Євгенія
ПРИТУЛА
У книгарні «Є» поважного віку поет розповідав
дитячі казочки та бавився з дорослими…
Книгарня
та видавництво «Грані-Т» влаштували зустріч із сучасним
українським поетом, прозаїком, перекладачем Іваном Андрусяком. Його твори неомодерністські, але мають класичну форму. Особливо це помітно у збірці «Часниковий сік», котра, як і вся творчість поета, сповнена метафоричності та символічності. Також Андрусяк виступає як літературний критик, пише прозові твори.
Але того вечора в книгарні не було «серйозного та дорослого дядька Андрусяка», бо, власне, творча зустріч мала проходити для малечі, у рамках презентації його дитячих книжок
— «Андрусяк Іван про Дмитра
Туптала (святого Димитрія Ростовського), Григорія Квітку-Основ’яненка, Тараса Шевченка, Ніла Хасевича, Олексу Довбуша», «Звіряча абетка», «Три дні казки» у співавторстві з Валентиною Запорожець та Миколою Грищенком, «Стефа і ії
Чакалка», «Зайчикова
книжечка» та новенької «Хто
боїться зайчиків».
Остання виграла конкурс «Золотий лелека» 2008 року.
Зважаючи
на пізню годину, дітей не було, тому автор будив маля в кожному присутньому… Іван Михайлович — тонкий знавець дитячої психології. Сам він любить дитячу аудиторію більше, бо від неї
дістаєш набагато більшу віддачу. Діти пишуть йому
листи, діляться
враженнями від прочитаного — на відміну від дорослих, котрі
все тримають у собі.
Він розповів, що надихають
його на творчість власні діти,
а їх у нього троє. Найбільше — молодша донечка Стефа…
Кілька творів народилися саме в процесі спілкування з нею — «Дядько Барбатко сміється», «Стефа і її Чакалка»,
у тому числі й презентована нова книжка «Хто боїться зайчиків». Це не просто збірка поезій, прозових розповідей, приколів, це й повість-гра
для дітей. Він пише не лише
для того, щоб розважити дитину, але й
задля її ознайомлення зі світом, формування
у підростаючого покоління
позитивного, світлого по-гляду
на оточуюче середовище.