≤ван јдрус¤к: Ћ≥тература завжди нац≥ональна

 

11 с≥чн¤ 2010

™ низка персон з ¤ких твор¤ть ≥дол≥в у сучасноњ украњнськоњ л≥тератури. „и не вбачаЇте ви в цьому загрози?

÷е не маЇ стосунку до власне л≥тератури. “ут радше йдетьс¤ про л≥тературний процес Ц Ђбурл≥нн¤ї ≥дей, тенденц≥й, концепц≥й, груп, тус≥вок, моди тощо. ” кожн≥й тус≥вц≥ своњ авторитети чи, ¤к ¬и кажете, Ђ≥долиї (¤ таких химерних сл≥в вол≥ю остер≥гатис¤); часом це насл≥док особистоњ (б≥льше людськоњ, н≥ж власне л≥тературноњ) харизми того чи ≥ншого автора, а часом Ї продуктом технолог≥й, котр≥ застосовуЇ видавець. ” кожному раз≥, Ђзагрозуї тут може вбачати х≥ба представник конкуруючоњ тус≥вки, або ж видавець-конкурент.

я вол≥ю так≥ реч≥ сприймати з гумором. ≤ виснувати про те, ц≥кавий чи не ц≥кавий мен≥ той чи ≥нший письменник, з його твор≥в, а не з тус≥вочного позиц≥онуванн¤.

„и Ї у книгах ¤кась особлива сусп≥льна функц≥¤ окр≥м того, щоб слугувати розвагою дл¤ вузького кола ≥нтелектуальних сноб≥в? „и вбачаЇте ви в друкован≥й книз≥ Їдину форму л≥тератури? „и ж ≤нтернет н≥ чим не г≥рший?

™дина форма ≥снуванн¤ л≥тератури Ц художн≥й текст. ” ¤кий спос≥б в≥н буде оприлюднений, залежить в≥д техн≥чних можливостей доби. ќсобисто мен≥ паперова книжка нараз≥ найзручн≥ша Ц бодай тому, що прот¤гом тис¤чол≥ть людство виробило велику культуру сприйн¤тт¤ художнього тексту саме через посередництво зшитих чи склеЇних один ≥з одним аркуш≥в паперу. Ќов≥тн¤, електронна книжка маЇ ≥нш≥ переваги Ц легший, прост≥ший доступ до нењ читача, менше в≥дбиранн¤ такого необх≥дного сучасн≥й людин≥ ф≥зичного життЇвого простору; проте власну культуру сп≥лкуванн¤ з читачем њй ще треба витворити, ≥ це дуже тривалий ≥ непростий процес.

ј культура Ц це життЇва необх≥дн≥сть дл¤ кожноњ людини, а зовс≥м не Ђрозвага ≥нтелектуальних сноб≥вї. Ќайб≥льша б≥да ’’ стор≥чч¤ пол¤гаЇ, ¤к на мене, в тому, що людство Ц ≥ це стосуЇтьс¤ далеко не лише так званого пострад¤нського простору, а й ус≥Їњ зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ Ц сприйн¤ло на в≥ру маркс≥вську тезу про економ≥ку ¤к Ђбазисї ≥ культуру ¤к Ђнадбудовуї. ÷е перевернуло св≥т ≥з н≥г на голову, й тепер мусимо ¤комога швидше в≥д цього р¤туватис¤ Ц зокрема й почерез розширенн¤ культурного простору за допомогою нов≥тн≥х технолог≥й.

ѕисанн¤ та читанн¤ книг потребуЇ багато часу. ÷ей же час можна витратити на проживанн¤ реальних ситуац≥й, на д≥њ та життЇв≥ вибори, ¤к≥ дають "б≥льше драйву". як≥ аргументи ви можете навести накористь того, що справд≥ сл≥д читати книги, ≥ взагал≥, велик≥ тексти?

Ќ≥¤ких. “ому що кожна людина мусить д≥йти до цього сама. ƒ≥йти, власне кажучи, до усв≥домленн¤ первинност≥ культури дл¤ власного розвитку. ”св≥домить Ц добре, не усв≥домить Ц загине. ѕриродний доб≥р Ц штука жорстока, але в≥д нењ н≥куди не д≥тис¤Е

„ому в ”крањн≥ Ї ≥ндустр≥њ книжкових магазин≥в та видавництв, але немаЇ ≥ндустр≥њ украњнськоњ л≥тератури? ћоже, вона в≥джила себе так само, ¤к в≥н≥лов≥ плат≥вки? „и маЇ держава витрачати кошти на п≥дтримку л≥тератури, ¤кщо њњ громад¤ни не робл¤ть цього - не купуючи книг в достатн≥й к≥лькост≥?

≤ндустр≥¤ л≥тератури Ц це, даруйте на нечемному слов≥, ах≥не¤. Ќе ≥снуЇ в природ≥ ≥ндустр≥њ л≥тератури! ≤снуЇ ≥ндустр≥¤ книжки, ¤ка включаЇ видавництва, книгарн≥ й книжкову пер≥одику. ≤ саме цього в нас нин≥ Ц мушу ¬ас розчарувати Ц нема. ј чому нема Ц це запитанн¤ сл≥д адресувати не письменникам, а чиновникам ≥ б≥знесменам. Ќе треба вимагати в≥д письменника б≥льше, н≥ж в≥н може занести!  раще хай кожен займаЇтьс¤ своЇю справою: письменник Ц пише, продавець Ц продаЇ, а держава Ц створюЇ умови, за ¤ких украњнський книжковий б≥знес був би ф≥нансово виг≥дною справою.

” нас поки що, на жаль, усе навпаки. „иновники св≥домо Ц ≥, ¤сна р≥ч, не безкорисно особисто дл¤ себе Ц здали книжковий ринок ≥ноземн≥й ≥ндустр≥њ; а некомпетентн≥ журнал≥сти (це ¤ не про ¬ас, але про багатьох ¬аших колеі), догоджаючи цим чиновникам, намагаютьс¤ переконати громаду, що в усьому н≥бито винн≥ письменники, бо Ђњхн≥ книжки не продаютьс¤ї! ÷е Ц брехн¤ є1.

ј брехн¤ є2 пол¤гаЇ в тому, що держава  н≥бито спри¤Ї украњнськ≥й книжц≥. Ќавпаки: практично вс≥ д≥њ держави в ц≥й царин≥, Ц ¤кщо дивитис¤ на них системно, а не в контекст≥ перманентноњ виборчоњ бравади, Ц Ї в кращому випадку некомпетентн≥стю, але значно част≥ше Ц просто злочином.
—к≥льки в нас ≥снуЇ на всю велику ”крањну  книгарень? —к≥льки в тих книгарн¤х  украњнських книжок? як часто не спец≥ал≥зована, а загальнопол≥тична пер≥одика звертаЇ увагу на книжки, хоч би найрезонансн≥ш≥? —к≥льки пол≥тик≥в прочитати за своЇ житт¤ бодай одну украњнську книжку? „ому т.зв. найрейтиніов≥ш≥ телеканали вперто не хочуть допустити в св≥й етер нав≥ть Ђ¬еч≥рню казкуї, не кажучи вже про спец≥ал≥зован≥ л≥тературно-мистецьк≥ програми? „ому Їдина л≥тературна програма, котра ¤кимось дивом усе ще ≥снуЇ на державному телеканал≥, на час вибор≥в припин¤Ї вих≥д в етер?

ѕогл¤ньмо правд≥ у в≥ч≥: в нас зроблено все дл¤ того, щоби загнати л≥тературу, взагал≥ культуру на марі≥неси. ¬се, що робитьс¤ письменниками, видавц¤ми, людьми, ¤к≥ намагаютьс¤ працювати в книжковому б≥знес≥, Ц робитьс¤ не завд¤ки, а всупереч.

ѕодумаймо: ¤к≥ можливост≥ маЇ нин≥ украњнський  письменник дл¤ того, щоби працювати в л≥тератур≥? ∆одн≥с≥ньких! Ќа те, щоби написати добрий роман, треба покласти ¤к м≥н≥мум р≥к житт¤, Ц а на що в≥н цей р≥к ≥снуватиме? ћанною небесною харчуватиметьс¤? ” нас не ≥снуЇ жодноњ Ц н≥ державноњ, н≥ приватноњ Ц стипенд≥њ, ¤ка б давала письменников≥ змогу зосередитис¤ на творчост≥ бодай м≥с¤ць-два. ћало того: про це н≥хто й мову не заводить. «ате вс≥ дивуютьс¤, що так слабо в наш≥й л≥тератур≥ представлений романний жанр. ≤ вс≥м хочетьс¤ повчити письменник≥в, що ≥ ¤к њм писати, та ще й перетворити њх на продавц≥в книжок!

ћ≥ж ≥ншим, у сам≥й лише ¬аршав≥ книгарень  б≥льше, н≥ж у вс≥й ”крањн≥. ћ≥ж  ≥ншим, 31 грудн¤ в харк≥вськ≥й книгарн≥ Ђ™ї ус≥ завезен≥ туди прим≥рники нового роману ќксани «абужко роз≥брали  заЕ годину. ќто й думаймоЕ  

¬ ”крањн≥ ст≥льки розмов про нац≥ю, сп≥льноту, що ми забуваЇмо, що окр≥м нац≥њ ми ще й представл¤Їмо людство. „ому так?

–озум≥ю ¬аше бажанн¤ винайти велосипед Ц але проблема в тому, що велосипед уже винайдено. ’очетьс¤ комусь цього чи н≥, та л≥тература Ц завжди нац≥ональна! ÷е випливаЇ з самоњ њњ природи. я не знаю жодноњ б≥льш-менш усп≥шноњ спроби створити Ђкосмопол≥тичнийї, Ђнаднац≥ональнийї чи ¤кий-небудь ≥нший под≥бного штибу текст. “им часом ус≥ вершинн≥ тексти св≥тового письменства Ц це кв≥нтесенц≥¤ певноњ нац≥ональноњ традиц≥њ, висловлена кр≥зь призму гуман≥стичного св≥тогл¤ду. “ож мушу вас розчарувати: на жаль, сучасне украњнське письменство, ¤к на мене, замало нац≥ональне.

«в≥сно, це стосуЇтьс¤ прози, передовс≥м великоњ  прози, але не поез≥њ. Ќавпаки: сучасна  украњнська поез≥¤ Ц завд¤ки колосальним  можливост¤м мови, глибин≥ й розмањттю нац≥ональних версиф≥кац≥йних традиц≥й, гуман≥стичному св≥тосприйн¤ттю Ц зараз обТЇктивно Ї одн≥Їю з найкращих у св≥т≥. ѕоетами такого р≥вн¤, ¤к ¬асиль √ерасимТюк, ¬асиль √олобородько, ќлег Ћишега чи ћикола ¬оробйов, пишалас¤ б будь-¤ка з найрозвинен≥ших св≥тових л≥тератур, Ц ось лише ми чомусь цього недобачаЇмо, нав≥ть н≥би Ђсоромимос¤ї цього, боњмос¤ бути самими собою, все нам треба насл≥дувати ¤кесь м≥ф≥чне ЂчЇловЇчЇствоїЕ

Ќазв≥ть к≥лька найб≥льш позитиних под≥й 2009 року повЇ'¤заних з украњнською л≥тературою.

«аснуванн¤ письменником —ерг≥Їм √рабарем л≥тературного клубу ЂЅ≥бл≥ографї; зТ¤ва Ђ”крањнськоњ л≥тературноњ газетиї; вих≥д ц≥лоњ низки добрих книжок Ц Ђћузей покинутих секрет≥вї ќксани «абужко, Ђўе одна молитваї о. яна “вардовського в перекладах ƒзв≥нки ћат≥¤ш, Ђ≈льзаї ќлега —оловТ¤, Ђ¬иб≥рї ≥ Ђ ава меланжї —ерг≥¤ √рабара, Ђ„орний воронї ¬асил¤ Ўкл¤ра, Ђ“ам, де п≥вденьї ќлес¤ ”ль¤ненка, Ђ¬ень¤м≥н л≥тературноњ с≥мТњї ћихайла —лабошпицького, Ђ—ни √анса ’ристи¤наї Ћес≥ ¬орониноњ, поетичних зб≥рок “араса √ригорчука, “араса ‘едюка, ѕавла ¬ольвача, јнатол≥¤ ƒн≥стрового, ќлега  оцарева, —ерг≥¤ ∆адана, книги останн≥х в≥рш≥в ¬олодимира «атулив≥тра Ц це лише те, що згадав ЂзльотуїЕ

Ѕес≥ду в≥в ёр≥й  арапет¤н, ’ќ–ќЎ»еЌќ¬ќ—“»

 

ќриі≥нал тут: http://horoshienovosti.com.ua/index.php?id=4&text=9749&part=all