ѕро ≈л≥отове " отознавство в≥д —тарого ќпосума"

 

ќдинадц¤тикласниц¤ з Ѕерд¤нська ќксана Ќовик, ¤ка пише ћјЌ≥вську роботу про м≥й переклад ≈л≥отового " отознавства в≥д —тарого ќпосума", звернулас¤ до мене з низкою запитань з приводу цього перекладу - ≥ ¤ вир≥шив виставити тут ц≥ питанн¤ й в≥дпов≥д≥ з тим, що вони, можливо, ще когось зац≥кавл¤ть.

 Ц як вплинуло на вашу перекладацьку д≥¤льн≥сть те, що ¬и сам Ї поетом, дит¤чим письменником?

Ц ÷е реч≥ взаЇмозалежн≥: одне випливаЇ з ≥ншого, лог≥чно й орган≥чно продовжуЇ ≥нше Ц й навпаки. ”мовно кажучи, до перекладу ¤ волю добирати так≥ тексти, ¤к≥ мен≥ б самому хот≥лос¤ написати Ц проблема лише в тому, що вони вже написан≥)))

Ќа жаль, так не завжди виходить, бо ≥нод≥ трапл¤Їтьс¤ перекладацька робота Дна замовленн¤Ф Ц та нав≥ть тод≥ це мусить бути чимось близький текст, ≥накше за нього нема сенсу братис¤.

«в≥сно, Д отознавствоФ було не замовленн¤м, а Дпокликом душ≥Ф Ц ¤ дуже люблю ≈л≥ота, ≥ цей цикл зокрема.

Ц „им зумовлений виб≥р дл¤ перекладу зб≥рки “омаса —тернза ≈л≥ота Ђ отознавствої? „ому не л≥рика цього автора або науков≥ прац≥?

Ц ≈л≥от Ц це ДключФ до Ївропейськоњ поез≥њ ’’ стол≥тт¤. ≤ зробити власний украњнський Ддубл≥катФ такого важливого ДключаФ, Ц це величезна спокуса, але й величезна в≥дпов≥дальн≥сть. ќстаннЇ тим паче важливе, що з текстами ≈л≥ота працювали так≥ авторитетн≥ перекладач≥ ¤к √ригор≥й  очур, ћихайло ћоскаленко, ќлександр ћокровольський, ‘лор≥ан Ќеуважний, ћаксим —тр≥ха, ћар≥¤ •аблевич, ƒмитро ѕавличко... “им не менше, ми з  атериною Ѕорисенко не всто¤ли спокус≥ й зважилис¤ цю в≥дпов≥дальн≥сть на себе перебрати, переклавши Дѕорожн≥х людейФ Ц одну з трьох головних поем ≈л≥ота (наш переклад друкувавс¤ в часопису Д ињвська –усьФ, ≥ ми мали низку схвальних в≥дгук≥в на нього в≥д знаючих людей; тож ¤ включив його ще й до своЇњ зб≥рки в≥рш≥в ≥ переклад≥в ДЌеможливост≥ мовиФ, ¤ка зараз готуЇтьс¤ до друку). “епер Двизр≥ваЇмоФ до того, щоби вз¤тис¤ за Д¬еликоп≥сну середуФ ≥ Дѕустельну землюФ.

ѕом≥ж тим, ¤ вважав за Двелику несправедлив≥стьФ, що, скаж≥мо, рос≥¤ни мають ≥з дес¤ток переклад≥в Д отознавстваФ, а украњнськ≥ перекладач≥ дос≥ чомусь оминали цей чудовий цикл Ц лише наприпочатку 1990-х Д¬сесв≥тФ опубл≥кував к≥лька переклад≥в ќ. √риценка з нього, та й усе! јдже людство насправд≥ под≥л¤Їтьс¤ не лише на ж≥нок ≥ чолов≥к≥в, б≥лошк≥рих ≥ чорношк≥рих тощо, а передовс≥м на кошатник≥в ≥ собачатник≥в))) “о невже вс≥ украњнськ≥ перекладач≥ з ¤когось дива ви¤вилис¤ собачатниками?))) ÷е, зв≥сно, жарт Ц але в кожному жарт≥, ¤к в≥домо, певна дол¤ жарту Ї...

ќтож, ¤ ¤к кошатник просто мусив виправити цю Двелику несправедлив≥стьФ!

Ц „и намагалис¤ ¬и при переклад≥ зб≥рки Ђ отознавствої ¤комога точн≥ше в≥дтворити лексику ≈л≥ота украњнською мовою, зберегти фразеолог≥чн≥ звороти, питомо англ≥йський фольклор?

Ц ≤ так, ≥ н≥. ¬елик≥ поети тому й велик≥, що проникають у дуже глибок≥ фонетичн≥, семантичн≥ пласти р≥дноњ мови, ¤к≥ часто буваЇ просто неможливо буквально в≥дтворити будь-¤кою ≥ншою мовою. ѕерекладач мусить у своњй р≥дн≥й мов≥ шукати асоц≥ативно близьк≥ реч≥, на ¤к≥ можна б≥льшою чи меншою м≥рою вдало покликатис¤ в кожному конкретному випадку. ј м≥й випадок був особливий ще й тим, що, працюючи над перекладом, ¤ знав, що книжкою в≥н (зв≥сно, в тому раз≥, ¤кщо переклад буде вдалий) вийде в дит¤чому видавництв≥ Д√ран≥-“Ф й у сер≥њ з промовистою назвою Дƒит¤ча ≥рон≥чна поез≥¤Ф, Ц ¤ не м≥г цього не враховувати бодай п≥дсв≥домо, хоча текст ≈л≥ота не Ї власне дит¤чим: це глибока ≥нтелектуальна поез≥¤ з Дподв≥йним дномФ, ¤ка дорослими й д≥тьми сприймаЇтьс¤ близько, але ж не однаково. “ож треба було ≥ врахувати цю специф≥ку, ≥ ¤комога повн≥ше зберегти це Дподв≥йне дноФ.

¬≥дтак Ї точн≥сть досл≥вна, буквальна Ц а Ї точн≥сть художн¤; ¤ намагавс¤, наск≥льки змога, сл≥дувати художн≥й.

Ц ѕерекладаючи ≥мена кот≥в, чим ¬и керувалис¤ при вибор≥ украњнського в≥дпов≥дника?

Ц ≈вфон≥Їю ≥ ДколоритомФ в≥дпов≥дного персонажа: хот≥лос¤, щоби ≥мТ¤ звучало ¤комога ближче до того, ¤к воно звучить в ≈л≥ота, але щоб воно було й ДназивнимФ Ц дл¤ украњнського читача означало щось характеристичне. “ак Grumbuskin став √римальським, а Mungojerrie Ц Ќенажерою. Ќа жаль, домогтис¤ такоњ звуковоњ близькост≥ й характеристичност≥ вдавалос¤ не завжди, ≥нод≥ доводилос¤ вибирати м≥ж звучн≥сть англ≥йського ≥мен≥ й колоритн≥стю украњнського Ц ≥, залежно в≥д ситуац≥њ, ¤ радше ≥нтуњтивно робив той чи ≥нший виб≥р, св≥домий того, що з цим можна дискутувати ≥ наступним перекладачам цього тексту пропонувати власн≥ вар≥анти.

Ц „ому ¬и переклали в назв≥ в≥рша саме Ђмедов≥ї киц≥?

Ц ÷е саме той випадок, коли треба було обирати м≥ж точн≥стю буквальною ≥ художньою. Ѕо Jellicle, на перший погл¤д, лог≥чно (≥ ц≥лком фонетично виправдано) було перекладати ¤к желейн≥ Ц але украњнською мовою мен≥ це слово ну н≥¤к не стосувалос¤ киць! ¬оно мен≥ звучало тут штучно! “реба було шукати щось ≥нше Ц ≥ ¤ у¤вив соб≥ цих ірац≥йних киць, ¤к≥ танцюють при м≥с¤чному с¤йв≥, переливаючись, перет≥каючи з т≥н≥ в т≥нь у в≥дблисках тьм¤них промен≥в, Ц ≥ збагнув, що так може перет≥кати лише мед.

ћожливо, в тому мед≥ трохи б≥льше мене, н≥ж ≈л≥ота Ц бо в ньому гусне отой легесенький в≥дт≥нок ф≥рмовоњ Допоссум≥вськоњФ ≥рон≥њ, ¤кий хоч ≥ в≥ддалено, ледь-ледь, але все ж чуЇтьс¤ в ориі≥нал≥, Ц та ¤кби киц≥ ви¤вилис¤ в мене желейними, то з цим словом вони втратили б, гадаю, набагато б≥льше...
≤з перекладами ген≥альних текст≥в завжди так: ≥з низки втрат намагаЇшс¤ обирати найменшу...

Ц ќбрази ≈л≥отових киць не нав≥¤ли ¬ам н≥¤кого нового персонажа дл¤ ¬ашоњ власноњ творчост≥?

Ц ѕоки що н≥бито н≥ Ц але не зар≥каюс¤...