Андрусяк Іван про Дмитра Туптала (святого Димитрія Ростовського), Григорія Квітка Основ’яненка, Тараса Шевченка, Ніла
Хасевича, Олексу Довбуша. – К.: Грані-Т, 2008. –
96 с.
Серія «Життя видатних дітей» започаткована
видавництвом «Грані-Т» і наразі містить уже півтора
десятка книг. Сашко Дерманський написав про Авіценну, Олександра Суворова, Олександра Довженка, Уолта Діснея, Пеле; Олесь Ільченко — про Леонардо да Вінчі,
Карла Ліннея, Жуля Верна, Джона Рокфеллера, Лесю
Українку, Уїнстона Черчилля; Ніна Воскресенська — про Олександра Македонського,
Клеопатру, Івана Котляревського, Фритефа Нансене, Гаррі Гудінні; Олексій Надемлинський
— про Антоніо Страдиварі, Михайла Грушевського, Джима Корбетте, Леоніда Утьосова,
Сальвадора Далі.
При згадці про малу історичну прозу для
дітей, чомусь зринає у думці «Дерево пам’яті”, проте твори книги, про яку далі
йде мова, – це дещо відмінне від тих традиційних текстів. Томик із серії «ЖВД»,
написаний Іваном Андрусяком, складається із кількох різножанрових текстів про
відомих українців і передмови. «Джмелиний мед» – передмова з красномовною
назвою, яка, власне, теж є окремим твором і свого роду міні-автобіографією ще
однієї видатної дитини, – самого автора книги.
Вибір жанрів, що використані Іваном
Андрусяком для змалювання життя видатних дітей, вочевидь обумовлений
особливістю героїв, обраних письменником. Так твір про дитинство святого Димитрія Ростовського є, за авторським визначенням,
новелою-розмислом, і, мабуть важко було б підібрати іншу манеру викладу, яка б
передала помисли про речі серйозні, такі, як посвята себе служінню ідеалам
вищого і відречення від мирського. Дитинство ближчих за часом, а отже й
біографії яких відомі більш повно, Квітки-Основ’яненка
й Тараса Шевченка змальовані відповідно у жанрах шкіців
та оповідання. Музику і колір звуків можуть бачити далеко не всі, а тим паче
відчувати колір слів і церковного передзвону, як хворобливий Грицько Квітка.
Змалечку мусити міркувати над тим, де взяти гроші на папір і на фарбу, і більше
остерігатися людей, ніж нечистої сили, – це теж художній світ оповідання, із
якого в новій іпостасі постає маленький Тарас.
Постаті видатних дітей, художню біографію
яких пише автор, вочевидь близькі самому письменникові, оскільки це здебільшого
натури чутливі, талановиті і мають певний мистецький хист. Ніл Хасевич – не просто підпільник, а художник за покликанням,
мужній і терплячий чоловік. Легендарний Олекса Довбуш, про якого ми знаємо із
народних переказів й із художніх текстів, наприклад, творів Юрія Федьковича, але про дитячі роки можемо хіба що
здогадуватися. Іван Андрусяк через кіноказку вводить
нас у чарівний світ химерного буття-уяви пастушка на полонині. Народна пісня,
міркування малого хлопчини, знання автора про майбутнє ліричного героя, минуле
і прийдешнє героя зливаються воєдино у художньому просторі тексту.
Художні твори, у яких завдяки багатій уяві
Івана Андрусяка виходять на очі читача живі і зовсім не хрестоматійно-зашорені
постаті українських геніїв, справляють враження свіжого весняного степового
вітру, від поштовху якого затамовуєш подих і водночас прагнеш вгледітись
пильніше у далечінь. Можна погоджуватися або ж не погоджуватися з тим, як
письменник уявив собі дитину й ті деталі життя, які стали поштовхом для
найголовнішого у долі героя вчинку. Такі твори для дитячої аудиторії стають
гарним стимулом дізнатися більше про видатних людей, а для дорослого читача –
іще раз з’ясувати
для себе, що ж насправді ми знаємо про таких відомих і водночас невідомих нам людей.
Ольга НОВИК,
м. Бердянськ
Ориґінал тут: http://inlit.com.ua/node/3885