Приз для Татка
Йвана
Іван Андрусяк став лауреатом конкурсу прози для дітей “Золотий лелека-2008”
Газета «Хрещатик», №25 (3471), 3 березня 2009 року, вівторок
(http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3471/art/1236026942.html)
Минулого четверга в Київській галереї мистецтв "Лавра" відбулася
церемонія нагородження переможців ІІ Всеукраїнського конкурсу творів для дітей
молодшого, середнього та старшого шкільного віку "Золотий лелека".
Першу премію у номінації "Молодший шкільний вік" отримав відомий
письменник Іван Андрусяк. Своїх заслуг перед українською літературою автор не
заперечує, проте зазначає, що головним творцем своїх текстів він вважає свою
маленьку доньку.
Конкурс "Золотий лелека" організовано Першим Національним
телеканалом, видавництвом "Грані-Т" та Східноєвропейським банком.
Цього року до участі у конкурсі було надіслано 1235 оригінальних творів.
Письменник Іван Андрусяк, який під час участі у конкурсі фігурував під
псевдонімом Татко Йван, свою Першу премію здобув за повість "Хто боїться
зайчиків". Жанр свого твору Андрусяк визначає як повість-гра і зізнається,
що його головною музою, а також співавтором була донька Стефанія, тож перемога
належить саме їй.
Іван Андрусяк народився в селі Вербовець на Гуцульщині. Вищу філологічну освіту
отримав в Івано-Франківському педагогічному інституті. Живе у Києві. Він є
автором численних поетичних збірок, серед яких "Депресивний синдром"
(1992), "Отруєння голосом" (1996), "Сад перелітний" (2001),
книги прозових творів "Вургун", яка вийшла 2005 року. Також Андрусяк
— батько трьох дітей, багато працює на ниві дитячої літератури: з-під його пера
вийшло декілька збірок дитячих віршів, "Звіряча абетка", де на кожну
літеру припадає свій звір, збірка казок "Зайчикова книжечка", дитяча
повість "Стефа і чакалка" та інші.
Зараз Іван Андрусяк із донькою працюють над новими творами. У "Видавництві
Старого Лева" готується до друку повість "Сорокопуда". А у
видавництві "Грані-Т", окрім переможниці конкурсу "Золотий
лелека", зараз на розгляді повість Андрусяка "Кабан дикий". Тож,
схоже, "дорослий" письменник Андрусяк остаточно
"здитинівся". Що й не дивно, адже, як зазначає сам письменник, його
улюбленим читачем є дитина віком від нуля і десь до дванадцяти-тринадцяти
років. "Доки вона ще сприймає текст насамперед на рівні почуттів — а вже
відтак ці почуття схиляють її до інтелектуального відгомону",— зазначає
він.
Яка улюблена книжка вашого дитинства?
Олександр ПАБАТ, депутат Київради:
— "Одіссея капітана Блада", яка захоплювала тим, що розповідала про
піратів і море, а також вчила про те, як важливо дотримувати слова. Любив,
звичайно, і книжку "Тимур та його команда" з її розповідями про добрі
справи команди.
Леонід ГОПАНЧУК, художник:
— Як майбутній художник у книжках дуже любив розглядати ілюстрації. Я йшов до
бібліотеки в тому селі, де я народився, брав казки і дивився малюнки. Любив
"Котигорошка" і десь відчував себе таким, як і він, сильним. Любив
казку про сестрицю Альонушку і брата Івана, завжди просив сестру прочитати її.
У тому місці, де Іван казав: "Сестрице, виплинь, виплинь на берег!",
я не міг втриматися, щоб не плакати. Я намагався щоразу взяти себе в руки і...
знову починав плакати. Подобалася й казка про принца, який дострибнув до
принцеси — це ніби знак того, що на будь-яку висоту в житті можна підстрибнути.
Прочитавши казку, я години дві ходив і відчував себе героєм — Котигорошком,
лицарем на коні... Та й нині, переглядаючи героїчний фільм, відчуваю себе часом
у ролі героя. Щодо ілюстрацій, хотів би зробити комплімент видавництву
"Абабагаламага", художники якого створюють високопрофесійні
ілюстрації до казок. Дитині це дуже подобається! Адже сьогодні багато що
примітивізують, а спектр польоту дитячої душі і її переживань має бути широкий.
Аліна ГРОСУ, співачка:
— "33 нещастя", потім читала книжки за шкільною програмою, наприклад,
"Пеппі Довгапанчоха". Люблю комедійні, фантастичні й реалістичні
твори, а нині більше читаю мамину літературу.
Ганна ДЕНИСЕНКО "Хрещатик"