—оловТЇва поез≥¤ незвичного читача з першого разу здатна добр¤че заскочити Ц своЇю, на перий погл¤д, нарочитою формальною н≥бито Уневправн≥стюФ ≥ так само нарочитою сюжетною н≥бито Увипадков≥стюФ образ≥в та кол≥з≥й. ј ще Ц густою концентрац≥Їю марі≥нального, нер≥дко нав≥ть потворного, п≥дкреслено неестетичного, ¤ке незм≥нно УмирноФ (себто, насправд≥, аж надто УвойовничеФ) сус≥дствуЇ з ц≥лковито естетськими пасажами, посиланн¤ми на класик≥в, алюз≥¤ми до культурних ц≥нностей, ≥нтелектуальними рефлекс≥¤ми:

ј вчитаЇшс¤ Ц ≥ вже не можеш в≥д≥рватис¤ в≥д цього щемкого суму, глибкого надриву чи, власне, в≥дриву житт¤ Уурбан≥стичногоФ в≥д житт¤ ≥стинного. «даЇтьс¤, ключова тема поез≥њ ќлега —оловТ¤ Ц незатишн≥сть. Ќестерпна роздвоЇн≥сть житт¤ на Увсередин≥ себеФ, де глиби найнеймов≥рн≥ших почутт≥в ≥ найтонших вражень, ≥ Увсередин≥ св≥туФ, де Удешева водкаФ, сусп≥льн≥ низи, з кола ¤ких Унайкаща фам сама просилась на м≥ньЇтФ, Устарий з очима ћен¤ старцюЇ безпритульнийФ ≥ т. д., ≥ т. пЕ

ќдначе ќлег —оловей недарма називаЇ свою зб≥рку Укнигою ≥нтимноњ л≥рикиФ. ѕопри подекуди певне перенагромадженн¤ низького, Ујль  атикФ справл¤Ї враженн¤ справж≥ глибоко ≥нтимноњ, максимально дов≥рливоњ розмови про сучасну людину меіапол≥су, њњ мр≥њ й прагненн¤, стражданн¤ й спокуси, нерви й надриви, надлами й бол≥, н≥жн≥сть ≥ слаб≥сть, в≥двагу й силуЕ ѕ≥сл¤ нењ можете спок≥йн≥с≥нько кинути каменем у кожного, хто стверджуватиме, що в нас немаЇ урбан≥стичноњ поез≥њ.

ўе одна надзвичайно ц≥кава новинка в сер≥њ У«она ќв≥д≥¤Ф Ц У„етвертий ≥з “риптихаФ ¬олодимира «атулив≥тра. Ќа жаль, уже посмертна книжка одного з найпотужн≥ших в≥с≥мдес¤тник≥в-метафорист≥в. Ѕ≥ль ≥ набутки трагед≥йноњ ≥стор≥њ народу, ф≥лософська заглиблен≥сть у самобутню сутн≥сть особистост≥, Утруди ≥ дн≥Ф людськоњ душ≥ на крутозламах часу Ц так означено в анотац≥њ пров≥дн≥ мотиви зб≥рки.

ѕоез≥¤ ¬олодимира «атулив≥тра напрочуд енергетично насичена.  ожен в≥рш Ц це буквально згусток енерг≥њ, найчаст≥ше надзвичайно болючоњ:

Ќайперше хочетьс¤ звернути увагу читача на колективний зб≥рник Уѕробудженн¤Ф, до ¤кого ув≥йшли твори переможц≥в л≥тературного конкурсу УЋюб≥ть ”крањнуФ, ¤кий проводив блок ¬≥ктора ёщенка УЌаша ”крањнаФ сп≥льно з Ќац≥ональною сп≥лкою письменник≥в ”крањни.  нижка побачила св≥т у видавництв≥ У”крањнський письменникФ. “вори к≥лькох дес¤тк≥в автор≥в наймолодшого покол≥нн¤, звичайно, дуже р≥зн≥ Ц тим паче, що упор¤дники справедливо вир≥шили подати хоч по дещиц≥ текст≥в, але ¤комога б≥льшоњ к≥лькост≥ конкурсант≥в, аби п≥дтримати творч≥ прагненн¤ юнак≥в ≥ юнок. ќдначе тексти переможц≥в Ц студентки ’мельницькоњ ф≥л≥њ ¬≥дкритого м≥жнародного ун≥верситету розвитку людини ќльги “кач ≥ студентки Ќ≥жинського державного педун≥верситету јнни ћал≥гон Ц справд≥ варт≥ уваги. «рештою, ¤к ≥ тексти низки ≥нших лавреат≥в ≥ учасник≥в Ц јнастас≥њ Ѕайдаченко, ярослава √адз≥нського, “ет¤ни ƒерюги, ярослави ≤вченко та ≥н. “а й саму зТ¤ву нового Ул≥тзмаганн¤Ф можна лише в≥тати, ≥ спод≥ватис¤, що конкурс триватиме й надал≥.

ќдначе роботу видавництва У”крањнський письменникФ у цьому випадку в≥тати аж н≥¤к не можна. «розум≥ло, в≥д помилок н≥хто не застрахований, але њх тут аж надто багато. “а й ¤кщо допускати помилки в пр≥звищах автор≥в (—оф≥¤  итичок зам≥сть  иричок, √анна ћалигон зам≥сть јнна ћал≥гон тощо), перекручувати назви навчальних заклад≥в ≥ т. п. Ц це вже, погодьтес¤, занадто.

ј ще можна було ц≥лком об≥йтис¤ без УпТ¤ти коп≥йокФ сп≥лчанських Урел≥кт≥вФ, Ц маю на уваз≥ п≥сл¤мову ¬. Ѕазилевського, ¤кий Ун≥чтоже сумн¤шес¤Ф розм≥рковуЇ в контекст≥ молодоњ л≥тератури проЕ Унашест¤ л≥тературноњ сараниФ. «наюч≥ люди цих, даруйте, Ум≥ркуваньФ читати, зв≥сно, просто не будуть, Ц але ж далеко не вс≥ люди Узнаюч≥Ф, особливо серед конкурсант≥в, ¤ких под≥бна УувагаФ Ѕазилевського Усо товар≥щ≥Ф лише псуЇ. Ќе думаю, що на це розраховували орган≥затори конкурсу.

¬т≥м, де¤к≥ конкурсанти вже мають ≥ власн≥ книжки. ѕрим≥ром, згадана вже јнна ћал≥гон, чи¤ дебютна зб≥рочка Уƒзв≥нок у двер≥Ф побачила св≥т у нев≥домому нараз≥ кињвському видавництв≥ У√опакФ у рамц¤х сп≥лчанського ж таки конкурсу У√ранословФ. ѓњ поез≥¤ формально традиц≥йна, але маЇ в соб≥ ледь чутний присмак архетипноњ глибини, Ц ¤к≥й, ут≥м, доводитьс¤ важко продиратис¤ кр≥зь цив≥л≥зац≥йн≥ й побутов≥ нашаруванн¤.

ўе одна переможниц¤ УнашоукрањнськогоФ конкурсу УЋюб≥ть ”крањнуФ ки¤нка јнастас≥¤ Ѕайдаченко Ї водночас ≥ лавреаткою видавництва У—молоскипФ, де й побачила св≥т њњ дебютна (лишень у¤в≥ть соб≥!) ≥сторична пов≥сть Уƒень перед в≥чн≥стюФ, присв¤чена битв≥ п≥д  рутами. “екст витримано в пригодницьк≥й стил≥стиц≥, хоч ≥ дещо нањвн≥й, але орган≥чно. ѕринаймн≥ книжка засв≥дчуЇ, що юна авторка, активно працюючи на цьому поприщ≥, з часом ≥ досв≥дом може дос¤гти чимало.

ј найц≥кав≥ший з≥ Усмолоскип≥вськихФ дебютант≥в, ¤к на мене, Ц сумчанин ќлег –оманенко з≥ зб≥ркою в≥рш≥в Ујбстиненц≥¤Ф:

≈ксперимент тут доречно поЇднаний ≥з традиц≥Їю, ≥рон≥¤ Ц з меланхол≥ю, але дом≥нуЇ все-таки л≥рика. ќт лише ц≥каво, що свою зб≥рку ќлег видавЕ дв≥ч≥ Ц ¤к переможець конкурс≥в У—молоскипаФ ≥ льв≥вського поетичного конкурсу Уѕрив≥танн¤ житт¤Ф ≥мен≥ Ѕогдана-≤гор¤ јнтонича.

≤з дебютант≥в УнеконкурснихФ привертаЇ увагу зб≥рочка в≥рш≥в “ет¤ни ¬инник ≥з Ќ≥жина У«олотоношаФ, ¤ка побачила св≥т у кињвському видавництв≥ У«адругаФ. —тил≥стика, знову ж таки, традиц≥йна, тексти дещо багатосл≥вн≥, але Ї нев≥дворотне бажанн¤ авторки сказати щось таке, що в≥доме лише њй одн≥й Ц це обнад≥юЇ.

ј ще Ц Уѕустельне пантруванн¤Ф молодого донеччанина —тан≥слава ‘едорчука. “ут знаходимо ц≥каве поЇднанн¤ тексту поетичного й прозового, про ¤ке в≥домий поет —ерг≥й ѕантюк так написав у передмов≥: У∆ива, розмовна, трохи нав≥ть УпосленіованаФ, вона (книжка Ц ≤. ј.) породжуЇ ц≥лий спектр емоц≥й: в≥д обуренн¤ (спочатку) ≥ до захопленн¤, коли минув останню крапку. Ѕо результат под≥бних зб≥рок Ц не анал≥з дещо кострубатих лексичних конструкц≥й, а сп≥в≥снуванн¤ у св≥т≥ неординарноњ особистост≥, сп≥вв≥дчутт¤ нюанс≥в цього св≥туФ.  нижка побачила св≥т у донецьк≥й видавнич≥й груп≥ з дивною назвою У—тилусФ.

ј харк≥вський УћайданФ видав нову зб≥рку поез≥й ≥ переклад≥в авторитетного професора-мовознавц¤, поета ¬олодимира  алашника УЅентежне надвеч≥рТ¤Ф. У¬иважене, зм≥стовне слово хвилюЇ л≥ричним настроЇм. ј л≥рика ж Ц ¤к мелод≥¤ скрипки в наш в≥к тектон≥чних струс≥в ≥ стрес≥в, ¤к≥й не загубитис¤ в наш в≥к тектон≥чних струс≥в ≥ стрес≥вФ, Ц так в≥дгукнувс¤ про цю книжку знаний поет ¬асиль Ѕоровий.

«нову вт≥шило й кињвське видавництво Уƒух ≥ л≥тераФ, запропонувавши сол≥дний том У“вор≥вФ великого англ≥йського романтика ƒжорджа √ордона Ѕайрона, причому низка його текст≥в тут украњнською взагал≥ представлена вперше. ™ й УЎ≥льонський вТ¤зеньФ, ≥ УћазепаФ, й У ањнФ, ≥ повний текст Уѕаломництва „айлд •арольдаФ. ”крањнський переклад ¬алер≥њ Ѕогуславськоњ. Ћюбител¤м поез≥њ рекомендую з≥ставити цей новий переклад з дос≥ в≥домими Ц ≥нод≥ в сенс≥ поетики це буде на його користь, част≥ше н≥ (хоча не кричуще), але безперечно ц≥каво. ќт лише Їдине, чого категорично не можна робити видавництву, Ц це дов≥р¤ти автору (в нашому випадку автору перекладу, зв≥сно) редагуванн¤ ≥ коректу. “аким чином багатьох др≥бних Убл≥хФ можна було уникнути.

ѕро ≥нш≥ виданн¤, насамперед ориі≥нальну й перекладну (¤коњ останн≥м часом, що не може не вт≥шати, назбиралос¤ чимало) прозу, поговоримо наступного разу.