До
шановної
редакції
Чи не
могли б ви
ласкаво
переслати
мого листа до
автора Вургуна
Івана
Андрусяка,
друкованого
в Сучасності
ч. 7-8. 2004?
Дякую.
Вельмишановний
пане Іване
Андрусяк,
Дякую Вам
за Вургуна.
Нарешті модернізм,
але з тим
глуздом
національної
інтеліґентности,
на яку є
право Часу,
на яку є право
Болю Нації.
На те,
щоб спалена
кульмінація
Зла обросла
зеленим,
густим
барвінком... І
ціле море
барвінку розлилося
там, начебто
спрагла
земля святкувала
ним своє
довгожданне
очищення.
Також,
нарешті, є
уточнений
ворог,
названий
уголос ворог,
включно з
матюковою
його
ідентифікацією.
(Те, на що в
більшості
сучасні
інтелектуали
України ще не
мають повної
відваги).
Пригадалася
мені інша
авторська
наснага,
давніше друкована
в Сучасності,
але ні
автора, ні
назви твору я
не запамятала
(мені 84 роки), де
також
основою було
Смітнисько,
наче
трикутник
Смітник-Полтва-Львів,
та
віртуозність
постмодерну
і постструктуралізму,
де автор не
дозволив
собі вказати
на суть причиности
того
генерального
угноєння Землі.
Отож без
ворога. Вийшло,
наче весь цей
гній це
власно-органічний
процес Нації.
Не акти
чужого
сплаву.
Дякую Вам,
пане Іване
Андрусяк, за Вургуна,
за кожне
слово,
сповнене
силою
Нашости.
Хай Вам
щастить у
всьому!
З
пошаною
Ярина
Тудорковецька
(Канада)