≥тератур≥ (на в≥дм≥ну, прим≥ром, в≥д живопису чи музики) ≥мпрес≥он≥зм найвиразн≥ше про¤вивс¤ на р≥вн≥ стил≥стичних складник≥в у творчост≥ митц≥в р≥зних напр¤мк≥в Ц символ≥ст≥в, натурал≥ст≥в, реал≥ст≥в, неоромантик≥в. ќчевидно, йдетьс¤ про межову, перехресну ситуац≥ю п≥знього реал≥зму й раннього модерн≥зму, Ц ≥ тод≥ тим паче маЇмо вважати ћ.  оцюбинського ≥мпрес≥он≥стом, адже вражаюче мистецтво передаванн¤ текстом р≥зноман≥тних ¤скравих вражень ≥ тонке в≥дчутт¤ Утемпераменту природиФ орган≥чно поЇднуЇтьс¤ в нього з посутн≥ми елементами соц≥ально-психолог≥чноњ реал≥стичноњ прози. ≤накше, вочевидь, ≥ не могло бути Ц п≥д ту пору, зважаючи на обТЇктивн≥ обставини, т¤жко соб≥ у¤вити зТ¤ву в украњнському письменств≥ чисто модерн≥стичного письма.

* * *

1890-≥ роки були пер≥одом становленн¤ ћихайла  оцюбинського ¤к ориі≥нального украњнського письменника; в≥н в≥дшл≥фовуЇ свою ≥мпрес≥он≥стичну творчу методику й усп≥шно беретьс¤ застосовувати њњ до художнього осмисленн¤ р≥зних сфер тогочасноњ д≥йсност≥. ќднак часу дл¤ зан¤ть л≥тературою в≥н практично не маЇ Ц п≥сл¤ того, ¤к у 1886-му роц≥ помер батько, на нього повн≥стю л¤гла в≥дпов≥дальн≥сть за утриманн¤ чималоњ родини. “ож сповнений творчих ≥дей письменник мусив шукати сталого зароб≥тку, ¤кого л≥тературна прац¤ не давала. ¬их≥д у принцип≥ був лише один Ц державна служба. якраз п≥д ту пору створюютьс¤ так зван≥ ф≥локсерн≥ ком≥с≥њ, ¤к≥ займалис¤ боротьбою з хворобою винограду ф≥локсерою, й ћихайла  оцюбинського влаштували в одну з них. ” червн≥ 1892-го року в≥н отримав посаду розв≥дувача такоњ ком≥с≥њ Ц з м≥с¤чною платнею 40 крб., помешканн¤м та арт≥льним харчуванн¤м Ц ≥ на ц≥лих три роки вињхав у Ѕесараб≥ю.

„и не найвиразн≥ше це про¤вилос¤ в новел≥ Уƒл¤ загального добраФ, написан≥й власне Уз житт¤Ф (недарма в њњ контекст≥ ≤ван ‘ранко закидав  оцюбинському надм≥рну публ≥цистичн≥сть) Ц на матер≥ал≥ роботи все тих же ф≥локсерних ком≥с≥й. ћолдавський сел¤нин «емф≥р Ќерон, один ≥ героњв твору, живе спок≥йно й нав≥ть заможно, завд¤чуючи улюбленому винограднику. ≤ ось на його винограднику ви¤вл¤ють ф≥локсеру, й в≥н спод≥ваЇтьс¤, що УдокториФ л≥куватимуть кущ≥, та марн≥ його спод≥ванн¤. У”р¤д шкодував грош≥ на боротьбу, њх ледве ставало на роботи по вогнищах та на розв≥дуванн¤ садк≥в у де¤ких селахФ, Ц констатував письменник. «ам≥сть дорогого л≥куванн¤, ф≥локсеристам приписувалос¤ упень зрубувати й спалювати виноградники Ц такий метод був значно дешевшим, а те, що внасл≥док такоњ УборотьбиФ чимало сел¤нських родин прир≥калос¤ на в≥рну смерть, бо у ћолдав≥њ виноградники були майже Їдиним джерелом ≥снуванн¤ дл¤ сел¤н, Ц це ур¤д не хвилювало. “ож не випадково ≥нший герой новели, ф≥локсерист “ихович, ≥нтел≥іент-культурник, ¤кий все житт¤ мр≥¤в про справжню корисну працю серед народу, все б≥льше сумн≥ваЇтьс¤ в тому, чи справд≥ корисна його м≥с≥¤. У оли б хоч певн≥сть, що така оф≥ра потр≥бна дл¤ загального добра, що робиш справд≥ пожиточне д≥ло, а не зайву жорсток≥сть. Ѕа, коли б певн≥сть!..Ф

ѕисьменник, ¤к в≥дзначала Ћ. —тарицька-„ерн¤х≥вська, ставить загальнолюдську проблему Ц чи маЇ моральне право громада Удл¤ загального добраФ жертвувати благополучч¤м одного з≥ своњх член≥в? јле дозволимо соб≥ довол≥ таки см≥ливе припущенн¤: чи не прочитуЇтьс¤ за цим ≥ актуальна дл¤  оцюбинського проблема взаЇмостосунк≥в митц¤ й народу: чи маЇ право митець Удл¤ загального добраФ оф≥рувати св≥й ун≥кальний талант? як знаЇмо, УнародникиФ ѕанас ћирний, Ѕорис √р≥нченко чи ќлена ѕч≥лка вир≥шили дл¤ себе цю проблему дещо ≥накше, н≥ж Умодерн≥стиФ ћихайло  оцюбинський чи Ћес¤ ”крањнка, ба нав≥ть ≤ван ‘ранко, ¤к≥ так само аж н≥¤к не в≥дмовл¤лис¤ в≥н власне народницькоњ прац≥, та намагалис¤ робити це без шкоди дл¤ своњх мистецьких пошук≥в, розмежовуючи просв≥ту й власне красне письменство.

јле доки тривало листуванн¤ з губернатором ≥ пол≥ц≥Їю, час зб≥гав, треба було за щось жити (адже ф≥локсерну ком≥с≥ю за станом здоровТ¤ письменник таки змушений був залишити), й ћихайло  оцюбинський влаштовуЇтьс¤ хрон≥кером, редактором рубрики У—вет и тени русской жизниФ в житомирську газету У¬олиньФ. ÷е було, за словами одн≥Їњ з найповажн≥ших досл≥дниць житт¤ й творчост≥ письменника Ќ≥ни  алениченко, виданн¤ Убез сталого напр¤мку. –едакторЕ  озловський (‘≥длер), котрого письменник з гн≥вом називав Улакейською душеюФ, уникав будь-¤кого см≥ливого слова, бо¤чись викликати репрес≥њ з боку цензури ≥ владиФ. “ак що  оцюбинському не раз випадало користуватис¤ Уезоповою мовоюФ, користуватис¤ цитатами з≥ статей у московських чи петербурзьких виданн¤х задл¤ донесенн¤ до читача своњх м≥ркувань про т≥ чи ≥нш≥ сусп≥льн≥ под≥њ. Уѕогане це житт¤ такого газетчика, та ще й у такому паршивому орган≥, ¤к У¬олиньФ наша, Ц скарживс¤ в≥н у лист≥ до дружини. Ц Ѕудь це ще газета з симпатичним напр¤мком, ст≥й коло нього жив≥ люди, легше б було сп≥вроб≥тников≥. ј то маЇш таке почутт¤, наче сидиш в куп≥ гною, а навкруги тебе вс¤к≥ паразити. Ѕридко!Ф

* * *

Ћише наприк≥нц≥ 1897 року ћихайло  оцюбинський отримав посаду д≥ловода при „ерн≥г≥вськ≥й земськ≥й управ≥ й зм≥г перењхати до „ерн≥гова. Ќова робота, хоч ≥ була б≥льш в≥дпов≥дною його характеров≥, займала дуже багато часу й добр¤че втомлювала, так що на творч≥сть залишалис¤ х≥ба вечори. “а все ж усталилос¤ нарешт≥ житт¤; дружина ¬≥ра ”стим≥вна, розумна й осв≥чена ж≥нка, зум≥ла створити теплу с≥мейну атмосферу, необх≥дн≥ умови дл¤ письменницькоњ прац≥ чолов≥ка. У“и Їдиний м≥й критик, ¤кому ¤ в≥рю ≥ на смак ¤кого покладаюсьФ, Ц писав в≥н њй у лист≥.

 оцюбинський був надзвичайно чутливий до всього красивого, обожнював кв≥ти, тож нарешт≥ м≥г обставити св≥й побут так, ¤к прагла його душа. ќсь ¤к описуЇ письменника тогочасний його знайомий √. Ћазаревський: Ућихайло ћихайлович завжди був од¤гнений дбайливо, нав≥ть чепурно. ”л≥тку в ¤сно-кремовому у синю смужку костюм≥, жовтих черевиках, у б≥л≥й панам≥ з чорною стр≥чкою, з незм≥нним ц≥пком Ц гуцульським топ≥рцем у руках. « кв≥ткою у петельц≥. ≤нод≥ з кв≥тами в руках. Ќа тл≥ черн≥г≥вськоњ звичайноњ людност≥ завжди здававс¤ в≥н мен≥ елеіантним Ївропейцем, УЇвропейським украњнцемФ, а не Умалорос≥йським украњнцемФ. ≤нод≥ з роботи в≥н повертавс¤ в парусинов≥й, модн≥й тод≥ толстовц≥. „асто у чорн≥й пелерин≥ поверх од¤гу. ”зимку в чорному пальт≥ з чорним смушковим ком≥ром, у висок≥й чорн≥й смушков≥й шапц≥Ф.

“ак само УЇвропейським украњнцемФ  оцюбинський був ≥ в творчост≥. ѕ≥д ту пору в≥н пише хоч не так багато, ¤к того хот≥лос¤ митцев≥, але це надзвичайно новаторськ≥ реч≥ у контекст≥ не лише украњнськоњ, а й св≥товоњ л≥тератури. ¬≥н активно розробл¤Ї жанр психолог≥чноњ новели Ц У¬ путах шайтанаФ, Уѕо-людськомуФ, Уƒорогою ц≥ноюФ, УЌа камен≥Ф, УЋ¤лечкаФ, У÷в≥т ¤блун≥ФЕ ”вага письменника концентруЇтьс¤ на межових станах душ≥ своњх героњв, на не ст≥льки зовн≥шньому, под≥Ївому, ¤к внутр≥шньому, психолог≥чному сюжет≥; в основу сюжет≥в усе част≥ше л¤гають ситуац≥њ нетипов≥, виключн≥, надзвичайн≥, й саме через них виокремлюютьс¤ й по-новому, нер≥дко в зовс≥м неспод≥ваному св≥тл≥ осмислюютьс¤ житейськ≥ й художн≥ типи; стил≥стично в текстах знаходимо все менше р≥зноман≥тних УприкрасФ, а детал≥, зокрема його улюблен≥ метафоричн≥ рефлекс≥њ з≥ св≥ту природи, напрочуд точн≥, вмотивован≥ й орган≥чн≥.

≤з 1902 по 1904 р≥к  оцюбинський працював у „ерн≥г≥вськ≥й арх≥вн≥й ком≥с≥њ, доклав чимало зусиль до збиранн¤ фольклору. 1903 року в≥н бере участь у знаковому дл¤ украњнського л≥тературного житт¤ в≥дкритт≥ памТ¤тника ≤.  отл¤ревському в ѕолтав≥, причому, попри заборону властей (!), виступаЇ там украњнською мовою. 9 с≥чн¤ 1905 року на зборах „ерн≥г≥вськоњ громадськоњ б≥бл≥отеки виступаЇ з промовою проти утиск≥в цензури. 1911 року орган≥зовуЇ в себе вдома знаменит≥ л≥тературн≥ УсуботиФ з творчою молоддю, ¤к≥ були справжньою школою дл¤ багатьох молодих письменник≥в, у т≥м числ≥ ¬асил¤ ≈ллана-Ѕлакитного й ѕавла “ичиниЕ

* * *

јле головне Ц творч≥сть. “ут письменник усе майстерн≥ше достосовуЇ творчу методику ≥мпрес≥он≥зму до художнього осмисленн¤ нових ≥ нових ¤вищ. ј 1903 року в≥н нав≥ть зважуЇтьс¤ сформулювати й оприлюднити своњ творч≥ принципи. …детьс¤ про лист-заклик, ¤кий ћихайло  оцюбинський над≥слав найкращим тогочасним украњнським письменникам, готуючись видати альманах У« потоку житт¤Ф.  онстатуючи пожвав≥шанн¤ в перш≥ роки ’’ стор≥чч¤ украњнського л≥тературного процесу, в≥н зосереджуЇтьс¤ на нових художн≥х вимогах, котр≥ п≥д ту пору постають перед митц¤ми. У«а сто л≥т ≥снуванн¤ нов≥ша л≥тератураЕ живилась переважно селом, с≥льським побутом, етнограф≥ЇюФ, обмежуючись змалюванн¤м сел¤нина, обставин його житт¤ ≥ нескладноњ здеб≥льшого психолог≥њ, Ц пише в≥н, розц≥нюючи такий стан справ ¤к обмеженн¤ творчих овид≥в. ¬≥дтак, перед письменником постаЇ необх≥дн≥сть Уширшого пол¤ обсервац≥њ, в≥рного малюнка р≥зних стор≥н житт¤ ус≥х, а не одноњ ¤коњсь верстви сусп≥льност≥Ф. Ќазр≥ла необх≥дн≥сть серйозного опрацюванн¤ Утем ф≥лософ≥чних, соц≥альних, психолог≥чних, ≥сторичних ≥ ≥н.Ф. ” лист≥ до ѕанаса ћирного, ¤кий висловив незгоду з такою постановкою питанн¤, ратуючи за поглибленн¤ старих народницьких традиц≥й л≥тератури, ћихайло  оцюбинский уточнив, що л≥тература, на його думку, Умусить бути дзеркалом дл¤ кожного моменту житт¤, вона не повинна обмежуватис¤ сел¤нським побутом, а давати справжн≥й образ житт¤ вс≥х верств сусп≥льност≥Ф.

≤ це були не просто декларац≥њ. ѕерегодом чи не найпрониклив≥ший тогочасний л≥тературний критик (попри вс≥ ≥нш≥ ≥постас≥ ц≥Їњ надзвичайноњ особистост≥) ≤ван ‘ранко завважував, що молод≥ письменники, так≥ ¤к ¬асиль —тефаник та ћихайло  оцюбинський, користуючись переважно жанром новели, в≥дход¤ть в≥д етнограф≥чних ≥ побутов≥стських народницьких традиц≥й, в≥д змалюванн¤ Узверхнього окруженн¤Ф, а натом≥сть Уголовну вагу творчост≥ покладають на психолог≥юФ. «рештою, њхн¤ новизна, Ц п≥дкреслював ‘ранко, Ц пол¤гала не ст≥льки в темах, ¤к у способ≥ трактуванн¤ цих тем. У оли старш≥ письменники виход¤ть в≥д малюванн¤ зверхнього св≥тла Ц природи, економ≥чних та громадських обставин, ≥ т≥льки при помоч≥ њх силкуютьс¤ зробити зрозум≥лими даних людей, њх д≥ла, слова й думки, то нов≥ш≥ йдуть зовс≥м противною дорогою: вони, так сказати, в≥дразу зас≥дають у душ≥ своњх героњв ≥ нею, мов маг≥чною лампою, осв≥чують усе окруженн¤Ф.

Ќовела У÷в≥т ¤блун≥Ф (у п≥дзаголовку, волею письменника Ц етюд) Ї в цьому план≥ чи не найвиразн≥шим прикладом. “ут немаЇ сюжету Ц в звичному розум≥нн≥ цього слова. —южет внутр≥шн≥й Ц тонке, глибинне, а разом з тим скрупульозне змальовуванн¤ переживань батька, в ¤кого вмираЇ Їдина дитина. ¬ стан≥ гостроњ тривоги й гор¤ в≥н не спить уже третю добу, й мозок н≥би по-≥ншому починаЇ сприймати св≥т, п≥дм≥чаючи так≥ детал≥, на ¤к≥ зазвичай людина не звертаЇ уваги. Ућен≥ дивно, що ¤ усе пом≥чаю, хоч горе забрало мене ц≥лком, полонило. я нав≥ть, проход¤чи повз ст≥л, поправив фотограф≥ю. ќ! тепер симетрично!..Ф ” батька зм≥нюЇтьс¤ нав≥ть ритм диханн¤ Ц в≥н починаЇ дихати уривчасто, надсадно, в такт ≥з хворою дочкою. Уя знаю Ц то тривога. ¬она держить у своњх об≥ймах нав≥ть хатнЇ пов≥тр¤ФЕ ќпов≥дь в≥д першоњ особи справила на читача наст≥льки глибоке враженн¤, що в письменника не раз питали, чи насправд≥ не помирала в нього дитина. ƒо реч≥, пильному досл≥дников≥ надзвичайно ц≥каво пор≥вн¤ти ≥мпрес≥он≥стичну новелу У÷в≥т ¤блун≥Ф  оцюбинського з ≥мпрес≥он≥стичним романом  нута √амсуна У√олодФ, де под≥бним чином змальовано трансформац≥њ людського сприйн¤тт¤ в стан≥ голоду.

ћо¤ мила донечко, ти не гн≥ваЇшс¤ на мене?Ф Ц так зак≥нчуЇ письменник цю вражаючу опов≥дь, залишаючи читача наодинц≥ не лише з розтроюдженими враженн¤ми, але й ≥з глибоко притлумленими десь у кутику душ≥, приспаними ¤блуневим цв≥том тривожними думками про моральн≥сть ≥ аморальн≥сть творчост≥ ¤к такоњ.

≤нша р≥ч Ц опов≥данн¤ Уƒорогою ц≥ноюФ. “ут ≥мпрес≥он≥стичний ≥нструментар≥й автор намагаЇтьс¤ достосувати до власне сюжету, причому сюжету ≥сторичного ≥ нав≥ть пригодницького, ¤кий, до того ж, розкриваЇтьс¤ значною м≥рою в романтичному ключ≥. “в≥р довол≥-таки динам≥чний: кр≥пак ќстап ут≥каЇ в≥д свого пана; його кохана —олом≥¤ Ц зам≥жн¤ ж≥нка, котру, вочевидь, видали зам≥ж усупереч њњ вол≥ Ц вирушаЇ разом ≥з ним, перевд¤гнувшись при цьому чолов≥ком (прийом, у пригодницьк≥й л≥тератур≥ поширений ≥ дос≥); вони намагаютьс¤ переправитис¤ через ƒунай на турецьку територ≥ю, але п≥д час переправи ќстапа поранено; —олом≥¤ р¤туЇ коханого, але в≥дтак вони опин¤ютьс¤ в екзотичному циганському середовищ≥, до того ж крим≥нальному; пол≥ц≥¤ разом ≥з причетними до злочин≥в циганами заарештовуЇ ќстапа, й —олом≥¤, з≥ ще одним ут≥качем, дуже колоритним типом ≤ваном  отигорошком, намагаЇтьс¤ в≥дбити коханого; в результат≥ ц≥Їњ авантюри —олом≥¤ й ≤ван гинуть, а сам ќстап дивом залишаЇтьс¤ живимЕ

«даЇтьс¤, цей, не такий уже й р≥дк≥сний дл¤ нашого тогочасного письменства, сюжет б≥льше пасував би письменникам ≥ншого типу св≥тосприйманн¤ Ц прим≥ром, јндр≥анов≥  ащенку чи јндр≥Їв≥ „айк≥вському. ”  оцюбинського ж головна увага зосереджуЇтьс¤ на суголосност≥ душевного стану героњв ≥ довколишньоњ природи. ѕригадаймо тут бодай сцену пожеж≥ в плавн¤х. ј найадекватн≥шою в план≥ психолог≥зму вигл¤даЇ сцена зустр≥ч≥ пораненого ќстапа з вовком ≥ њхн≥хЕ обоп≥льних переживань: Уќстап знов покропив його водою. ¬овк клацнув зубами ≥ блимнув очима. ¬≥н був невдоволений. ѕосид≥вши трохи й не звод¤чи очей з ќстапа, в≥н раптом вит¤г шию, подавс¤ наперед ≥ так жал≥бно завив, що ќстапов≥ аж мороз п≥шов поза шк≥ру. ¬ив в≥н довго, на к≥лька нот, ≥з великим смаком, з заплющеними очимаЕ ѕо сих одв≥динах ќстап почав думати про смертьФ.

«гадаймо вражаючу сцену руйнуванн¤ ’омою •удзем ро¤л¤: У¬≥н вхопив к≥л, замахнувсь ≥ опустив на ро¤ль. ј-ах!.. “риногий зв≥р хр¤снув ≥ дикою гамою струн, од жал≥бних до гр≥зних, ревнув п≥д стелю. ј висок≥ стел≥ п≥дхопили той крик ≥ рознесли по всьому домуЕ ј ро¤ль ’ом≥ не дававсь. „орн≥ блискуч≥ боки його кололись ≥ западались за кожним махом к≥лка, але в≥н все ще тримавсь на ногах, т≥льки вив дико, ¤к зв≥р, ст≥каючи кровТюФ. ј пригадуЇте, чим зак≥нчуЇтьс¤ ц¤ дика сцена погрому: У¬ кутку ’ома старанно трощив ще простий кухн¤ний осл≥нчик, брудний, у поми¤х, наполовину згнилийФ. ќсь головна тема пов≥ст≥!

¬очевидь, цей неперес≥чний тв≥р усе ще чекаЇ свого сучасного, розумного й принципового досл≥дника, котрий в≥дчитав би його кр≥зь призму поЇднанн¤ психоанал≥тичноњ й структурал≥стичноњ методик, до чого УFata morganaФ не просто надаЇтьс¤, а Ц буквально проситьс¤.

* * *

Ќаприк≥нц≥ житт¤ його мр≥¤ в≥ддатис¤ власне л≥тературн≥й прац≥ й покинути ненависну УбюровуФ роботу нарешт≥ зреал≥зувалас¤ Ц 1911 року У“овариство прихильник≥в украњнськоњ науки ≥ штукиФ призначаЇ йому дов≥чну пенс≥ю 2000 крб. на р≥к. јле недовго вже судилос¤ йому скористатис¤ з омр≥¤них нормальних умов прац≥ Ц здоровТ¤ залишаЇтьс¤ все менше. Ћ≥кар≥ констатують у письменника грудну жабу на ірунт≥ сердечноњ перевтоми. ¬≥н ще л≥куЇтьс¤ в  иЇв≥ у кл≥н≥ц≥ професора ќбразцова, але й це вже не допомагаЇ Ц 12 кв≥тн¤ 1913 року на 49-ому роц≥ житт¤ ћихайла ћихайловича  оцюбинського не стало. ѕоховали письменника, ¤к в≥н ≥ запов≥дав, у „ерн≥гов≥, в “роњцькому гањ, на Ѕолдин≥й гор≥ Ц в цьому мальовничому м≥сц≥ в≥н найб≥льше полюбл¤в в≥дпочивати.

¬асиль —тефаник Ц один ≥з найб≥льших новел≥ст≥в у св≥тов≥й л≥тератур≥.

Уѕостать най≥нтересн≥ша, найб≥льш св≥жа й ориі≥нальна в украњнському письменств≥ узагал≥Ф, Ц так ≥ще далекого 1910 року писав про нього јнт≥н  рушельницький. ≤ван ‘ранко називав автора УЌовиниФ та У ленових листк≥вФ одним ≥з найб≥льших наших митц≥в, Управдивим артистомФ, Уабсолютним паном формиФ, письменником, ¤ким наша л≥тература маЇ право повеличатис¤ перед ц≥лим св≥том. ≤ в цих напрочуд високих оц≥нках не було й т≥н≥ товариськоњ компл≥ментарност≥ Ц лише беззастережне визнанн¤ того, що в≥дчути наст≥льки глибоко душу сел¤нина, так тонко передати на папер≥ найтонш≥ порухи ц≥Їњ душ≥, орган≥чно поЇднати глибинний зм≥ст ≥з абсолютно досконалою формою не зум≥в жоден новел≥ст ан≥ до, н≥ п≥сл¤ —тефаника.

“им не менше, творч≥ пошуки —тефаника були орган≥чно суголосними тенденц≥¤м розвитку Ївропейського л≥тературного процесу к≥нц¤ XIX Ц початку ’’ стол≥тт¤. —тильова дом≥нанта його новел Ц синтез художн≥х напр¤м≥в реал≥зму та модерн≥зму. «окрема, його ≥ндив≥дуальний авторський стиль сформувавс¤ п≥д упливом психолог≥зму, натурал≥зму, а найпосутн≥ше Ц експрес≥он≥зму ¤к теч≥њ в русл≥ модерн≥стськоњ л≥тератури.

‘актично, ¬асиль —тефаник був реал≥стом у добор≥ тем дл¤ своњх новел ≥ експрес≥он≥стом у художньому опрацюванн≥ цих тем. …ого твори проймаЇ напрочуд бол≥сне нав≥ть не просто в≥дчутт¤ чи Увираженн¤Ф, а переживанн¤ глибинноњ траг≥чност≥ св≥ту. ѕрикметно, що б≥льш≥сть своњх сюжет≥в в≥н брав безпосередньо з житт¤, котре ви¤вл¤лос¤ наст≥льки деформованим, що жодним чином не потребувало спец≥ального нагн≥таючого деформуванн¤, характерного дл¤ УчистихФ експрес≥он≥ст≥в. ћодерн≥стськими, експрес≥он≥стичними художн≥ми засобами в≥н Уусього лишеФ тонко п≥дкреслював глибину реал≥стичного жаху, водночас кожним словом чи кожним наструненим нервом у своњх новелах УвиражаючиФ нестерпну тугу за св≥товою гармон≥Їю. ¬ласне, вже нав≥ть не тугу, а туск Ц це слово у —тефаника означаЇ тугу, доведену до крайньоњ меж≥ людського терп≥нн¤, в≥д ¤коњ УпукаЇФ (розриваЇтьс¤) серце.

* * *

Ќародивс¤ ¬асиль —еменович —тефаник 14 травн¤ 1871 року в прикарпатському сел≥ –усов≥ —н¤тинського пов≥ту (нин≥ Ц —н¤тинського району ≤вано-‘ранк≥вськоњ област≥).

У—еред маю-весни, ¤к пом≥рки горбами розгорнули своњ зелен≥ хл≥ба ≥ напроти сонц¤ њх вигр≥вали, Ц а зозул¤ дурила мужик≥в щаст¤м-урожаЇм, Ц прийшов в≥н на мужицький св≥т на нив≥, ¤ку дЇд¤ орали, а мати в≥д меж≥ в≥дсапували. [Е] ћужики прижмурювали своњ глибок≥ оч≥ ≥ розп≥знавали, що цю дитину птахи з неба випросили, аби весь смуток ≥з с≥л з≥брала та й аби його буйним в≥тром угору передала. “а й казали, що цей хлопець буде сонечком села гр≥ти ≥ землю дощиком роситиФ, Ц писав в≥дтак про народженн¤ друга письменник ћарко „еремшина.

Ќа все житт¤ збер≥г —тефаник найтепл≥ш≥ спогади з дит¤чих л≥т, не раз вони зринали в його творах. ќсь ¤к в≥н описував своЇ дитинство у новел≥ У¬еч≥рн¤ годинаФ: Уя займив ≥з ћар≥йкою в≥вц≥ в поле, у с≥ножат≥. ћар≥йка вишивала соб≥ рукави, так≥ у фасольки. ‘асольки вишивала начервоно, хвостики синьо, а меж≥ пом≥ж фасольками обкидала червоною вол≥чкою. я мусив завертати в≥вц≥, бо ћар≥йка була старша. [Е] ѕот≥м прийшли до нас мама. ¬ерталис¤ з пол¤, бо њсти носили роб≥тникам. ƒали нам њсти молока ≥ огл¤дали ћар≥њн≥ рукави. [Е] ј мен≥ казали, аби не качатис¤ з гори, бо сорочку п≥дру або соб≥ черево покал≥чу. У“и, парубче, не брикай, ¤к к≥нь, по полю розперезаний, але сиди соб≥ коло ћар≥њ та овець пильнуйтеФ. ј ¤ лежав соб≥ коло мами та лупив ногами в траву, а мама казали: У“и не годен ан≥ годинки тихо посид≥ти?Ф “а й тод≥ злет≥в бузьок на млаку таки коло нас. ћама ймили мене, посадили на кол≥на та й почали сп≥вати:

ќй не коси, бузьку, с≥на.

бо с¤ зросиш по кол≥на.

“а най тота чайка косить,

„ерез три роки батько в≥дправив зд≥бного хлопц¤ на подальшу науку в сус≥днЇ м≥стечко —н¤тин Ц у так звану Увид≥ловуФ (початкову) школу. “ам —тефаник уперше з≥ткнувс¤ з Унац≥ональним питанн¤мФ. Уя почув велику погорду дл¤ мене ≥ дл¤ всього сел¤нського в≥д учител≥в. “ут мене зачЇли бити, хоч дома моњ батьки н≥коли мене не билиФ, Ц писав в≥н згодом. ѕрикарпатт¤ тод≥ входило до складу јвстро-”горськоњ ≥мпер≥њ, навчанн¤ у школах проводилос¤ виключно н≥мецькою та польською мовами, а вс≥ б≥льш-менш впливов≥ посади, у т≥м числ≥ й учительськ≥, об≥ймали здеб≥льшого пол¤ки. „имало з них нещадно знущалис¤ з нечисленних украњнських школ¤р≥в. Ћише поодинок≥ батьки могли ф≥нансувати навчанн¤ своњх, ¤к правило, старших син≥в, Ц це коштувало дуже дорого ≥ було прив≥леЇм панства, майже виключно польського. ”крањнцев≥-сел¤нину шл¤х у науку був заказаний.

≤з друз¤ми майбутньому письменников≥ особливо таланило. Ќа одному курс≥ з ним навчалис¤ Ћев Ѕачинський та Ћесь ћартович. ѕерший незабаром стане одним ≥з л≥дер≥в украњнського нац≥онального руху в √аличин≥, другий Ц знаним л≥тературним критиком, письменником, ≥нтелектуал≥стом. —таршим на к≥лька курс≥в був поет ≤ван ѕлешкан, на курс молодшим Ц майбутн≥й адвокат ≤вана —еманюк, ¤кий ув≥йшов в украњнську л≥тературу ¤к новел≥ст ћарко „еремшинаЕ

¬≥д ƒрогобича, ¤к то кажуть, рукою подати до ЌагуЇвич, села ≤вана ‘ранка, в ¤кому великий поет саме тод≥ й жив, пересл≥дуваний австр≥йською пол≥ц≥Їю. ≤ —тефаников≥, зв≥сно ж, дуже корт≥ло з ним познайомитис¤. ќсь ¤к про це сам письменник розпов≥даЇ в автоб≥ограф≥њ: Уѕерший раз ¤ його побачив з великою кобелею п≥д пахою на ринку в ƒрогобич≥.  ≥лька дн≥в п≥зн≥ше ¤ п≥шов до ЌагуЇвич ≥ в≥д пастух≥в дов≥давс¤, що ясьо ловить у потоц≥ рибу. я з берега запрезентував себе, ≥ в≥н просив мене носити за ним кош≥ль з рибою. ¬≥н вихапував рибу руками без н≥¤ких прилад≥в, а ¤к наловив повний кош≥ль, то вил≥з з води, ≥ ми п≥шли до хати, великоњ б≥лоњ хати, в дуже гарн≥м положенню, з просторими господарськими будинками. Ќа вечеру ми тоњ риби багато зТњли, по вечер≥ в≥н бавив д≥ти ≥ робив коректу своЇњ зб≥рки опов≥дань У¬ пот≥ чолаФ. “ак ¤ перший раз вид≥в ≥ зазнайомивс¤ з ≤ваном ‘ранком, з ¤ким удержував ц≥ле житт¤ найдружн≥ш≥ взаЇмини ≥ ¤кого, може Їдиного з украњнських великих письменник≥в, найб≥льше любивФ. ѕогодьтес¤, надзвичайно зворушливо читати так≥ спогадиЕ

* * *

јле захопленн¤ радикальним нац≥ональним рухом, пол≥тичною роботою не могло ц≥лковито поглинути допитливого юнака. –оки навчанн¤ в  раков≥ Ц з 1892 по 1900 Ц були часом становленн¤ —тефаника ¤к письменника. Ќа той час  рак≥в був потужним Ївропейським культурним центром. —тефаник одразу активно включивс¤ в культурне житт¤, в≥дв≥дував вистави театру й концерти, художн≥ виставки й музењ, брав участь у створенн≥ й розгортанн≥ роботи гуртка Ујкадем≥чна громадаФ, багато читав. —воњй неаби¤к≥й об≥знаност≥ з нов≥тн≥ми Ївропейськими мистецькими теч≥¤ми та ¤вищами в≥н значною м≥рою завд¤чував знайомству ≥ багатор≥чн≥й дружб≥ з польським ученим ¬ацлавом ћорачевським ≥ його дружиною, украњнкою —оф≥Їю ќкуневською, ¤ка була чи не першою ж≥нкою в јвстр≥њ, що здобула вищу медичну осв≥ту. ¬олод≥ючи Ївропейськими мовами, подружж¤ ви¤вл¤ло великий ≥нтерес до л≥тератури, ц≥кавилос¤ модерн≥стськими тенденц≥¤ми у мистецтв≥, й сп≥лкуванн¤ з ними значно розширило св≥тогл¤д ¬асил¤ —тефаника.

¬иписан≥ в типов≥й дл¤ тогочасного розвою цього жанру тональност≥ (пор≥вн¤йте њх бодай ≥з поез≥¤ми в проз≥ Ѕогдана Ћепкого чи ћихайла яцкова), згадан≥ тексти вже позначен≥ неповторним авторським стилем —тефаника. як завважував јнт≥н  рушельницький, письменник УсхоплюЇ психолог≥чн≥ нариси, що в них форма пристосовуЇтьс¤ до зм≥сту. як на зм≥ст нариса пристосовуЇтьс¤ одна-одинока хвилина, що в н≥й зосереджуютьс¤ вс≥ нитки, ¤к≥ ведуть геро¤ до ц≥Їњ напруженоњ ситуац≥њ, так ≥ форма його писань в≥дзначаЇтьс¤ ¤дерн≥стюФ. “ексти пройн¤т≥ особливим л≥ризмом, неповторний настр≥й ¤кого створюЇтьс¤ через пор≥вн¤нн¤ душевних процес≥в ≥ потр¤с≥нь ≥з ¤вищами природи. ѕисьменник тонко використовуЇ засоби евфон≥њ, найперше асонанси. јл≥теруванн¤ використовуЇтьс¤ р≥дше, та й то здеб≥льшого приховане, але саме воно, у поЇднанн≥ з влучним використанн¤м д≥алектноњ лексики, створюЇ неповторний ефект Утвердост≥Ф, упевненост≥, переконаност≥ мовленн¤. ¬ражаЇ УгустинаФ тексту, його максимальна насичен≥сть художн≥ми образами, а також динам≥ка, що дос¤гаЇтьс¤ частим уживанн¤м д≥Їсл≥в ≥ пр≥оритетом коротких речень. ÷≥ риси в≥дтак розвинутьс¤ повною м≥рою в наступних творах письменника.

* * *

≤з 1897 по 1900 р., навчаючись у  раков≥, ¬асиль —тефаник пише низку новел, ¤к≥ справили надзвичайне враженн¤ на сучасник≥в, були одразу ж перекладен≥ ≥ноземними мовами й засв≥дчили прих≥д у св≥тову л≥тературу надзвичайного таланту. Ќавесн≥ 1899 р. в „ерн≥вц¤х виходить перша зб≥рка його новел п≥д назвою У—ин¤ книжечкаФ, 1900 р. у Ћьвов≥ Ц У ам≥нний хрест. —туд≥њ ≥ образкиФ, а на початку 1901 так само у Ћьвов≥ Ц трет¤ зб≥рка УƒорогаФ. ÷≥ книжки Ц б≥льша ≥ краща частина написаного —тефаником, чий надзвичайний талант, раптово ≥ щедро зблиснувши, в≥дтак надовго замовк.

ќсь, прим≥ром, новела УЋесева фам≥л≥¤Ф, в основ≥ ¤коњ Ц доведена до крайн≥х меж розпука ж≥нки, чолов≥к ¤коњ виносить ≥з хати ≥ пропиваЇ все, що лиш вона спроможна нажити т¤жкою працею. ≤ вона зважуЇтьс¤ д≥¤ти такими методами, ¤к≥ може п≥дказати лише в≥дчай. „итач застаЇ цю родину, ¤к це завжди у —тефаника, в момент найвищого напруженн¤ д≥њ: ж≥нка з д≥тьми наздоган¤Ї Ћес¤ коло корчми ≥з щойно вкраденим з хати лантухом зб≥жж¤, ≥ примушуЇ д≥тейЕ бити батька! ƒл¤ патр≥архальноњ, чолов≥коцентричноњ прикарпатськоњ родини, де д≥ти традиц≥йно виховуютьс¤ в глибок≥й поваз≥ до батьк≥в, а до тата найперше, це справд≥ неймов≥рний, нечуваний переступ, ламанн¤ устоњв, що межуЇ з≥ св¤тотатством. ÷е мить найглибшого пад≥нн¤ засл≥пленого безпробудним алкогол≥змом чолов≥ка, котрий через збоченську пристрасть уже втратив людську подобу. ѕ≥сл¤ цього направду житт¤ втрачаЇ сенс!

Ќа ¤кусь мить здаЇтьс¤, що Ћесь раптово, кр≥зь шок усв≥домив глибину свого пад≥нн¤: У¬решт≥ л¤г на землю ≥ скинув киптар. Ч јндр≥йку, та й ти, ≤ванку, йд≥ть тепер бийте, ¤ ан≥ кинуси. ¬и ще мал≥, вам тЇжко п≥дб≥гати. √ай, бийтеЕФ јле це оманливе враженн¤ Ц ним керуЇ лише дика зл≥сть, а не визнанн¤ власноњ вини: УЌа в≥чний кременал п≥ду. [Е] “аке в≥строю, що земл¤ здр≥гнеси!Ф ≤ ж≥нка мусить переховувати по сус≥дах останн≥ реч≥ з хати, ≥ сама з д≥тьми ховатис¤ по бурТ¤нах, чекаючи з жахом, коли пТ¤ний Ћесь вернетьс¤ з корчми чинити свою розправу. јвтор довершуЇ картину тонким змалюванн¤м розпуки матер≥, ¤ка на ц≥ле житт¤ обезчестила своњх син≥в, змусивши њх п≥дн¤ти руку на батькаЕ

„и не поодинокий текст —тефаника, в основ≥ ¤кого лежить родинно-побутовий, а не соц≥ально-психолог≥чний конфл≥кт Ц написана ≥з неаби¤ким народним гумором новела УѕобожнаФ. “ут лихий, вТњдливий характер ж≥нки доводить спок≥йного ≥ вр≥вноваженого чолов≥ка до б≥йки. ƒо уваги вчител≥в: цей тв≥р ≥деально надаЇтьс¤ дл¤ постановки самод≥¤льними дит¤чими театральними студ≥¤ми, дозвол¤Ї учн¤м глибше п≥знати динам≥ку, силу ≥ УсмакФ непростоњ дл¤ сучасного читача мови письменника.

«деб≥льшого ж трагед≥њ —тефаникових героњв спричинен≥ не лише ≥ндив≥дуальними особливост¤ми њхньоњ псих≥ки (УЅасарабиФ) чи характеру (УѕобожнаФ), а перш за все сусп≥льними ≥ соц≥альними обставинами. “ут ≥ традиц≥йна дл¤ л≥тератури «ах≥дноњ ”крањни (згадаймо ёр≥¤ ‘едьковича) жовн≥рська тема (У¬иводили з селаФ, У—тративс¤Ф), ≥ чи не перш≥ рефлекс≥њ на тему пол≥тичних арешт≥в (УЋистФ), але найчаст≥ше Ц безпросв≥тна б≥дн≥сть, нелюдськ≥ злидн≥, ¤к≥ перетворюють колишн≥х сел¤н-господар≥в на пролетар≥в.

√ерой новели У—ин¤ книжечкаФ пропиваЇ рештки грошей, виручених в≥д продажу ще д≥д≥вського маЇтку. Ќ≥, в≥н не пи¤к, в≥н іарував на своњй земл≥, ¤к лише м≥г, але все, до чого доробивс¤ Ц це паспорт (Усин¤ книжечкаФ), ¤кий отримав в≥д в≥йта, рушаючи наймитувати. Ќепом≥рн≥ податки, дорожнеча, нерац≥ональна система економ≥ки п≥днев≥льного краю нещадно руйнували мал≥ господарства, в результат≥ чого наживалис¤ пани, насамперед пол¤ки, а украњнц≥ приречен≥ були йти до них у найми.

ƒл¤ –оманихи з новели УЎкодаФ Їдиним засобом прожитт¤ Ї корова. ¬она вже не може УстЇгнутиси на другуФ, смерть корови дл¤ нењ р≥внозначна власн≥й смерт≥, а тому вони так ≥ помирають разом. Ѕаба з новели У—ама-сам≥ськаФ власне сама-сам≥ська вмираЇ в хат≥, ≥ н≥кому њй нав≥ть св≥чку запалити по смерт≥ Ц д≥ти на роботах, вони мус¤ть страшно іарувати, аби вижити. ј все, що змогли залишити дл¤ своЇњ смертельно хвороњ матер≥ Ц Уна земл≥ кусень хл≥ба та й збан¤тко з водоюФ.

јпотеозою ц≥Їњ теми у творчост≥ ¬асил¤ —тефаника, а можливо, й у вс≥й украњнськ≥й л≥тератур≥, Ї новела УЌовинаФ. ¬ основу твору автор поклав д≥йсну под≥ю, що трапилас¤ восени 1898 р. в покутському сел≥ “р≥йц≥: наймит ћихайло (у новел≥ Ц √риць Ћетючий), овдов≥вши, не маючи змоги прогодувати д≥тей, вир≥шив њх утопити в ѕрут≥. ћеншу втопив, а старша випросилас¤ не топити њњ. —тефаник спец≥ально в≥дв≥дав “р≥йцю ≥ розмовл¤в ≥з сестричкою втопленоњ дитини, з сус≥дами.

ѕисьменник трактуЇ цей страшний злочин у дус≥ евтаназ≥њ Ц добров≥льного позбавленн¤ страждань через смерть. —тарша дочка вже була св≥дома сама вибирати, жити њй чи померти. ¬она вибрала житт¤, ≥ батько в≥дпустив њњ. јле менша дочка сама такого р≥шенн¤ прийн¤ти не могла, ≥ на цей страшний крок за нењ зважуЇтьс¤ батько. Ќе мають рац≥њ т≥ досл≥дники, ¤к≥ вчинок √риц¤ Ћетючого не потрактовують ¤к злочин, Ц адже вбивство нав≥ть за таких обставин Ї н≥чим ≥ншим, ¤к лиш убивством. √оловна моральна проблема, поставлена —тефаником у новел≥, бачитьс¤ ≥накше: мав чи не мав права батько приймати таке страшне р≥шенн¤ за свою дитину?  ожен читач мусить в≥дпов≥сти на це питанн¤ дл¤ себе сам. ј письменник прив≥дкриваЇ нам свою на нього в≥дпов≥дь, вражаюче змальовуючи безмежну батьк≥вську любов √риц¤ до своњх дочок: У•андзю, •андзю, а на тоб≥ бучок, бо ¤к т≥ пес надибаЇ, та й роздере, а з бучком май безпешн≥шеФ.

≤ван ƒ≥дух, все своЇ житт¤ обробл¤ючи горбик земл≥, ¤ка не змогла забезпечити с≥мТю, в≥н непосильноњ прац≥ з≥гнувс¤ в спин≥ (чому його й називали УпереломанимФ), врешт≥-решт не витримуЇ й вир≥шуЇ њхати до  анади. «атурканий, але розумний в≥д природи сел¤нин усв≥домлюЇ, що в≥н назавжди залишаЇ р≥дну землю ≥ тому прощаЇтьс¤ з≥ своњм клаптиком пол¤, в ¤кий вкладено ст≥льки прац≥, з≥ своЇю хатою, з односельц¤ми-б≥даками ≥ з р≥дним селом. «а традиц≥Їю в≥н ставить на пагорб≥ кам≥нного хреста, вис≥каЇ на ньому своЇ ≥ ж≥нчине ≥мТ¤, н≥би заживо ховаючи себе в могилу.

ѕрочитавши цю новелу, ќльга  обил¤нська писала —тефанику: У—трашно сильно пишете ¬и. “ак, аби-сьте витесували потужною рукою памТ¤тник дл¤ свого народуЕ √≥рка, пориваюча, закривавлена поез≥¤ ¬аша, котру не можна забутиЕФ

“ема першоњ (бо в≥дтак були ≥ друга, ≥ трет¤, а нин≥ триваЇ четверта) хвил≥ ем≥ірац≥њ п≥дн≥малас¤ й ≥ншими авторами, але н≥хто не ос¤гнув њњ наст≥льки глибоко, ¤к ¬асиль —тефаник, а в поез≥њ Ц ≤ван ‘ранко в цикл≥ Уƒо Ѕразил≥њФ:

 оли почуЇш, ¤к в тиш≥ н≥чн≥й

«ал≥зним шл¤хом стугон¤ть вагони,

ј в них гуде, шумить, пищить, мов р≥й,

ƒит¤чий плач, ж≥ноч≥ скорбн≥ стони,

¬ажке з≥тханн¤ ≥ г≥ркий прокл≥н,

“ужливий плач, д≥воч≥њ дисканти,

“о не питай: —е поњзд Ц в≥дки в≥н?

 ого везе?  уди?  ому вздог≥н?

—е Ц ем≥іранти.

 оли побачиш Ц на перон≥ десь

Ћюдей, мов оселедц≥в тих, набито,

∆≥нок худих, бл≥дих, аж серце рвесь,

«≥вТ¤лих, мов побите градом жито,

ћужчин понурих ≥ д≥тей др≥бних

≤ купою брудн≥, стар≥њ фанти

Ќавален≥ п≥д ними ≥ на них,

Ќа лиц¤х сл≥д терп≥нь, над≥й марних,

—е Ц ем≥ірантиЕ

* * *

¬идавши в самому к≥нц≥ 1900 року зб≥рку новел УƒорогаФ, датовану вже наступним роком, —тефаник залишив навчанн¤ в ун≥верситет≥ й вињхав ≥з  ракова. Ќа той час серйозно ускладнилис¤ його стосунки з батьком, ¤кий фактично в≥дмовив синов≥ в утриманн≥. Ћ≥тературна прац¤ виснажувала вкрай, а зароб≥тки з нењ були м≥зерними. ѕрот¤гом трьох рок≥в письменник жив у друз≥в, пробував писати, але написане його не задовольн¤ло, ≥ в≥н його знищував.

Ћише ѕерша св≥това в≥йна повернула письменника до творчост≥. «ах≥дна ”крањна одразу ж стала ареною кривавих боњв. ” новелах цього пер≥оду (У¬она Ц земл¤Ф, Уѕ≥стункаФ, У√р≥хФ, У—иниФ та ≥н.) виразно звучать антивоЇнн≥ мотиви, змальован≥ родинн≥ драми, породжен≥ в≥йною. –азом ≥з цим письменник гар¤че п≥дтримуЇ боротьбу за державну незалежн≥сть ”крањни, глибоко осмислюЇ трагед≥ю родин загиблих за волю украњнських во¤к≥в. ќсобливого символ≥чного звучанн¤ ц≥ ≥дењ набули в новел≥ У—иниФ. ѓњ герой, старий ћаксим, ≥з невимовним болем, Ц усв≥домлюючи, що може њх втратити, Ц сам посилаЇ на боротьбу за ”крањну двох син≥в: Уѕосл≥дн≥й раз прийшов јндр≥й: в≥н був у мене вчений. У“ату, Ц каже, Ц тепер ≥демо воювати за ”крањнуФ. Ц У«а ¤ку ”крањну?Ф ј в≥н п≥доймив шаблев груду земл≥ та й каже: Уќце ”крањна, а тут, Ц ≥ справив у груди, Ц отут њњ кров; землю нашу ≥дем в≥д ворога в≥дбирати. [Е] як та Їго шабл¤ блиснула та й мене засл≥пила. У—ину, Ц кажу, Ц та Ї ще в мене менший в≥д тебе, ≤ван, бери ≥ Їго на це д≥лоФЕ

¬тративши син≥в, в≥н безмежно тужить за ними, але розум≥Ї, за ¤ке св¤те д≥ло вони загинули: Уј “и, ћати Ѕожа, будь мойов іаздинев; “и з своњм —ином посередин≥, а коло “ебе јндр≥й та ≤ван по бокахЕ “и дала сина одного, а ¤ двохФ.

ѕисьменник щиро прив≥тав постанн¤ «ах≥дно-”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки. ѕошана з боку украњнськоњ влади до нього була неаби¤кою, йому нав≥ть пропонували об≥йн¤ти посаду м≥н≥стра господарчих справ, але в≥н в≥дмовивс¤, скромно вважаючи себе невдатним господарем на своЇму об≥йст≥, а що вже казати про державн≥ обшири.

” с≥чн≥ 1930 р. —тефаника прикував до л≥жка парал≥ч правоњ частини т≥ла. јле нав≥ть тод≥ в≥н п≥дтримував звТ¤зки з сел¤нами, ¤к≥ часто приходили до нього з≥ своњми б≥дами. ќстанн≥ своњ твори письменник продиктував 1933 р., а 7 грудн¤ 1936 р. його не стало.

* * *

УЌе пиши так, бо вмрешФ, Ц казав ¬асилев≥ —тефанику  ирило √аморак. …ого б≥ль, його туск не можуть донин≥ залишити байдужим жодного пильного, вдумливого, небайдужого читача.

¬очевидь, у кожного св≥й шл¤х до —тефаника, Ц треба лише зважитис¤ стати на цей шл¤х.

ћоЇ в≥дчутт¤ ц≥Їњ неперес≥чноњ особистост≥ та враженн¤ в≥д його твор≥в ¤ спробував бодай почасти передати у сонет≥, ¤кий ≥ пропоную шановним читачам на завершенн¤ ц≥Їњ передмови.

У≤мТ¤ й д≥ло  осинки м≥цно вплетен≥ у в≥нок слави украњнськоњ л≥тературиФ. Ѕеззаперечн≥сть цих сл≥в знаного художника ¬асил¤  ас≥¤на нин≥, ¤к то кажуть, очевидна. ќднак за коротке житт¤ √ригор≥Їв≥ —тр≥льцю, що обрав соб≥ за л≥тературний псевдон≥м народну назву кв≥ток Учервоних косинц≥вФ, випало про власн≥ новели чути здеб≥льшого несправедлив≥ докори й похмуру УкласовуФ критику.

¬≥н, ¤к ≥ чимало украњнц≥в його покол≥нн¤, в≥рив у життЇдайне вив≥льненн¤ революц≥њ, в нац≥ональний ≥ духовний розв≥й, у Усвободу, р≥вн≥сть, братерствоФ, Ц ≥ захоплено працював дл¤ цього розвою. ¬≥дтак д≥йсн≥сть жорстоко розминулас¤ з цими мр≥¤ми, ≥ законом≥рно приходило г≥рке прозр≥нн¤. Ући стаЇмо не ≥нженерами, а м≥л≥ц≥онерами людських душФ, Ц проголосив  осинка на одному ≥з письменницьких з≥брань у 1934-ому. «а таке комун≥стичн≥ окупанти, ¤к≥ ще к≥лька рок≥в перед тим видавалис¤ Убратами по класуФ, тод≥ вже розстр≥лювалиЕ

Еѕовернути √ригор≥¤  осинку читачев≥ УвисачайшЇ разрЇшил≥Ф ще в 1962 роц≥. Ќадламаний, але не зламаний ћаксим “адейович –ильський, ¤кий усе розум≥в ≥ вс≥х памТ¤тав (а в≥н був одним ≥з дуже небагатьох справжн≥х, кого у тридц¤т≥ чомусь не розстр≥л¤ли), написав до того виданн¤ дуже розумне й печальне переднЇ слово. ќт≥ УЌовелиФ Ц п≥втора дес¤тка Уоф≥ц≥йно дозволенихФ текст≥в Ц к≥лька раз≥в перевидавали ≥ нав≥ть переклали рос≥йською, але осмисленн¤ д≥йсноњ рол≥  осинки в наш≥й л≥тератур≥ так ≥ не в≥дбулос¤, бо й не могло за тих умов в≥дбутис¤. Ќад цим ≥менем занадто виразно т¤ж≥ли нав≥шан≥ неуками ¤рлики Усп≥вц¤ куркульстваФ, Уаполоіета бандитизмуФ. ÷≥ комплекси наст≥льки м≥цно вТњлис¤ в кров ≥ плоть п≥др¤д¤нського л≥тературознавства, що нав≥ть у 1989-ому, видаючи л≥тературно-критичний нарис У√ригор≥й  осинкаФ, ћихайло ЌаЇнко, задавшись доброю ц≥ллю донести читачев≥ бодай п≥вправди про закатованого комун≥стами письменника, все одно не може об≥йтис¤ без вульгарно-соц≥олог≥чних кл≥шеЕ

Ќамаганн¤ зам≥сть справдешнього поверненн¤ твор≥в  осинки до читацьких сердець (на котре маЇмо спромогтис¤ аж нин≥) штучно УобкарнатиФ розстр≥л¤ного письменника п≥д греб≥нку ≥д≥отичного Усоцреал≥змуФ ≥ м≥ф≥чноњ Урад¤нськоњ л≥тературиФ чи не найточн≥ше передав у в≥рш≥ Уѕобаченн¤ з  осинкоюФ поет ¬асиль √олобородько:

—имвол≥ка асоц≥ативноњ поетики √олобородька (зв≥сно, теж пересл≥дуваного режимом у ш≥стдес¤т≥-с≥мдес¤т≥) прочитуЇтьс¤ легко: роб≥тнич≥ Усин≥ блузиФ розмр≥¤них двадц¤тих, несправджен≥ над≥њ, забутт¤, а в≥дтак н≥бито поверненн¤ в уже зовс≥м ≥ншу крањну, де н≥хто н≥кого й н≥чого не Увп≥знаЇФ, окр≥м др≥бки ≥накомисл¤чих, сир≥ч Удисидент≥вФ. ј вже про те, що Уненад≥йна стел¤Ф, попереджувати й справд≥ можна було х≥ба привид≥в.

√ригор≥й  осинка ви¤вив себе справжн≥м майстром малого прозового жанру Ц новели, ¤скраво продовживши традиц≥њ ¬асил¤ —тефаника (з ¤ким в≥н, до реч≥, натхненно листувавс¤), ћарка „еремшини, ћихайла  оцюбинського, —тепана ¬асильченка. —аме сел¤нська тематика найчаст≥ше характеризуЇ розв≥й цього жанру в украњнськ≥й л≥тератур≥. ѕрикметно, що з убивством  осинки традиц≥¤ не перервалас¤: њњ достойно розвинув √риг≥р “ютюнник, а з наших сучасник≥в Ц ¬асиль ѕорт¤к.

* * *

ћр≥ючи виборсатис¤ ≥з безпробудних злидн≥в, батько ћихайло √ригорович —тр≥лець ≥ справд≥ ладен був, ¤к то кажуть, хапатис¤ нав≥ть за соломину. ѕов≥ривши запевненн¤м вербувальник≥в про те, що у —иб≥ру, на јмур≥, чимало в≥льноњ земл≥ й узагал≥ чудове житт¤, в≥н ≥з родиною завербувавс¤ в далек≥ крањ, але об≥ц¤ного щаст¤, зв≥сно ж, там не знайшов. «атуживши за Ѕатьк≥вщиною ≥ зайвий раз переконавшись у тому, що добре лиш там, де нас нема, —тр≥льц≥ вже через п≥вроку повернулис¤ додому, де мати Ќатал≥¤ –оман≥вна заробл¤ла Уна пал¤ницюФ шитвом, а батько змушений був перебиватис¤ с¤кими-такими п≥дроб≥тками на цукровому завод≥, й над≥рвавши жили каторжною працею, помер молодим, у 1920-му роц≥.

Ућолод≥сть свою Ц от≥ л≥та красн≥, що н≥коли вже не повернутьс¤, Ц ¤ прожив у надзвичайн≥й матер≥альн≥й скрут≥, часто й густо в запекл≥й боротьб≥ за шматок хл≥баФ, Ц згадував письменник. √ригор≥й, змалку п≥знавши злидн≥, ≥ще хлопТ¤м змушений був працювати Ц пас людську худобу, дв≥ зими іарував ≥з батьком на цукроварн≥, ходив на зароб≥тки до панських економ≥й Ц Уна бур¤киФ, ¤к згодом зватиметьс¤ його перша новела: У—ердито, мовчки гострю сапу; мати молитьс¤ до кривавоњ сон¤чноњ смуги на в≥кн≥, журливо погл¤даЇ на мою маленьку жваву постать, кривитьс¤, ≥ сльози, ¤к золото, кот¤тьс¤ по бл≥дих щоках ≥ падають росою на жовту дол≥вкуЕ

Ќавчанн¤м малого √рицька оп≥кувавс¤ д≥д по матер≥ –оман ќнищенко, що жив у сус≥дньому сел≥  расному. «имою, в перерв≥ м≥ж зароб≥тками, в≥н в≥дправл¤в онука до школи, ≥ оту  расн¤нську школу в≥дтак назве  осинка своњми Упершими ун≥верситетамиФ. —аме д≥дусь навчив майбутнього письменника грамот≥ й заохотив до читанн¤ Ц найперше Ўевченкового У обзар¤Ф. √рицьков≥ дуже сподобалос¤ вчитис¤, в≥н був надзвичайно старанним ≥ ви¤вл¤в неаби¤к≥ зд≥бност≥. ћати в≥дтак згадувала, що ¤кийсь панич ≥з Ѕо¤рки був наст≥льки захоплений хлопцевими усп≥хами, що нав≥ть об≥ц¤в улаштувати його писарчуком, Ц ут≥м, так ≥ не виконавши об≥ц¤нки.

ј д≥д –оман подарував ¤кось хлопцев≥ три тоненьких зошити, у ¤к≥ той позаписував народн≥ п≥сн≥. ”же будучи студентом, в≥н соромивс¤ показувати друз¤м зроблен≥ невм≥лою дит¤чою рукою записи, переписав п≥сн≥ наново до товстого зошита, стар≥ повикидав, а пот≥м дуже шкодував за ними.

ћи спец≥ально навели таку довгу цитату з письменниковоњ Ујвтоб≥ограф≥њФ Ц вона розкриваЇ дуже знаковий момент становленн¤. ћожливо, нав≥ть момент пробудженн¤ в √рицьков≥ —тр≥льцев≥ √ригор≥¤  осинки. Ќе просто знеособленоњ кв≥тки, не пишноњ п≥вон≥њ й не гордого дерев≥ю, а саме тихоњ, н≥бито неприм≥тноњ, але ¤кщо пригл¤нутис¤ Ц навдивовижу глибоко красивоњ кв≥тки Учервоних косинц≥вФ. —аме в цих дит¤чих враженн¤х, очевидно, й сл≥д шукати таЇмницю психолог≥чного народженн¤ псевдон≥ма.

1913 року батьков≥ вдалос¤ влаштувати малого √ригор≥¤ писарчуком у волост≥ в сус≥дньому сел≥ “рип≥лл≥. ѕисьменник в≥дтак згадував: Уƒовго, памТ¤таю, вони просили волосного писар¤, щоб той уз¤в мене Уза мальчикаФ Ц коп≥њ службов≥ переписувати.

Ч “акой, ≥зв≥н≥ть, мальч≥к розбитной, а дома бЇдностьЕ ’ай в≥н у вас, господ≥н писар, науку проходитьЕ я його до школи з дорогою душею оддав би, та не хвата, знаЇте, достатк≥в моњхЕ

я сто¤в перед волосним писарем струнко, нерухомо, аж поки не почув з його вуст лакон≥чну фразу:

Ч √де ты училс¤?

Ч ” кр¤сн¤нськоњ земськой школ≥Е

ѕисар посм≥хнувс¤ соб≥ в пишного вуса, зм≥р¤в мою куцу постать, а тод≥ зн≥чевТ¤ сказав батьков≥:

Ч Ѕесплатно. ѕочерк нужно выработать, образоватьЕ ѕриходи завтра.

Ѕатько так сердечно й гар¤че д¤кували за цю ласку писарев≥, що шапка упала њм з рук, а вони, задкуючи, низько клан¤лись аж до дверейЕ

* * *

Уƒо  иЇва ми прињхали найматис¤ удвох: батько Ц грузити на берез≥ дрова, а ¤ Ц нев≥домо ще на ¤ку роботу.

÷≥лу н≥ч ми розмовл¤ли на пароплав≥ з батьком, ¤к би то знайти мен≥ кращу роботу; батько ра¤в мен≥ дв≥рником десь стати Ц робота легка, а грамотному, мовл¤в, чолов≥ку кращоњ й шукати не треба.

«вичайно, робота в земськ≥й управ≥ була не самоц≥ллю, а Ц шансом, ¤кий жад≥бний до знань хлопець використав сповна. ≤ йому пощастило ще раз Ц ≥з учителем. ѕавло ≤ванович, ¤кий викладав у √ригор≥¤ словесн≥сть, ви¤вивс¤ чуйним ≥ уважним, справжн≥м педагогом. якось, прочитавши самост≥йну роботу √риц¤ про його дитинство, вчитель в≥дзначив: У¬ам учитис¤ треба дал≥, у вас талантФ. ≤ зробив усе, що м≥г, дл¤ розвитку й формуванн¤ цього таланту Ц рекомендував ц≥кав≥ й корист≥ книжки, розпитував про враженн¤ в≥д прочитаного, давав порадиЕ Уя склав екстерном ≥спита за ш≥сть клас≥в г≥мназ≥њ ≥ на той час завершив своЇ навчанн¤. я збер≥г у памТ¤т≥ поради ѕавла ≤вановича, й у мене залишилис¤ зошити з його пом≥тками та червоними пТ¤т≥ркамиФ, Ц згадував  осинка.

* * *

Ќа жаль, збереглос¤ дуже мало в≥домостей про житт¤  осинки в революц≥йн≥ 1917-1918 роки. як в≥н сприйн¤в постанн¤ ÷ентральноњ –ади, проголошенн¤ незалежноњ ”крањнськоњ держави та подальш≥ драматичн≥ под≥њ аж до захопленн¤ нашоњ столиц≥ дикими комуно-кацапськими бандами ћуравйова, ¤ку насправд≥ участь приймав у громад¤нськ≥й в≥йн≥ Ц про це нам майже н≥чого не в≥домо. «≥ скупоњ зам≥тки Ујвтор о себеФ, у видан≥й 1930-го року зб≥рц≥ його новел в перекладах рос≥йською мовою, знаЇмо т≥льки, що майбутн≥й письменник Упринимал активное участие в бо¤х в период гражданской войны на ”краинеФ. ј в упор¤дкован≥й ћаксимом –ильським ≥ јнан≥Їм Ћебедем хрестомат≥њ У«а 25 л≥тФ, видан≥й 1926 р., завважуЇтьс¤, що √ригор≥й  осинка Услужив у арм≥њ р¤довим козаком, брав участь у бо¤хЕ та ще по-дурному сид≥в м≥с¤ц≥в зо три в тюрм≥Ф.

Ћ≥тературознавець ћихайло ЌаЇнко припускаЇ, що Уйшлос¤ про червоне козацтво, ¤кщо вз¤ти до уваги в≥рш У рик боротьбиФ, видрукуваний 2 листопада 1920 року в газет≥ УЅ≥льшовикФ є 208 (а написаний, певно, ще ран≥ше), в ¤кому √ригор≥й гар¤че закликаЇ допомогти червоному козацтву:

ќ. ’оменко також припускаЇ, що з≥ згадуваноњ тюрми  осинц≥ допомогли зв≥льнитис¤ УборотьбистиФ (про них мова згодом). якщо воно справд≥ так, тод≥ це однозначно мала бути б≥льшовицька тюрма. «рештою, опосередковано ≥, так би мовити, з великою нат¤жкою на користь ц≥Їњ верс≥њ св≥дчать й обережн≥ слова ћ. –ильського й ј. Ћебед¤ Ц Упо-дурному сид≥вФ. ƒруз≥ в той час могли говорити про це так нањвно-вибачливо, н≥би м≥ж ≥ншим, ¤к про помилку, лише ¤кщо це справд≥ була комун≥стична тюрма.

УЅоротьбистиФ Ц парт≥¤ украњнських соц≥ал≥ст≥в-революц≥онер≥в Ц таки в≥д≥грали неаби¤ку роль у житт≥ √ригор≥¤  осинки, нав≥ть позав≥дносно до будь-¤ких припущень. 1919 р≥к був вельми знаковим у його дол≥. ¬≥н знову з≥ткнувс¤ з≥ злидн¤ми, будучи не в змоз≥ знайти роботу в  иЇв≥. ¬иручили ¤краз УборотьбистиФ, час в≥д часу друкуючи в своЇму парт≥йному орган≥, газет≥ УЅоротьбаФ, його дописи. 11 лютого 1919 року в≥н дебютував тут невеликою зам≥ткою У« роб≥тничого житт¤Ф, а згодом опубл≥кував ще низку журнал≥стських матер≥ал≥в Ц У”ривки з щоденникаФ, Ућалюнки житт¤Ф, УЋист з селаФ, Уѕоп≥вська гр¤зьФ, Ућаленький фейлетонФ, УЌеньковц≥Ф Ц ≥з довол≥ типовим на той час ≥деолог≥чно-революц≥йним зм≥стом, але вже в них виразно в≥дчутн≥ зачатки того неповторного авторського письменницького стилю, ¤кий в≥дтак буде характерним дл¤  осинчиноњ прози. ¬же нав≥ть у цих Узароб≥тчанськихФ дописах вчувалас¤ схильн≥сть до точного вимальовуванн¤ реал≥стичних картин ≥з житт¤, влучний доб≥р ≥ ефектне змалюванн¤ ситуац≥й живою художньою мовою, залучанн¤ до тексту елемент≥в д≥алог≥чност≥, Ц зв≥сно, наст≥льки, наск≥льки це дозвол¤ли журнал≥стськ≥ жанри.

ƒо реч≥, вс≥ своњ дописи √ригор≥й п≥дписуЇ не справжн≥м пр≥звищем —тр≥лець, а псевдон≥мом Ц  осинка. ј 4 травн¤ 1919 року в усе т≥й же УЅоротьб≥Ф в≥н друкуЇ ≥ св≥й перший власне художн≥й тв≥р Ц новелу УЌа бур¤киФ. ¬ цьому немаЇ н≥чого дивного, ¤кщо задати, що Уборотьбист≥вФ називали Упарт≥Їю поет≥в ≥ письменник≥вФ, адже њњ членами були √нат ћихайличенко, ¬асиль „умак ≥, зв≥сно ж, головний редактор УЅоротьбиФ ¬асиль ≈ллан-Ѕлакитний. “акож на шпальтах газети знаходили соб≥ Утворчий прихистокФ чимало тод≥шн≥х молодих автор≥в, ¤к≥ не були членами парт≥њ Ц ћихайль —еменко, ќлекса —л≥саренко, ƒмитро «агул; тут же вперше були надрукован≥ хрестомат≥йн≥ в≥рш≥ ѕавла “ичини Уяк упав же в≥н з кон¤ЕФ та УЌа майдан≥ коло церквиЕФ ≤з УЅоротьбиФ розпочав св≥й творчий шл¤х ≥ √ригор≥й  осинка, теж непарт≥йний. јле коли в тому таки 1919-ому парт≥¤ Уборотьбист≥вФ саморозпустилас¤ ≥ влилас¤ до  ѕ(б)”, зрозум≥лими видаютьс¤ нам≥ри  осинки ем≥ірувати. ѕринаймн≥, ¤к св≥дчить автор знаменитоњ антолог≥њ У–озстр≥л¤не в≥дродженн¤Ф ёр≥й Ћавр≥ненко, саме з ц≥Їю метою початкуючий письменник у 1920-ому певний час перебував у Утимчасов≥й столиц≥ ”Ќ–Ф  амТ¤нц≥-ѕод≥льському. ќднак за кордон √ригор≥й так ≥ не подавс¤, повернувс¤ до  иЇва ≥ вступив до  ињвського ≥нституту народноњ осв≥ти, б≥льше в≥домого п≥д абрев≥атурною назвою  ≤Ќќ Ц тепер≥шнього  ињвського ун≥верситету, Ц ¤кий так ≥ не зак≥нчив, покинувши навчанн¤ п≥сл¤ третього курсу через матер≥альн≥ труднощ≥.

÷≥каво, що в цей час √ригор≥й  осинка ви¤вл¤Ї таке УнемоднеФ тод≥ зац≥кавленн¤ духовними справами. «а даними л≥тературознавц¤ ќлександра ’оменка, в≥н, зокрема, був присутн≥й на першому ¬сеукрањнському ÷ерковному —обор≥ ”крањнськоњ јвтокефальноњ ѕравославноњ ÷еркви, ¤кий проходив у  иЇв≥ 14 Ц 30 жовтн¤ 1921 року. ќчевидно, до цього певним чином спричинилас¤ його дружина “амара ћороз-—тр≥лець, батько ¤коњ ћихайло ћороз був головою ¬сеукрањнськоњ православноњ церковноњ ради ”јѕ÷. ƒо реч≥, й жив у той час письменник в одному з будинк≥в на територ≥њ —оф≥йського собору Ц тод≥ головного храму конфес≥њ, у ¤кому в≥н часто в≥дв≥дував богослуж≥нн¤. «араз на будинку, де жив  осинка, Ц першому за б≥чним входом на храмову територ≥ю Ц встановлено мемор≥альну дошку.

* * *

Ќа стор≥нках альманаху, ¤кий мав таку ж назву, ¤к ≥ група Ц У•роноФ (1920) Ц √ригор≥й  осинка опубл≥кував три своњ твори Ц УћентФ, Уѕ≥д брамою соборуФ, У«а земелькуФ. ¬они, разом ≥з першою його опубл≥кованою новелою УЌа бур¤киФ, привернули до молодого письменника увагу критики й читач≥в. ≤ще б пак Ц тод≥ не так багато в украњнськ≥й проз≥ було твор≥в, у ¤ких знайшло б в≥дображенн¤ сучасне житт¤, зм≥ни, ¤к≥ спричинили в ”крањн≥ революц≥¤ та не вповн≥ ще завершена громад¤нська в≥йна.  р≥м того, Убавилис¤ в пролетарських письменник≥вФ тод≥ чимало людей, котр≥ й грамоти толком не знали, тож зТ¤ва молодого автора, котрий блискуче волод≥в стилем ≥ в≥дзначавс¤ глибиною проникненн¤ в тонкощ≥ психолог≥њ своњх героњв, не могла бути непом≥ченою.

«рештою, героЇм перших твор≥в  осинки був фактично в≥н сам Ц автоб≥ограф≥чний елемент у цих текстах пом≥тний, ¤к то кажуть, неозброЇним оком. “ак, новела УЌа бур¤киФ маЇ п≥дзаголовок У«гадка з дит¤чих л≥тФ ≥ немов переносить читача в часи  осинчиного дитинства, коли в≥н, ще хлопТ¤, ходив полоти бур¤ки на панському лану, аби заробити бодай с¤ку-таку коп≥йчину, долаючи невимовн≥ злидн≥. ƒитин≥ ще не п≥д силу працювати нар≥вн≥ з дорослими, й економ давав йому полоти лише один р¤док, за ¤кий, зв≥сно, й платили удв≥ч≥ менше. УЅоже, коли б гонить сьогодн≥ два р¤дки! яке це щаст¤: два р¤дки Ц син¤ сорочка, хл≥бФЕ ¬ новел≥ розпов≥даЇтьс¤ саме про той день, коли задобрений Уп≥впл¤шкоюФ економ таки дозвол¤Ї хлопчин≥ ц≥ Удва р¤дкиФ, й малий стараЇтьс¤ з ус≥х силЕ

Ћюдин≥ дл¤ щаст¤ зовс≥м не так багато треба Ц матер≥альний спок≥й ≥ духовний неспок≥й. ќчевидно, саме такою Ї головна ≥де¤ новели УЌа бур¤киФ Ц ¤кщо розгл¤дати њњ ¤к ц≥л≥сний тв≥р, а не зациклюватис¤ на соц≥альному чи любовному його мотивах.

≈ск≥з Уѕ≥д брамою соборуФ й етюд УћентФ Ї  осинчиною УданиноюФ самодостатн≥м ≥мпрес≥он≥стичним поетикам. “ут так само виразно проступаЇ автоб≥ограф≥чне начало. ѕерший тв≥р Ц про взаЇмини м≥ж жебраками, представниками сусп≥льного УднаФ, ¤к≥ складаютьс¤ за принципом дом≥нуванн¤ грубоњ ф≥зичноњ сили Ц автор, вочевидь, Уп≥дглед≥вФ чи не з в≥кна свого помешканн¤ на територ≥њ —оф≥йського собору. ƒругий же Ц образок Уживого чутт¤Ф пом≥ж Уканцел¤рського болотаФ Ц винесений, мабуть, ≥з вражень п≥д час його УслужбиФ в земськ≥й управ≥. —тил≥стично ¤к один, так й ≥нший тв≥р т¤ж≥ють до насл≥дуванн¤ раннього украњнського модерну Ц Умолодомуз≥вц≥вФ, ћихайла яцкова, ћихайла  оцюбинського, раннього Ѕогдана Ћепкого. ¬очевидь, ц≥ твори навр¤д чи можна трактувати ¤к Уненависть до того ладу, що так принизив людину, змусив њњ стати п≥д церкву з прост¤гнутою рукоюФ. ÷е радше пошуки молодим автором УсвоЇњФ Ц найближчоњ за св≥тов≥дчутт¤м ≥ св≥тоусв≥домленн¤м Ц традиц≥њ, до котроњ  осинка маЇ нам≥р долучитис¤. «авважте Ц обидва твори нехарактерн≥ дл¤  осинчиного письма бодай уже тим, що њхньою темою Ї м≥ське житт¤.

” новел≥ У«а земелькуФ теж не новий у контекст≥ украњнськоњ класики сюжет. Ќа вес≥лл≥ молодий за¤вл¤Ї молод≥й:

“ут увиразнюЇтьс¤ авторський стиль  осинки: в≥н не ст≥льки опов≥даЇ, ¤к накладаЇ густ≥ повнокол≥рн≥ мазки, дуже влучно ≥ точно вихоплюЇ з круговерт≥ под≥й знаков≥ детал≥, надзвичайно емотивно насичен≥, котр≥ часто можуть сказати значно б≥льше, н≥ж проста опов≥дь. ѕро трагед≥ю такого Ушлюбу за земелькуФ говор¤ть у новел≥ не люди, а сама природа: УЌад ставом вода парувала; сизо-жовтий туман жита криЇ, а болот¤н≥ в≥хи воду дмуть Ц лихо будеФЕ “акими ¤скравими характеристичними мазками письменник створюЇ нестерпну атмосферу нагн≥танн¤ жаху, Ц атмосферу, котра пануватиме в Ус≥мТњ з розрахункуФ. “ак ≥ проситьс¤ фольклорний образ: краще вже Уоженитис¤ на сир≥й земл≥ФЕ

” 1922 роц≥ √ригор≥й  осинка видаЇ першу зб≥рку новел УЌа золотих бог≥вФ, котра не лише п≥дсумувала його ранн≥ творч≥ пошуки, але й засв≥дчила те, що в л≥тературу прийшов справд≥ самобутн≥й прозањк, котрий вдало засвоњв класичну традиц≥ю (Ућоњ учител≥ Ц ¬инниченко, —тефаник,  нут √амсун, ¬асильченкоФ, Ц з Ујвтоб≥ограф≥њФ) ≥ кр≥зь њњ призму здатний осмислювати сучасн≥ проблеми, виробивши власний стил≥стичний почерк. ÷е насамперед стосуЇтьс¤ найб≥льш зр≥лих твор≥в у ц≥й книжц≥ Ц новел У“роЇкутний б≥йФ ≥ УЌа золотих бог≥вФ, темою ¤ких стали щойно пережит≥ под≥њ громад¤нськоњ в≥йни.

У“роЇкутний б≥йФ Ц ще один вин¤ток ≥з назагал сел¤нськоњ тематики новел≥ста. ÷ей тв≥р описуЇ реальн≥ ≥сторичн≥ под≥њ, що сталис¤ в  иЇв≥ 30 серпн¤ 1919 року. ќбТЇднан≥ п≥дрозд≥ли арм≥њ ”крањнськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки та ”крањнськоњ √алицькоњ јрм≥њ цього дн¤ п≥сл¤ виснажливих боњв уз¤ли нарешт≥  ињв. јле так трапилос¤, що одразу ж по цьому в столицю ”крањни ув≥йшли рос≥йськ≥ б≥логвард≥йськ≥ в≥йська іенерала ƒен≥к≥на. Ќаше кер≥вництво ≥з б≥логвард≥йц¤ми тод≥ намагалос¤ не сваритис¤ Ц за ними сто¤ли крањни јнтанти, ”крањна ж потребувала м≥жнародного визнанн¤, ≥ пров≥дники нањвно спод≥валис¤ на зах≥дну п≥дтримку. ѕом≥ж тим, населенн¤ ≥ р¤дов≥ во¤ки однозначно сприймали б≥логвард≥йц≥в з њхн≥ми обридлими гаслами УЇд≥ной ≥ нЇдЇл≥мойФ ¤к чужинц≥в, що виразно в≥добразив у новел≥ √ригор≥й  осинка. ¬решт≥-решт, украњнц≥ змушен≥ були покинути свою столицю, ¤ку з-за ƒн≥пра водночас ретельно обстр≥лювала артилер≥¤ б≥льшовик≥в. ѕисьменник описуЇ ц≥ под≥њ у виразн≥й експрес≥он≥стичн≥й манер≥, рвана ритм≥ка його фраз ≥ двомовн≥ д≥алоги створюють ефект нагн≥танн¤. «а допомогою засоб≥в радше поетичних Ц метафор, пор≥вн¤нь Ц в≥н виразно передаЇ перепади настроњв, зм≥ни емоц≥йноњ тональност≥ в процес≥ розгортанн¤ УтроЇкутногоФ протисто¤нн¤, в результат≥ ¤кого р≥дний  ињв стаЇ по-тичин≥вськи УсторозтерзанимФ.

јвтор практично не коментуЇ, не оц≥нюЇ пр¤мо описуваних ним под≥й, але його глибока симпат≥¤ до Ууенер≥вц≥вФ, У«еленоњ ЅуковиниФ незм≥нно читаЇтьс¤ Ум≥ж р¤дк≥вФ, Ц так само, ¤к ≥ орган≥чна в≥драза до нахабних золотопогонних зайд, апогеЇм ¤коњ бачатьс¤ так≥ р¤дки:

ƒонин≥ так≥ њхн≥ Уман≥фестац≥њФ чомусь цин≥чно називають Упатр≥отичнимиФ, хоча з жодним патр≥отизмом ментально рос≥йськ≥ ксенофоб≥¤, шов≥н≥зм та антисем≥тизм не можуть нав≥ть межуватиЕ ¬с≥ т≥ ≥д≥оти, котр≥ й тепер подекуди гундос¤ть, н≥бито петлюр≥вц≥, а не рос≥йськ≥ окупанти, влаштовували в  иЇв≥ Їврейськ≥ погроми, краще б читали  осинку.

Ќовела УЌа золотих бог≥вФ також опов≥даЇ про б≥й, але Ц переможний. ’оча несп≥вм≥рною ц≥ною далас¤ ц¤ минуща, далеко не остаточна перемогаЕ У«олот≥ богиФ Ц це т≥ ж золотопогонники, рос≥йська добровольча арм≥¤, що наступаЇ на украњнське село ћедвин. У—таре й мале вийшло з села назустр≥ч непроханому ворогуЕ ЅТЇтьс¤ червона сел¤нська вол¤, умираЇ на своњх осьмушках та обн≥жках, але боронить т≥лами, кровТю своњ осел≥ од арм≥њ Узолотих бог≥вФФ. «в≥сно ж, гинуть найкращ≥. √ине в бою кулеметник —енька, а в п≥дпален≥й ворогами хат≥ гинуть тр≥йко його малих брат≥в. Ќаприк≥нц≥ новели горе матер≥ письменник вражаюче передаЇ через використанн¤ фраімент≥в ≥з народних п≥сень. „ерез цей художн≥й прийом образ матер≥ асоц≥юЇтьс¤ з образом УсторозтерзаноњФ ”крањни, чињ найкращ≥ сини, чиЇ майбутнЇ втрачаЇтьс¤ на пол¤х страшних воЇн ≥з дикими п≥вн≥чно-сх≥дними аз≥йськими ордами.

* * *

ѕро страшн≥, кривав≥ под≥њ громад¤нськоњ (тод≥ казали Ц горожанськоњ) в≥йни опов≥даЇтьс¤ ≥ в ≥нших творах √ригор≥¤  осинки з≥ зб≥рки УЌа золотих бог≥вФ Ц У“емна н≥чФ, Уƒес¤тьФ, Ућ≥с¤чний см≥хФ. ¬ласне, саме ц≥ новели, а також дещо п≥зн≥ш≥ Ц Уѕостр≥лФ, У¬ житахФ, Ујнарх≥стиФ, У√олова ход≥Ф та ≥н. Ц спричинили надзвичайно р≥зку критику на адресу письменника. «апочаткував њњ ¬олодимир  ор¤к реценз≥Їю на дебютну  осинчину зб≥рку, де писав зокрема таке: Уѕрекрасна мова, гартований стиль, виклад обТЇктивний до того, що читач не розбере Ц за кого Ї, власне, автор Ц з революц≥Їю, чи проти нењ, чи спогл¤даЇ ¤к сторонн¤ людина. ÷е загалом вважаЇтьс¤ верхом Ухудожност≥Ф, коли тв≥р можна розум≥ти, хто ¤к хочеФ. «винуваченн¤ особливо посилилис¤ п≥сл¤ того, ¤к у винниченк≥вськ≥й УЌов≥й ”крањн≥Ф, що виходила в ѕраз≥, √ригор≥й  осинка опубл≥кував новелу Ујнарх≥стиФ, а ¬алерТ¤н ѕ≥дмогильний Ц цикл нарис≥в Уѕовстанц≥Ф.

ѕ≥д час громад¤нськоњ в≥йни, за розрухи ≥ численних зм≥н влади, коли сел¤ни просто не могли зрозум≥ти, кому в≥рити, ≥ законом≥рно не в≥рили н≥кому, набуло поширенн¤ ¤вище отаманщини Ц стих≥йних озброЇних загон≥в п≥д проводом м≥сцевих ватажк≥в. Ѕезперечно, комун≥ст≥в ц≥ загони (а вони були надзвичайно р≥зношерст≥) ¤к правило не милували. ¬≥дтак оф≥ц≥йна рад¤нська пропаганда однозначно класиф≥кувала це ¤вище ¤к УбандитизмФ. ” низц≥ твор≥в  осинка намагаЇтьс¤ художньо проанал≥зувати ¤вище отаманщини, ≥ робить це максимально безсторонньо, жодним чином не навТ¤зуЇ власного ставленн¤ до описуваних ним под≥й, а даЇ змогу читачев≥ самому роз≥братис¤ в тому, хто правий, а хто винен. ’оча насправд≥ ¤к≥ можуть бути Управ≥Ф в таких ситуац≥¤хЕ

ѕрим≥ром, у новел≥ Уƒес¤тьФ заг≥н отамана Ѕожка перехоплюЇ комун≥ста –убл¤, що направл¤Їтьс¤ Удл¤ орган≥зац≥њ комнезам≥в в район „еркаського пов≥туФ. ћогли б ≥ розстр≥л¤ти, але бо¤гузливий –убель, з≥ страху ладний продати й р≥дну мат≥р, не те що ¤к≥сь там переконанн¤, в≥дбуваЇтьс¤ Удес¤тьма шомполамиФ.

* * *

ѕ≥сл¤ книжки УЌа золотих бог≥вФ новели √ригор≥¤  осинки, ¤к би њх не оц≥нювала тод≥шн¤ критика, користуютьс¤ надзвичайною попул¤рн≥стю в читач≥в. ѕисьменник ќлександр  ов≥нька згадував, що њх Уњй-бо не переб≥льшую Ц з рук виривалиФ. ќдна за одною виходили нов≥ книжки Ц У¬ житахФ (1926), Уѕол≥тикаФ (1927), У¬ибран≥ опов≥данн¤Ф (1928, 1929).  осинка став членом л≥тературноњ орган≥зац≥њ УЋанкаФ, до ¤коњ також належали ¬алерТ¤н ѕ≥дмогильний, ћихайло ≤вченко, Ѕорис јнтоненко-ƒавидович, ™вген ѕлужник, “одось ќсьмачка. 1926 року УЋанкаФ, ¤ку оф≥ц≥йна критика старанно ла¤ла УпопутницькоюФ, перейменовуЇтьс¤ в УћарсФ Ц Ућайстерню революц≥йного словаФ.  ритики в≥д цього лише поб≥льшало Ц УћарсФ, нар≥вн≥ з хвильов≥вським ¬јѕЋ≤“≈ (У¬≥льна академ≥¤ пролетарськоњ л≥тературиФ) та неформальними зеровськими УнеокласикамиФ, комун≥сти вважали чи не найголовн≥шими своњми ворогами в украњнськ≥й л≥тератур≥.

Ќовела У‘австФ Ц це Утекст-апокриф, текст-знак, текст-легендаФ, що м≥г бути опубл≥кований лише по смерт≥ письменника. ѕод≥њ твору в≥дображають один ≥з еп≥зод≥в стих≥йноњ сел¤нсько-б≥льшовицькоњ в≥йни 1921 Ц 1923 рок≥в. Уѕод≥льський ‘австФ (так його за поставу ≥ сиве волосс¤ охрестили сп≥вкамерники) ѕрок≥п  онюшина, так само, ¤к ≥ персонаж •ете та ≥нших творц≥в цього неперебутнього образу в св≥тов≥й л≥тератур≥, зробив сенсом свого житт¤ пошук ≥стини. ”вТ¤знений рос≥йськими комун≥стичними опричниками, в≥н на допитах, п≥д тортурами, а також ≥ перед сп≥вкамерниками, з-пом≥ж ¤ких Ї довол≥ р≥зн≥ люди, мусить цю ≥стину в≥дстоювати ≥ врешт≥-решт розплачуЇтьс¤ за нењ своњм житт¤м. ÷¤ ≥стина Ц нац≥ональна люд¤н≥сть, глибинна закор≥нен≥сть у р≥дну землю, њњ прав≥чну народну культуру. ¬она не дозвол¤Ї гнутис¤ перед агресивними зайдами, котр≥ керуютьс¤ лише тваринним ≥нстинктом Управа грубоњ ф≥зичноњ силиФ, а тим, хто не визнаЇ такого права, перш за все намагаютьс¤ зламати хребта.  онюшина гине, але своЇю смертю в≥н перемагаЇ не просто ¤кихось там тимчасових зайд, час лютуванн¤ ¤ких рано чи п≥зно все одно зак≥нчитьс¤, Ц в≥н перемагаЇ саму смерть. Ќедарма у ф≥нал≥ новели заарештован≥ студенти сп≥вають р≥здв¤ну кол¤дку про народженн¤ —ина Ѕожого, недарма шматок хл≥ба (пр¤мий перегук ≥з тањнством церковного причаст¤)  онюшина перед розстр≥лом передаЇ УпробудженомуФ ним товаришев≥Е

Ќовелу У¬ житахФ  осинку чи не найчаст≥ше просили читати на л≥тературних вечорах (а читав своњ твори письменник напамТ¤ть ≥ з неаби¤ким артистизмом, що мало величезний вплив на публ≥ку). ƒезертир  орн≥й випадково зустр≥чаЇ Ув житахФ своЇ коханн¤ Ц ”л¤ну, котра за час його блукань ≥ переховувань стала дружиною ≥ншогоЕ ÷е один ≥з найл≥ричн≥ших твор≥в письменника, в ¤кому передано надзвичайно тонк≥ душевн≥ порухи, суголосн≥ з глибинним в≥дчутт¤м природи.

УћатиФ Ц один ≥з вершинних здобутк≥в не лише  осинчиноњ, а взагал≥ украњнськоњ прози, тв≥р глибоко символ≥чного звучанн¤. Ѕ≥льшовицько-польська в≥йна 1920 року. ќкупанти знову д≥л¤ть ”крањну пом≥ж собоюЕ јндр≥Їв≥ –оманюку не до них, у нього Ї значно важлив≥ша справа Ц помираЇ мати. ¬≥н мусить прорватис¤ кр≥зь дв≥ л≥н≥њ фронту до «еленогањвськоњ л≥карн≥, аби привести матер≥ л≥кар¤. «в≥сно ж, це йому не вдаЇтьс¤. ћати померла. ”крањну знову под≥лено. —кр≥зь пануЇ смертьЕ

* * *

Ќаприк≥нц≥ двадц¤тих ≥ на початку тридц¤тих рок≥в звинуваченн¤  осинки в Упоетизац≥њ куркульстваФ та ≥нших, з точки зору комун≥стичних окупант≥в, Усмертних гр≥хахФ непом≥рно посилилис¤. Ќаставали часи значно менш л≥беральн≥, реакц≥¤ з УкласовимиФ гаслами переходила у в≥двертий наступ. “од≥ чимало справжн≥х письменник≥в намагаютьс¤ творити б≥льш-менш ≥деолог≥чно витриман≥ тексти, але з кожним роком стаЇ все б≥льше зрозум≥ло, що режимов≥ нав≥ть не ло¤льн≥сть њхн¤ потр≥бна Ц режим маЇ нам≥р зламати, знищити всю нац≥ю, ламаючи њх, найкращих.

ћус≥й Ўвачка, прозваний у сел≥ ѕол≥тикою через паразитичне вживанн¤ цього слова, й справд≥ намагаЇтьс¤ Уробити пол≥тикуФ Ц орган≥зовуЇ УкомнезамФ, в≥дбираЇ земл≥ в багатших сел¤н, через що наживаЇ соб≥ п≥всела ворог≥в. …ого дружина ћарТ¤на Ц дочка куркул¤, але весь час, незважаючи на жодн≥ перипет≥њ, ¤к справжн¤ украњнська ж≥нка, п≥дтримуЇ чолов≥ка. ’оча њњ родина дотримуЇтьс¤ зовс≥м ≥нших Упол≥тичнихФ переконань. јле –≥здво Ц це –≥здво: прот¤гом ус≥х с≥мдес¤ти трьох рок≥в сов≥цькоњ окупац≥њ нав≥ть найзапекл≥ш≥ украњнськ≥ комун≥сти (котр≥ не ≥д≥оти) в цей день ходили до родини бодай уп≥вголоса кол¤дуватиЕ

ћайстерними штрихами, акцентуючи увагу на художн≥й детал≥, письменник створюЇ вражаючий ефект нагн≥танн¤ тривогиЕ ћирна вечер¤ вже не може поЇднати родину, розколоту ≥деолог≥чними протир≥чч¤ми, котр≥, до того ж, посилен≥ кровТю Ц одного з родич≥в свого часу Укомуна за ѕетлюру вбилаФ. ѕротир≥чч¤ наст≥льки глибок≥, зл≥сть наст≥льки св≥жа й гар¤ча, нерви наст≥льки наструнен≥, що вечер¤ завершуЇтьс¤ вбивством у –≥здв¤ну н≥чЕ ¬ цьому бачитьс¤ особлива символ≥ка Ц окупанти наст≥льки зум≥ли розсварити пом≥ж собою частину украњнц≥в, нав≥ть всередин≥ родини, що дехто вже нав≥ть перед страшним переступом не зупин¤Їтьс¤Е ≤ хоч образ ћус≥¤ виписаний автором н≥бито з симпат≥Їю, Ц та все ж не лише думки про Ухороших комун≥ст≥вФ ≥ Упоганих куркул≥вФ збурюЇ в читацьких головах цей тв≥р.

4 листопада 1934 року √ригор≥¤  осинку заарештовують. У«винуваченн¤Ф ¤к на той час УтиповеФ: н≥бито приналежн≥сть до н≥бито орган≥зац≥њ, ¤ка н≥бито готувала н≥бито терористичн≥ акти проти кер≥вник≥в парт≥њ та ур¤ду. –азом ≥з  осинкою Упо справ≥ проход¤тьФ ќлекса ¬лизько, ƒмитро ‘альк≥вський, батько й син јнт≥н та ≤ван  рушельницьк≥. ”крањнськ≥ письменники дл¤ рос≥йських комун≥стичних окупант≥в були н≥ким ≥ншим, ¤к УтерористамиФЕ ћучили њх у ЋукТ¤н≥вськ≥й вТ¤зниц≥ недовго Ц вже 18 грудн¤ газети пов≥домили про те, що Утерорист≥вФ розстр≥л¤ли. «акопували розстр≥л¤них тод≥ наприк≥нц≥ ЋукТ¤н≥вського кладовища. —аме закопували Ц де насправд≥ могили цих письменник≥в, н≥кому не в≥домоЕ

¬≥дтак було двадц¤тил≥тнЇ абсолютне мовчанн¤; оф≥ц≥йна реаб≥л≥тац≥¤ 19 жовтн¤ 1957 року, ¤коњ з неймов≥рними зусилл¤ми таки домоглас¤ дружина “амара ћороз-—тр≥лець; нап≥ввизнанн¤, що межувало ≥з нап≥взамовчуванн¤м; ≥ лише в незалежн≥й ”крањн≥ Ц перш≥ спроби не по-новому, а по-справжньому прочитати твори √ригор≥¤  осинки, осмислити њх роль ≥ м≥сце у становленн≥ украњнськоњ та й узагал≥ л≥тератури. —под≥ваЇмос¤, що так≥й справ≥ прислужитьс¤ й ц¤ книжка, звернена до сучасних мисл¤чих украњнських школ¤р≥в, котр≥, прочитавши њњ, мус¤ть зробити власн≥ висновки ≥ про нашу ≥стор≥ю, ≥ про сучасн≥сть, ≥ зв≥сно ж, про майбутнЇ, заради ¤кого невтомно працював письменник √ригор≥й  осинка й ≥деали ¤кого не зрадив нав≥ть перед розстр≥лом.

Уўоб було над нами небоФЕ

якраз п≥д ту пору, коли Ув≥длигаФ доб≥гала к≥нц¤ й повним ходом тривав процес Узакручуванн¤ гайокФ, до входженн¤ в л≥тературу дозр≥ло нове поетичне покол≥нн¤. ” кожного з цих автор≥в Ц поет≥в У ињвськоњ школиФ та њхнього кола, √ригор≥¤ „уба¤, “араса ћельничука, ќлега Ћишеги й низки ≥нших, у т≥м числ≥ й тих, кого система таки зламала й чињ ≥мена так ≥ залишилис¤ нев≥домими, Ц сво¤ ≥стор≥¤ ≥ св≥й шл¤х, але Ї ц≥ла низка фактор≥в, котр≥ њх обТЇднують.

ќтож, у часи нагн≥танн¤ Уестетики тотожност≥Ф (терм≥н ё. Ћотмана) прих≥д у л≥тературу поет≥в такого штибу оф≥ц≥йна критика (читай Ц колон≥альна влада) аж н≥¤к не могла зустр≥ти прихильно. ѓх насправд≥ тепло зустр≥ли й ус≥л¤ко намагалис¤ п≥дтримувати х≥ба декотр≥ ш≥стдес¤тники, вже й сам≥ п≥д ту пору пересл≥дуван≥. ¬≥дтак ¤скрав≥ дебюти нового покол≥нн¤ не вийшли за рамки поодиноких журнальних та газетних публ≥кац≥й; система не спинилас¤ нав≥ть перед тим, аби пор≥зати вже видрукуваний наклад першоњ книжки ¬асил¤ √олобородька. јдже в колон≥њ не може бути в≥льноњ культури (саме за це ратували наш≥ митц≥), адже вол¤ будь у чому, хай нав≥ть у поетичн≥й естетиц≥, бачилас¤ метропол≥Їю ¤к пр¤ма загроза своЇму пануванню над п≥дкореною нац≥Їю, а тому прис≥калас¤ жорстоко. “ак≥ були часиЕ

ќтож, поет≥в, котр≥ наприк≥нц≥ ш≥стдес¤тих так ¤скраво дебютували, було категорично заборонено друкувати нав≥ть у районних газетах (вин¤тком ≥з-пом≥ж представлених у ц≥й книжц≥ автор≥в Ї х≥ба “арас ћельничук, ¤кий зум≥в видати першу поетичну зб≥рку, Ц але його дебют був не таким ¤скравим, в≥н ¤к поет-новатор розкривс¤ дещо п≥зн≥ше, вочевидь, уже в тюрм≥). ѓм не дали змоги вчитис¤, фактично вит≥снили в глибоке п≥дп≥лл¤ л≥тератури й на марі≥неси житт¤.

* * *

«рештою, не т≥льки ц≥ м≥ркуванн¤ спонукали нас до того, аби свого часу означити це покол≥нн¤ поет≥в ¤к Увит≥сненеФ. ћи виходили також ≥ з того, що:

2) “им не менше, своњ цитован≥ вище м≥ркуванн¤ професор ¬. ћоренець базував на творчост≥ У ињвськоњ школиФ (¬. √олобородько, ћ. ¬оробйов, ¬.  ордун, ћ. √ригор≥в) та близького до них у р≥зний час кола поет≥в (¬. –убан, ћ. —аченко, Ќ.  ирТ¤н, ≤ —емененко та ≥н.). однак саме ¤вище, про ¤ке йде мова, не обмежуЇтьс¤ лише У ињвською школоюФ та њњ оточенн¤м. “ворч≥сть гуцула “араса ћельничука чи опри¤вленого у льв≥вському контекст≥ √ригор≥¤ „уба¤ (≥ нав≥ть часово дещо п≥зн≥шого його кола самвидав≥вського часопису У—крин¤Ф), попри всю њхню самобутн≥сть, ви¤вл¤Ї глибинну естетичну й концептуальну спор≥днен≥сть з досл≥джуваним нами ¤вищем. “ак само навр¤д чи можна говорити про приналежн≥сть до У ињвськоњ школиФ поета ќлега Ћишеги, тим не менше њхн¤ художн¤ й св≥тогл¤дна спор≥днен≥сть не викликаЇ сумн≥в≥в.

3) ¬≥дштовхуючись в≥д напрочуд точного застереженн¤ професора ¬. ћоренц¤ про те, що творч≥сть наших автор≥в кореспондуЇтьс¤ не ст≥льки з колон≥альною украњнською, ¤к ≥з модерною Ївропейською поетичною традиц≥Їю, мусимо д≥йти висновку, що дл¤ глибшого осмисленн¤ художньоњ природи њхньоњ творчост≥ нам необх≥дно буде спиратис¤ саме на т≥ св≥тогл¤дно-ф≥лософськ≥ ор≥Їнтири, котр≥ цю традиц≥ю живили.

Ќа наш погл¤д, л≥тературна ситуац≥¤, про ¤ку йде мова, найдоречн≥ше про¤вл¤Їтьс¤ кр≥зь призму теор≥њ психоанал≥зу великого австр≥йського психолога «иімунда ‘ройда, а точн≥ше, њњ ≥нтерпретац≥њ Ц теор≥њ Уколективного безсв≥домогоФ  арла √устава ёніа. Ќе вдаючись тут у розТ¤сненн¤ базових постулат≥в, а також плюс≥в ≥ м≥нус≥в цих теор≥й (в≥д≥шлемо зац≥кавлених юних читач≥в до п≥дручника з психолог≥њ та ф≥лософ≥њ), констатуЇмо лише, що вони мали значний вплив на розвиток л≥тератури й мистецтва у ’’-му стол≥тт≥, але до украњнських ≥нтлектуал≥ст≥в њхн≥й в≥дгом≥н д≥йшов лише п≥д час Ув≥длигиФ 60-их рок≥в (¤кщо, зв≥сно, не брати до уваги наглухо об≥рвану стал≥нськими репрес≥¤ми традиц≥ю початку стол≥тт¤).

ќтож, ¤кщо Утиха де-революц≥¤Ф к≥нц¤ ш≥стдес¤тих Ц початку с≥мдес¤тих деформувала ≥ реформувала іранд≥в, то що вже казати про поет≥в, ≥мена ¤ких лише зринали на обр≥њ л≥тпроцесу ≥ розкв≥т ¤ких мав припасти саме на с≥мдес¤т≥ роки, що зараз у наш≥й Уколективн≥й св≥домост≥Ф асоц≥юютьс¤ ≥з визначенн¤м Увтрачене покол≥нн¤Ф? ” цих автор≥в ще не було того, що зветьс¤ Ул≥тературним ≥мТ¤мФ, а отже, не було жодноњ можливост≥ бавитис¤ з чужою державою в айсберіа. ЅарТЇр њм було поставлено ч≥тко: або Ego, або ж Id Ц УчорнаФ робота, психушка, безкнижж¤, тюрма. “епер ми знаЇмо, що з цього покол≥нн¤ Ego вибрали найменш талановит≥, а тому й називаЇмо Увтраченим покол≥нн¤мФ тих, хто асоц≥юЇтьс¤ зараз у нас ≥з с≥мдес¤тництвом. јдже масовка варта чогось тод≥, коли Ї кому грати головн≥ рол≥, а вони гралис¤ тод≥ не на сцен≥ ≥ нав≥ть не у фойЇ, а лиш у котельн≥ театру, ≥ гра ц¤ з самого початку була зор≥Їнтована не на гл¤дача (читача), а на себе, на друга чи вже, по великому рахунку, на Ѕога. “ут, у п≥ку канонам чужоњ держави, часто в≥дкидалис¤ чи переступалис¤ канони поетичн≥, а то й узагал≥ будь-¤к≥ канони, тут творилис¤ штучн≥ св≥ти, часто набагато досконал≥ш≥ в≥д довколишнього (не Ѕожого, зв≥сно, а людського).

јле нав≥ть це ще не все. як твердив усе той же  . √. ёні, Утв≥р мистецтва, под≥бно сновид≥нню, при вс≥й своњй нагл¤дност≥ н≥коли не ви¤снюЇ сам себе ≥ н≥коли не може бути потрактований однозначно. јдже жодне сновид≥нн¤ не говорить: Ути повиненФ, або Уце ≥стинаФ; воно ви¤вл¤Ї образ, ¤к природа вирощуЇ рослину, а нам вже дано можлив≥сть робити з цього образу своњ висновкиФ. У¬ит≥снен≥стьФ про¤вилас¤ й у контекст≥ розпрацьовуваних цими авторами УнетиповихФ тем та ≥дей (глибинних безсв≥домих рефлекс≥й, найтонших емотивних зрух≥в, гри нерв≥в, м≥н≥м≥зованих спостережень тощо Ц себто, всього того, на що традиц≥йна украњнська поез≥¤ просто не зважала ¤к на др≥бТ¤зкове чи не варте уваги), новаторських поетичних засоб≥в, ≥мов≥рност≥ трактувань ≥ т. ≥н. ” пильного читача ц≥Їњ книжки нер≥дко складатиметьс¤ враженн¤, що перед ним з њњ стор≥нок ≥ справд≥ розкриваютьс¤ ¤к≥сь неймов≥рн≥ фраіменти сновид≥нь, котр≥ украњнська л≥тература в гонитв≥ за Усусп≥льно значимимФ, У≥дейно витриманимФ чи Узрозум≥лим читацькому загалуФ тривалий час уперто Увит≥сн¤лаФ з≥ свого живого побутуванн¤.

«рештою, терм≥нолог≥чна дискус≥¤ на цьому, вочевидь, не завершитьс¤, ≥ це прекрасно, Ц тим паче, що кожному ≥з наших читач≥в в≥льно запропонувати щось своЇ. јле спочатку спробуЇмо ближче познайомитис¤ з цими неперес≥чними поетами та њх творч≥стю.

* * *

ј от рукопис другоњ зб≥рки У„аіаФ увагу до поета привернув надм≥рну, але Ц каральних орган≥в,  ƒЅ. “ри роки тюрми ≥ два спецпоселенн¤ Ц такий вирок поет отримав за свою книжку. „ерез к≥лька рок≥в Ц другий терм≥н. Ќа цей раз “арасов≥ ≥нкрим≥нували Урозб≥йФ Ц зв≥сно ж, ≥нсп≥рований кадеб≥стами. —ид≥в уже не з пол≥тичними Ц з≥ справжн≥ми зеками. «в≥льнили 1987, ≥ в≥н влаштувавс¤ на роботу слюсарем-машин≥стом на ќдеськ≥й зал≥зниц≥.

Е…ого називали ген≥Їм. ≤ друз≥, й вороги. ¬≥домий правозахисник, пол≥тик ≥ поет ћикола √орбаль згадував, ¤к у рад¤нському концтабор≥ духовний батько ш≥стдес¤тник≥в ≤ван —в≥тличний просив його переписати дл¤ передач≥ на волю “арасов≥ в≥рш≥. ѕисати треба було дуже др≥бно, на маленьких шматочках паперу, щоби не перехопили держиморди, та й то лише найважлив≥ше Ц канал звТ¤зку ц≥нувавс¤ дорожче, н≥ж на вол≥ золото. √орбаль засумн≥вавс¤, чи не варто було б цим зайн¤тис¤ самому авторов≥, ¤кий коротав своњ дн≥ тут же, поруч, в одн≥й ≥з сус≥дн≥х камер, ≥ думав уже про ≥нш≥ реч≥ й про ≥нш≥, ще не написан≥ в≥рш≥, зовс≥м не дбаючи про долю вже створених. У¬≥н ж ген≥й, ћиколоФ Ц сказав на те —в≥тличний таким тоном, ¤ким ≥ справд≥ говор¤ть лише про ген≥њв таЕ д≥тей.

Е¬ол¤. я на знаю жодного ≥ншого поета, нав≥ть серед вТ¤зн≥в рос≥йських (давайте називати реч≥ своњми ≥менами Ц саме рос≥йськими вони завжди були в т≥й ≥мпер≥њ) концтабор≥в, окр≥м “араса Ўевченка ≥ “араса ћельничука, ¤ким би так залежало на цьому пон¤тт≥. ƒоходило до того, що поет не м≥г жодного слова написати на будь-¤кому аркушиков≥ паперу, окр≥м абсолютно б≥лого, без жодних розграфлень. ќсобливо ж ненавид≥в традиц≥йн≥ школ¤рськ≥ зошити в кл≥тинку: ц≥ кл≥тинки видавалис¤ йому іратами, а перенести видиво в≥рша за іратами Ц це було понад його людськ≥ сили.

Ѕ≥льше того: саме через це надлюдське (а може людське ≥ маЇ бути саме таким) в≥дчутт¤ вол≥ “арас ув останн≥ роки житт¤ дуже р≥зко заперечував традиц≥йну силабо-тон≥чну форму в≥ршуванн¤ ≥ нав≥ть риму ¤к таку, тверд¤чи, що ц¤ техн≥ка зачин¤Ї поез≥ю в шори, ¤к птаху в кл≥тку. ¬изнавав лише верл≥бр Ц в≥льний в≥рш.

ѕригадую, ¤, зовс≥м ще УзеленийФ поет, ¤кось намагавс¤ йому опонувати, на що в≥н зреагував несамовито:

Ц ƒоведи!

я спробував пригадати щось ≥з класики, але “арас розсердивс¤:

я прочитав тод≥ котрогось з≥ своњх в≥рш≥в, ≥ поет ц≥пкою, жилавою рукою м≥цно схопив мене за потилицю ≥ щосили вр≥зав своњм лобом об мого, аж ≥скри з очей посипалис¤! “ака була в нього форма похвали. я прекрасно розум≥ю, що надто вже специф≥чною була та похвала, ¤к надто специф≥чним було в “араса в≥дчутт¤ й розум≥нн¤ поез≥њ, та й багато кому, особливо за традиц≥йною письменницькою чаркою, були роздан≥ так≥ аванси. јле дл¤ мене дос≥ саме ц¤ похвала значно дорожча в≥д будь-¤ких ≥нших в≥дгук≥в та реценз≥й на моњ в≥рш≥ знаних ≥ маститихЕ

* * *

ѕопри те, що “арас ћельничук мало зважав на поез≥ю ¤к текст, його в≥дчутт¤ поез≥њ ¤к ¤вища, поез≥њ ¤к сутност≥, поез≥њ ¤к природи не доскочить жоден ≥нший поет Ц з-пом≥ж тих, принаймн≥, з ким мен≥ випадала нагода сп≥лкуватис¤. ¬≥н доходив таких глибинних ос¤¤нь, так природно увТ¤зувалас¤ в його св≥тобаченн≥ тонка тканина поез≥њ в тонку тканину житт¤ й навпаки, що св≥т кр≥зь призму його м≥ркувань ≥ його твор≥в вигл¤даЇ дивовижно довершеним Ц саме таким, ¤ким сотворив його Ѕог, а руйнуЇ людина.

” своњх роздумах про те, що Ї поез≥Їю ≥ ¤кою вона апр≥ор≥ Ї, в≥н доходив автентичних первн≥в, не стил≥зуючи на догоду модам п≥д фолк своЇњ стил≥стики, а, ¤к це давалос¤ х≥ба ‘едер≥ко •арс≥¤ Ћорц≥, природно поЇднуючи живу народну семантику й енерг≥ю образ≥в з неаби¤кою постмодерною в≥ртуюзн≥стю. Ѕ≥льше того: в≥н доходив розум≥нн¤, що записаний текст Ї втрачанн¤м поез≥њ, природною формою житт¤ ¤коњ Ї тривка, неповторна мить. “ак в≥н творив неймов≥рн≥ опов≥д≥, часто на один ≥ той же сюжет, але насправд≥ щоразу ≥нш≥. ѕ≥д час першоњ моЇњ зустр≥ч≥ з “арасом в≥н розпов≥в неймов≥рну поетичну ≥стор≥ю про Ўевченка, ¤кий прийшов до нього в тюремну камеру ≥ вр¤тував його в≥д самогубства. «годом мен≥ ще к≥лька раз≥в доводилос¤ чути “арасов≥ перекази на цей же сюжет, ≥ щоразу вони були р≥зними, ¤к ≥ враженн¤ в≥д них. ¬≥дтак, хтось ≥з л≥тературознавц≥в записав цю “арасову опов≥дь на диктофон, скрупульозно розшифрував запис ≥ опубл≥кував у журнал≥ У—учасн≥стьФ, Ц вона була ще ≥ншою, але без “арасового голосу, без того природного надриву його ≥нтонац≥њ багато втрачалаЕ

–озпов≥даючи про “араса, ¤ мимовол≥ дуже часто вживаю слово УприродноФ. ” його в≥ршах природа й справд≥ така ж виразна й самодостатн¤, ¤к сама по соб≥; а ще тут так само часто, ¤к ≥ в ще не дорубаному карпатському л≥с≥, можна зустр≥ти затоптану грубим чоботом кв≥тку, зламану г≥лку, нап≥взарослу мохом бл¤шанку б≥л¤ купи сухого р≥ща; а ще кожен з поетових образ≥в, ¤к ≥ кожен з образ≥в нерукотворного карпатського л≥су, напоЇний дивовижним в≥дчутт¤м глибини м≥топоетичного бутт¤, нерозривноњ Їдност≥ всього живого й в≥дторіненн¤ всього штучного. “аким св≥том (а не в такому св≥т≥) споконв≥ку жили гуцули, ≥ це неймов≥рне в≥дчутт¤ передалос¤ йому з глибин роду:

≤з “арасових попередник≥в под≥бна нерозривна природн≥сть простежуЇтьс¤ х≥ба у ¬олодимира —в≥дз≥нського, а з наших сучасник≥в Ц у ¬асил¤ √ерасимТюка та ќлега Ћишеги. ѕод≥бна Ц але не такаЕ ѕрирода в “араса Ц це архетип, це Убезсв≥домеФ Ц ¤к ≥ндив≥дуальне, так ≥, за ёніом, Уколективне, сир≥ч нац≥ональне.

* * *

ѕро форму сл≥д сказати окремо. Ѕо саме в поет≥в Увит≥сненогоФ покол≥нн¤ нам≥тилас¤ тенденц≥¤ до верл≥бризац≥њ поез≥њ, а в де¤ких випадках нав≥ть наближенн≥ њњ до прози. “арас ¤кось сказав, що рима мучить його наст≥льки, що в≥н колись задушить њњ своњми ж руками. ” ћельничуков≥й поез≥њ рима виконуЇ, здеб≥льшого, т≥льки допом≥жну функц≥ю. ¬она не сковуЇ думку, а лише п≥дкреслюЇ њњ, викристал≥зовуючи ритм:

–иму ¤к ритмоп≥дсилюючий зас≥б культивуЇ також ¬.  ордун, можна зустр≥ти њњ в так≥й ≥постас≥ й у √. „уба¤ чи Ќ.  ирТ¤н. ћожна шукати й дальш≥ перегуки Ц прим≥ром, з ≥спанськими канте хондо ≥ в≥ршами згадуваного ‘едер≥ко •арс≥¤ Ћорки, надихнутого канте хондо. јле в ћельничука простежуЇтьс¤ на текстовому р≥вн≥ тема та ≥де¤ Уборотьби з римоюФ, ¤к ≥ одночасно боротьби будь-з-чим, що сковуЇ.

ќдн≥Їю з визначальних рис поетики Увит≥сненогоФ покол≥нн¤ Ї ≥нтуњтив≥зац≥¤. јле ¤кщо, наприклад, у „уба¤ все-таки переважаЇ лог≥чне поетичне мисленн¤, образи, котр≥ можна ≥ потр≥бно ос¤гати лог≥кою ≥ котр≥ в цьому випадку дають найб≥льший ефект при сприйманн≥, √ригор≥в сприймаЇтьс¤ на р≥вн≥ ≥нтелекту, √олобородько чи –убан Ц на р≥вн≥ почуттЇвому, ¬оробйов Ц на р≥вн≥ медитац≥йному, то ¬ишенський ≥ ћельничук найглибше розкриваютьс¤ ≥ найкраще сприймаютьс¤ саме на р≥вн≥ ≥нтуњтивних ос¤¤нь. “ак, у ћельничука читаЇмо:

У≤нтровертна ≥нтуњц≥¤, Ц знову мусимо процитувати ёніа, Ц ос¤гаЇ образи, ¤к≥ приход¤ть ≥з a priori, тобто, внасл≥док успадкуванн¤ ≥снуючих основ безсв≥домого духу. ÷≥ архетипи, найсокровенн≥ша сутн≥сть ¤ких недоступна досв≥дов≥, ¤вл¤ють собою осад псих≥чного функц≥онуванн¤ багатьох предк≥в, тобто, з≥бран≥ м≥льйонами повторень ≥ згущень у типи досв≥ди орган≥чного бутт¤ взагал≥ (вид≥ленн¤ моЇ, Ц ≤. ј.). “ому в цих архетипах представлен≥ вс≥ досв≥ди, ¤к≥ з найдавн≥ших час≥в мали м≥сце на наш≥й планет≥Ф.

–оль “араса ћельничука в У≥нтуњтив≥зац≥њФ украњнськоњ поез≥њ особлива, нав≥ть у пор≥вн¤нн≥ з≥ —тан≥славом ¬ишенським, у текстах котрого так само про¤вл¤Їтьс¤ сильне ≥нтуњтивне начало. јле ¬ишенський найкраще розкриваЇтьс¤, по-моЇму, у в≥ршах римованих, де рима ≥ розм≥р Ї чи не Їдиними факторами контролю над образами; причому, рима, ¤к правило, неточна, а то й узагал≥ приблизна, а розм≥р здеб≥льшого не Уканон≥чнийФ, а так званий акцентний в≥рш або й просто впор¤дкований без видимих законом≥рностей ритм. У—илаФ ¬ишенського Ц в розщепленн≥ сутност≥, ¤ка дос¤гаЇтьс¤ зливою красивих, ефектних образ≥в, часто звТ¤зуваних м≥ж собою за принципом УпоЇднуванн¤ непоЇднуваногоФ. ј ћельничук Ц не Украсивий поганинФ. ¬≥н, ¤к автор У—лова о полку ≤горев≥мФ (до реч≥, чимало елемент≥в на р≥вн≥ форми у У—лов≥Ф ≥ в “араса перегукуютьс¤), заглиблюЇтьс¤ у сокровенну сутн≥сть, св¤ту первозданн≥сть кожного слова, у маг≥ю Їдност≥ його звучанн¤ ≥ значенн¤ Ц у цьому, до реч≥, й пол¤гаЇ У¤зичницьке полеФ його поез≥њ. ¬≥н шукаЇ образ-архетип перв≥сно природний, чистий (не випадково головна книжка його житт¤ зветьс¤ У н¤зь росиФ, адже роса Ц це найперше чистота ≥ св≥ж≥сть), не з≥псований нашаруванн¤ми цив≥л≥зац≥њ. „ерез те в≥н ≥ з римою боретьс¤, так само, ¤к ≥ з будь-¤ким ≥ншим засобом штучноњ красивост≥.

ј ось ще один текст “араса ћельничука:

—екрет цього, здавалос¤ б на перший погл¤д, зовс≥м банального тексту в ≥деально вловлен≥й ритмомелодиц≥, котра й дозвол¤Ї довести звичайний ланцюг до образу вселенськоњ катастрофи, коли поз≥рна банальн≥сть ви¤вл¤Їтьс¤ свого роду Убожев≥льнимФ про¤вом Уген≥альноњ простотиФ.

У¬и¤вл¤Їтьс¤, Ц пише ¬. ‘. јсмус, Ц поез≥¤, строго кажучи, не Ї п≥знанн¤м. ÷е вид нав≥юванн¤, г≥пнозу, ≥ нав≥юютьс¤ в ньому не ст≥льки образи чи картини св≥ту, ¤к≥ в≥дображають його обТЇктивний зм≥ст, ск≥льки субТЇктивн≥ емоц≥њ митц¤, що повторюютьс¤ в емоц≥¤х рецип≥ЇнтаФ. —аме такою г≥пнотичною силою ≥ волод≥Ї ћельничукова поез≥¤.

“ак розпор¤дилас¤ дол¤, що процес зв≥льненн¤ У„аіиФ ¤ мав можлив≥сть в≥дстежувати на власн≥ оч≥, адже працював тод≥ у  ос≥вськ≥й районн≥й ком≥с≥њ з питань поновленн¤ прав реаб≥л≥тованих ≥ разом з≥ своЇю колегою —в≥тланою «уз¤к займавс¤ питанн¤м реаб≥л≥тац≥њ “араса. ќф≥ц≥йну дов≥дку про реаб≥л≥тац≥ю, а заодно й трет≥й том його Укрим≥нальноњФ справи Ц У„аіуФ Ц —Ѕ” вручило поетов≥ 20 серпн¤ Ц на день його народженн¤. „ерез п≥втора року ц¤ книжка Ц в такому ж вигл¤д≥, ¤к ≥ була написана Ц вийшла друком у  оломињ (там поет доживав в≥ку) всього лише тис¤чним накладом.

ѕоет ¬асиль –¤бий, що мав безпосередн≥й стосунок до њњ виданн¤, розпов≥дав, що сигнальний прим≥рник У„аіиФ принесли “арасов≥ в л≥карню. ѕоет невимовно зрад≥в, ≥ сказав тод≥: Уя дочекавс¤ њњ виданн¤, тепер можу помиратиФЕ Ц ≥ наступного дн¤ померЕ

* * *

«вичайно ж, у текстах “араса ћельничука, насамперед ранн≥х, чимало ш≥стдес¤тницького патосу. «а ≥нших обставин в≥н, ц≥лком ≥мов≥рно, м≥г би стати класичним ш≥стдес¤тником. јле ≥стор≥¤ не переписуЇтьс¤Е Ћ≥тературна й особиста дол¤ поета склалас¤ так, що йому судилос¤ стати зачинателем нового покол≥нн¤, котре в≥дтак ¤скраво за¤вило про себе У ињвською школою поез≥њФ.

ќтож, ¤к саме сформувалос¤ мистецьке ¤вище, що отримало назву У ињвська школаФ?  ультурно-сусп≥льн≥ передумови його зТ¤ви ми огл¤нули вище, а нараз≥ мусимо завважити, що в≥д самого початку воно не мало жодного формального характеру Ц нав≥ть наст≥льки умовного, ¤к це було в ситуац≥њ з в≥домими л≥тературними угрупованн¤ми початку девТ¤ностих (Ѕу-Ѕа-Ѕу, Ћу√о—ад, Уѕропала грамотаФ, УЌова деіенерац≥¤Ф та ≥н.). ћало того Ц сам≥ поети тод≥ (та й нин≥, за вин¤тком ¬.  ордуна ≥ почасти Ц але довол≥ в≥дносно в нашому контекст≥ Ц —. ¬ишенського) нав≥ть не намагалис¤ викласти жодних теоретичних обірунтувань своњх творчих методик, не створювали жодного обТЇднанн¤, ≥ вже тим паче не прибирали соб≥ жодного найменн¤. ј саме означенн¤ У ињвська школаФ, за св≥дченн¤м ¬.  ордуна, виникло випадково в розмов≥ з ≤горем  алинцем ≥ стало в≥домим ширшому зац≥кавленому читачев≥ вже значно п≥зн≥ше Ц наприк≥нц≥ в≥с≥мдес¤тих, коли поети мали змогу публ≥куватис¤.

ј все, за все тим же ¬.  ордуном, починалос¤ з того, що в 1964-ому роц≥ на ф≥лолог≥чний факультет  ињвського ун≥верситету вступили ¬асиль √олобородько, ¬≥ктор  ордун, ≥ ¬асиль –убан, а в 1965-ому Ц ћихайло —аченко, ¬алентина ќтрощенко, Ќад≥¤  ирТ¤н ≥ на ф≥лософський Ц ћикола ¬оробйов. ƒесь на меж≥ 1967 Ц 1968-го рок≥в до ц≥Їњ групи приЇдналис¤ ћихайло √ригор≥в та ≤ван —емененко, а ще п≥зн≥ше на обр≥њ зТ¤вилис¤ —тан≥слав ¬ишенський та ¬алер≥й ≤лл¤. “акож у т≥ роки в силовому пол≥ У ињвськоњ школиФ перебувало ще чимало молодих поет≥в Ц ћикола –ачук, “ет¤на  аунова, ћарина Ћ≥сова, јлла ѕавленко, ѕетро ћарусик, перекладач ≥ л≥тературознавець ћихайло ћоскаленко та ≥н.

«годом житейськ≥ й л≥тературн≥ шл¤хи багатьох ≥з них через р≥зн≥ причини розб≥глис¤ (хтось перейн¤вс¤ ≥ншими справами, хтось перењхав до ≥ншого м≥ста тощо), а в≥дтак залишилос¤ т≥льки, ¤к то кажуть, У¤дроФ, ≥ нин≥ п≥д пон¤тт¤м У ињвська школа поез≥њФ ми розум≥Їмо насамперед творч≥сть чотирьох поет≥в Ц ¬асил¤ √олобородька, ћиколи ¬оробйова, ¬≥ктора  ордуна ≥ ћихайла √ригор≥ва.  р≥м цього, свою приналежн≥сть до У ињвськоњ школиФ декларуЇ безперечно ц≥кавий поет —тан≥слав ¬ишенський. “акож, укладаючи цю антолог≥ю дл¤ юного читача й керуючись при цьому насамперед критер≥Їм художньоњ вартост≥ текст≥в, ми вир≥шили ≥з поет≥в, наближених свого часу до У ињвськоњ школиФ, обмежитис¤ лише представленн¤м творчост≥ ¬асил¤ –убана.

ѕро долю й тексти цих поет≥в опов≥мо нижче, а нараз≥ Ц все-таки про творч≥ принципи У ињвськоњ школиФ. ѕостфактум у не раз цитован≥й вже статт≥ њх Ц ≥ то напрочуд точно Ц сформулював ¬≥ктор  ордун:

1) поверненн¤ до найперв≥сн≥ших елемент≥в ≥ структур украњнськоњ м≥фолог≥чноњ св≥домост≥;

2) спроби трансформац≥њ давнього м≥толог≥чного мисленн¤ в образах нов≥тньоњ поез≥њ, що опираЇтьс¤ на нов≥тню украњнську та зах≥дноЇвропейську ф≥лософ≥ю та психолог≥ю;

3) поверненн¤ у поетичному творенн≥ до лексичних прапервн≥в, що Ї головними серед найважлив≥ших семантичних гн≥зд, розвиненн¤ цих лексичних прапервн≥в до конкретних символ≥в через актив≥зац≥ю народнопоетичних у¤влень та смислових в≥дт≥нк≥в;

5) орган≥чн≥сть творенн¤ Ц в≥рш н≥би сам по соб≥ мусить доростати до власних меж, бути ц≥лковито орган≥чним, автор не поц≥новуЇ своњх почутт≥в, а також вчинк≥в своњх та ≥нших людей, н≥чого не декларуючи;

6) певна недомовлен≥сть, розрахована на духовну сп≥втворч≥сть читача, спроба викликати читача на акт поетичного сп≥втворенн¤ чи дотворенн¤ поез≥њ у його св≥домост≥;

7) в≥дсутн≥сть дискурсивноњ мови;

8) пошук ≥ поверненн¤ до житт¤ давньоњ поетичноњ традиц≥њ, глибшоњ ≥ давн≥шоњ за привнесену в ”крањну традиц≥ю силабо-тон≥чного римованого в≥ршуванн¤, Ц а зв≥дси, вих≥д на своЇр≥дний украњнський в≥льний в≥рш, отже, й застосуванн¤ верл≥бра ¤к принципу творенн¤ поез≥њ.

* * *

¬ ”крањн≥ ж твори одного з найб≥льших наших поет≥в знову починають публ≥кувати аж наприк≥нц≥ в≥с≥мдес¤тих, а 1994 року в≥н був в≥дзначений Ўевченк≥вською прем≥Їю. «араз поет досл≥джуЇ фольклор у Ћуганському педагог≥чному ун≥верситет≥ й навчаЇ його студент≥в аз≥в поетичноњ майстерност≥.

* * *

ѕоез≥¤ ¬асил¤ √олобородька надаЇтьс¤ до того, аби њњ безт¤мно любити або ж люто ненавид≥ти, Ц але в жодному раз≥ це мус¤ть бути надзвичайно сильн≥ почутт¤.

¬асиль √олобородько Ц поет нац≥онального страху. «даЇтьс¤, саме страх Ї визначальним чинником шокового враженн¤, ¤ке справл¤ють кращ≥ тексти поета на читача. —трах маленькоњ людини, ¤кою апр≥ор≥ Ї кожен з нас, нав≥ть ген≥й, нав≥ть впливовий начальник, нав≥ть неаби¤кий багат≥й, нав≥ть велике н≥що, перед всепоглинаючою ≥люз≥Їю —истеми Ц маЇтьс¤ на уваз≥, зрозум≥ло, не лише рад¤нська система, ¤ка √олобородьков≥ одкровенн¤ небезп≥дставно сприйн¤ла свого часу на власну адресу, але —истема ¤к така, в ус≥х њњ ≥нвар≥антах ≥ з ус≥ма њњ сусп≥льними означенн¤ми, визначенн¤ми й характеристиками.

јбо ж:

ўоправда, у де¤ких нових творах автор евол≥ц≥онуЇ до трохи ≥ншоњ традиц≥њ сприйманн¤ поез≥њ:

ѕоет намагаЇтьс¤ вкласти св≥й Уклаптик бавовниФ в задавнен≥ рани нац≥онального пол≥тичного ≥ духовного ≥снуванн¤, намагаЇтьс¤ доступним йому способом Ц в≥ршем Ц достукатис¤ до сердець своњх сп≥вв≥тчизник≥в, ¤к≥ Ув≥дход¤ть в≥д роду, йдучи сл≥дом за каменем дн≥в, що скочуЇтьс¤ у провалл¤Ф. „и вдастьс¤? Ц питанн¤, вочевидь, риторичне.

* * *

Ќаступний представник У ињвськоњ школиФ ћикола ¬оробйов Ц надзвичайно самодостатн≥й поет. «гадувана вже не ст≥льки принципова, ¤к орган≥чна, природна, питома апол≥тичн≥сть (асусп≥льн≥сть?) У ињвськоњ школиФ Ц це чи не перш за все саме про нього.

≤ ще: дл¤ ћиколи ¬оробйова ключовими Ї саме зоров≥ образи. ¬≥н не ст≥льки пише поез≥ю, ¤к малюЇ њњ. ј малювати, вочевидь, можна не лише пензл¤ми чи ол≥вцем, а й словами. ¬се, що в≥дбуваЇтьс¤ в його в≥ршах, в≥дбуваЇтьс¤ перед очима ≥ вловлюЇтьс¤ насамперед зором, а вже через з≥р Ц душею. “ут вельми симптоматичний текст Уѓздив до матер≥ЕФ, герой ¤кого завважуЇ Утакий, ¤к ≥ всюди, город / ≥ садок горбатий, / повен хто зна ¤ких деревФ тощо, а в≥дтак:

—аме на зорових образах побудована й одна з моњх найулюблен≥ших поез≥њ ћиколи ¬оробйова Ц У¬орониФ:

* * *

ј ось ≥ще один в≥рш п≥д назвою У¬орониФ Ц на цей раз уже ≥ншого представника У ињвськоњ школиФ ¬≥ктора  ордуна:

–≥зниц¤ трактувань, ¤к бачимо, вражаюча: ¤кщо у ¬оробйова ворони Ц це ворони ≥ н≥що ≥нше, вони можуть бути призв≥сниками чогось, бодай надвеч≥рТ¤, в текст≥ лише такою самою м≥рою, ¤к ≥ в природ≥; семантичне навантаженн¤ цього образу не виходить поза меж≥ житт¤ ¤к такого, в≥н не несе ¤коњ-небудь оц≥ночноњ характеристики, Ц то в  ордуна маЇмо трактуванн¤ образу ворон витримане ¤краз у русл≥ не ст≥льки житейськоњ, ¤к писемноњ, л≥тературноњ традиц≥њ (пригадаймо бодай “ичин≥вське: У« криком с≥в на груди ворон, чорний ворон-птахФ).

ƒаруйте за довгу цитату, але це —тусове визначенн¤ вочевидь найглибше передаЇ атмосферу поез≥њ ¬≥ктора  ордуна. —правд≥: у згаданих У¬оронахФ стр≥ли Уще лиш дол≥тали, а в≥н Ц вже померФ. ѕарадокс бутт¤-котре-не-бутт¤. ™ емоц≥¤, Ї реакц≥¤, Ї враженн¤, Ї, ¤к ви¤вл¤Їтьс¤ наприк≥нц≥ вќрони, котр≥ аж н≥¤к не ¬оробйовськ≥ ворќни Ц Уа в≥н Ц вже померФ.

Ќа жаль, —тус не м≥г простежити еволюц≥ю  ордуна-поета, вона ж ви¤вилас¤ напрочуд ц≥кавою Ц в≥д под≥бних нест¤мно апокал≥птичних в≥з≥й доЕ рел≥г≥йноњ л≥рики. ’оча воно лише на перший погл¤д парадоксально, а насправд≥: ¤кщо н≥куди йти, ¤кщо н≥ п≥вноч≥, н≥ п≥вдн¤, н≥ заходу, н≥ сходу, ¤кщо немаЇ виходу, то вих≥д Ї т≥льки один Ц до Ѕога. ћоже, це ≥ справд≥ Ї найпр¤м≥ший (але не найпрост≥ший) шл¤х до √оспода:

ќтак!

* * *

≤, нарешт≥, Ц ћихайло √ригор≥в. ¬≥н родом з села Ћ≥сний ’л≥бичин на ≤вано-‘ранк≥вщин≥, в поле зору У ињвськоњ школиФ потрапив у 1968-ому роц≥, навчаючись на веч≥рньому в≥дд≥ленн≥ ф≥лолог≥чного факультету  ињвського ун≥верситету. Ќа той час в≥н не мав жодноњ публ≥кац≥њ Ц аж до середини в≥с≥мдес¤тих друкувати √ригор≥ва, ¤к ≥  ордуна, було категорично заборонено безпосередньо рад¤нською цензурою. « ун≥верситету, ¤к згадуЇ ¬.  ордун, поет був виключений через в≥дмову визнати себе атењстом. ѕроте —п≥лка письменник≥в, старанн¤ми ≤вана ƒрача, зум≥ла таки в≥др¤дити ћихайла √ригор≥ва на навчанн¤ в Ћатв≥ю до –изького ун≥верситету. У÷е був пор¤тунок вигнанн¤мФ, Ц зазначаЇ з цього приводу ¬. ћоренець. ѕоет досконало вивчив мову й культуру Ћатв≥њ, працював журнал≥стом, згодом заступником головного редактора одн≥Їњ з пров≥дних прибалт≥йських газет УјродсФ, переклав украњнською мовою чотири книжки в≥домих латв≥йських поет≥в Ц ≤. «≥Їдон≥са, ќ. ¬ац≥Їт≥са, ≈. ¬евер≥са, ѕ. «≥рн≥т≥са (вс≥ вийшли в ”крањн≥ наприк≥нц≥ 80-их Ц на початку 90-их рок≥в). Ќаприпочатку 90-их повернувс¤ на Ѕатьк≥вщину, видав дв≥ поетичних зб≥рки Ц У—порудженн¤ храмуФ ≥ У—ади ћар≥њФ, донедавна працював у Ќац≥ональн≥й сп≥лц≥ письменник≥в ”крањни.

* * *

≤з-пом≥ж митц≥в, наближених (чи все-таки приналежних? Ц нехай це вир≥шують сам≥ поети) до У ињвськоњ школиФ не можна оминути ¬асил¤ –убана та —тан≥слава ¬ишенського. ќбидва вони Ї культовими дл¤ р≥зних теч≥й девТ¤тдс¤тництва, обидвом довго заборон¤ли друкуватис¤, обидвох пересл≥дував окупац≥йний режим, причому ¬асилев≥ –убану випало на долю одне з найстрашн≥ших випробувань, найжахлив≥ших вигадок рос≥йсько-сов≥цьких карател≥в Ц так звана Упсих≥атрична тюрмаФ, котру в≥н в≥дтак до граничноњ меж≥ в≥двертост≥ описав у роман≥ Уѕо той б≥к добра ≥ злаФ.

як поет ¬. –убан видав 1989-го року Їдину книжку У’имераФ. ÷е надзвичайно емотивно наснажена поез≥¤ медитативного штибу. …ого образи не наст≥льки сконденсован≥, ¤к у ¬оробйова чи √ригор≥ва, парадоксальн≥сть письма не наст≥льки п≥дкреслена, ¤к у √олобородька чи  ордуна. —в≥т природи ≥снуЇ в нього також кр≥зь призму насамперед людських св≥тов≥дчутт≥в. ќбрази –убана н≥би розлит≥ по тонк≥й, безперервно рухом≥й тканин≥ його в≥рша, вони м≥нлив≥, нав≥ть тремтлив≥, сповнен≥ неймов≥рних переживань ≥ нест¤мноњ н≥жност≥. ¬≥н Ц один ≥з найтонших поет≥в еротики, не завжди про¤вноњ видимо, але завжди тоненько в≥дчутноњ в глибинах безсв≥домого:

Уƒ≥йсн≥сть Ц ≥мпров≥зац≥¤, Ц по¤снюЇ своњ творч≥ принципи —тан≥слав ¬ишенський в есењ У√отель на одне натхненн¤Ф, Ц наше у¤вленн¤ про д≥йсн≥сть Ц то також ≥мпров≥зац≥¤, тобто мистецький тв≥р реіенеруЇ в людин≥ в≥ру, перекидаЇ через пр≥рву атењзму калиновий м≥стЕ ѕоетов≥ властиво забувати покликанн¤ ≥мпров≥зувати безсл≥дно: поет ≥мпров≥зуЇ траг≥чно; за тонюс≥нькою оболонкою його обличч¤ Ц його людськоњ подоби Ц пр≥рва „орноњ ƒ≥ри, котра живитьс¤ св≥тлом; поет ≥мпров≥зуЇ в лон≥ хаосу, ¤к сам  осмос. ј проте митець смертний ≥ полишаЇ своЇ мистецтво на тлумач≥в-провидц≥в, на вибраних Удогл¤дач≥в свастикиФ, що волод≥ють мовою, ¤кою виконано в≥рш. ¬ такий спос≥б нар≥д слугуЇ мистецтву, а не митцев≥ Ц ≥грашц≥  осмосу, обран≥й за принципом коректив ÷ентруФ. ÷е витримано в тональност≥ пропов≥д≥ останнього жерц¤ ¤коњсь дивовижноњ поетичноњ секти, котр≥й бракуЇ т≥льки одного Ц розс≥¤них по всьому св≥ту натовп≥в прихильник≥в.

«рештою, ¤к на мене, поез≥¤ —. ¬ишенського ц≥нна насамперед не ст≥льки глобальними ≥де¤ми, ¤к вражаючоњ краси метафорами, вибудуваними за принципом оксюморона Ц УпоЇднуванн¤ непоЇднуваногоФ:

јбо ж Ц Умасаж н≥мбуФ! “ак≥ образи справд≥ зачудовують, нав≥ть заворожують, а поет —. ¬ишенський постаЇ перед нами неперевершеним в≥ртуозом форми.

* * *

√ригор≥й „убай Ц ¤вище в украњнськ≥й поез≥њ особливе, Уодна з найзваблив≥ших ≥ найзворушлив≥ших леіенд украњнського безчасс¤ 70 Ц 80-их рок≥вФ, а дол¤ його Ц ще одна разюча ≥стор≥¤ про нищенн¤ рос≥йським окупац≥йним режимом найкращих украњнських митц≥в. ёний поет ≥з далекого села Ѕерезини п≥д „ервоноарм≥йськом став переможцем республ≥канськоњ учн≥вськоњ ол≥мп≥ади з украњнськоњ л≥тератури й був запрошений вступити в  ињвський ун≥верситет на п≥льгових умовах. јле до вступних ≥спит≥в справа так ≥ не д≥йшла: адже в≥н Унасм≥ливс¤Ф виступити б≥л¤ памТ¤тника Ўевченку в  иЇв≥ й висловити к≥лька думок про перенесенн¤ праху ѕоета з ѕетербуріа до  анева, котр≥ не сп≥впадали з оф≥ц≥йною УдоктриноюФ. ”з¤тий на УгачокФ  ƒЅ, про навчанн¤ в≥н м≥г ≥ не мр≥¤ти. ѕовернувс¤ в „ервоноарм≥йськ, де працював у районн≥й газет≥, а згодом, вигнаний ≥ зв≥дти, знайшов Упристан≥вокФ у Ћьвов≥ Ц жив, ¤к пригадуЇ √алина „убай, нелеіально в студентському гуртожитку, а його поез≥њ та поема У¬ертепФ користувалис¤ шаленою попул¤рн≥стю серед молод≥.

«годом довкола харизматичного й глибоко осв≥ченого (дарма, що не допустили до ун≥верситету) молодого поета почали гуртуватис¤ юн≥ творч≥ сили Ћьвова Ц критик ћикола –¤бчук, поети ќлег Ћишега й ћихайло —аченко, прозањк ¬олодимир яворський, художники ёр≥й  ох, ¬олодимир  ауфман, музикант ¬≥ктор ћорозов та чимало ≥нших. „убай ≥ його молодш≥ друз≥ активно сп≥лкувалис¤ з опальною дисидентською родиною ≤рини та ≤гор¤  алинц≥в, були знайом≥ з пол≥тичним самвидавом, а в≥дтак створили власний, питомо мистецький самвидав≥вський часопис У—крин¤Ф, й таким чином потрапили в поле зору  ƒЅ. ѕопри те, що в часопис≥ не було й нат¤ку на пол≥тику, студент≥в-Ускрин≥вц≥вФ негайно повиключали з њхн≥х навчальних заклад≥в, а дл¤ „уба¤ УспецслужбиФ придумали значно Увишукан≥шуФ своЇю п≥дл≥стю УпасткуФ Ц його, заарештувавши, в≥дтакЕ в≥дпустили, намагаючись таким чином скомпрометувати в очах друз≥в, а згодом ще й змусили виступити на суд≥ над ≤горем  алинцем. ÷е було моральне нищенн¤ таланту Ц поет переживав його надзвичайно важко, майже не писав. Ћише згодом народилас¤ знаменита поема У√оворити, мовчати ≥ говорити зновуФ, √ригор≥й „убай вступив до ћосковського л≥тературного ≥нституту (ще один приклад того, ¤к заборонене в колон≥альн≥й ”крањн≥ ви¤вл¤лос¤ не забороненим у ћоскв≥), але його здоровТ¤ вже було дуже серйозно п≥д≥рване, ≥ незабаром поета не сталоЕ

* * *

≤, нарешт≥, ще один культовий поет, почасти творчо й житейськи причетний ≥ до У ињвськоњ школиФ, ≥ до льв≥вськоњ когорти митц≥в, але з виразним ≥ндив≥дуальним голосом Ц ќлег Ћишега. «а дивовижним, майже неймов≥рним дл¤ украњнського митц¤ зб≥гом, в≥н б≥льше в≥домий на «аход≥, ан≥ж на Ѕатьк≥вщин≥ (хоча й в украњнському л≥тературному середовищ≥ його авторитет незаперечний), Ц перекладена англ≥йською й видана в —Ўј зб≥рка в≥рш≥в Ћишеги була визнанаЕ кращою перекладною поетичною книгою ≥ноземного автора!

¬≥дкритт¤ неповторного поетичного св≥ту ќлега Ћишеги ширшим украњнським читачем, вочевидь, ≥ще попереду. ”родженець прикарпатського м≥стечка “исмениц≥, в≥н навчавс¤ в Ћьв≥вському ун≥верситет≥, з ¤кого був виключений разом з ≥ншими Ускрин≥вц¤миФ, п≥сл¤ чого подавс¤Е викладати англ≥йську мову в колишню Ѕур¤тську ј–—–. «годом працював на в≥дом≥й “исменицьк≥й хутров≥й фабриц≥, перебивавс¤ р≥зними зароб≥тками в  иЇв≥, де зблизивс¤ з поетами У ињвськоњ школиФ та в≥с≥мдес¤тниками. ≤ще в 1989-ому м≥зерним накладом вийшла його перша зб≥рочка-УметеликФ У¬еликий м≥стФ, ¤ка по-справжньому вразила шанувальник≥в поез≥њ. ј от наступна зб≥рка У—н≥гов≥ ≥ вогнюФ зТ¤вилас¤ друком в ”крањн≥ аж тепер Ц наприк≥нц≥ 2002-го, а реально Ц наприпочатку 2003-го року. “акож ќлег Ћишега в≥домий своњми блискучими перекладами з англ≥йськоњ (ƒ. √. Ћовренс, ¬. Ѕ. ™йтс та ≥н.), чудовою пТЇсою УЅрате Ћ≥ Ѕо, друже ƒу ‘уФ в постановц≥ —ерг≥¤ ѕроскурн≥, а ще м≥фом про написаний ним роман, Їдиний прим≥рник ¤кого, забутий випадково в прим≥ськ≥й електричц≥, так ≥ не знайшовс¤Е

¬ласне, саме такими Ї й поетичний св≥тогл¤д та образна система ќлега Ћишеги. “ут неймов≥рне, просто невимовне в≥дчутт¤ природи ≥ людини ¤к орган≥чноњ њњ частини:

÷е в≥дчутт¤ посилюЇ нав≥ть авторська пунктуац≥¤ Ћишеги. …ого дв≥ крапки наприк≥нц≥ кожного реченн¤ Ц це не стверджувальна крапка, не недомовлена трикрапка, й нав≥ть не щось середнЇ м≥ж ними Ц це двокрапка, обернена вгору або вниз, а насправд≥ Ц вобаб≥ч, н≥би дв≥йко глибоких очей душ≥ уважно в≥дстежують св≥т, означуючи меж≥ територ≥њ.

ќсобливо виразно це простежуЇтьс¤ в цикл≥ його Утотем≥чнихФ в≥рш≥в, де досить намалювати коней на ст≥н≥ печери, аби вони кинулис¤ врозт≥ч; ≥ досить вдарити одного з них чимось гострим, аби приручити; а приручений к≥нь уже н≥куди не д≥нетьс¤, бо ос¤гаЇ воднораз думку й почутт¤: Ујле ¤к ¤ лишу його тут самого..Ф

¬очевидь, саме про житт¤ це й сказано!

* * *

Ѕезперечно, поез≥¤ Увит≥сненого покол≥нн¤Ф не обмежуЇтьс¤ цими девТ¤тьма ≥менами, хоча найвиразн≥ше про¤вна, ¤к видаЇтьс¤, саме в них. «вичайно, можна Ц ≥ треба Ц проводити чимало ≥нших паралелей, шукати Уточки дотикуФ ц≥Їњ поез≥њ з творч≥стю, прим≥ром, ≤гор¤  алинц¤ (≥ њх знайдетьс¤ чимало!) або нав≥ть ¬асил¤ —туса (насамперед У¬еселий цвинтарФ). ћи ж обмежимос¤ нараз≥ цим, залишивши в≥дкритими двер≥ дл¤ майбутн≥х, прониклив≥ших досл≥дник≥в, котр≥, спод≥ваюс¤, знайдутьс¤ чи не перш за все серед юних читач≥в цього УдопрограмовогоФ томика ≥з сер≥њ Уѕрограма з л≥тературиФ.

ѕевно, окремоњ студ≥њ потребувала би проза Увит≥сненого покол≥нн¤Ф Ц тут, ¤к бачитьс¤, сл≥д було би подумати над творч≥стю представник≥в Ульв≥вськоњ когортиФ ёр≥¤ ¬инничука, ¬олодимира яворського, раннього ћиколи –¤бчука; а може й Убахмацьких чаювальник≥вФ, насамперед ¬олодимира  ашки?

“¤жко нав≥ть сказати, що може бути ризикован≥шим за цю ≥дею Ц представити у невеликому хрестомат≥йно-антолог≥йного типу зб≥рнику пласт живоњ, не Уканон≥зованоњФ, нуртуючоњ л≥тератури. Ћ≥тератури, котра ще творитьс¤, ще не усталилис¤ в критичн≥й думц≥ та читацьк≥й у¤в≥ њњ головн≥ персонаж≥, њњ вершинн≥ здобутки й найдошкульн≥ш≥ втрати. Ћ≥тератури, котру кожен читач, не кажучи вже про критика, схильний потрактовувати по-своЇму, нер≥дко в корен≥ ≥накше, н≥ж це робл¤ть ≥нш≥ читач≥ й критики. Ћ≥тератури, де кожен вол≥Ї бачити своњх улюблених автор≥в першими, ц≥лковито не зважаючи при цьому на несвоњх улюблених автор≥в.

“ака неминуча лог≥ка л≥тературного процесу Ц ледь не щоденно зм≥нюваноњ ситуац≥њ нуртуванн¤ текст≥в та ≥дей, еволюц≥њ погл¤д≥в ≥ тенденц≥й, постанн¤ й Ув≥дмиранн¤Ф угруповань, часопис≥в, ≥мен, творчих принцип≥в, зм≥ни художньоњ актуальност≥ й л≥тературноњ УмодиФ. « часом л≥тературний процес стаЇ ≥стор≥Їю л≥тератури, ≥ тод≥ зоддал≥к, ≥з в≥дстан≥ нового художнього досв≥ду, вс¤ наша УколовертьФ, усе, що нам здаЇтьс¤ першор¤дним ≥ важливим або, навпаки, не≥стотним, може Ц чи нав≥ть повинно Ц сприйн¤тис¤ дещо ≥накше. јле л≥тература двох останн≥х дес¤тил≥ть двадц¤того стор≥чч¤ Ц дарма, що ми живемо вже в двадц¤ть першому Ц поки що законом≥рно так не сприймаЇтьс¤. ѓњ головн≥шим творц¤м та ≥нтерпретаторам нин≥ виповнюЇтьс¤ здеб≥льшого 30 Ц 45 рок≥в, вони зазвичай повн≥ сил ≥ творчого потенц≥алу, в б≥льшост≥ з них найкращ≥ твори, ¤к би банально це не звучало, ще попереду, Ц тож укладати з цього матер≥алу хрестомат≥њ так само рано, ¤к ≥Е п≥зно. ѕ≥зно Ц бо за нин≥шнього переходового етапу, котрий переживаЇ наше культурне й пол≥тичне самоусв≥домленн¤, нова украњнська л≥тература ≥ не з≥ своЇњ Ц але й з≥ своЇњ також Ц вини ¤кось т¤жко розминаЇтьс¤ з новим украњнським читачем. ј рано Ц бо хрестомат≥йним іл¤нцем ц≥ ≥мена й тексти жодним чином не позначен≥, а можливо (≥ це було би, з певноњ точки зору, нав≥ть дуже незле!) й не будуть позначен≥ н≥коли.

ќтож, завданн¤м ц≥Їњ хрестомат≥њ аж н≥¤к не Ї перетворенн¤ присутн≥х тут автор≥в ≥ текст≥в у Ухрестомат≥йн≥Ф, а лише Уор≥Їнтац≥¤ на м≥сцевост≥Ф Ц дати змогу ширшому юному читачев≥ самому роз≥братис¤ в непростих сучасних л≥тературних реал≥¤х, запропонувати йому до рук своЇр≥дний Укомпас-пут≥вникФ, послуговуючись ¤ким, в≥н зм≥г би обрати соб≥ напр¤м, школу чи тенденц≥ю Удо душ≥Ф й в≥дстежувати њњ подальший поступ чи занепад уже за ≥ншими, ірунтовн≥шими, ц≥л≥сн≥шими, а може й ц≥кав≥шими виданн¤ми.

јле перш н≥ж приступити до головного Ц до характеристики ≥мен ≥ текст≥в, шк≥л ≥ тенденц≥й, Ц мусимо бодай поб≥жно зТ¤сувати низку на перший погл¤д само собою зрозум≥лих, але насправд≥ надзвичайно важливих ≥ вкрай непростих речей: що саме ми розум≥Їмо п≥д украњнською л≥тературою 1980 Ц 90-их рок≥в; ¤к≥ саме фактори ≥ ¤ким саме чином упливали на њњ постанн¤ й розвиток.

1.

¬≥дтод≥ й усталивс¤ в критиц≥ цей ≥нерц≥йно УзручнийФ ≥ значною м≥рою спрощений принцип: л≥тературних дебютант≥в кожного наступного дес¤тил≥тт¤ називати в≥дпов≥дно покол≥нн¤м в≥с≥мдес¤тник≥в, девТ¤тдес¤тник≥в (дехто каже ще девТ¤ностник≥в чи девТ¤ностик≥в), ба вже нав≥ть ≥ двотис¤чник≥в. “им не менше, попри активне вживанн¤ терм≥ну л≥тературне покол≥нн¤, наш≥ нав≥ть спец≥ал≥зован≥ словники та енциклопед≥њ визначень його зазвичай не подають. Ћ≥тературознавець Ћес¤ ƒемська-Ѕудзул¤к у статт≥ У—правжнЇ обличч¤ л≥тературного покол≥нн¤ девТ¤ностих Ц спроба ≥дентиф≥кац≥њФ (У урТЇр  ривбасуФ, ч. 149) пропонуЇ скористатис¤ визначенн¤м, в≥днайденим нею в польському словнику л≥тературознавчих терм≥н≥в. УЋ≥тературне покол≥нн¤ Ц це група письменник≥в, що приблизно народилис¤ в один час, ≥, зв≥дси, з≥ сп≥льним життЇвим досв≥дом, з чим повТ¤зуЇмо сп≥льн≥сть способ≥в реагуванн¤, емоц≥й, проблем зац≥кавленн¤. «а джерело ц≥Їњ сп≥льноти вважаЇтьс¤ так зване покол≥ннЇве переживанн¤, духовний стрес, що припав на њхню молод≥сть ≥ тим самим окреслив духовний зм≥ст покол≥нн¤. ™дн≥сть покол≥нн¤ найб≥льше виражаЇтьс¤ у той момент, коли воно входить до л≥тератури й протиставл¤Їтьс¤ старшому покол≥нню, ч≥тко проголошуючи свою ≥накш≥стьФ. “аким чином, виникаЇ чимало застережень та запитань стосовно доц≥льност≥ дес¤тил≥тнього покол≥ннЇвого под≥лу, адже найб≥льшою м≥рою п≥д пропоноване визначенн¤ п≥дпадають х≥ба ш≥стдес¤тники, а вже зап≥зн≥л≥ дебюти багатьох Увит≥сненихФ с≥мдес¤тник≥в припали на в≥с≥мдес¤т≥.

÷ей екскурс допоможе зрозум≥ти подальшу лог≥ку розвитку: у в≥с≥мдес¤т≥ пол≥тичний режим об≥йн¤ла зат¤жна агон≥¤, ≥ в≥н уже не мав сили втримувати жорсткий контроль над питомо мистецькими процесами. якщо представники Увит≥сненогоФ покол≥нн¤ ц≥лковито ≥інорували режим Ц так само, ¤к режим ≥інорував њх, Ц то дебютанти в≥с≥мдес¤тих уже могли соб≥ дозволити працювати не на режим ≥ не проти режиму, а власне на л≥тературу, ц≥лком леі≥тимно оминаючи пол≥тичний прес. ј в≥дтак прийшли нов≥ дебютанти, дл¤ ¤ких феЇричне конанн¤ режиму стало њхн≥м покол≥ннЇвим переживанн¤м, Ц ≥ вони, девТ¤тдес¤тники, стали останн≥м покол≥нн¤м, психолог≥чно повТ¤заним ≥з рештками творчоњ несвободи.

” девТ¤ност≥ мистецтво р≥зко вив≥льнилос¤ з ц≥лковитоњ залежност≥ в≥д пол≥тичного пресу Ц аж до ц≥лковитоњ Унезалежност≥Ф в≥д будь-¤ких сусп≥льних рефлекс≥й, аж до повноњ руйнац≥њ книжкового ринку й видаленн¤ профес≥њ письменника на глибок≥ соц≥альн≥ марі≥неси. ¬≥д одн≥Їњ ненормальност≥ в ≥ншу Ц це ≥ Ї найхарактеристичн≥ша зовн≥шн¤, немистецького штибу ознака, що справила на л≥тературу в≥с≥мдес¤тих-девТ¤ностих рок≥в неаби¤кий уплив. Ћ≥тература, вже не скована внутр≥шн≥ми обмеженн¤ми, зреагувала адекватно: устремл≥нн¤м до повноти.

2.

“ерм≥н УповнотаФ вв≥в в украњнський л≥тературний об≥г визначний ф≥лософ та л≥тературознавець ƒмитро „ижевський. «окрема, до Уважливих рис прац≥ украњнських романтик≥вФ в≥н в≥дносив Усв≥доме плеканн¤ р≥зноман≥тних л≥тературних іатунк≥в та прагненн¤ безпосередньо встановити звТ¤зок (шл¤хом власного вивченн¤ та переклад≥в) з л≥тературою св≥товоюЕ ”крањнська л≥тература час≥в романтики, незважаючи на вузьк≥сть своЇњ л≥тературноњ продукц≥њ, вже наближаЇтьс¤ до ≥деалу л≥тератури УповноњФ, тобто такоњ, що хоче задовольнити духовн≥ потреби вс≥х сусп≥льних груп. ÷¤ перемога украњнськоњ романтики була лише тимчасовою: пол≥тичн≥ обставини зробили неможливим справжнЇ зд≥йсненн¤ романтичноњ програми, а ≥деолог≥¤ та л≥тературн≥ погл¤ди реал≥ст≥в спричин¤ли нове звуженн¤ тематики украњнськоњ л≥тературиФ (ƒ. „ижевський. ≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури: ¬≥д початк≥в до доби реал≥зму. Ц “ерноп≥ль: ‘ем≥на, 1994. Ц —. 366). ¬≥дтак, ¤к в≥домо, под≥бну спробу зробили украњнськ≥ модерн≥сти, але њм також завадили Упол≥тичн≥ обставиниФ.

ќдночасно з Усамовиповненн¤мФ означилос¤ й У≥новиповненн¤Ф Ц п≥знанн¤ ¤к через украњнськ≥, так ≥ (здеб≥льшого) через рос≥йськ≥ переклади Увершк≥вФ того непростого шл¤ху, котрий у ’’ стол≥тт≥ пройшла зах≥дна л≥тература. ÷е теж ц≥л≥ пласти Ц в≥д фройдизму й екзистенц≥ал≥зму до постмодерн≥зму й ≥нтертекстуальноњ л≥тератури.

–аптова зТ¤ва в л≥тературному об≥гу такоњ к≥лькост≥ давн≥ших текст≥в законом≥рно вит≥снила на марі≥неси читацького ≥нтересу тексти тогочасн≥. Ќове покол≥нн¤ письменник≥в, котре п≥д ту пору входило в л≥тературу, було автоматично поставлене в украй невиг≥дн≥ умови Ц необх≥дност≥ конкурувати не лише з≥ своњми, так би мовити, Убезпосередн≥ми попередникамиФ, але й ≥з художн≥м досв≥дом к≥лькох покол≥нь, котрий сприймавс¤ ¤к Усв≥жийФ, щойно опри¤влений. ÷е стосувалос¤ ≥ в≥с≥мдес¤тник≥в, котр≥ т≥льки ледь встигли зайн¤ти свою н≥шу в читацьк≥й св≥домост≥, все ще досить вузьку, але найперше це стосувалос¤ девТ¤тдес¤тник≥в, котр≥ нав≥ть такоњ н≥ш≥, природно, зайн¤ти не встигли ≥ котрих увесь цей Уретро-огромФ м≥г запросто УрозчавитиФ. ÷е було чи не дужчим покол≥ннЇвим переживанн¤м, ан≥ж переживанн¤ романтики постанн¤ Ќезалежноњ ”крањни.

3.

јдекватною п≥д ту пору реакц≥Їю на сусп≥льн≥ подразники був см≥х. ўо в≥дбуваЇтьс¤ з сусп≥льством, ¤ке тривалий час жило в страхов≥, а в ¤кийсь момент зТ¤сувало дл¤ себе, що  олóс, котрий так довго тероризував це сусп≥льство й котрого так довго й усерйоз бо¤лис¤, втратив свою колишню моторошну м≥ць, що цей  олóс уже на глин¤них ногах? «аконом≥рний см≥х ¤к останн≥й руйн≥вний резонатор (адже осм≥¤не вже не страшне), ¤к рад≥сть вив≥льненн¤ й спод≥ванн¤ на щасливе подальше. “им паче, що см≥х, ≥рон≥¤ ви¤вилис¤ ключовою складовою постмодерн≥зму, попул¤рного п≥д ту пору напр¤му в зах≥дн≥й л≥тератур≥. Ћеі≥тим≥зац≥њ ≥гровоњ та см≥ховоњ культури на фон≥ ілобальноњ кризи ≥дей прид≥л¤лос¤ чимало уваги Ц прим≥ром, у такому культовому дл¤ постмодерн≥ст≥в текст≥, ¤к роман ≥тал≥йського мед≥Їв≥ста ”мберто ≈ко У≤мТ¤ тро¤ндиФ, зроблено спробу творенн¤ м≥ту про другу книгу УѕоетикиФ јр≥стотел¤, н≥бито присв¤чену см≥хов≥.

”сталеного визначенн¤ постмодерн≥зму нараз≥ не ≥снуЇ. —ебто, ≥снуЇ надто багато його визначень, котр≥ намагаютьс¤ залучити у сферу постмодерного бутт¤ практично вс≥ про¤ви людськоњ життЇд≥¤льност≥, в≥д найдавн≥ших до найнов≥ших час≥в. —л≥д, проте, розр≥зн¤ти постмодерн≥зм ¤к мистецьке ¤вище й постмодерн≥зм ¤к етап розвитку зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ, котрий, за визначенн¤м ј. “ойнб≥, настав п≥сл¤ Ќових час≥в (Modern Ages, Ќов≥ „аси, охоплювали пер≥од ≥з 1475 по 1875 роки, а в≥дтак настали Postmodern Ages, часи п≥сл¤ модерну). ÷≥ часи, за ‘. Ћ≥отаром, характеризуютьс¤ розпадом Їдност≥, множинн≥стю ¤к головною умовою ≥снуванн¤. Уѕостмодерн≥стична св≥дом≥сть антидогматична ≥ плюрал≥стична, њњ головна прикмета ≥ внутр≥шнЇ джерело руху Ц сумн≥в, в≥дмова в≥д альтернативного вибору (або Ц або) на користь широкого спектру р≥вноправних р≥шень (≥ Ц ≥). Ќе в≥ддаючи перевагу жодним традиц≥йним культурним модел¤м, постмодерн≥зм здатний черпати з будь-¤ких культурних надбань. ѕри цьому тотальна ≥рон≥чн≥сть погл¤ду не т≥льки вир≥зн¤Ї постмодерн≥зм в≥д попередн≥х етап≥в, а й не дозвол¤Ї заходити у пафос, заперечуЇ обТЇктивн≥сть оц≥нок ≥ створюЇ передумови дл¤ подальшого вибору, бо постмодерн≥зм не Ї к≥нцевим продуктом св≥домост≥, а лише пер≥одом у процес≥ розвитку людського духуФ (ƒенисова “., —иваченко √. ѕостмодерн≥зм // Ћексикон загального та пор≥вн¤льного л≥тературознавства. Ц „ерн≥вц≥: «олот≥ литаври, 2001. Ц —. 434).

≤з цих ключових складових сформувавс¤ ≥ постмодерн≥зм л≥тературний, прикметними особливост¤ми ¤кого вважаютьс¤ оперт¤ на принцип гри, ≥нтертекстуальн≥сть, текст ¤к переосмисленн¤ найр≥зноман≥тн≥ших цитат, злитт¤ трагед≥њ й фарсу, ≥рон≥¤ й само≥рон≥¤, парод≥¤ й самопарод≥¤ тощо. ” пост≥ндустр≥альних крањнах «аходу постмодерн≥зм став реакц≥Їю на де≥ндив≥дуал≥зац≥ю масового сусп≥льства, у —х≥дн≥й ™вроп≥ Ц реакц≥Їю на де≥ндив≥дуал≥зац≥ю тотал≥таризму. …ого п≥ком в јмериц≥ стають 1960 Ц70-≥ роки, пора розкв≥ту Учорного гуморуФ (ƒж. Ѕарт,  .  ≥з≥, ƒж. √еллер). ¬≥дтак в≥н опри¤влюЇтьс¤ в л≥тератур≥ Ћатинськоњ јмерики (’.  ортасар, ’.-Ћ. Ѕорхес), наприпочатку 1980-их поширюЇтьс¤ на «ах≥дну (ƒ. ‘аулз, ”. ≈ко), а дал≥ й на —х≥дну ™вропу (чех ћ.  ундера, пол¤к —. ћрожек, серб ћ. ѕавич) та јз≥ю (рос≥¤ни ƒ. ѕр≥іов, ¬. ™рофЇЇв, ¬. ѕЇлЇв≥н).

“акого поданн¤ поез≥њ публ≥ц≥ у нас доти не знали, Ц попри те, що сам≥ бубаб≥сти констатували своЇ творче продовженн¤ традиц≥й украњнськоњ см≥ховоњ культури, починаючи в≥д У≈нењдиФ ≤.  отл¤ревського (очевидно, насправд≥ витоки сл≥д шукати значно глибш≥, чи не з≥ см≥ховоњ культури низового бароко Ц творчост≥ мандр≥вних д¤к≥в-Упивор≥з≥вФ, вертепн≥й драм≥ тощо, Ц це тема окремоњ серйозноњ й уважноњ студ≥њ, над котрою попрацювати б уже вам, юн≥ читач≥ ц≥Їњ книжки). ѕрогл¤даЇ ≥ще й ширша культуролог≥чна традиц≥¤, котру констатував, анал≥зуючи творч≥сть ё. јндруховича, визначний мовознавець ≥ л≥тературознавець ёр≥й Ўерех-Ўевельов: УЅу-ба-бу сьогодн≥ вже не т≥льки дит¤ча гра, а певно, ≥ в≥д початку не зовс≥м булоЕ —ьогодн≥ старе кл¤сичне бу-ба-бу Ц плат≥вка-забавка, ¤ку весело накрутити. ќднак року Ѕожого перед-двотис¤чного це вже л≥тература, з≥ своЇю ф≥лософ≥Їю (так!), св≥тогл¤дом (так!), стил≥стикою (так!), посм≥хом (так!), перел¤ком (так!). ќкрема галузка л≥тератури ≥ л≥тературноњ традиц≥њ, ¤ку в старому, ще буб≥вському стил≥ назв≥м √о-√ай-√о Ц √офман, √айне, √огольФ (Ўерех ёр≥й. √о-√ай-√о // ѕоза книжками ≥ з книжок. Ц  .: „ас, 1998. Ц —. 134).

«агалом же художн≥й д≥апазон поез≥њ бубаб≥ст≥в бачитьс¤ довол≥ широким: в≥д захоплюючих ≥ виписаних ≥з тонким гумором ретро-балад ≥з м≥фолог≥зац≥Їю галицькоњ старовини й неповторним шармом м≥ськоњ культури Ћьвова час≥в јвстро-”горщини (ёр≥й јндрухович); через футуристичн≥ й подекуди нав≥ть натурал≥стичн≥ експерименти, позначен≥ екстраваіантним шармом сучасноњ м≥ськоњ культури (¬≥ктор Ќеборак); до в≥двертих, гострих, злободенних, нер≥дко нав≥ть справедливо злих парод≥й на рад¤нську й пострад¤нську д≥йсн≥сть (ќлександр ≤рванець).

—еред УнезгрупованихФ ≥рон≥ст≥в вид≥л¤Їтьс¤ постать ¬олодимира ÷ибулька Ц майстра жорсткого УстьобуФ з посутн≥ми елементами потоку св≥домост≥. јвтор це цураЇтьс¤ в≥двертих пол≥тичних рефлексувань, елемент≥в парод≥њ, самопарод≥њ, концепту, творенн¤ п≥сенних текст≥в дл¤ поп- ≥ рок-виконавц≥в.

¬ ≥рон≥чно-постмодерному ключ≥ (але без надм≥рноњ екзальтац≥њ, а радше з тонким присмаком екзистенц≥йного чутт¤) розвиваЇтьс¤ творч≥сть знаного в≥с≥мдес¤тника-метафориста, президента јсоц≥ац≥њ украњнських письменник≥в “араса ‘едюка. ≤рон≥¤ в нього Ц не самоц≥ль ≥ нав≥ть не ≥нструмент, а радше Усм≥х кр≥зь зубиФ, останн¤ в своњй сут≥ жорстка реакц≥¤ на неадекватн≥ подразники зовн≥шнього св≥ту, найперше сусп≥льн≥ (зб≥рка У“аЇмна ложаФ).

ƒуальн≥сть постмодерного й УкореневогоФ бачитьс¤ дом≥нантою творчост≥ одного з найц≥кав≥ших поет≥в-девТ¤тдес¤тник≥в “араса ƒевдюка. ¬≥н орган≥чно поЇднуЇ в своњх текстах глибинне метафоричне начало, Уд≥д≥вську гуцульську м≥стикуФ, спиранн¤ на фольклорн≥ традиц≥њ з елементами Уперелицьовуванн¤ цитатФ, потоку св≥домост≥, словесноњ та звуковоњ гри. ѕричому автор сам п≥дкреслюЇ цю дуальн≥сть, давши одн≥й з≥ своњх книжок Уподв≥йнуФ назву Ц У“и, три хвилини томуФ, ¤ка також в≥дчитуЇтьс¤ ¤к У“““Ф, й нав≥ть представл¤ючи своЇ ≥мТ¤ в двох р≥зних вар≥антах написанн¤: “арас ƒевдюк ≥ “ара© де ¬дюк.

¬ русл≥ метафоричноњ ≥рон≥њ сл≥д в≥дчитувати й творч≥сть јндр≥¤ Ѕондар¤, Ц вт≥м, вона в≥дтак еволюц≥онувала кр≥зь густу, ≥нтелектуал≥стичну метафорику до розм≥реного урбан≥стичного верл≥бра.

¬≥дтак уже в≥д початку девТ¤ностих спостер≥гаЇмо ц≥кавий ≥ дос≥ ще не досл≥джений процес: ¤к постмодерно-≥рон≥чна дом≥нанта, намагаючись Увтриматис¤Ф в пол≥ уваги читача, старанно УмандруЇФ видами й жанрами украњнськоњ л≥тератури. Ќайперше в≥дбулас¤ њњ своЇр≥дна Ум≥ірац≥¤Ф в прозу, опри¤влена в творчост≥ Ѕогдана ∆олдака, ќлександра ∆овни, ёрка •удз¤, але чи не найвиразн≥ше Ц все того ж ёр≥¤ јндруховича (романи У–екреац≥њФ, Ућосков≥адаФ, Уѕерверз≥¤Ф, котр≥ в наш≥й сер≥њ потребують, безперечно ж, окремого виданн¤).

«авд¤ки ™вгенов≥ ѕашковському (роман У¬овча зор¤Ф та ≥н.) в украњнськ≥й проз≥ приживаЇтьс¤ метод потоку св≥домост≥. ∆орстку прозу сусп≥льного дна Ц густу, характеристичну Ц пропонуЇ ќлесь ”ль¤ненко (роман У—тал≥нкаФ та ≥н.).

«агалом же, молод≥ прозањки п≥д цю пору активно культивують пошуки в царин≥ психопатолог≥њ, надриву, надламу, ущербност≥; студ≥юють житт¤ сусп≥льних низ≥в, марі≥нальн≥ ¤вища; попул¤рними стають теми суњциду, сексуальних розлад≥в, психолог≥чноњ невлаштованост≥; культивуЇтьс¤ проза без геро¤, ба нав≥ть Упроза без прозиФ (прикметною в цьому сенс≥ Ї чимало твор≥в антолог≥њ молодоњ прози У“екстиФ, 1996).

–озвиваютьс¤ межов≥ м≥ж прозою ≥ поез≥Їю жанри (≤ван ÷ипердюк, ¬асиль •абор), мала проза (™вген≥¤  ононенко, антолог≥њ ¬олодимира ƒаниленка У в≥ти в темн≥й к≥мнат≥Ф та ≥н., антолог≥њ ¬асил¤ •абора в часопис≥ У урТЇр  ривбасуФ, його ж таки антолог≥¤ Уѕриватна колекц≥¤Ф, 2002).

¬ершинною в царин≥ малоњ прози бачитьс¤ новел≥стика ¬асил¤ ѕорт¤ка Ц глибинна гуцульська м≥топоетика, крайност≥ межових ситуац≥й в пол¤ризац≥њ Удобро Ц злоФ, потужне витворенн¤ образ≥в-символ≥в (новела У≤сходФ), густ≥ експрес≥он≥стичн≥ мазки. јвтор у стефаник≥вськ≥й традиц≥њ розробл¤Ї вкрай непросту тему ќ”Ќ-”ѕј кр≥зь призму гуман≥стичного св≥тов≥дчутт¤; знаходить ориі≥нальне, вражаюче поЇднанн¤ зм≥сту ≥ форми (написана у форм≥ напис≥в на берегах календар¤ новела У√уцульський р≥кФ).

Ќаприк≥нц≥ 90-х ≥ в наш≥ дн≥ спостер≥гаЇтьс¤ актив≥зац≥¤ масових жанр≥в, обумовлена пожвав≥шанн¤м видавничоњ галуз≥ й книжкового ринку, зТ¤вою низки конкурс≥в. ” ц≥й сфер≥ активно працюють так≥ автори ¤к јндр≥й  окотюха (УЎлюбн≥ ≥грища жабФ), ¬асиль Ўкл¤р (У лючФ, У рило кажанаФ), ™вген≥¤  ононенко (У≤м≥тац≥¤Ф), Ћеон≥д  ононович та ≥н. «Т¤вл¤Їтьс¤ Уж≥ночаФ проза (У“аке житт¤Ф, У‘уршетФ ћар≥њ ћат≥ос), жанр Уальтернативноњ ≥стор≥њФ (Уƒеф≥л¤да в ћоскв≥Ф, У онотопФ ¬асил¤  ожел¤нка), ≥сторично-пригодницький та м≥стично-пригодницький роман (УЅасаврюкФ, У«аложна душаФ ƒмитра Ѕ≥лого), авантюрна постмодерна проза (У–≥вне/–овноФ, Уќчамимр¤Ф ќлександра ≤рванц¤), молод≥жний постмодерний роман (У«елена ћаргаритаФ —в≥тлани ѕиркало, У ультФ Ћюбка ƒереша) тощо.

√либоку системну кризу переживаЇ украњнська драматург≥¤. ÷≥кавими в цьому контекст≥ бачатьс¤ творч≥ пошуки Ќеди Ќежданоњ, ќлександра ≤рванц¤ та низки ≥нших автор≥в, Ц ут≥м, назагал же драматург≥њ посутньо бракуЇ нових ≥дей ≥, чи не найперше, нац≥онального художнього самоусв≥домленн¤. ” проз≥ ж тим часом бачимо ст≥йку тенденц≥ю т¤ж≥нн¤ до УповнотиФ, розмањтт¤ форм ≥ жанр≥в. Ќараз≥, щоправда, слабше розвиваютьс¤ так≥ важлив≥ њњ елементи ¤к соц≥альний, соц≥ально-психолог≥чний, б≥ограф≥чний роман та низка ≥нших, але сл≥д гадати, що й ц≥ н≥ш≥ незабаром будуть заповнюватис¤.

5.

У—еред найр≥зноман≥тн≥ших тип≥в поетичних натур, що њх ¤вл¤Ї нам ≥стор≥¤ св≥товоњ л≥тератури, можна вир≥знити два пол¤рн≥: той, що знаходить рад≥сть ≥ мудр≥сть у простих, вс≥м в≥д Ѕога даних ви¤вах житт¤, ≥ той, що за рутиною буденщини бачить траг≥чн≥ бездонн¤ незбагненного, дошукуЇтьс¤ неможливоњ в≥дпов≥д≥ на в≥чн≥ питанн¤ ≥ застрашений в≥дпочатковою абсурдн≥стю бутт¤ перед очима смертиФ, Ц констатував академ≥к ≤ван ƒзюба (ƒзюба ≤. —в≥ча у камТ¤н≥й п≥тьм≥: ѕередмова // —тус ¬. ѕал≥мпсест. Ц  .: ‘акт, 2003. Ц —. 8). “ак ≥сторично складалос¤, що означений Уполюс траг≥змуФ украњнськ≥й поез≥њ традиц≥йно завжди був ближчий, ан≥ж, умовно кажучи, Уполюс ком≥змуФ, опри¤вленн¤ пот¤гу до ¤кого ми поб≥жно огл¤нули в третьому розд≥л≥ ц≥Їњ передмови. ”крањнська поез≥¤ завжди була УсерйозноюФ Ц можливо, зачасто й надм≥ру, але саме таким нараз≥ бачитьс¤ обличч¤ нашоњ л≥тератури, тож не дивно, що розмањтт¤ стил≥в ≥ тенденц≥й в умовному т¤ж≥нн≥ до цього УполюсаФ й у поез≥њ к≥нц¤ минулого тис¤чол≥тт¤ посутньо ширше. як видаЇтьс¤, саме в традиц≥њ Уполюса траг≥чност≥Ф маЇмо й найвищ≥ здобутки сучасноњ украњнськоњ л≥тератури Ц найперше у творчост≥ ¬асил¤ √ерасимТюка та ≤гор¤ –имарука.

≤гор –имарук Ц поет раф≥нований. Ѕ≥льше того Ц естетський. ”крањн≥ завжди бракувало саме таких поет≥в. Ѕажан, —в≥дз≥нський, јнтонич, ѕлужник, ще два-три ≥мен≥ Ц та й усеЕ Ќаш≥ поети працювали, та й дос≥ працюють здеб≥льшого з наративним, житейським, УсиримФ матер≥алом, Ц –имарук натом≥сть один ≥ небагатьох, хто працюЇ з матер≥алом культури. ¬≥н майже н≥коли не опов≥даЇ, а спираЇтьс¤ на зовс≥м ≥нш≥ засоби дос¤гненн¤ текстом потр≥бного ефекту: ≥нтелектуально-образне осмисленн¤, м≥фопоетика, звертанн¤ до в≥чних у контекст≥ св≥товоњ та украњнськоњ культури образ≥в, до переосмисленого ≥ омодерненого, але в≥д того не менш маі≥чно-м≥стичного фолку. …ого поетична орган≥чн≥сть походить ≥з тонкого в≥дчуванн¤ нац≥ональноњ в≥ри (¤зичницька ƒ≥ва ќбида, переосмислена в Ѕогородицю) й св≥товоњ естетико-культуролог≥чноњ традиц≥њ, помножених на майже канон≥чну охайн≥сть форми:

≤гор –имарук значною м≥рою прислуживс¤ ≥нтелектуал≥зац≥њ украњнського поетичного дискурсу. “а й молодша іенерац≥¤ поет≥в, зор≥Їнтованих на осмисленн¤ ≥нтелектуально-психолог≥чних глибин (¬асиль ћахно, –остислав ћельник≥в, ёр≥й Ѕедрик, та й автор цих р¤дк≥в), уже самою своЇю по¤вою мусить значною м≥рою завд¤чувати саме йому.

“ексти –имарука надзвичайно етичн≥ й безмежно чуж≥ всьому УзлободенномуФ. ќднак, вони в≥д того не менше Усучасн≥Ф. Ќав≥ть те, що нин≥ сприймаЇтьс¤ аж надто гостро, насправд≥, опри¤влене в цих текстах, ви¤вл¤Їтьс¤ усього лишеЕ в≥чним. ÷е потужно ≥люструЇ такий пасаж ≥з в≥рша Уѕеред Ујвтопортретом з≥ св≥чкоюФ “араса ЎевченкаФ:

У‘еномен –имарука, Ц писала поетка ≥ критик ћар≥анна  ≥¤новська про його удостоЇну 2001 року Ўевченк≥вськоњ прем≥њ зб≥рку Уƒ≥ва ќбидаФ, Ц у тому ж, у чому й феномен (≥ загадка) найдавн≥шого украњнського мелосу, зокрема Ц кол¤док ≥ щедр≥вок: захован≥ у них слова Ц то насправд≥ слова посаджен≥ ≥ проросл≥, слова вкор≥нен≥, слова, що дають плодиФ.

”же в≥д ранн≥х своњх текст≥в поет, за словами ≤вана ƒзюби, Учинив власне першов≥дкритт¤  арпат ¤к св≥ту особливого сп≥вжитт¤ природи й людини. ≤нтим≥зац≥ю цього св≥туФ, де У√уцульщина поставала не етнограф≥Їю ≥ не екзотикою, не щемливою л≥рикою ≥ не грайливою бравадою, Ц а маі≥Їю. ћаі≥Їю позачасовости: в≥чн≥сть г≥р розр¤джаЇ людський св≥т у св≥тове безчасс¤, ≥ Ут≥нь незримуФ неназваноњ мит≥ щаст¤ Устол≥тт¤ми лататиме павукФ. ћаі≥Їю надпросторовости: стиснутий горами, покра¤ний ущелинами й провалл¤ми, вперезаний потоками, поточений печерами, притлумлений л≥сами прост≥р вириваЇтьс¤ з самого себе догори Ц ≥ вже згори падаЇ Уна гори, на смереки, на потоки, на царинкиФ, щоб Умерехт≥нн¤м косм≥чного танцю л¤гти в св≥тославн≥ килими гуцульськоњ чаклунки ѕараски “анас≥йчук. —тих≥њ й вим≥рювальн≥ сили цього простору Ц пов≥тр¤, в≥три, води-потоки. —пос≥б бути в ньому Ц перет≥канн¤, переливанн¤, колиханн¤, л≥танн¤Ф (ƒзюба ≤. Е≤ Ї такий поет: ѕередмова // √ерасимТюк ¬. Ѕула така земл¤. Ц  .: ‘акт, 2003. Ц —. 9).

¬ершинною в украњнськ≥й поез≥њ 1990-х рок≥в бачитьс¤ зб≥рка ¬асил¤ √ерасимТюка Уƒ≥ти трепетиФ (метафора, вочевидь, в≥дчитуЇтьс¤ в контекст≥ апокриф≥чноњ леіенди про Удерево, на ¤кому пов≥сивс¤ ёдаФ).  лючовою в н≥й звучить тема родовоњ памТ¤т≥, осмисленн¤ глибинних траг≥чних зрух≥в епох кр≥зь самоусв≥домленн¤ особистоњ причетност≥, особистоњ в≥дпов≥дальност≥ поета:

ѕрикметно, що тема ”крањнськоњ ѕовстанськоњ јрм≥њ, так широко й гостро представлена в √ерасимТюка, абсолютно позбавлена й нат¤ку на ¤кусь дешеву УбарабаннуФ патетику, ¤к це знаходимо в переважноњ б≥льшост≥ сучасних автор≥в, котр≥ берутьс¤ њњ експлуатувати на догоду конТюнктур≥ (вин¤тком ≥з того потоку в проз≥ бачатьс¤, ¤к ми вже завважували, новели ¬асил¤ ѕорт¤ка, а також окрем≥ опов≥данн¤ ћар≥њ ћат≥ос). “ак, означений наприпочатку в≥рша У осаФ дидактичний первень озиваЇтьс¤ наприк≥нц≥ дещо ≥ншими нотами:

ј в≥дтак звести нарешт≥ порахунок ≥ з самою поез≥Їю:

6.

¬игранюЇ св≥й ун≥кальний художн≥й св≥т закарпатський Усам≥тникФ ѕетро ћ≥д¤нка, ¤кого читаЇш так, н≥би

” цього поета, одного з найц≥кав≥ших у нашому письменств≥ останн≥х дес¤тил≥ть, важливе не так значенн¤ слова, ¤к його евфон≥¤ Ц по н≥й нюанси настроњв читаютьс¤ краще, н≥ж Упо нотахФ. …ого семантика м≥нлива й примхлива,

ћ≥д¤нка найперше приваблюЇ надзвичайною орган≥чною ц≥л≥сн≥стю свого поетичного св≥ту. ‘актично, це самов≥ддане й карколомне творенн¤ багатор≥вневоњ самодостатньоњ паралельноњ реальност≥, ¤ка лиш ≥нод≥, н≥би завиграшки, перетинаЇтьс¤ з реальн≥стю довколишньою, п≥дкреслюючи цим х≥ба контекстуальну Усумн≥вн≥стьФ останньоњ.

√анс •еорі •адамер у культовому дл¤ к≥лькох уже покол≥нь митц≥в есе У‘≥лософ≥¤ ≥ поез≥¤Ф писав про те, що Угерметичний характерЕ л≥рики у в≥к засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ стаЇ очевидною необх≥дн≥стю. яким ≥ншим способом можна вив≥льнити слово з поток≥в ≥нформац≥њ? як ≥ще воно може сконцентруватись на соб≥, ¤кщо не шл¤хом в≥дчуженн¤ в≥д надм≥ру звичних мовленнЇвих законом≥рностей?Ф (√адамер √ Ц •. √ерменевтика ≥ поетика. Ц  .: ён≥верс, 2001. Ц —. 123). ѕосутньо опри¤влена вже у творчост≥ ключових в≥с≥мдес¤тник≥в, герметичн≥сть в≥дтак постаЇ ключовою ознакою поез≥њ девТ¤тдес¤тник≥в.

ќс≥бним у контекст≥ л≥тугруповань 90-х бачитьс¤ й гурт У„ервона ф≥раФ, що постав своЇр≥дним Удуховним нащадкомФ харк≥вських аваніардних традиц≥й украњнського л≥тературного в≥дродженн¤ 1920-х рок≥в. ѕом≥ж тим, поети, що поЇдналис¤ в ньому Ц —ерг≥й ∆адан ≥ –остислав ћельник≥в, Ц бачатьс¤ напрочуд р≥знор≥дними творчими особистост¤ми. ∆адан справедливо вважаЇтьс¤ одним ≥з л≥дер≥в ≥рон≥чно-постмодерноњ школи сучасноњ украњнськоњ поез≥њ (на цьому ми докладн≥ше зупин¤лис¤ в третьому розд≥л≥ ц≥Їњ передмови), тод≥ ¤к ћельник≥в Ц одним ≥з ч≥льних поет≥в-герметик≥в.

ќтож, юн≥ друз≥, читайте, вч≥тьс¤ ≥ Ц зроб≥ть краще.

Ќещодавно ф≥лологи Ќац≥онального ун≥верситету У иЇво-ћогил¤нська академ≥¤Ф провели ц≥кавий експеримент. «адавшись ц≥ллю зТ¤сувати, ¤к≥ саме письменники минулого й сучасност≥ асоц≥юютьс¤ у молодих украњнц≥в ≥з пон¤тт¤м Усв≥това л≥тератураФ, вони опитали студент≥в вищих навчальних заклад≥в  иЇва. ” результат≥ сформувавс¤ довол≥ вагомий список ≥з майже сотн≥ ≥мен, зо два дес¤тки ¤ких називалис¤ найчаст≥ше. јле було т≥льки одне ≥мТ¤, вказане у вс≥х без вин¤тку анкетах Ц ¬≥ль¤м Ўексп≥р.

“ак, великий англ≥йський поет ≥ драматург доби ¬≥дродженн¤ ви¤вл¤Їтьс¤ напрочуд сучасним автором Ц його пТЇси не сход¤ть з≥ сцен ¤к академ≥чних, так ≥ аматорських театр≥в у всьому св≥т≥, й кожне нове покол≥нн¤ знаходить у них щось своЇ, прочитуЇ њх по-новому. ≤ цей ≥нтерес не лише не згасаЇ Ц в≥н, здаЇтьс¤, й не затухав н≥коли, а лише розгор¤вс¤. ” нас в ”крањн≥, прим≥ром, лише прот¤гом к≥лькох останн≥х рок≥в зТ¤вилос¤ к≥лька видань шексп≥р≥вських сонет≥в, у т≥м числ≥ й у добротному переклад≥ ƒмитра ѕавличка; по-новому, з використанн¤м сучасного молод≥жного сленіу, переклав У√амлетаФ л≥дер украњнського л≥тературного постмодерн≥зму ёр≥й јндрухович, а поставив пТЇсу в цьому переклад≥  ињвський ћолодий театр; власну ≥нтерпретац≥ю все того ж У√амлетаФ на сцен≥ ’арк≥вського драматичного театру ≥м. “. Ўевченка запропонував л≥дер украњнського театрального постмодерн≥зму, режисер јндр≥й ∆олдак; а пров≥дн≥ актори головного театру крањни Ц столичного ≥м. ≤. ‘ранка Ц јнатол≥й ’ост≥коЇв ≥ Ѕогдан Ѕенюк своњм бенеф≥сним спектаклем обрали шексп≥р≥вського УќтеллоФЕ

¬очевидь, таЇмниц¤ такоњ безпрецедентноњ попул¤рност≥ Ўексп≥ра пол¤гаЇ не лише в тому, що в≥н роз≥грував у своњх творах в≥чн≥ сюжети, а чи не перш за все в глибинн≥й люд¤ност≥ обстоюваних ним ≥деал≥в, гуман≥стичному св≥тогл¤дов≥ його творчост≥. ” цьому Ўексп≥р направду великий син своЇњ великоњ епохи, ≥менованоњ ¬≥дродженн¤м.

≈поха Ўексп≥ра Ц руб≥ж XVI ≥ XVII стол≥ть Ц значима ≥ ¤скрава глава ≥стор≥њ. –озум≥нн¤ њњ особливостей дозвол¤Ї краще збагнути особливост≥ творчост≥ великого поета й драматурга. ÷е була Уепоха великих перем≥нФ, коли захиталис¤, здавалос¤ б, непорушн≥ устоњ старого феодального св≥ту й починали зароджуватис¤ нов≥, кап≥тал≥стичн≥ стосунки.

Ќад старим св≥том з його ч≥ткою феодальною ≥Їрарх≥Їю, ремесл¤ними і≥льд≥¤ми, тихими патр≥архальними м≥стами ≥ схожими на монастир≥ ун≥верситетами, Ц над цим закостен≥лим св≥том з обмеженими горизонтами пов≥¤в в≥тер перем≥н. «а словами найб≥льшого Ўексп≥рового попередника, англ≥йського драматурга  р≥стофера ћарло, це був Утой в≥тер, що рушив увесь св≥т Ц жадоба золотаФ. Ќа сцен≥ ≥стор≥њ зТ¤вл¤Їтьс¤ нова пол≥тична сила Ц буржуаз≥¤, а також нове двор¤нство, перейн¤те накопиченн¤м багатств. ≤ нав≥ть питомо англ≥йське слово УджентльменФ, ¤ке спочатку достосовувалос¤ лише до двор¤н, плавно поширюЇтьс¤ уже й на п≥дприЇмливих вих≥дц≥в ≥з сусп≥льних низ≥в, що зум≥ли розбагат≥ти, займаючись торг≥влею чи в≥дправл¤ючись за море, за Ув≥тром, що розсипаЇ молодих людей по св≥ту шукати щаст¤ в чужих кра¤хФ, ¤к каже ѕетруччо в комед≥њ Ўексп≥ра Уѕриборканн¤ норовливоњФ.

як ≥ географ≥чн≥, розширюютьс¤ горизонти мисленнЇв≥. ÷е була епоха, за ¤коњ, ¤к констатував досл≥дник ћ≥хањл ћорозов, св≥т одразу зробивс¤ майже в дес¤ть раз≥в б≥льшим; зам≥сть четвертини п≥вкул≥ тепер ус¤ земна кул¤ була в≥дкрита зах≥дноЇвропейц¤м, ≥ вони квапилис¤ заволод≥ти нею. –азом з≥ старовинними т≥сними кордонами рухнули також ≥ тис¤чол≥тн≥ рамки середньов≥чного мисленн¤, зовн≥шньому ≥ внутр≥шньому зору людини в≥дкривалис¤ безконечно широк≥ овиди. —учасник Ўексп≥ра ‘ренс≥с Ѕекон, про ¤кого ще п≥де мова в ц≥й передмов≥, проголосив початок новоњ науки, базованоњ на вивченн≥ речей, живоњ природи, на реальному досл≥д≥; науки, ¤ка вщент руйнувала Ув≥чн≥ ≥стиниФ середньов≥чних схоласт≥в. Ѕекон вважав, що глибину й ц≥нн≥сть ф≥лософ≥њ визначаЇ знанн¤, базоване на експеримент≥, а не на схоластичному умовивод≥. ѕро його ген≥альн≥ можливост≥ передбаченн¤ св≥дчить бодай опис майбутнього в роман≥ УЌова јтлантидаФ: вчен≥ ц≥Їњ фантастичноњ крањни створюють п≥дводн≥ човни й л≥таки, в≥дкривають таЇмниц≥ штучного перетворенн¤ елемент≥вЕ

Ќов≥ гуман≥стичн≥ й реал≥стичн≥ тенденц≥њ зароджувалис¤ й у мистецтв≥. ÷ей процес розпочавс¤ в ≤тал≥њ, де у творчост≥ таких ген≥альних художник≥в ¤к Ћеонардо да ¬≥нч≥, –афаель, ћ≥келанджело найб≥льшого розвитку набув живопис. ¬ јнгл≥њ процес оновленн¤ мистецтва найглибше про¤вивс¤ в драматург≥њ к≥нц¤ XVI ≥ початку XVII стол≥тт¤, в≥нцем ¤коњ була творч≥сть Ўексп≥ра.

„имало творц≥в цього нового, реал≥стичного мистецтва шукали соб≥ вчител≥в у минулому. ѕроте теоцентричне (в центр≥ ¤кого Ц Ѕог) мистецтво —ередньов≥чч¤ до цього надавалос¤ ¤кнайменше, ≥ вони звернулис¤ до гомоцентричного (де в центр≥ творчих пошук≥в Ц людина) мистецтва —тародавньоњ √рец≥њ та —тародавнього –иму. ¬они сам≥ назвали св≥й час (й ≥стор≥¤ зберегла за ними цю назву) –енесансом Ц в≥дродженн¤м античноњ древност≥.

«рештою, мистецтво –енесансу розвивалос¤ в р≥зних руслах. ƒо нього належали й вишукан≥ твори художник≥в ≥ поет≥в придворно-аристократичного кола. Ўексп≥р був знайомий з цим мистецтвом. јле творч≥сть його в основному була повТ¤зана ≥з УзагальнодоступнимиФ театрами. ¬еликий народний письменник, в≥н створював своњ твори не дл¤ витончених естет≥в, а дл¤ звичайного, Ур¤довогоФ гл¤дача. У¬≥н звертавс¤ до народуФ, ¤к охарактеризував його творч≥сть один ≥з перших њњ коментатор≥в, англ≥йський поет XVIII стол≥тт¤ јлександер ѕоп.

ѕро житт¤ ¬≥ль¤ма Ўексп≥ра в≥домо дуже небагато. ∆одного рукопису його твор≥в, ба нав≥ть жодного листа письменника не збереглос¤. ” розпор¤дженн≥ б≥ограф≥в Ї лише дещиц¤ документ≥в та нечисленн≥ й суперечлив≥ спогади сучасник≥в.

ƒоступний нам образ Ўексп≥ра-людини з самого початку на добру половину складавс¤ з переказ≥в, леіенд, м≥ф≥в. ѕрот¤гом стол≥ть учен≥ прос≥вали цю УрудуФ. як насл≥док, на долон≥ шексп≥рознавства залишилась пригорща незаперечних факт≥в. ѕроте вони розр≥знен≥, часом суперечлив≥. ≤ б≥ограф≥чн≥ прогалини мимовол≥ заповнюють припущенн¤ми, г≥потезами. ¬ особист≥й дол≥ творц¤ У√амлетаФ, УЋ≥раФ, УћакбетаФ, ¤к констатуЇ один ≥з найавторитетн≥ших украњнський шексп≥рознавц≥в академ≥к ƒмитро «атонський, ≥ дос≥ багато темного, непо¤сненного.

¬≥н народивс¤ у —третфорд≥-на-≈йвон≥ Ц невеликому англ≥йському м≥стечку, що нал≥чувало п≥д ту пору близько двох тис¤ч мешканц≥в Ц 1564 року. …мов≥рною датою народженн¤ поета досл≥дники вважають 23 кв≥тн¤. ѕринаймн≥ охрещено його, ¤к св≥дчить запис у церковн≥й книз≥, 26 кв≥тн¤. “од≥, ¤к в≥домо, дати народженн¤ не ф≥ксувалис¤ Ц лише дати хрещенн¤, котре, ¤к правило, в≥дбувалос¤ на трет≥й день житт¤ дитини.

¬≥дшукано ще низку документ≥в: записи про шлюб, народженн¤ д≥тей, смерть, купч≥ та закладн≥, ≥нвентарн≥ описи, судов≥ позови, запов≥т. —л≥д, залишений на земл≥ приватною особою Ўексп≥ром, ¤к бачимо, досить прозањчний. ¬≥н, мабуть, ≥ не м≥г бути ≥ншим, оск≥льки йдетьс¤ про XVI стол≥тт¤ ≥ про п≥дданого британськоњ корони, ¤кий пос≥дав довол≥ скромне сусп≥льне становище.

ћати ¬≥ль¤ма Ўексп≥ра ћер≥ јрден походила з≥ зб≥дн≥лого двор¤нського роду, що волод≥в невеликим земельний над≥лом ≥ займавс¤ с≥льським господарством. Ѕатько майбутнього поета ƒжон Ўексп≥р ≥ взагал≥ народивс¤ в прост≥й сел¤нськ≥й родин≥. ѕереселившись наприпочатку 50-х рок≥в у —третфорд, в≥н розживс¤ на чинбарств≥ й торг≥вл≥ вовною, став олдерменом (досл≥вно Ц Устарший чолов≥кФ; так називали м≥ських радник≥в чи, ¤к сказали б нин≥, м≥сцевих депутат≥в), скарбником, а ¤кийсь час нав≥ть м≥ським головою. јле наприк≥нц≥ 80-х ≥з нев≥домих причин в≥н розоривс¤, за нев≥дв≥дуванн¤ зас≥дань м≥ськоњ ради його було нав≥ть позбавлено чину олдермена. ѕроте, ¤к св≥дчать перекази, неприЇмност≥ не зламали ƒжона Ўексп≥ра, ≥ в≥н до к≥нц¤ житт¤ залишавс¤ веселою ≥ прив≥тною людиною.

…ого с≥мТ¤ була довол≥ великою Ц четверо дочок (дв≥ з ¤ких померли молодими) ≥ четверо чин≥в.

ѕро те, ¤ку осв≥ту здобув його старший син ¬≥ль¤м, жодних достов≥рних в≥домостей не збереглос¤. Ѕ≥ографи припускають, що майбутн≥й письменник навчавс¤ у так зван≥й Уграматичн≥й школ≥Ф в —третфорд≥. “ак викладали англ≥йську, латинську ≥ грецьку мови, знайомили з Ѕ≥бл≥Їю, творами ¬ері≥л≥¤, ÷≥церона, ÷езар¤, ѕлавта, “еренц≥¤, —енеки. ѕрипускають, що довго вчитись йому не довелос¤: коли ф≥нансов≥ справи батька занепали, необх≥дно було брати участь в утриманн≥ багатод≥тноњ с≥мТњ. ўо в≥н робив у ц≥ роки, достеменно нев≥домо Ц чи то був учнем чинбар¤ (може, нав≥ть у власного батька) або р≥зника, чи то служив молодшим учителем. ¬≥домий американський б≥ограф письменника —. Ўенбаум вважаЇ, що Ўексп≥р був учнем у батькового друга, майстра з виготовленн¤ рукавиць. «рештою, все це Ц не б≥льше н≥ж здогадки.

јле достеменно в≥домо, що 1582 року в≥с≥мнадц¤тир≥чний ¬≥ль¤м Ўексп≥р одруживс¤ з дочкою заможного сел¤нина јнною √етевей, старшою в≥д нього на в≥с≥м рок≥в, а через ш≥сть м≥с¤ц≥в у них народилас¤ дочка —ьюзен, ще через два роки Ц близн¤та ƒжуд≥т ≥ √амнет (√амлет).

ќднак юний батько ≥ чолов≥к недовго пробув б≥л¤ родинного вогнища: близько 1586 року в≥н подавс¤ до столиц≥ Ц Ћондона. ѕоголос твердив, що то була втеча. «а одн≥Їю верс≥Їю, Ўексп≥р браконьЇрствував на земл¤х всесильного в окруз≥ пом≥щика сера “омаса Ћьюс≥ й був змушений р¤туватис¤ в≥д його помсти. «г≥дно з де¤кими верс≥¤ми, найдошкульн≥шим випадом ¬≥ль¤ма проти цього пом≥щика було нав≥ть не саме браконьЇрство, а надзвичайно гостра сатирична поема, сл≥д≥в ¤коњ, зв≥сно ж, не знайшли. ¬исловлювалис¤ й ≥нш≥ припущенн¤ Ц в≥н посваривс¤ (коли не побивс¤) з хаз¤њном, у ¤кого служив, тощо.

«рештою, вс≥ ц≥ Уавантюрн≥Ф верс≥њ нин≥ вважаютьс¤ малоймов≥рними. ѕроте разом з ними в≥дпадаЇ ≥ хоч ¤кась задов≥льна в≥дпов≥дь на питанн¤, чому ж усе-таки Ўексп≥р покинув с≥мТю ≥ переселивс¤ до Ћондона. ѕрипускають, що р≥дн≥ земл≥ в≥н покинув разом ≥з мандр≥вним театром, захопившись бажанн¤м творчост≥, але наск≥льки привабливою в наших очах не вигл¤дала б ц¤ верс≥¤, але й вона не знайшла жодного п≥дтвердженн¤. ƒостеменно в≥домо лише те, що р≥вно половину житт¤ (≥ до того ж незм≥рно кращу половину) Ўексп≥р пров≥в поза дом≥вкою, поза с≥мТЇю, але по-своЇму турбуючись про дом≥вку, по крихтах знову збираючи розгублен≥ достатки.

ўо в≥н робив у столиц≥ спочатку, теж нев≥домо. «а одн≥Їю леіендою, стер≥г перед театром коней вельможних пан≥в, що в≥дв≥дували вистави. ÷е так само можливо, ¤к ≥ сумн≥вно. ¬≥домо лише те, що незабаром в≥н був уже всередин≥ одного з лондонських театр≥в, здаЇтьс¤, ¤к суфлер чи служитель, ¤кий в≥дпов≥дав за шумов≥ ефекти.

јкторськоњ карТЇри в≥н так ≥ не зробив: до нащадк≥в д≥йшли в≥домост≥ лише про дв≥ з≥гран≥ ним рол≥, до того ж другор¤дн≥, Ц це рол≥ т≥н≥ батька √амлета ≥ слуги јдама з комед≥њ Уяк вам це сподобаЇтьс¤Ф. «ате Ўексп≥р досить швидко дос¤г усп≥х≥в на ≥нш≥й нив≥. ѕриблизно з 1590 року в≥н уз¤вс¤ за перо. « 1593 чи 1594 року входив до трупи ƒжеймса Ѕербеджа, ¤ка давала вистави в будинку, йменованому У“еатромФ, ≥ належав до Услуг лорда-камеріераФ. ј 1599 року, коли сини Ѕербеджа побудували театр У√лобусФ, Ўексп≥р став одним ≥з сп≥ввласник≥в цього прибуткового закладу.

ѕрот¤гом усього свого лондонського житт¤ в≥н купував нерухоме майно ≥ землю, отож, коли близько 1612 року п≥шов на спочинок ≥ повернувс¤ в р≥дн≥ м≥сц¤, майбутнЇ близьких ≥ власна його стар≥сть були забезпечен≥. “≥льки в≥н не дожив до старост≥. 23 кв≥тн¤ 1616 року його не стало.

” ретельно складеному запов≥т≥ (в≥н датований ≥ще 25 березн¤) не об≥йдено, сл≥д гадати, жодноњ майновоњ проблеми, визначена дол¤ нав≥ть Устарого л≥жкаФ; але там не зроблено н≥¤ких розпор¤джень щодо творчоњ спадщини, н≥ словом не згадано рукопис≥в пТЇс, в≥рш≥в. ¬ажко позбутис¤ враженн¤, н≥би останню волю висловлював власник, неіоц≥ант, а не великий поет.

” 1857 роц≥ опубл≥кована прац¤, котру дос≥ вважають найірунтовн≥шим обірунтуванн¤ Уантишексп≥р≥вськоњ теор≥њФ Ц У–озв≥нчуванн¤ ф≥лософ≥њ пТЇс Ўексп≥раФ американськоњ досл≥дниц≥ ƒел≥њ Ѕекон. ¬она доводила, що справжн≥м автором сонет≥в ≥ пТЇс був потаЇмний гурток в≥льнодумц≥в, очолюваний згадуваним уже ‘ренс≥сом Ѕеконом (1561 Ц 1626) Ц великим ученим-гуман≥стом, фактично батьком нин≥шнього розум≥нн¤ науки, редактором англ≥йського перекладу Ѕ≥бл≥њ, патроном сучасноњ демократ≥њ й одним ≥з основоположник≥в масонства.

ѕрипущень, м≥ркувань, а то й непр¤мих доказ≥в у прихильник≥в Уантишексп≥р≥вськоњ теор≥њФ поназбирувалос¤ чимало. ѕрактично вс≥ вони наведен≥ у доступн≥й читачам т. зв. Упострад¤нського просторуФ статт≥ американського досл≥дника ћенл≥ ѕалмера ’олла УЅекон, Ўексп≥р ≥ –озенкрейцериФ. ÷е ≥ в≥дсутн≥сть у Ўексп≥ра належноњ осв≥ти (¤ку в≥н аж н≥¤к не м≥г отримати у пров≥нц≥йному м≥стечку —третфорд≥), б≥бл≥отеки (у запов≥т≥ про жодн≥ книжки не йдетьс¤), а тому не¤сно, зв≥дки в≥н почерпнув таку блискучу ерудиц≥ю, ¤ку демонструють ц≥ твори. Ѕа, нав≥ть дочка Ўексп≥ра, ¤к зТ¤сувалос¤, була неграмотною. ¬≥дтак, не збереглос¤ жодного автографа цих твор≥в, Ц досл≥дники ви¤вили лише к≥лька далеких в≥д мистецтва документ≥в ≥ запов≥т, писан≥ рукою Ўексп≥ра, причому довол≥ неоковирним почерком. У¬ зен≥т≥ своЇњ л≥тературноњ слави в≥н найб≥льше переймавс¤ скупкою солоду дл¤ пивовар≥нн¤, Ц пише ћ. ѕ. ’олл. Ц та й образ безсмертного Ўексп≥ра ¤к займодавц¤, Ц ≥ це автор У¬енец≥анського купц¤Ф! ≤ все-таки з-пом≥ж тих, кого в≥н пересл≥дував за борг, був його земл¤к, у ¤кого в≥н через суд витребував заборгован≥ два шил≥ніиФ.

“им не менше, вс≥ ц≥ та ≥нш≥ закиди на адресу Ўексп≥ра так само усп≥шно спростовуютьс¤ його прихильниками. Ѕодай тому, що:

а) драматург≥¤, на в≥дм≥ну в≥д поез≥њ, в т≥ часи не вважалас¤ серйозним мистецтвом;

б) рукописи пТЇс ≥з точки зору тогочасного англ≥йц¤, не мали жодноњ ц≥нност≥ й не збер≥галис¤ (≥ далеко не лише шексп≥р≥вських, Ц узагал≥ збереглос¤ лише к≥лька рукопис≥в тогочасних драматург≥в, та й то випадково);

в) тод≥шн≥ вельмож≥ чимало часу проводили в театрах ≥ часто запрошували до себе актор≥в, а тому Ўексп≥р мав можлив≥сть нав≥ч спостер≥гати житт¤ аристократ≥в, а з графом ≈дмундом —пенсером, а можливо й ≥ншими вельможами його взагал≥ поЇднували довол≥ дружн≥ стосунки;

г) добру половину житт¤ Ўексп≥р пров≥в поза домом ≥ мав небагато можливостей дл¤ навчанн¤ ≥ вихованн¤ д≥тей;

д) нам, врешт≥-решт, узагал≥ дуже небагато в≥домо про Ўексп≥ра.

¬ласне те, що ми маЇмо надзвичайно мало ≥нформац≥њ про цю неперес≥чну особист≥сть, породжуЇ ≥ породжуватиме надал≥ чимало питань. ќкр≥м ‘ренс≥са Ѕекона, УавторамиФ Ўексп≥рових пТЇс р≥зн≥ досл≥дники вважали також графа –етледа, графа ƒерб≥, графа ќксфорда та ≥нших неперес≥чних людей епохи ¬≥дродженн¤. ѕроте достеменно довести що-небудь н≥хто так ≥ не зм≥г ≥ навр¤д чи зможе.

ѕовне з≥бранн¤ твор≥в ¬≥ль¤ма Ўексп≥ра включаЇ дв≥ поеми Ц У¬енера й јдон≥сФ та УЋукрец≥¤Ф, цикл сонет≥в ≥ тридц¤ть с≥м драматичних текст≥в (досл≥дники вважають кожну частину великих ≥сторичних хрон≥к У√енр≥х IVФ ≥ У√енр≥х VIФ самост≥йними пТЇсами). ќднак не вс≥ ц≥ твори Ї, вочевидь, повн≥стю Ўексп≥ровими. …детьс¤ насамперед про все т≥ ж ≥сторичн≥ хрон≥ки та де¤к≥ ≥нш≥ ранн≥ пТЇси (У“≥т јндрон≥кФ, УѕериклФ), ¤к≥, за сучасними у¤вленн¤ шексп≥рознавц≥в, написан≥ у сп≥вавторств≥. ƒосл≥дники вважають, що Ўексп≥р починав свою л≥тературну працю ≥з опрацюванн¤ чужих пТЇс перед њх постановкою на сцен≥.

“ворчий шл¤х Ўексп≥ра ¤к драматурга, починаючи в≥д 1590 року й завершуючи роком 1612, коли була написана останн¤ пТЇса УЅур¤Ф, прийн¤то розд≥л¤ти на три великих пер≥оди. ≤ хоч такий под≥л умовний ≥ довол≥ приблизний, в≥н усе ж виправданий внутр≥шньою динам≥кою розвитку Ўексп≥ровоњ творчост≥.

…ого творчий шл¤х розпочинавс¤ п≥д ¤скравим сонцем –енесансу. ¬ перший пер≥од (1590 Ц 1601) в≥н, кр≥м ≥сторичних хрон≥к, написав своњ життЇрад≥сн≥ весел≥ комед≥њ У омед≥¤ помилокФ (1592), Уѕриборканн¤ норовливоњФ (1593), Уƒва веронц≥Ф (1594), Ућарн≥ зусилл¤ коханн¤Ф (1594), У—он л≥тньоњ ноч≥Ф (1595), У¬≥ндзорськ≥ жарт≥вниц≥Ф (1597), УЅагато галасу даремноФ (1598), Уяк вам це сподобаЇтьс¤Ф (1599), Уƒванадц¤та н≥чФ (1600). “ут переважають сон¤чн≥ барви. Ќав≥ть ≥сторичн≥ хрон≥ки мають оптим≥стичний ф≥нал. “а й У–омео ≥ ƒжульЇттаФ (1597) Ц хоч ≥ трагед≥¤, але довол≥ специф≥чна. ” ц≥й пТЇс≥ чимало весн¤ноњ, молодечоњ, життЇрад≥сноњ атмосфери, типовоњ дл¤ першого пер≥оду творчост≥ Ўексп≥ра, ¤кий прийн¤то називати оптим≥стичним.

“раг≥чним в≥дчутт¤м скорботи через недосконал≥сть св≥ту перейн¤т≥ найб≥льш значим≥ твори другого пер≥оду (1601 Ц 1608). ” цей час Ўексп≥р пише своњ велик≥ трагед≥њ У√амлетФ (1601), УќтеллоФ (1604), У ороль Ћ≥рФ (1605), УћакбетФ (1605). ѕередчуваючи шл¤хи подальшого розвитку цив≥л≥зац≥њ, у 1608 роц≥ Ўексп≥р пише трагед≥ю У“имон јф≥нськийФ, в ¤к≥й гн≥вно обрушуЇтьс¤ на розтл≥нну владу золота над людьми. ƒругий пер≥од називають траг≥чним.

¬ останньому, третьому пер≥од≥ своЇњ творчост≥ (1608 Ц 1612) Ўексп≥р знаходить вих≥д ≥з траг≥чних суперечностей. ÷им виходом стала дл¤ нього романтична, казкова мр≥¤. ¬≥н пише У÷имбел≥наФ (1609), У«имову казкуФ (1610) ≥, нарешт≥, УЅурюФ (1612), ¤ку вважають своЇр≥дною шексп≥р≥вською утоп≥Їю, Ц цей тв≥р сповнений в≥ри в майбутнЇ людства. “рет≥й пер≥од називають романтичним.

ќсобливе м≥сце у творчост≥ Ўексп≥ра пос≥даЇ трагед≥¤ У–омео ≥ ƒжульЇттаФ. ѓњ, ¤к вважають шексп≥рознавц≥, написано 1595 року.

ѕТЇса була написана в так званий оптим≥стичний пер≥од творчост≥ драматурга. —ама сутн≥сть траг≥чного в н≥й маЇ зовс≥м ≥нший характер, пор≥вн¤но з п≥зн≥шими його трагед≥йними творами. Ћ≥тературознавець ќлена јлексЇЇнко констатуЇ, що в У–омео ≥ ƒжульЇтт≥Ф сход¤тьс¤ мотиви ≥ комед≥й, ≥ ранн≥х хрон≥к. “раг≥чне нев≥дд≥льне тут в≥д л≥ричного ≥ нав≥ть фарсового. ’арактерною рисою пТЇси Ї ≥ в≥дсутн≥сть у н≥й по-справжньому трагед≥йних персонаж≥в. У–омео ≥ ƒжульЇттаФ Ц трагед≥¤ коханн¤, але коханн¤ щасливого. √ероњ позбавлен≥ почутт¤ траг≥чноњ провини, њх загибель Ц це не очищенн¤ стражданн¤м, ¤к у класичн≥й трагед≥њ.

ѕристрасних у в≥дчањ й радост≥, опалених жарким сонцем п≥вдн¤ юних коханц≥в ≥з ¬ерони, що в≥ддаютьс¤ пориву вс≥м своњм Їством, повн≥стю поглинаЇ њх почутт¤. ¬они переконан≥, що, не опираючись коханню, лише п≥дкор¤ютьс¤ закону природи. ѕитанн¤ про правом≥рн≥сть почутт¤ дл¤ них не ≥снуЇ. √ероњ живуть пристрасно й нетерпл¤че. ƒ≥¤ трагед≥њ охоплюЇ лише пТ¤ть дн≥в. ƒл¤ Ўексп≥рових героњв розлука страшн≥ша в≥д смерт≥.

ќ. јлексЇЇнко звертаЇ увагу на те, що прагненн¤ використати кожну мить, жад≥бний пот¤г до всього земного притаманн≥ не лише пров≥дним геро¤м трагед≥њ. ≤мпульсивний ≥ темпераментний св≥т, що оточуЇ –омео ≥ ƒжульЇтту, ≥снуЇ за тими ж законами. Ћегко й невимушено переходить в≥д веселого жарту до запеклоњ суперечки ћеркуц≥о. Ќе може дочекатис¤ вес≥лл¤ дочки старий  апулетт≥, й переносить ≥з четверга на середу ним же визначений день шлюбу. “а й сам –омео, ¤кий щойно прагнув примирити супротивник≥в, не т¤мл¤чи себе, вбиваЇ “≥бальта. ¬≥д спалаху ненавист≥ до ц≥лковитого виправданн¤ коханого умить переходить ƒжульЇтта, коли мамка розпов≥даЇ њй про загибель брата.

¬орожнеча родин ћонтекк≥ й  апулетт≥ загалом не створюЇ т≥Їњ безпосередньоњ сюжетноњ сили, ¤ка призводить до загибел≥ закоханих. « нею найчаст≥ше повТ¤заний фарсовий елемент д≥њ у твор≥. “ак, фарсова за своЇю сцен≥чною функц≥Їю сутичка слуг на початку пТЇси. ЌабуваЇ комед≥йност≥ й постать старого  апулетт≥, ¤кий марно намагаЇтьс¤ схопити старовинний довгий меч. Ѕ≥льш≥сть персонаж≥в трагед≥њ загалом сприймаЇ ворожнечу ¤к щось позбавлене сенсу.

√ероњ не повинн≥ загинути, але вони гинуть. ” м≥ру того, ¤к наближаЇтьс¤ ф≥нал, до д≥њ втручаЇтьс¤ прикра випадков≥сть. –омео не отримуЇ листа брата Ћоренцо, слуга геро¤ завчасно пов≥домл¤Ї про смерть ƒжульЇтти, брат Ћоренцо не зТ¤вл¤Їтьс¤ б≥л¤ склепу ран≥ше тощо. ѕередчутт¤ неминучост≥ загибел≥ героњв, неминуче в≥д усв≥домленн¤ њњ несправедливост≥, стаЇ пров≥дним траг≥чним нервом пТЇси.

ќбраз √амлета Ц один ≥з найулюблен≥ших образ≥в св≥товоњ л≥тератури Ц зазнав чималоњ к≥лькост≥ культуролог≥чних, л≥тературознавчих ≥ сцен≥чних трактувань. У“ут дуб посаджений в коштовну посудину, ¤к≥й годитьс¤ прийн¤ти в своЇ лоно лише н≥жн≥ кв≥ти; кор≥нн¤ дуба розпираЇ посудину, ≥ вона гинеФ, Ц таким бачив данського принца великий н≥мецький письменник ≥ мислитель …оганн ¬ольфганг •ете. ƒумка, що √амлет Ц характер слабкий, досить поширена. “а розум≥ли його й визначний драматург ≈рнест “еодор јмадей √офман, ≥ знаменитий ф≥лософ √егель (¤кий додавав, правда, що √амлет УвагаЇтьс¤, бо не в≥рить сл≥по привидуФ). ј в очах письменника ≤вана “уріЇнЇва в≥н до того ще й характер неприЇмний: Ув≥н весь живе дл¤ самого себе, в≥н еіоњстЕФ. “уріЇнЇв в≥ддавав перевагу над √амлетом Уентуз≥астов≥Ф ƒон  ≥хоту.

јле не завжди трактуванн¤ образу √амлета було таким однозначним. —учасний англ≥йський шексп≥рознавець, професор ј.  еттл вважаЇ, що √амлета не можна характеризувати ¤к людину нер≥шучу, правильн≥ше було б сказати, що в≥н потрапл¤Ї в ситуац≥ю, ¤ку майже неможливо усп≥шно розвТ¤зати в д≥њ.

«давалос¤, так само дивитьс¤ на цю особист≥сть ≥ л≥тературознавець Ћ. ѕ≥нський: √амлет дл¤ нього Ц Утип ц≥л≥сноњ героњчноњ св≥домост≥Ф. јле обірунтовуЇтьс¤ ц¤ Уц≥л≥сн≥стьФ за допомогою неспод≥ваного повороту думки, ¤кий переор≥ЇнтовуЇ всю драму на зовс≥м ≥ншу концепц≥ю: УЕƒ≥¤ в ц≥й трагед≥њ будуЇтьс¤ не на кол≥з≥њ Упомщатись чи не помщатисьФ, а на Убути чи не бутиФЕФ

Ќе менш парадоксальне й трактуванн¤ гамлет≥вського конфл≥кту, що вийшло з-п≥д пера н≥мецького есењста ј. ћюллера, автора книги УЎексп≥р без секрет≥вФ (1980). ¬≥н вважаЇ, що вбитий  лавд≥Їм  ороль-батько був анахрон≥чним феодальним сеньйором. ј сам  лавд≥й Ц пров≥дник новоњ державноњ пол≥тики, ¤ка так чи ≥накше узгоджуЇтьс¤ ≥з спод≥ванн¤ми ренесансного гуман≥зму. ўо √амлетов≥ огидне у в≥тчимов≥, ¤кий узурпував трон, так це методи, а мету сьогодн≥шнього корол¤ в≥н Ц сам людина ренесансноњ культури Ц у принцип≥ схвалюЇ. «в≥дси невимовно бол≥сн≥ хитанн¤. јдже Увбити  лавд≥¤ Ц означаЇ вбити ≥ власн≥ ≥деалиФ. ≤ коли √амлет обираЇ шл¤х помсти, в≥н ламаЇтьс¤, стаЇ ренегатомЕ У“епер в≥н ладен усе пот¤гнути у вир власноњ варварськоњ загибел≥Ф. ¬≥с≥м труп≥в не йдуть н≥чому ≥ н≥кому на користь, а ƒан≥¤ п≥дпадаЇ п≥д владу чужинц¤ ‘орт≥нбрасаЕ

«рештою, був ≥ще б≥льш неспод≥ваний погл¤д на образ √амлета. јнгл≥йський критик ¬≥льсон Ќайт вважав, що св≥т, ¤кий оточуЇ √амлета Ц здоровий, а хворий лише в≥н сам. “акий п≥дх≥д базувавс¤ на попул¤рн≥й наприпочатку минулого стол≥тт¤ теор≥њ, зг≥дно з ¤кою художн≥й тв≥р Ї УавтономнимФ, себто н≥ в чому не сп≥вв≥дноситьс¤ з д≥йсн≥стю.

÷е лише к≥лька в≥домих трактувань образу принца данського, у св≥товому л≥тературознавств≥ насправд≥ њх безл≥ч. “им не менше, украњнський шексп≥рознавець, академ≥к ƒмитро «атонський переконаний, що жодне з тлумачень У√амлетаФ (принаймн≥, наведених тут), за вин¤тком Ќайтового, не можна в≥дкидати ц≥лком. ѕричому незважаючи на те, що декотр≥ з них мало не д≥аметрально протилежн≥ одне одному. јдже ареною дл¤ змагань ≥нтерпретатор≥в зробили цей образ не ¤к≥сь очевидн≥ текстуальн≥ алог≥зми, а незбагненна складн≥сть ≥ глибина концепц≥њ.

так каже √амлет. ≤ ще каже в≥н –озенкранцу, ¤кий не згоджуЇтьс¤ з тим, що ƒан≥¤ Ц тюрма: УЌу, то вам вона не тюрма. Ѕо н≥чого н≥ доброго, н≥ злого нема, а наше мисленн¤ утворюЇ те чи те. ћен≥ вона тюрмаФ.

ќбидв≥ ц≥ сентенц≥њ ƒ. «атонський вважаЇ ключовими. ≤ не т≥льки дл¤ ц≥Їњ Ўексп≥ровоњ драми, але ≥ дл¤ Ўексп≥ра-мислител¤, Ўексп≥ра-драматурга в ц≥лому. Ќедарма цю драму багато хто вважаЇ найб≥льш Уавтоб≥ограф≥чноюФ (до реч≥, ≤ван ‘ранко назвав √амлета найб≥льш субТЇктивною ф≥гурою з-пом≥ж ус≥х, ¤к≥ створив Ўексп≥р). Ујвтоб≥ограф≥чн≥стьФ тут розум≥Їтьс¤ не в наведенн≥ життЇвих, емп≥ричних факт≥в, але в тому, що автор, н≥би яіо перед –одр≥іо, п≥дн¤в на мить маску ≥ висловивс¤ в≥д самого себе.

–азом ≥з своњм принципом в≥н знаЇ: у бутт¤ ст≥льки стор≥н, що вс≥х њх ц≥лком не ос¤гнеш, ≥ людина неминуче судить про них по-своЇму, з≥ своЇњ позиц≥њ, лише наближаючись до безпомилковост≥, але н≥коли њњ не дос¤гаючи. —амого такого знанн¤ (нав≥ть незалежно в≥д ставленн¤ до отруЇного корол¤,  лавд≥¤, матер≥, ќфел≥њ, Ћаерта, ‘орт≥нбраса) √амлетов≥ достатньо, щоб не стати скорим на руку, не п≥дган¤ти под≥њ, тобто, щоб вагатись, Ц вважаЇ ƒ. «атонський.

√амлет Ц один ≥з небагатьох героњв Ўексп≥ра, ¤ким той подарував ум≥нн¤ гл¤нути збоку на самих себе. —трашною ц≥ною набув це ум≥нн¤ Ћ≥р (трагед≥¤ У ороль Ћ≥рФ), ним волод≥в Ѕрут в Уёл≥њ ÷езар≥Ф, ѕросперо в УЅур≥Ф, можливо ще ”л≥сс у У“роњл≥ ≥  ресс≥д≥Ф.

ѕроте ≥ серед вибраних √амлет Ц найвибран≥ший. ≤нш≥ згадан≥ Ўексп≥ров≥ героњ п≥дхоплен≥ виром под≥й, спонукан≥ своњми сл≥пими пристраст¤ми; у цьому вони Упосл≥довн≥ш≥Ф, принаймн≥ драматург≥чно. ј в≥н Ц взагал≥ Унепосл≥довнийФ Ц драматург≥чно, лог≥чно, психолог≥чно. ” вс¤кому раз≥, в традиц≥йному розум≥нн≥, бо надто багато чого змушений одночасно брати до уваги.

„ерез це така не¤сна, така загадкова атмосфера драми, в ¤к≥й в≥н д≥Ї, в ¤к≥й живе. ѕроте й така приваблива Ц дл¤ читач≥в, дл¤ ≥нтерпретатор≥в, дл¤ постановник≥в. ”с≥ њњ кол≥з≥њ, вс≥ ситуац≥њ, вс≥ характери Ц в≥дкрит≥. ≤ немовби чекають наповненн¤, конкретного розвТ¤занн¤, в≥дпов≥дного до м≥сц¤, часу, св≥тов≥дчутт¤ ≥нтерпретатора.

“ими антагон≥стами, ¤к≥ репрезентують ≥ розкривають нице придворне середовище, виступають у трагед≥њ ѕолон≥й ≥ –озенкранц ≥з √≥льденстерном. ѕро останн≥х •ете влучно сказав: њх двоЇ, ≥ вони абсолютно схож≥, отже, њх багато, У¬они Ц сусп≥льствоФ.

ќсобливо виразно й по-своЇму багатогранно змальований образ ѕолон≥¤. ÷е зразковий придворний ≥ разом з тим людина суто практичного розуму, ¤кий про¤вл¤Їтьс¤ в≥дпов≥дно о характеру й вимог середовища. —пециф≥чний практицизм ѕолон≥¤ розкриваЇтьс¤ ≥ в тому, що за своњм сином, ¤кий њде й ‘ранц≥ю, в≥н улаштовуЇ вз≥рцевий пол≥цейський нагл¤д, допомагаЇ королю влаштувати такий же нагл¤д за √амлетом. ѕозбавлений моральних принцип≥в, ѕолон≥й запопадливо служить королю  лавд≥ю, розраховуючи, звичайно, на щедру винагороду. …ого послужлив≥сть заходить так далеко, що в≥н готовий поставити на карту й честь своЇњ дочки ќфел≥њ, використати њњ ¤к УприманкуФ дл¤ √амлета, зробити з нењ ≥нформатора.

«найомство з Ўексп≥ром в ”крањн≥ починаЇтьс¤ з першого дес¤тил≥тт¤ XIX в≥ку. “о була ера романтизму, що по-своЇму в≥дкривала Ўексп≥ра по вс≥й ™вроп≥ й у своњх пошуках на нього спиралас¤.

Ќайб≥льший поет ”крањни “арас Ўевченко захоплювавс¤ найб≥льшим англ≥йським ген≥Їм, всюди возив ≥з собою його твори. „итанн¤ Убожественного Ўексп≥раФ полегшувало поетов≥ т¤жк≥ дн≥ засланн¤. ¬≥домо, що величезне враженн¤ на Ўевченка справили вистави УќтеллоФ й У орол¤ Ћ≥раФ за участю славнозв≥сного американського актора-негра јйри ќлдр≥джа.

ѕершу спробу перекладу Ўексп≥ра украњнською зробив на початку 60-х рок≥в XIX стол≥тт¤ ѕ. —венц≥цький. « к≥нц¤ 60-х рок≥в ним захопивс¤ ѕантелеймон  ул≥ш, ¤кий переклав тринадц¤ть пТЇс. ¬≥н нав≥ть з≥ своњми знаменитими надзвичайно болючими р¤дками Ународе без путт¤, без чести, без повагиФ звернувс¤ Удо р≥дного народу, подаючи йому украњнський переклад Ўексп≥рових твор≥вФ.

«годом ≥де¤ перекладати Ўексп≥ра виникла й у ћ. —тарицького. ѕроте зд≥йснив в≥н т≥льки переклад У√амлетаФ. ћ.  ропивницький переклав УќтеллоФ ≥ працював над У¬енец≥анським купцемФ. ¬≥дтак ѕанас ћирний переклав У орол¤ Ћ≥раФ.

ќсоблива стор≥нка украњнськоњ Ўексп≥р≥ани повТ¤зана з ≤ваном ‘ранком. ѕереклав в≥н небагато Ц У¬енец≥анського купц¤Ф ≥ низку сонет≥в, Ц але саме в≥н заклав основи украњнського шексп≥рознавства. ≤. ‘ранко написав одинадц¤ть праць про Ўексп≥ра, де показав поета гуман≥стом ≥ реал≥стом, що з надзвичайною силою в≥дтворив св≥й в≥к ≥ бор≥нн¤ цього в≥ку. „имало зробив ‘ранко ≥ в справ≥ виданн¤ Ўексп≥рових пТЇс.

≤ звичайно ж, ¤к ≥ у всьому св≥т≥, до Ўексп≥рових тем, мотив≥в, образ≥в звертались ≥ звертаютьс¤ украњнськ≥ л≥рики Ц ћ. –ильський, ћ. Ѕажан, Ћ. ѕервомайський, ƒ. ѕавличко, ≤. ƒрач, ≤. –имарук, ё. јндрухович,  . ћоскалець, ё. Ѕедрик, ћ.  ≥¤новськаЕ

* * *

Ќе проминаЇ зац≥кавленн¤ Ўексп≥ром ≥ наприпочатку третього тис¤чол≥тт¤. …ого твори м≥ст¤ть не лише чимало таЇмниць, вони спричин¤ють не лише безл≥ч запитань, ≥з часом усе актуальн≥ших ≥ важлив≥ших, Ц там знаходимо й усе б≥льше в≥дпов≥дей. Уя зобразив його достеменноФ, Ц сказав поет ≥ драматург про цей св≥т вустами одного з≥ своњх персонаж≥в, а мав повне право сказати власними вустами. ¬очевидь, кожне покол≥нн¤ мусить ос¤гати Ўексп≥ров≥ одкровенн¤ по-своЇму, але навр¤д чи колись бодай одне ≥з них ви¤витьс¤ при цьому розчарованим.

ƒонин≥ багатьох хвилюЇ питанн¤: був чи не був Ўексп≥р автором славетних пТЇс ≥ сонет≥в? ¬≥дпов≥дь на нього очевидна: Ўексп≥ра, ¤к ≥ √омера, ¬≥тмена, ≈л≥ота, –ембо, Ўевченка,  амм≥ніса, ÷ел¤на чи √ерасимТюка, не могло не бути, ≥накше цей св≥т, при вс≥х його в≥домих ≥ нев≥домих вадах, був би посутньо ≥ншим. ѕринаймн≥ житт¤ в ньому навр¤д чи видавалос¤ б таким неймов≥рно хвилюючим ≥ таким запахуще пристрасним. Ќезважаючи н≥ на щоЕ