ѕ–ќ ÷” ≈–ќ„ ” ≤ ƒ≈ўќ ≤ЌЎ≈
¬ ѓѓ ќЅ√ќ–“÷≤
—ердит≥ завваги члена
жур≥
ќстанн≥м часом мен≥ все част≥ше стукаютьс¤ до голови жахлив≥ бажанн¤. ’очетьс¤, скаж≥мо, вставити в одв≥рок пальц≥ бодай одного з численних украй несумл≥нних книжкових редактор≥в ≥ легенько причинити двер≥. Ќе так, аби покал≥чити людину Ц ¤ ж не кат ¤кийсь, њй Ѕогу, Ц але щоби було бол¤че. ƒуже бол¤че. “ак само, ¤к бол¤че мов≥, з ¤коњ наш≥ книговидавц≥ чимдал≥, тим моторошн≥ше знущаютьс¤. “ак само, ¤к бол¤че буваЇ читачев≥ продиратис¤ до тексту кр≥зь хащ≥ помилок ≥ маразм≥в.
ќсоблива УлюбовФ у мене до
редактор≥в, ¤к≥ працювали з книжками конкурсу У оронац≥¤ словаФ. —каж≥мо,
минулор≥чний переможець цього конкурсу Ц роман тернопол¤нина ќлександра
¬≥льчинського Уќстанн≥й геройФ Ц пройшов повз читацьку увагу, по-моЇму, зовс≥м
не через банальну назву, а через те, що його видавець, льв≥вська Уѕ≥рам≥даФ,
зробив усе дл¤ того, аби книжка провалилас¤. “аке враженн¤, що редактор тексту
не читав узагал≥, коректор був елементарно неграмотним або читав третЇ почерез
дес¤те, художников≥ оформл¤ти х≥ба пос≥бники дл¤ свинарок ≥ оператор≥в
машинного доњнн¤, а кер≥вництво видавництва чомусь вир≥шило, що книжка буде
УбезперспективноюФ ≥ спустило вс≥ роботи самоплавом Ц лиш аби в≥дробити
Ушоколадн≥ грош≥Ф. —ам же роман, ¤к на мене, мав ус≥ п≥дстави дл¤ усп≥ху, бодай
через ц≥каву ≥ практично УнерозпрацьовануФ тему з в≥тчизн¤ноњ ≥стор≥њ (останн≥й
во¤к ”крањнськоњ ѕовстанськоњ јрм≥њ ≥ останн≥й во¤к ¬ермахту зустр≥чаютьс¤ за
дивних обставин, буквально њх зводить докупи б≥да, ≥ вони разом намагаютьс¤
прорватис¤ на «ах≥д), а також завд¤ки вм≥нню автора хвацько закручувати сюжетн≥
УхвостикиФ. √оловне ж Ц текст ¬≥льчинського Ї не тупорилою попс¤тиною, а
нормальною читабельною белетристикою, ¤ка хоч ≥ не змушуЇ читача надм≥ру
замислюватись, проте не залишаЇ п≥сл¤ себе в≥дчутт¤ безпросв≥тноњ пустки, коли
що читав, що к≥з¤ка жував Ц однаково.
якби ц¤ книжка пройшла не через
У оронац≥юФ, а просто зТ¤вилас¤ друком в ¤комусь пристойному видавництв≥, бодай
т≥й же Уѕ≥рам≥д≥Ф, тод≥ видавництво було би, гадаю, зац≥кавлене в њњ
Урозкрутц≥Ф й робило би все, що може (нав≥ть ¤кщо, в наших умовах, зазвичай
може й небагато), аби читач про цю книжку дов≥давс¤. ќдначе до книжок
Укоронац≥йнихФ, по-моЇму, ставленн¤ видавц≥в, а в≥дтак ≥ критик≥в, ≥ продавц≥в
усталилос¤ довол≥ скептичне. „ому? —аме це мен≥ й випала нагода зТ¤сувати
цьогор≥ч, коли мене геть неспод≥вано (попри м≥й вже давно усталений в
л≥тсередовищ≥ ≥м≥дж УпопсоненависникаФ) запросили до участ≥ в жур≥ У оронац≥њ
словаФ.
ќтож, в≥дчитавши майже два
дес¤тки д≥браних дл¤ ф≥налу роман≥в, ¤ найперше побачив, ¤к то кажуть,
≥зсередини, чим Ї коронац≥¤ дл¤ автор≥в-конкурсант≥в. ѕомийницею-год≥вницею, в
¤ку скидаЇтьс¤ ¤ка завгодно лажа в над≥њ отримати натом≥сть, за м≥н≥муму
зусиль, максимум див≥денд≥в. Ѕ≥льш≥сть ¤к профес≥йних автор≥в, так ≥ аматор≥в
поставилис¤ до своњх рукопис≥в украй недбало, готують њх на т¤п-л¤п у над≥њ на
редактора, ¤кий, у раз≥ неспод≥ваноњ перемоги, зробить ≥з лайна цукерочку. ѕро
бажанн¤ редактор≥в ту цукерочку л≥пити ми вже говорили спочатку, так що п≥сн¤
наша гарна й нова, починаймо њњ знову...
јле менше з тим: найц≥кав≥ше
ви¤вилос¤ вже в ход≥ зас≥данн¤ жур≥ й обговоренн¤ рукопис≥в. —еред них був
один-Їдиний ¤к≥сний Ц УЋицар тихого полюванн¤Ф (пр≥звище автора н≥чого мен≥ не
говорило, ≥ ¤ його в≥дтак, коли авторство було розшифроване, й не запамТ¤тав).
« добрим гумором, напрочуд тепло, ¤скраво, влучно описано нин≥шнЇ житт¤
базарного торг≥вц¤, а в≥дтак сел¤нина. “екст актуальний бодай уже тим, що
розпов≥даЇ про реч≥, котр≥ наша л≥тература з ¤кихось незбагненних причин
останн≥м часом уперто ≥гноруЇ, а наша попса ¤кщо й беретьс¤ за ц≥ теми, то
вивертаЇ њх такими рубц¤ми, що живого м≥сц¤ на т≥л≥ тексту не лишаЇтьс¤.
¬решт≥-решт, люд¤м хочетьс¤ читати не лише про бандюк≥в, курв≥в, мудак≥в,
лохотронщик≥в та збоченц≥в, але й про њх самих Ц звичайних людей. ¬се це й
в≥дзначали члени жур≥ з числа профес≥йних письменник≥в, критик≥в та
л≥тературознавц≥в, Ц тод≥ ¤к членам жур≥ з числа видавц≥в св≥т клином чомусь
з≥йшовс¤ на рукопис≥, назва ¤кого Ц Уѕос≥бник дл¤ пов≥њ-початк≥вкиФ Ц промовл¤Ї
сама за себе, а профес≥йн≥ ¤кост≥, ¤к то кажуть, Унижче р≥вн¤ пл≥нтусаФ. ¬идавц≥
в нас на так≥ др≥бниц≥, ¤к ¤к≥сть тексту, зазвичай не зважають Ц у них Ї св≥й
Укритет≥йФ Ц даруйте на слов≥-мутант≥, Упродавабельн≥стьФ, ¤ка всмоктуЇтьс¤ з
пальц¤ назви ≥ сюжету (чим дурнуват≥ше, тим дл¤ них л≥пше).
ќтож, ¤к ви розум≥Їте, ¤ не маю жодних
претенз≥њ до У оронац≥њ словаФ. Ќавпаки: орган≥затори конкурсу справд≥
намагаютьс¤ робити добру справу, ≥ њм треба бути за це ¤к м≥н≥мум вд¤чними. јле
¤ не розум≥ю видавц≥в, ¤к≥ мають нас, читач≥в, за лох≥в, старанно пропонуючи
нам у блискуч≥й обгортц≥ лайно зам≥сть УцукерочкиФ, а в≥дтак на р≥зноман≥тних
зб≥говиськах (себто, з≥бранн¤х, форумах, акц≥¤х, презентац≥¤х, тусовках тощо)
ще й плачучись та нар≥каючи на читача, ¤кий, мовл¤в, такий какашка, що не хоче
читати цю њхню ну дуже нову, дуже прогресивну, дуже украњнську, дуже лабуду...
себто, л≥тературу.
ƒаруйте, але за останн≥х ¤к
м≥н≥мум пТ¤ть рок≥в на всю велику ”крањну вийшло ст≥льки ц≥кавих прозових
книжок, що пальц≥в рук одн≥Їњ людини вистачить, аби њх перел≥чити Ц ще й
залишитьс¤; зате лайна вийшло ст≥льки, що легко збитис¤ з л≥ку нав≥ть
калькул¤тору. ј ще кажуть: нема л≥тератури! “а н≥, панове: ¤ можу назвати ¤к
м≥н≥мум два-три дес¤тки толкових, ц≥кавих, читабельних прозових текст≥в
сучасних украњнських письменник≥в, ¤к≥ не можуть знайти видавц¤ тому, що ц≥
тексти Ї л≥тературою, а не попсою ≥ не попс¤тиною.
—кажете: видавц≥ просто робл¤ть
б≥знес? Ќ≥, панове: видавц≥ просто ган¤ютьс¤ за довгою гривнею нашвидкуруч, а
заодно гробл¤ть украњнську л≥тературу ≥ украњнського читача. Ћ≥тература в≥д
того не вгробитьс¤, бо украњнським письменникам писати до шухл¤д не звикати, Ц
але читач, раз уп≥ймавшись на п≥дсунутому йому п≥д лейблом украњнського
письменства лайн≥, б≥льше до цього лейблу не п≥д≥йде, нав≥ть ¤кби там
пропонували чистий шоколад (не в образу, а на гонор У орон≥Ф сказано).