¬≤ƒѕќ„ј“ ќ¬≤—“№, ј Ќ≈ Уѕ–»ћќ–ƒ≤јЋ№Ќ≤—“№Ф
У“епер ¤ зрозум≥в, що нац≥онал≥зм Ц це хворобаФ, Ц пров≥щав нещодавно з телеекрана на всю ¬крањну один пол≥тик п≥сл¤ неприЇмного, хоч ≥ вельми кумедного ≥нциденту. ¬т≥м, на те й пол≥тики, аби говорити, Ц тож ≥ на цю фразу можна було би не звертати уваги, ¤кби вона була поодинокою. јле парадокс пол¤гаЇ в тому, що под≥бного штибу фрази
(незалежно в≥д конотац≥й Ц УхворобаФ чи Упанаце¤Ф) звучать у нас останн≥м часом аж п≥дозр≥ло часто, притому ≥нод≥ нав≥ть ≥з вуст людей напоз≥р значно грамотн≥ших в≥д незгадуваного пол≥тика. ≤ це вже вказуЇ на тотальне незнанн¤ нав≥ть Упров≥дникамиФ, не кажучи вже про УмасиФ, речей елементарних Ц основ сусп≥льного сп≥вжитт¤, сир≥ч сп≥вуживанн¤.«рештою, поступовому розум≥нню справжньоњ сут≥ цього (¤к ≥ ц≥лоњ низки ≥нших) ¤вища мус¤ть спри¤ти й УкнижникиФ. јле ¤кщо зачатки фундаментальних напрацювань тут уже Ї (маю на уваз≥ ірунтовну антолог≥ю УЌац≥онал≥змФ у сер≥њ Уѕол≥тичн≥ ≥деолог≥њФ видавництва У—молоскипФ), то у виданн¤х б≥льш масових, доступних ширшому зац≥кавленому читацькому колу, дос≥ Ї чимала потреба. Ѕодай почасти заповнити цю н≥шу вз¤лос¤ столичне видавництво У . ≤. —.Ф, за спри¤нн¤ ћ≥жнародного фонду У¬≥дродженн¤Ф, запропонувавши переклад студ≥њ британського досл≥дника ≈нтон≥ —м≥та УЌац≥онал≥зм: “еор≥¤, ≥деолог≥¤, ≥стор≥¤Ф. Ќевипадков≥сть добору дл¤ перекладу з маси зах≥дних студ≥й на цю тему саме —м≥товоњ прац≥ обумовлена тим, що ц¤ книжка, ¤к зазначаЇ сам автор у передмов≥, Ї власне Укоротким вступом до пон¤тт¤ нац≥онал≥змуФ. јле нав≥ть у такому контекст≥ автор розгл¤даЇ нац≥онал≥зм не лише ¤к ≥деолог≥ю, але ≥ ¤к сусп≥льний рух та Усимвол≥чну мову
Ф (певно, перекладачев≥ варто було би пошукати адекватн≥шого украњнського терм≥ну, оск≥льки п≥д УмовоюФ тут радше розум≥Їтьс¤, ¤к на мене, специф≥чний символ≥чний дискурс).ћ≥ркуванн¤ з приводу останнього бачатьс¤ найц≥кав≥шими, одначе у вищезгаданому УвитлумачувальномуФ сенс≥ безперечно найважлив≥шим Ї огл¤д ≥деолог≥њ та руху. “ут, до реч≥, читач знайде й чимало ц≥кавоњ критики ключових постулат≥в нац≥онал≥зму, а ще б≥льше њх реал≥зац≥њ. ќдначе нав≥ть тим, хто поза УхворобоюФ св≥та не добачаЇ, варто було би знати, скаж≥мо, такий висновок ≈нтон≥ —м≥та: УЌац≥онал≥зм можна вважати не т≥льки системою в≥рувань, а й формою культури та р≥зновидом рел≥г≥њ; саме це й робить його ц≥лком в≥дм≥нним в≥д ≥нших Упан≥внихФ пол≥тичних ≥деолог≥й, а тому значною м≥рою й несприйн¤тливим до ≥деолог≥чноњ критикиФ.
ј найкорисн≥шим дл¤ зац≥кавленого украњнського читача видаЇтьс¤ запропонований автором пильний анал≥з основних п≥дход≥в до теор≥њ нац≥њ та нац≥онал≥зму Ц приморд≥ал≥зму (не про УмордиФ, й нав≥ть не про Уб≥імордиФ йдетьс¤; це всього лише приклад того, що не вс≥ терм≥ни можна запозичити з ≥нших мов шл¤хом банального коп≥юванн¤; по-моЇму, значно краще користуватис¤ Удомашн≥мФ Ц в≥дпочатков≥сть), перен≥ал≥зму, модерн≥зму та етносимвол≥зму. ќстанн≥й п≥дх≥д, здаЇтьс¤, найближчий до украњнськоњ нац≥онал≥стичноњ традиц≥њ.
∆аль т≥льки, що т≥, кому ц¤ книжка необх≥дна, ¤к кажуть галичани, Увже заразФ, Ц насправд≥ н≥коли њњ не прочитаютьЕ
≤ван јндрус¤к