Святослав ЛОҐІНОВ

 

ЦИРУЛЬНИК

 

Усю ніч Ґійома Юстуса мучили кошмари, і вранці він прокинувся з важкою головою. Кімната була вся в диму: світильник забули погасити, і він нещадно чадив, а ріг, у який була вставлена лампа, обвуглився й смердів. Юстус звівся на ліжку, задмухав лампу. Не дивно, що болить голова, радше варто дивуватися, що він узагалі не згорів або не задихнувся в чаду. Добре ще, що віконниці щільно зачинені й світло на вулицю не проникло, інакше довелося б зустріти ранок у в'язниці: наказу маґістрату, яким заборонено палити по ночах вогонь, дотримується суворо, а варта завжди рада нагоді вломитися серед ночі в чужий дім.

Юстус розчинив вікно, повернувся в ліжко і заховався під теплу ковдру. Він був незадоволений собою, такого з ним колись не траплялося. Можливо, це старість; коли людині йде п'ятий десяток, слова про старість перестають бути кокетством і перетворюються на гірку істину. Але швидше за все, його просто вибив з колії таємничий пан Анатоль.

Слуга Жером нечутно ввійшов у кімнату, поставив біля ліжка звичайний сніданок Юстуса – тарілку звареної на воді вівсяної каші й некруто зварене яйце. Юстус звично кивнув Жерому, чи то вітаючись, чи то дякуючи. Їсти не хотілося, і Юстус обмежився склянкою води, настояної на ягодах терну.

Місто за вікном поступово прокидалося. Цокали копита коней, скрипіли селянські вози, якісь жінки, що вже встигли посваритися, голосно лаялись, і спинило їх лише протяжне «стережись!..» із вікон верхнього поверху. Кумасі, підібравши спідниці, кинулися в різні боки, знаючи з досвіду, що вслід за цим криком їм на голови виплеснуть уміст нічного горщика.

Книга, яку Юстус збирався читати ввечері, лежала на столику нерозкрита. Такого з ним теж досі не бувало. Вечір без книги й ранок без пера й паперу! Пан Анатоль тут ні до чого, це він сам дозволив собі розлінуватися.

Юстус розсердився й устав, вирішивши на кару за лінощі позбавити себе останніх хвилин ранкового мління. Щойно він устиг одягтись, як Жером доповів, що метр Фаворі чекає на нього.

Метр Фаворі був модним цирульником. Він нечасто стриг простих людей, залишаючи це учням, а сам працював зі знатними клієнтами, яких обслуговував удома. Крім того, він контрабандно займався медициною: не чекаючи вказівок лікаря, пускав хворим кров, розкривав нариви й навіть насмілювався братись за внутрішні хвороби. Власне кажучи, Ґійом Юстус зобов'язаний був припинити незаконний промисел голільника, але він не вважав, що це аж так необхідно. Рука в того була тверда, і навряд чи він міг накоїти багато лиха. До того ж метр Фаворі прекрасно вмів подати себе. Він був увічливий, нахабно ввічливий, і ось уже третій рік щодня голив Юстуса, жодного разу й не заїкнувшись про плату.

Метр Фаворі чекав на Юстуса в кабінеті. На великому столі були розставлені мідні тазики, парувала чаша з гарячою водою й гострим сталевим блиском кололи очі приготовлені бритви. Юстуса завжди потішала пристрасть цирульника розкладати на столі значно більше інструментів, ніж потрібно для роботи. Хоча бритви в метра Фаворі були гарні.

Юстус сів у крісло; Фаворі, щоб не забруднити мереживний комір, накинув йому на груди фартух, блискавично збив у тазику рясну піну, вибрав бритву й приступив до священнодійства. Дотики його були швидкі й легкі, шкіра немов омолоджувалася від гострого торкання бритви. Юстус заплющив очі й поринув у солодкий стан безпорадності, який опановує людей, коли їм водять по горлу смертоносно відточеною бритвою. Голос Фаворі звучав зоддаля, Юстус звично не слухав його. Але тут його вух торкнулося ім'я, яке миттєво примусило насторожитися:

– ...пан Анатоль сказав, що жар спаде, і рана почне рубцюватися. Я був зранку в палатах, цікаво, знаєте... І що ж?.. Монґлієр спить, лихоманка відпустила, жодних слідів гангрени. Якщо так буде й далі, те післязавтра Монґлієр знову зможе битися на дуелі. До речі, ніхто з пацієнтів пана Анатоля не вмер цієї ночі, але ж він їх відбирав винятково серед тих, кого наука визнала безнадійними...

– Їх визнав невиліковними я, а не наука, – обірвав перукаря Юстус, – людині ж властиво помилятися. Наука, до речі, теж не володіє безмежною істиною. Інакше вчені були б непотрібні, для лікування достатньо було б цирульників.

– Вам видніше, лікарю, але в колеґії нам казали зовсім інше. Дуже вчений лікар Маринус пояснював, що одним із завдань медика є вивчення досконалих праць Галена й Гіппократа і обстеження на їхній основі хворих. Аптекарі мають виконувати дії терапевтичні й наглядати за дотриманням дієти. Цирульники ж зобов'язані займатися manus opera, себто оперуванням, для чого варто мати треновану руку й голову, вільну від надмірної вченості. Такий розподіл станів у лікарському цеху, який прийшов від древніх...

– У часи Гіппократа не було цирульників! – не стримався Юстус, – і Гален, як випливає з його праць, сам препарував своїх котів! Лікар Маринус – дуже вчений осел, за писаннями Фоми й Скотта він не може розгледіти Галена, на якого так сміливо покликається! Якщо навіть повірити, що великий пергамець знав про людину все, то й у цьому випадку за тисячу років тисяча безграмотних переписувачів зіпсувала кожне його слово! До того ж, чимало праць Галена загублені через байдужість скоттистів, а ще більше виявилося підроблених, – додав Юстус, трохи заспокоюючись.

– Пане лікарю! – закричав метр Фаворі, – заклинаю вас усіма святими мучениками: будьте обережні! Я ще не закінчив голити, і ви, підхопившись, могли позбутися щоки, а то й самого життя. Яремна вена...

– Я знаю, де проходить яремна вена, – сказав Юстус.

Фаворі мовчки закінчив гоління й нечутно вийшов. Він добре розумів, коли можна дозволити собі фамільярність, а коли слід негайно зникнути. Юстус же, вдягнувши врочисту лілову мантію, відправився в готель Святий Трійці. Іти були недалеко, до того ж стічні канави на довколишніх вулицях зовсім недавно стараннями самого Юстуса були вимощені камінням, і кожен міг вільно перетнути вулицю, не ризикуючи більше потонути в нечистотах.

………………………………….

 

Переклад Івана Андрусяка

Книжка фентезійних оповідань Святослава Лоґінова в перекладі Івана Андрусяка готується до друку у видавництві «Грані-Т»

Текст повністю читайте в книжці.