≤¬јЌ јЌƒ–”—я : Ућ≈Ќ≤ –ќ«’ќƒ»“№—я Ќј “ќћ”, јЅ» –ќЅ»“» Ќ≈ „“»¬ќ, ј Ц Ћ≤“≈–ј“”–”Ф
Ч Ќин≥ модно бути поетом лише до тридц¤ти, а тоб≥ вже, здаЇтьс¤, тридц¤ть четвертийЕ
Ч “и дуже в≥рно заважила Ц модно. ј мода Ц штука нервова й м≥нлива, ≥ мен≥ завжди було шкода надм≥ру перейн¤тих нею людей. “а й узагал≥, ¤кось т¤жко пригадати, коли була мода на щось путнЇ. як не на культи, то на розв≥нчуванн¤ культ≥в, на в≥ддаванн¤ д≥тей в кацапо¤зичн≥ школи й заполоненн¤ книжкових прилавк≥в кацапо¤зичною макулатурою, на Уорденоносц¤Ф Ѕузину й Урозпере¤славленогоФ, прости √осподи, —еминоженкаЕ
ƒо поез≥њ ж мода ¤кось н≥коли не достосовувалас¤ Ц х≥ба в добу класицизму, та й то почасти, а вже про наш постмодерний час ≥ говорити зайво. јле за вс≥х час≥в у поез≥њ були ц≥нними р≥зн≥ досв≥ди. ¬се залежить не в≥д в≥ку, а в≥д самоњ людини, в≥н њњ внутр≥шньоњ орган≥зац≥њ, тонкощ≥в псих≥ки. ј фрази типу Ув нього нема сили вол≥ Ц в≥н п≥сл¤ тридц¤ти все ще пише в≥рш≥Ф або ж навпаки Уце нест≥йкий, випадковий талант Ц в≥н занадто швидко виписавс¤Ф ¤ схильний сприймати не ≥накше ¤к р≥зновид специф≥чного письменницького УвиробничогоФ гумору.
Ч ќтож, ≥ п≥сл¤ тридц¤ти ти пишеш не прозу, а в≥рш≥.
Ч я сказав би ≥накше: мен≥ пишутьс¤ в≥рш≥. «в≥сно, зовс≥м не так, ¤к у пору бурхливоњ юност≥, коли ¤ м≥г соб≥ дозволити переступити через дуже посутн≥ реч≥ заради ефектноњ метафори. ∆итт¤ вчить: у т≥м числ≥ й того, що з Ѕогом не жартують, що прозор≥сть тексту Ц це не обовТ¤зково банальн≥сть, що аваніардов≥сть значно посутн≥ша, ¤кщо вона з≥сперта на хорошу школу, на глибинну традиц≥ю.
јнатол≥й ƒн≥стровий, рецензуючи у У нижнику-ревюФ моњ нов≥ книжки, означив тепер≥шн≥й пер≥од моЇњ творчост≥ ¤к УумиротворенийФ. √адаю, що до справжньоњ умиротвореност≥ мен≥ ще далеко, ¤ ще не наст≥льки старий. јле те, що на зм≥ну нервов≥й розхристаност≥ й усеможливим метанн¤м прийшов душевний спок≥й ≥ бажанн¤ серйозно працювати Ц це правда. ’очетьс¤ зробити щось посутнЇ, справжнЇ, що було б ц≥кавим не лише в л≥тпроцес≥, а Ц в л≥тератур≥. “а й узагал≥ Ц хочетьс¤ багато працювати, ≥ не лише над в≥ршами, а й
над прозою, критикою, перекладамиЕЧ ≤ приЇмно, коли роботу пом≥чають. ћаю на уваз≥ нещодавнЇ в≥дзначенн¤ твоЇњ зб≥рки Уѕоверненн¤ в •алапаіосФ прем≥Їю ≥мен≥ Ѕориса Ќечерди.
Ч Ѕезперечно. ј дв≥ч≥ приЇмно те, що висунув мою книжку на прем≥ю ¬асиль √ерасимТюк Ц один ≥з моњх найулюблен≥ших поет≥в.
«наЇш, може в цьому не зовс≥м доречно признаватис¤, особливо тепер, коли так багато зв≥дус≥ль говор¤ть про л≥тературу масову, але мен≥ завжди була байдужа думка про моњ тексти ¤когось такого соб≥ абстрактного читача, Ц а саме на нього в нас чомусь полюбл¤ють мало не молитис¤ декотр≥ критики: мовл¤в, читач цього не зрозум≥Ї, це далеке в≥д його насущних запит≥в ≥ проблемЕ
“ут ¤ ще можу зрозум≥ти видавц≥в, ¤к≥ принаймн≥ ризикують гр≥шми, а от критик≥в не розум≥ю. Ѕо нав≥ть у наших умовах ≥нформац≥йноњ колон≥њ, нав≥ть за найчоренн≥ших дл¤ культури шансонно-плазуватих час≥в, мусить ≥снувати л≥тература ≥ чтиво. ÷е не одне ≥ те ж! Ќе можна змусити ¬Т¤чеслава ћедвед¤ чи ¬асил¤ ѕорт¤ка писати детективн≥ романи, а ¬асил¤ √ерасимТюка чи ≤гор¤ –имарука Ц слин¤в≥ тексти п≥сеньок естрадним малол≥ткам. ƒл¤ цього Ї окотюха й ÷ибулько, ¤к≥, безперечно, так само робл¤ть справу добру, але Ц ≥ншу.
“ак от, мен≥ завжди розходилос¤ на тому, аби робити саме л≥тературу, ≥ завжди важила думка про моњ тексти тих людей, котр≥ знаютьс¤ саме на л≥тератур≥. “ому ц¤ в≥дзнака справд≥ дуже важлива ≥ приЇмна дл¤ мене.
Ч ѕро що тво¤ прем≥йована книжка? ≤ зв≥дки така ≥нтриіуюча назва Ц Уѕоверненн¤ в •алапаіосФ?
Ч ћен≥ здаЇтьс¤, що стосовно поез≥њ навр¤д чи взагал≥ можливо предметно говорити, про що вона. ћабуть, про житт¤Е
•алапаіоськ≥ острови, ¤к в≥домо, Ї раЇм дл¤ б≥олога Ц там найкраще збереглис¤ викопн≥ рештки найдревн≥ших, до≥сторичних форм житт¤. ј житт¤ на наш≥й земл≥ набуваЇ подекуди навдивовижу химерних форм Ц воно н≥жне ≥ тихе, спок≥йне й мудре, а тут же дике, страх≥тливе, сповнене жах≥в ≥ мутац≥й, страждань ≥ болю. я, звичайно, не бував на •алапаіоських островах, та й навр¤д чи коли-небудь побуваю, а може, й не треба мен≥ там бувати. ѕросто, чомусь здаЇтьс¤, що в душ≥ кожноњ людини Ї св≥й маленький •алапаіос, де так само, ¤к у коралових нетр¤х, в≥дкладаютьс¤ закамен≥л≥ рештки всього того, з чим ми стикаЇмос¤, про що думаЇмо, що чинимо, ≥ вони, хочемо ми того чи н≥, даютьс¤ взнаки, в≥дображаютьс¤ в
наших подальших думках, спод≥ванн¤х, учинках, наших прагненн¤х ≥ мр≥¤х.ј ще оцей св≥й маленький •алапаіос Ц це м≥фопоетика того краю, де людина народилас¤, де в нењ було закладено душу й памТ¤ть. ƒл¤ мене це √уцульщина, село ¬ербовець на ос≥вщин≥, у ¤кому ¤ не можу б≥льше жити, але й без ¤кого не можу, ≥ це також накладаЇ св≥й в≥дбитокЕ
¬ласне, про так≥ Ув≥дбитки душ≥Ф ¤ й хот≥в поговорити ц≥Їю книжкою, ¤ка вийшла, до реч≥, на протилежному в≥д √уцульщини крањ ”крањни Ц в ƒонецьку, в б≥бл≥отец≥ альманаху У альм≥юсФ старанн¤ми його редактора, поета й критика ќлега —оловТ¤. ¬ийшла накладом усього дв≥ст≥ прим≥рник≥в ≥ роз≥йшлас¤ серед дуже нечисленного кола прихильник≥в такоњ поез≥њ Ц котра змушуЇ думати. ƒл¤ мене було дивовижним неспод≥вано високе м≥сце, на ¤ке Уѕоверненн¤ в •алапаіосФ Ц книжка дл¤ дуже небагатьох, без пол≥граф≥чних наворот≥в ≥ з м≥н≥мальним накладом Ц здобулас¤ на конкурс≥ У нижка рокуФ, ¤кий Ї комерц≥йним проектом, а отже, покликаний попул¤ризувати значно масов≥ш≥ виданн¤. ј тепер ≥ще й прем≥¤Е якщо зб≥рку пом≥тили, то певно, ¤кусь частину того, що хот≥в висловити, ¤ таки зум≥в у н≥й сказати. јле, вочевидь, далеко не все. –оботи ще непочатий край.
Ч “а, кр≥м У•алапаіосаФ, ти видав ще к≥лька книжокЕ
Ч “ак, у льв≥вськ≥й У альвар≥њФ, у чудов≥й сер≥њ У овчегФ вийшла зб≥рочка У—ад перел≥тнийФ. ÷е, так би мовити, м≥й порахунок ≥з отим самим УширшимФ читачем. –≥ч у т≥м, що поез≥¤, на моЇ переконанн¤, в принцип≥ може бути лише двох, так би мовити, вид≥в: або ф≥лософською, а значить ≥нтровертною, герметичною, або ж любовною, а значить екстравертною, що може претендувати на сп≥лкуванн¤ з ширшим читацьким колом. ≤ У—ад перел≥тнийФ Ц ¤краз зб≥рка моЇњ вибраноњ любовноњ л≥рики, що задумувалас¤ ¤к подарунок дружин≥ атрус≥, Ц завд¤ки ¤к≥й, чесно кажучи, ¤ й
став останн≥м часом отаким от спок≥йним, працьовитим ≥, за словами ƒн≥стрового, УумиротворенимФ. ƒл¤ мене, до реч≥, було великим кайфом, випадково блукаючи закутками ≥нтернету, зустр≥ти присв¤чений атрус≥ в≥рш У«амовл¤нн¤ з голубамиФ ≥з ц≥Їњ зб≥рки в котромусь любовному чат≥. ј ще кажуть, що в поез≥њ нема читач≥вЕр≥м цього, в усе тому ж ƒонецьку нещодавно зТ¤вилас¤ УЋ≥тпроцес≥¤Ф Ц книжка л≥тературно-критичних есењв та статей. ≥лька з них, до реч≥, вперше зТ¤вилис¤ саме в У”крањнському слов≥Ф.
ј зараз на п≥дход≥ Ц уже Ї сигнальний прим≥рник Ц зб≥рка в≥рш≥в Уƒерева ≥ водиФ. ѓњ харк≥вське видавництво УјктаФ готувало майже три роки, але це маЇ бути дуже красиве, ¤ б нав≥ть сказав, вишукане подарункове виданн¤ в сер≥њ У
Ars poeticaФ.Ч ј дал≥ будуть сюрпризи?
Ч —под≥ваюс¤. ѕро все, що нараз≥ не готове, вол≥ю не розказувати Ц аби не наврочити. јле ще один проект таки проанонсую Ц тим паче, що ц¤ книжка вже у видавництв≥, до реч≥, у все тому ж ƒонецьку, й до вересн¤, сл≥д спод≥ватис¤, зТ¤витьс¤ на розкладках. ÷е У“юльпани й димар≥Ф Ц перша не лише в ”крањн≥, а й у всьому сх≥днословТ¤нському св≥т≥ зб≥рка вибраних в≥рш≥в останнього класика англомовноњ поез≥њ ≈дварда ≈стл≥на амм≥ніса. ћи переклали њњ удвох ≥з дружиною, атериною Ѕорисенко. —под≥ваЇмос¤, що вона стане неаби¤ким подарунком поетичним гурманам, адже там будуть не лише переклади, а й ориі≥нали текст≥в цього дивовижного поета-експериментатора, ¤кий ум≥в з англ≥йською мовою робити все, що йому заманетьс¤.
Ч ≤ на завершенн¤ Ц твоњ побажанн¤ читачам У”крањнського словаФ.
Ч ўоб украњнське слово було не лише в лапках ≥ в назв≥. ј водночас, аби воно було не самоц≥ллю, а природною потребою людини, що живе на ц≥й земл≥, Ц так само, ¤к пов≥тр¤, вода, ранкова кава (дл¤ мене Ц з цигаркою), смачна книжка, поц≥лунок коханоњ дружини, дит¤ча усм≥шкаЕ
–озмовл¤ла “ет¤на ўербаченко
У
”крањнське словоФ, 2002