–озмова з ≤ваном
јндрус¤ком, поетом
≤ван јндрус¤к Ц поет, прозањк,
л≥тературний критик ≥ перекладач. ¬≥н
п≥дкорив сучасну
украњнську культуру власним
л≥тературним св≥тобаченн¤м ≥ св≥тотворенн¤м, ¤к≥ критика через символ≥чну метафоричн≥сть охрестила Уплаваючою семантикоюФ. ≤ поез≥¤, ≥ проза јндрус¤ка балансуЇ на меж≥ неомодерних тенденц≥й ≥ класичноњ
поетичноњ форми, запрошуючи поблукати потаЇмними лаб≥ринтами.
Ц ¬и стверджуЇте: Уякщо сучасноњ поез≥њ не буваЇ без ≥нтелекту, то без емоц≥њ не буваЇ поез≥њ взагал≥Ф. ј чого найб≥льше бракуЇ сучасн≥й украњнськ≥й л≥тератур≥? ≤ чи багато в н≥й,
на вашу думку, Уб≥лих пл¤мФ ≥ незаповнених
н≥ш?
Ц ”крањнськ≥й поез≥њ бракуЇ лише адекватних
перекладач≥в основними
св≥товими мовами. Ќаша поез≥¤ довол≥ розмањта й повнокровна, щоб використовувати весь широченний рег≥стр
можливостей украњнськоњ мови. якби зараз в≥дкрити св≥тов≥
нав≥ть те, що в нас Ї, Ц це вже
була би УбомбаФ!
ќднак проблема в тому, що
св≥т старанно
УрозучуЇтьс¤Ф сприймати поез≥ю ¤к образно-ритмомелодичне мовотворенн¤. ѕоетичн≥ можливост≥ багатьох УвеликихФ мов значною м≥рою
вичерпан≥, сам≥ мови все б≥льше стають практично-ужитковими, в≥дтак ≥ поети
змушен≥ були перейти на верл≥бр Ц с¤к-так, через
пень-колоду ритм≥зований мовленнЇвий
пот≥к. —першу, в ≈л≥ота чи ¬≥тмена, це
було ц≥каво, бо н≥би в≥дкривало
нов≥ можливост≥, нов≥ горизонти. јле зараз це загнало поез≥ю в т≥сн≥ рамки ун≥верситетських катедр.
У¬≥льний в≥рш, ¤к ≥ в≥льна любов,
Ц терм≥нолог≥чний нонсенсФ, Ц це
ще на початку минулого стол≥тт¤ констатував структурал≥ст Ѕор≥с
“омашевський. јле зараз пануЇ
саме цей Утерм≥нолог≥чний нонсенсФ, ≥
УмодаФ на нього вже д≥йшла й
до нас. ƒехто з украњнських поет≥в
уже пише н≥би спец≥ально дл¤ того, щоб його писанн¤ легше
перекладалис¤ Ц ≥, за влучним висловом ¬асил¤ √ерасимТюка, Уперекладати маЇ не людинаФ! ÷е не лише зб≥днюЇ
нашу поез≥ю, а й презентуЇ њњ св≥тов≥ у вкрай викривленому св≥тл≥.
ј ось ≥з прозою ≥нш≥ проблеми Ц адекватноњ прози в нас нараз≥ майже немаЇ. Ќаша проза поки що вчитьс¤ Узабавл¤тиФ
читача Ц см≥шити його, дурити, присипл¤ти,
пробуджувати в ньому ¤кесь зв≥р¤че Їство...
ј до образного еп≥чного осмисленн¤
непростих психолог≥чних, сусп≥льних, нав≥ть соц≥альних реал≥й
початку XXI стол≥тт¤ справа не доходить. “ож сучасну украњнську
прозу мен≥ нараз≥ читати нец≥каво Ц так само, ¤к рок≥в дес¤ть тому нец≥каво було читати рос≥йську.
Ќин≥ рос≥¤ни своЇ Уги-гиФ, Утрах-бахФ ≥
Умать-перематьФ н≥бито вже пережили й починають мислити, а ми ще гигикаЇмо, лаЇмос¤
й паразитуЇмо на Уосновних ≥нстинктахФ. ћожливо, р≥ч
у тому, що рос≥¤ни ц≥ дес¤ть рок≥в активно розвивали власний книжковий ринок. якщо й ми, врешт≥-решт, цим займемос¤, то через дес¤ть рок≥в,
≥мов≥рно, й нашу прозу можна буде читати...
÷е Ц щодо незаповнених н≥ш. ј Уб≥лою пл¤моюФ дл¤ нас дос≥, на превеликий жаль, залишаЇтьс¤
велика украњнська л≥тература XVII Ц початку XVIII стол≥тт¤.
як на мене, це був пер≥од найвищого нараз≥ розвитку в≥тчизн¤ного письменства. “а значноњ частини ключових текст≥в найкращих тод≥шн≥х автор≥в дос≥ нав≥ть
не перевидано! —аме тут на нас чекають
колосальн≥ в≥дкритт¤!
Ц —учасному
л≥тераторов≥ важлив≥ше написати добру книжку чи проп≥арити себе?
Ц ѕисьменник, ¤кому важлив≥ше проп≥арити себе, Ц не письменник! “ак≥й ≥стот≥ пр¤ма дорога до карп, дереш≥в, по¤ркових,
іуд≥мових та ≥ншого гламурного болота! Ѕудь-¤ка
справа потребуЇ щонайменше профес≥йного п≥дходу,
себто п≥аром мають займатис¤ п≥арщики, а письменник маЇ творити художн≥й
текст. рапка.
Ќашому книжковому ринку катастроф≥чно бракуЇ ≥нституц≥њ л≥тературних агент≥в, ≥з ними ринок був би
значно профес≥йн≥шим.
Ц ћистецтво
≥ пол≥тика: наск≥льки ц≥ пон¤тт¤
взаЇмоповТ¤зан≥ в наш≥й держав≥? ¬ чому про¤вл¤Їтьс¤
њхн¤ повТ¤зан≥сть?
Ц ѕол≥тика завжди намагаЇтьс¤ контролювати мистецтво Ц ¤кщо не так криваво, ¤к у 1937-му, коли ф≥зично винищили все УпритомнеФ, то бодай так по-хамськи,
¤к зараз, коли те саме УпритомнеФ
вит≥сн¤ють на марг≥неси так
званими економ≥чними
методами. ÷е тому, що пол≥тика в нас ≥ тод≥, ≥ тепер
не Ї нац≥ональною, вона спр¤мована не на розвиток нац≥њ, а на збереженн¤ Уб≥л¤ коритаФ т≥Їњ
чи ≥ншоњ купки авантюрист≥в. „асом дехто з митц≥в
кидаЇтьс¤ в нењ, можливо, ≥
з найкращими нам≥рами, але все зак≥нчуЇтьс¤ тим, що коли його допускають
Удо коритаФ, найкращ≥ нам≥ри в≥дразу ж розв≥юютьс¤.
« одного боку, ми вс≥ залежн≥
в≥д пол≥тики, бо коли вона УпхаЇтьс¤Ф скр≥зь, то просто немаЇ куди под≥тис¤; з ≥ншого Ц ми дуже
добре памТ¤таЇмо ще д≥д≥вську настанову
Утриматис¤ подал≥ в≥д того, що смердитьФ.
” цьому й пол¤гаЇ повТ¤зан≥сть:
краще було б подал≥, але немаЇ
куди под≥тис¤...
Ц „и вважаЇте себе бунтарем? якщо так,
то в чому пол¤гаЇ ваш спротив?
Ц “а н≥! Ѕунт Ц то в≥кове, а ¤ вже з того в≥ку вийшов.
оли ми с≥мнадц¤ть рок≥в тому з≥
—тепаном ѕроцюком та ≤ваном
÷ипердюком створювали л≥тгурт УЌова деіенерац≥¤Ф, ми були бунтар¤ми. ј зараз мен≥ найц≥кав≥ше писати дл¤ д≥тей. ѕро ¤кий
уже бунт можна вести мову?
“ут зовс≥м ≥нш≥ ц≥нност≥...
Ц ¬и часто
говорите про розмежуванн¤ Ул≥тературиФ
≥ УпопсиФ. „и можна зд≥йснити
це розмежуванн¤ не лише в теор≥њ, а
й на практиц≥, ≥ ¤ким чином?
Ц Ќормальний розвиток видавничоњ справи й л≥тературноњ пер≥одики все розставить на своњ м≥сц¤. якщо
в≥н буде... ≤ тод≥ одн≥ видавництва
спец≥ал≥зуватимутьс¤ на серйозних
книжках, а ≥нш≥ Ц на Утуфт≥Ф.
¬же ≥з зовн≥шнього
вигл¤ду книжок, а також ≥з огл¤ду
на те, на ¤к≥й полиц≥ в книгарн≥ вони розм≥щен≥, буде все
зрозум≥ло. ≤ в серйозних виданн¤х можна буде прочитати критику про серйозн≥
книжки, а в бульварних Ц рекламу про бульварн≥. «алежно в≥д того, ¤кий
читач що шукаЇ... Ѕо зараз усе гамузом Ц ≥ це
дезор≥ЇнтуЇ.
Ц «а вашими
спостереженн¤ми, чи простежуютьс¤ ¤к≥сь тенденц≥њ щодо зм≥н у культур≥ нашого сусп≥льства, ≥ л≥тератур≥ зокрема?
Ц епсько простежуютьс¤.
Ќашу культуру нин≥ буквально УзадавлюЇФ
гламур. ƒо цього конче необх≥дно виробл¤ти ≥мун≥тет Ц але нараз≥ мало хто знаЇ, ¤к це робити.
Ц як≥ в нашому соц≥ум≥
≥снують стереотипи про особист≥сть письменника та його творч≥сть?
Ц “а багацько... ¬ у¤в≥
одних украњнський письменник
Ц бомжуватого вигл¤ду закомплексований стариган, ¤кий кожному зустр≥чному вправл¤Ї м≥зки Уч≥чкою-мар≥чкою-смер≥чкою-калиною-украњноюФ ≥ завжди б≥дкаЇтьс¤.
¬ у¤в≥ ≥нших Ц в≥чно пТ¤ний цин≥чний
молодик ≥з набитою УпланомФ цигаркою в зубах, ¤кий без матюка слова сказати не вм≥Ї. ≤ ще щонайменше
к≥лька дес¤тк≥в таких самих
Утип≥вФ Ц в≥д Убожев≥льногоФ до УглибокодумногоФ...
—ловом, Ї з чого посм≥¤тис¤. ≤ з кого Ц теж...
Ц як≥ психолог≥чн≥ механ≥зми в≥д≥грають б≥льшу
роль у ваш≥й творчост≥ Ц рац≥ональн≥ чи ≥ррац≥ональн≥, лог≥чн≥ чи ≥нтуњтивн≥?
Ц ≤ррац≥ональн≥, ≥нтуњтивн≥.
Ц —вою Удит¤чуФ л≥тературу називаЇте ≥нод≥ нав≥ть б≥льш УдорослоюФ.
як≥ ознаки ц≥Їњ Удорослост≥Ф?
Ц ƒитина Ц читач значно приск≥плив≥ший, ¤ нав≥ть сказав би жорсток≥ший, ан≥ж
доросла людина. ÷ей читач не пробачаЇ жодноњ хиби, жодноњ
нат¤жки, не кажучи вже про фальш. ѕисати дл¤ д≥тей Ц це
дуже серйозне випробуванн¤, але й найб≥льший кайф дл¤ письменника. Ѕо в≥д дорослого
н≥коли не буде такого безпосереднього
й такого миттЇвого в≥дгуку, в≥дгомону, ¤к в≥д дитини. оли ¤ бачу, що м≥й
текст пробудив у дит¤чих очах проблиски
живого розуму, Ц це не
просто надихаЇ, це окрилюЇ!
ј Удоросл≥шеФ це тому, що дитина дивитьс¤ на св≥т ще незамуленим оком, тому сприймаЇ його саме таким, ¤к в≥н Ї. —приймаЇ
часто серйозн≥ше, поважн≥ше,
глибше, н≥ж доросла людина, ¤к≥й усе довкола давно вже Уприњлос¤Ф. ўоби захопити своњм текстом таку дитину, треба дуже багато вкласти
в той текст... Ћюбов≥ насамперед!
Ц як ставитес¤
до критичних чи, навпаки, компл≥ментарних в≥дгук≥в? ≤ чи важливий дл¤ вас контакт ≥з читачами?
Ц ƒо будь-¤ких в≥дгук≥в ставлюс¤ ≥з зац≥кавленн¤м,
а до розумних критичних Ц ≥з вд¤чн≥стю. Ќа жаль, розумних критичних в≥дгук≥в дуже мало! я мр≥ю, щоб нарешт≥
знайшовс¤ критик, ¤кий би мене аргументовано, розумно, ірунтовно УрозтрощивФ. ј то вс≥ хвал¤ть, хвал¤ть... ѕоки що ¤ сам соб≥
Ц найжорсток≥ший критик, ≥ це зле.
–озмовл¤ла Ћ≥д≥¤
…онка
«в≥дси: http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/06/12/31905/