Коли, пронизливу до свисту,
Ангельську мову чую – вмить
Я бачу Олівера Твіста,
Що за конторкою сидить.
У Чарльза Дікенза спитайте,
Що в Лондоні було тоді;
Контора Домбі, Сіті, Тавер
І Темзи жовтої гладінь…
Дощі і сльози. Там білявий
І ніжний хлопчик – Домбі син.
Веселих клерків жарти славні
Не розуміє тільки він.
Поламані стільці в конторі,
Тут шилінґам і пенсам лік;
Неначе ошалілі бджоли,
Рояться цифри цілий рік.
І адвокатів люте жало
Працює в тютюновій млі –
І вже, немов старе мочало,
Банкрот зависнув у петлі.
На боці ворога закони:
Вже помочі йому нема!
І вже клітчасті панталони
Дочка в риданях обніма…