Рецензувати
перекладні
книжки
годиться тоді,
коли маєш
перед очима,
поруч із
перекладом,
ориґінал і
головне
здатен
порівняти
тексти й
оцінити їхню
взаємну
адекватність.
Виходячи з
цього, я не
повинен був
би писати про
Книгу
трагедій
Григора
Нарекаці, бо
не знаю
навіть
сучасних ні
східно-, ні
західновірменської
мов, не
кажучи вже
грабарі
старовірменську,
якою власне й
написано
текст.
Іван
Андрусяк
Проте глибоко сумніваюся в тому, що на всю велику Україну знайдеться бодай десяток людей, котрі володіють грабарі. А навіть якщо й знайдеться, то ці люди не займаються літературною журналістикою, а отже, бодай хтось мусив би сказати кілька добрих слів про книжку, котра того безперечно заслуговує.
Утім, не все так просто і в самій Вірменії. Грабарі для них як для нас давньоукраїнська, а відтак проблема перекладу унікального тексту, з якого власне й почалося все вірменське письменство, вирішується приблизно так само, як у нас зі Словом про Ігорів похід. Себто, скільки б його не перекладали, притому майстри першорядні, а все одно жодна інтерпретація навіть першого рядка не ліпо лі ни бяшеть, братіє не здатна доскочити ориґіналу. З Нареком (так любовно називають вірмени свою книгу книг) історія схожа, але ще більш пристрасна: вважається, що текст поеми, крім поетичних, має навіть унікальні лікувальні якості, одначе спрацьовують вони тільки з ориґіналом, а на переклади не поширюються.
Так чи інакше, Нарек для вірменів книга культова, і в світі вважається одним із найпотужніх, найбільш енергетичних текстів Середньовіччя. Відтак, перша зява його повного тексту в українському перекладі вже подія в контексті виповнення нашого культурного простору. Досі в нас були відомі лише кілька розділів поеми в перекладі Івана Драча, тепер же львівський Каменяр запропонував красиве, презентабельне видання Нарека в перекладі Мирона Нестерчука. Текст тут сприймається гарно, урочисто, відчутні намагання перекладача передати не лише зміст, але й ту особливу магічну ритмомелодику, завдяки якій поета так високо цінується вірменами. При цьому доречно, як мені видається, використовуються старословянізми, а передачу біблійних цитат давньоукраїнською є всі підстави взагалі вважати знахідкою перекладача.
Щоправда, енергетичної цілісності тексту, якою так славиться Нарек, я особисто в перекладі не відчув, одначе тут слід мати на увазі, що доволі таки обсягова поема є безсюжетною, а відтак домогтися того, аби подібний текст іншою мовою звучав на одному подиху, майже неможливо то був би вже найвищий перекладацький пілотаж. Наразі, як на мене, мусимо радіти з того, що маємо хоча й до пілотажу все одно прагнути. Принаймні такі намагання в пана Нестерчука помітні а це не може не тішити.