÷≥ хрестомат≥йн≥ слова √ал≥лео √ал≥ле¤ ¤кнайкраще пасують до украњнськоњ книжки Ц ск≥льки њњ не душили й не душать усеможлив≥ азарови, а вона все ще УрухаЇтьс¤Ф. «даЇтьс¤, видавництва помалу в≥дход¤ть в≥д Ушоку першого с≥чн¤Ф й звикають до роботи в нових-старих умовах тиску й гон≥нь, не дочекавшись в≥д владц≥в розум≥нн¤ найелементарн≥ших основ функц≥онуванн¤ нац≥ональноњ економ≥ки, не кажучи вже про нац≥ональну культуру.

≤з-пом≥ж новинок штибу художньо-л≥тературного, котр≥ справд≥ здатн≥ вразити, найперше хочу виокремити нову книжку јнатол≥¤ ƒн≥стрового Уѕокинут≥ м≥стаФ. ÷е, ¤к на мене, найкраща нараз≥ його поетична книжка (а може, й узагал≥ поки що найкраща в нього Ц але про ≥постась ƒн≥стрового-прозањка окрема мова), Ц ≥ цього дос¤гаЇтьс¤ завд¤ки верл≥бру. –ецензуючи одну з попередн≥х јнатол≥Ївих зб≥рок, ¤ вже завважував, що дл¤ його поетичноњ техн≥ки верл≥бр природн≥ший, орган≥чн≥ший Ц адже структурно текст поета зазвичай вибудовуЇтьс¤ з лог≥чно виформулюваних ритм≥чних Ублок≥вФ, ≥ силабо-тон≥ка нер≥дко мусить розламувати ц≥ блоки по-живому, на догоду лише канонов≥. Ќатом≥сть у верл≥брах Ц а Уѕокинут≥ м≥стаФ складаютьс¤ виключно з них Ц ц≥ УблокиФ не камен≥ють, не в≥дкладаютьс¤ в мертву структуру, а навпаки Ц оживають, в≥брують, накочуютьс¤, ¤к хвил≥, один за одним, подекуди й перекриваючи один одного. —аме так дос¤гаЇтьс¤ ефект розм≥реного Ц на подих Ц ≥нтелектуального потоку, що присмачений холодною, подекуди нав≥ть безжал≥сною ≥нтонац≥Їю ф≥лософа, а водночас оживлений глибоко УспресованимФ усередин≥ лог≥ки надсадним переживанн¤м, без котрого був би текст, але не було би власне поез≥њ. ¬≥дтак читати Уѕокинут≥ м≥стаФ Ц це н≥би намотувати жив≥ нерви на холодний стержень живоњ лог≥ки.

ƒруга симптоматична в контекст≥ ц≥Їњ книжки р≥ч Ц аріументована спроба Уреан≥мац≥њФ жанру поеми, довол≥ таки УнепритомногоФ в сучасн≥й поез≥њ. ¬ласне кажучи, на р≥вн≥ м≥топоетичному потужну спробу такоњ Уреан≥мац≥њФ вже зробив ¬асиль √ерасимТюк своЇю У™завеллюФ. —аме поеми складають основу книжки јнатол≥¤ ƒн≥стрового Уѕокинут≥ м≥стаФ Ц в≥н розпрацьовуЇ цей жанр уже на р≥вн≥ соц≥опоетичному. ¬ цьому контекст≥ сл≥д завважити, що окремоњ студ≥њ заслуговуЇ потужний соц≥альний струм≥нь зб≥рки. “акож пильноњ уваги заслуговуЇ старанно виведений автором образ м≥ста (чи, радше, м≥стечка), дос≥ в украњнськ≥й поез≥њ розроблюваний лише УштрихпунктирноФ. ќдним словом, УпоживиФ дл¤ досл≥дника тут чимало, Ц приЇмно, що бодай ≥нод≥ у нас зТ¤вл¤ютьс¤ книжки, ц≥кав≥ читачев≥ гостротою й новизною проблематики, ¤к≥ водночас вимагають в≥д досл≥дника певного Ур≥вн¤ адекватност≥Ф.

Ќарешт≥, не можу не в≥дзначити, що Уѕокинут≥ м≥стаФ побачили св≥т в ауп≥вськ≥й сер≥њ У«она ќв≥д≥¤Ф, але не в кињвському У‘акт≥Ф, ¤кий традиц≥йно УведеФ цю сер≥ю, а у У¬идавництв≥ —ерг≥¤ ѕантюкаФ Ц новому й, вочевидь, багатооб≥ц¤ючому Угравцев≥Ф на Упол≥Ф виданн¤ сучасноњ украњнськоњ л≥тератури.

”т≥м, це можна трактувати ≥ ¤к своЇр≥дний п≥ар, адже книжка навр¤д чи здатна привернути увагу читача чим-небудь ≥ншим, кр≥м перекрученого ≥мен≥. —уд≥ть сам≥:

≤ взагал≥ Ц клоп≥т ≥з тими ж≥нками! “аке ≥нколи видадуть, що хоч ст≥й, а хоч падай. ќт, прим≥ром, кандидат педагог≥чних наук, доцент кафедри педагог≥ки ≤вано-‘ранк≥вського обласного ≥нституту п≥сл¤дипломноњ педагог≥чноњ осв≥ти ќксана ћариновська видала книжку п≥д назвою Уƒецентрац≥¤ владиФ. ¬оно було б, зв≥сно, н≥чого дивного, ¤кби це була пол≥толог≥чна студ≥¤ чи нав≥ть педагог≥чн≥ рефлекс≥њ Ц в ц≥й галуз≥ ще й не так≥ дивацтва трапл¤ютьс¤. ќт т≥льки проблема в тому, що йдетьс¤ про зб≥рку текст≥в н≥битоЕ поетичних. ј ще кажуть, що пол≥треформа провалилась ≥ жодних насл≥дк≥в по соб≥ не залишилаЕ

ј от пол≥граф≥чно книжка видана, мТ¤ко кажучи, дуже симпатично. “ак би поет≥в видавати.

”т≥м, поет≥в теж видають ≥нод≥ досить пристойно. ќт хоча б нову зб≥рку ћихайла Ўевченка У¬се в≥дходить назавждиФ в Уѕросв≥т≥Ф. јвтор в≥домий, письмо вправне ≥ чисте, мова добротна, структура продумана, фото≥люстративний р¤д вражаючийЕ ј от тексти, ¤к на мене, зар≥дк≥. “ак можна було писати в с≥мдес¤т≥, а зараз це вже сприймаЇтьс¤ радше ¤к щось вишукано приватне, н≥ж власне художньо-л≥тературне. «рештою, це стосуЇтьс¤ далеко не лише нашого шановного автора Ц тексти багатьох попул¤рних, нав≥ть модних свого часу поет≥в нин≥ вигл¤дають ¤к Уз ≥ншого св≥туФ Ц н≥бито все в них правильне, все вишл≥фоване, в≥дточене нав≥ть, а разом ≥з тим видаЇтьс¤, що не вистачаЇ чогось дуже суттЇвого. ќчевидно, насиченост≥, ≥нтенсивност≥, нерву. ѕросто диву даЇшс¤, ¤к далеко УстрибнулаФ наша поез≥¤ за ¤кихось два дес¤тки рок≥в! —уть не в т≥м, вище стрибнула чи вб≥к, Ц це ¤ намагаюс¤ уникнути закид≥в з боку звиклих до традиц≥йного дискурсу читач≥в, ¤ких чимало, а може нав≥ть б≥льш≥сть, Ц суть у т≥м, що украњнська поез≥¤ сьогодн≥ вже принципово ≥нша, кардинально ≥нша, радикально ≥нша.

яка саме? ” чомусь, мабуть, така, ¤к у Ќаталки “ерлецькоњ, друга зб≥рка ¤коњ Уѕришест¤ в“≈ч≥Ф побачила св≥т у У¬идавництв≥ ƒмитра ЅураіоФ. ¬она значно розхристан≥ша, подекуди нав≥ть хаотична, густо скроплена њдким гумором, а м≥сц¤ми й в≥двертим знущанн¤м. Ќав≥ть поез≥ю авторка називаЇ не ≥накше ¤к Усурогатом н≥рваниФ й (що вже банально) Усплавом ≥з в≥чност≥ й самотиФ. ¬≥дчуваЇтьс¤ нестримне прагненн¤ охопити текстом одразу дуже багато, можливо нав≥ть УусеФ. “ак неважко й загубитис¤, тож ≥нод≥ нав≥ть дивуЇшс¤: чому вона, врешт≥-решт, не Угубитьс¤Ф? ћоже, тому, що сама проголосила: Уо св≥те / ≥нод≥ / мен≥ подобаЇтьс¤ / тв≥й зашморгФ. “акий п≥дх≥д, здавалос¤ б, мусить давати значно менше, н≥ж у згадуваного вище ћихайла Ўевченка, привод≥в дл¤ всеможливих УприватностейФ Ц а на д≥л≥ даЇ, навпаки, незм≥рно б≥льше таких привод≥в. ≤ндив≥дуальн≥сть буквально УвихлюпуЇ через крайФ, ≥ саме цим особливо приваблива книжка “ерлецькоњ.

„есно кажучи, в≥д ц≥Їњ книжки ¤ загалом так само не в захват≥ Ц в сенс≥ того, ¤к вона УзробленаФ, в сенс≥ фаховост≥, добору (себто, в≥д-бору), компонуванн¤ ≥ т. п. як на мене, вона могла би бути значно компактн≥шою, насичен≥шою, глибшою, серйозн≥шою нарешт≥. јле ж питанн¤ в тому, чи була б вона п≥сл¤ таких ман≥пул¤ц≥й нав≥ть не ц≥кав≥шою, а просто Ц ц≥кавою? Ќавр¤д чи. ћожливо, Уѕришест¤ в“≈ч≥Ф Ц майже ≥деальна ≥люстрац≥¤ сьогодн≥шнього стану поез≥њ. —тану, коли Устар≥Ф засоби вже не в≥дкривають УновогоФ в людин≥ й часов≥, а Унов≥Ф ще вважають себе Удобре забутими старимиФ, ще не розкрилис¤ повн≥стю, ще лише ≥нтуњтивно намацуютьс¤ поетами. ўе далеко попереду (чи збоку?) Упришест¤ в “≈Ф. ÷е не добре ≥ не зле Ц це етап, ¤кий треба пережити. ≤ ще хтозна, що з цього етапу вис≥Їтьс¤ половою, а що лишитьс¤ зерном.

ј от дл¤ д≥тей тр≥шки Удоросл≥шихФ Ц школ¤р≥в середн≥х ≥ старших клас≥в Ц справжн≥м подарунком стане дов≥дково-попул¤рна книжка (в п≥дзаголовку вона нав≥ть названа Удит¤чою енциклопед≥ЇюФ) У”крањнська моваФ, що побачила св≥т у сер≥њ Уя п≥знаю св≥тФ кињвського видавництва УЎколаФ. ¬арто зазначити, що це Ї першим ориі≥нальним проектом ц≥Їњ попул¤рноњ на нашому ринку сер≥њ Ц попередн≥ книжки в н≥й були перекладен≥ з рос≥йськоњ. «вичайно, це не було банальне калькуванн¤, перекладач≥ й редактори старанно адаптовували тексти до украњнських реал≥й, ≥ тут справд≥ докладалос¤ чимало зусиль. јле своЇ Ц все таки своЇ, а коли воно зроблено не просто не г≥рше, а очевидно краще в пор≥вн¤нн≥ з аналог≥чними проектами на сус≥дн≥х ринках, це не може не т≥шити.

“акож дит¤ч≥ енциклопед≥њ У–ослиниФ ≥ УƒинозавриФ презентувало на ринку харк≥вське видавництво У‘ол≥оФ. ѕопри те, що њхн≥й дизайн обкладинки, ¤к на м≥й смак, б≥льш виграшний, Ц усередину краще не зазирати. Ѕо це вже давно не см≥шно Ц це страшно: практично вс≥ харк≥вськ≥ видавництва, за вин¤тком х≥ба науковоњ УјктиФ ≥ видань журналу УЅерез≥льФ, не лише старанно, систематично й методично опускаютьс¤ до найочевидн≥ших л≥нів≥стичних бздур≥в, а здаЇтьс¤, нав≥ть культивують њх, Ц невже в майже двохм≥льйонному м≥ст≥ такий кричущий брак грамотних редактор≥в?!

ј вже про особливост≥ стилю цих видань ≥ говорити н≥чого. —уд≥ть сам≥: У” в≥вц≥ ƒолл≥ були ознаки раннього стар≥нн¤, ≥ њњ нещодавно усип≥ли (так в ориі≥нал≥! Ц ≤. ј.). ÷е трапилос¤ внасл≥док того, що кл≥тини њњ були значно стар≥ш≥ за в≥к, ¤кщо рахувати з моменту народженн¤Е “ри клонован≥ в≥вц≥, ¤к≥ народилис¤ в Ўотланд≥њ уже п≥сл¤ ƒолл≥, жив≥-здоров≥. Ѕ≥льше того, дв≥ з них намаганн¤ми вчених дають молоко, склад ¤кого в≥дпов≥даЇ людськомуФ. ћен≥ особисто ц≥Їњ цитати б≥льше н≥ж достатньо дл¤ того, аби ¤ своњм д≥т¤м Уфол≥њвськихФ, з дозволу сказати, Уенциклопед≥йФ нав≥ть не показував.

≤ван јЌƒ–”—я