≤ван јЌƒ–”—я : УЌј…¬ј∆„≈ Ќ≈ ѕ–»—“ј“» ƒќ ∆ќƒЌќ√ќ  ЋјЌ”Ф

 

Ц ≤ван јндрус¤к Ц в≥домий письменник, перекладач, критикЕ ¬ажко було себе реал≥зувати? ўо вдавалос¤ найт¤жче?

Ц Ќе думаю, що ¤ себе аж так уже реал≥зував. ѕринаймн≥ Укопита в≥дкидатиФ нараз≥ жодного нам≥ру не маю, ¤к ≥ Ус≥дати п≥д березу й давати дубаФ. ѕросто намагаюс¤ робити те, що можу, а головне Ц те, що мен≥ ц≥каво. “им паче, що ц≥кавого багато, ≥ насправд≥ ¤ не встигаю зробити й половини того, що хот≥лос¤ б. јдже левову пайку часу все одно поглинаЇ робота Уза грош≥Ф Ц так звана Уб≥жучаФ журнал≥стика, що приносить коп≥йчину, необх≥дну дл¤ нормального утриманн¤ с≥мТњ ≥, найважче, оплати житла, ¤ке в  иЇв≥ доводитьс¤ винаймати, бо купити його тут нереально нав≥ть ≥з пожиттЇвим кредитом. «а ц≥Їю метушнею неможливо, скаж≥мо, зас≥сти за велик≥ прозов≥ реч≥, ¤к≥ давно Укрут¤тьс¤ в голов≥Ф. як, зрештою, й написати книжку серйозноњ критики з адекватним анал≥зом тих текст≥в моњх колеі, ¤к≥ нин≥ робл¤ть наше письменство л≥тературою. ј хот≥лос¤ б...

”загал≥, це ¤кось так саме собою вийшло, що мен≥ ц≥каво працювати в найр≥зноман≥тн≥ших жанрах ≥ видах, Ц вони н≥би доповнюють одн≥ одних, таким чином ≥ мене н≥би доповнюючи. јле найц≥кав≥ше було УвходитиФ в дит¤чу л≥тературу, ¤ка розкриваЇ дл¤ письменника чи не найб≥льше можливостей. ≤ Ц даЇ надзвичайно важливе в≥дчутт¤ самоконтролю й в≥дпов≥дальности. Ѕо ¤кщо в УдоросломуФ письм≥ ¤к≥сь нат¤жки чи ≥нод≥ й в≥дверт≥ Улаж≥Ф списуютьс¤, буваЇ, на особливост≥ авторського стилю чи л≥тературну моду, то в письм≥ дл¤ д≥тей под≥бне Увилазить бокомФ одразу ж ≥ безповоротно. ÷е вже хрон≥чна хвороба переважноњ б≥льшости книжок дл¤ д≥тей, ¤к≥ можна знайти в наших крамниц¤х, Ц ¤ б 99 в≥дсотк≥в њх просто спалював! “ак що Ї величезне бажанн¤ зробити тут щось таке, що було би, на противагу вс≥й ц≥й безпросв≥тн≥й дурн≥, принаймн≥ люд¤ним, добрим, розумним ≥ грамотним. “аке, ¤ке бодай не шкодило б д≥т¤м.

ј стосовно того, що дос≥ давалос¤ найт¤жче... ÷е, напевно, неприставанн¤ до жодного берега, тус≥вки, клану, ¤кими аж кишить наше довколал≥тературне бол≥тце ≥ ¤к≥ перманентно м≥ж собою гризутьс¤ здеб≥льше н≥защо, просто так, ≥ ще й намагаютьс¤ називати цю гризню л≥тпроцесом. я вперто намагаюс¤ бути однаково дружн≥м з ус≥ма б≥льш-менш адекватними такими тус≥вками, але й однаково р≥внов≥ддаленим в≥д ус≥х них.  атегорично не визнаю лише вкрай од≥озних, скаж≥мо, ћј”ѕ≥вську (та водночас одного з њњ Ђапологет≥вї —тан≥слава ¬ишенського високо ц≥ную ¤к поета). јле ¤к складно ≥нод≥ буваЇ в≥дмовити другов≥, Ц ¤кий, узагал≥ ж, таки друг, ≥ нормальний хлопака, ≥ класний письменник, Ц але вл¤паЇтьс¤ в ¤кусь калюжку ≥ кличе за собою...

Ц ¬и мали проблеми з редакторами?

Ц Ќ≥, бо ¤ не мав редактор≥в. Ќа превеликий жаль. —ам займаюс¤ редактурою ≥ чудово знаю, наск≥льки це болюча проблема. ¬идавц≥ украй р≥дко й неохоче погоджуютьс¤ з тим, щоби в≥ддати текст у роботу тим редакторам, ¤ких ¤ особисто знаю ¤к висококласних фах≥вц≥в ≥ ¤ким ≥з рад≥стю готовий дов≥рити св≥й текст, Ц у видавц≥в зазвичай Ї своњ штатн≥ прац≥вники, у фахов≥й компетенц≥њ ¤ких ¤ дуже часто маю серйозн≥ п≥дстави сумн≥ватис¤. “ому завжди напол¤гаю на авторському редаіуванн≥, з ¤кого Увиплутуюс¤Ф, в≥ддаючи попередньо читати своњ тексти давн≥м, перев≥реним ≥ ¤комога приск≥плив≥шим друз¤м. ÷е дуже часто р¤туЇ в≥д очевидних Убздур≥вФ. јле ще б≥льше р¤туЇ Унасто¤н≥стьФ тексту Ц за м≥с¤ць-другий, а ще краще за п≥вроку-р≥к ≥ сам дивишс¤ на нього вже зовс≥м иншим, УнезамуленимФ оком.

Ц —ьогодн≥ письменники шукають видавництва, а не видавництва Ц письменник≥в. „и можна зм≥нити цю ситуац≥ю? як?

Ц Ќормальн≥ видавництва, ¤к≥ думають про власну перспективу, вже нин≥ сам≥ шукають УсвоњхФ письменник≥в ≥ активно з ними працюють. јле б≥да в тому, що в нас занадто багато розвелос¤ ненормальних видавництв, власники ¤ких зац≥кавлен≥ не в тому, щоб дати на прилавки книгарень св≥й ориі≥нальний, ц≥кавий, корисний, ¤к≥сно оформлений ≥ грамотно в≥дредаіований, перепрошую, продукт, а виключно в тому, щоби заробити свою коп≥йчину чимшвидше, ≥ щоб т≥Їњ коп≥йчини було чимб≥льше. ƒл¤ б≥знесмена останнЇ бажанн¤ абсолютно природне, ≥ жодним чином докор¤ти йому за це не можна, тут в≥н, за законами ринку, маЇ абсолютну рац≥ю. јле що цей ринок далекий в≥д цив≥л≥зованого Ц очевидно. Ќин≥ наше книговиданн¤ в б≥знесовому сенс≥ перебуваЇ на тому ж р≥вн≥ розвитку, що й Ђперв≥сне п≥дприЇмництвої так званих човник≥в ≥з кравчучками на початку 1990-х Ц купи дешевше, продай дорожче. ¬≥дтак робити ¤к≥сний продукт ≥ звТ¤зуватис¤ з≥ збутом, податковими держпоборами й тому под≥бним головним болем н≥хто не зац≥кавлений Ц легше знайти автора, ¤кий заплатить за своЇ твориво сам або знайде ¤когось пришелепкуватого спонсора, а в≥дтак сам забере св≥й м≥зерний наклад ≥ буде т≥шитис¤ з того, що видав книжку ≥ Утеж письменникФ. ” висл≥д≥ за к≥льк≥стю назв ми Упопереду вс≥Їњ планетиФ, але на книжкових виставках з року в р≥к одн≥ ≥ т≥ ж видавництва демонструють одн≥ ≥ т≥ ж книжки, лише злегка оновлюючи УрепертуарФ.

ќчевидно, що без встановленн¤ цив≥л≥зованих правил так воно триватиме доти, доки украњнська л≥тература не зникне взагал≥, а з нею й украњнська нац≥¤. ≤ жодн≥ усп≥шн≥ хлопц≥ на кшталт јндруховича чи ∆адана, хай би вони стали у сотн≥ раз≥в попсов≥ш≥ й плодюч≥ш≥ в≥д  окотюхи, н≥чого зм≥нити не зможуть. “ак само, ¤к ≥ найтитан≥чн≥ш≥ зусилл¤ елементарно грамотних видавц≥в-одинак≥в, ¤к≥ робл¤ть свою справу сумл≥нно лише з любов≥ до ц≥Їњ справи ≥ часто всупереч загальноприйн¤тим на ринку правилам гри.

я вже ¤кось пропонував запровадити щось на кшталт кодексу чести украњнського видавц¤ Ц обТЇднанн¤ за фаховим принципом, ¤ке запрошувало б до себе т≥ видавництва, ¤к≥ працюють з книжкою так, ¤к сл≥д працювати з книжкою, Ц квал≥ф≥кований доб≥р текст≥в, грамотна редактура, уважна коректа, техн≥чна редактура тощо. јле ж справа в тому, що видавц≥ й сам≥ на таке не п≥дуть, бо Ї особист≥ взаЇмини, Ї питанн¤ б≥знес-дов≥ри, а до того ж, кожен ≥з них, нав≥ть найквал≥ф≥кован≥ший, чудово знаЇ, ¤к ≥ де в≥н може УпохалтуритиФ, ≥ активно цим користаЇтьс¤ (за що, ще раз кажу, год≥ йому дор≥кати, бо в≥н поставлений у так≥ умови, що не похалтуриш Ц не поњдеш).

Ц Ќещодавно ¬и були кер≥вником на нарад≥ молодих л≥тератор≥в, ¤к≥ провод¤тьс¤ Ќ—ѕ” в  октебел≥? –озкаж≥ть про своњ враженн¤.

Ц Ќормальн≥ робоч≥ враженн¤. ™ дуже розумн≥ д≥ти, ¤к≥ незабаром робитимуть пристойного р≥вн¤ украњнську л≥тературу. »нша р≥ч, що обласн≥ сп≥лчанськ≥ структури, ¤к≥ добирають учасник≥в на так≥ сем≥нари, не завжди добачають саме таких д≥тей. ћало того Ц ≥з де¤ких так званих Урос≥йськомовнихФ реі≥он≥в прињхали справд≥ талановит≥ молод≥ люди, ¤ким проте, хтось повбивав у голову несусв≥тн≥ дурниц≥ на кшталт того, що там ≥з ними працюватимуть ¤к≥сь маразматики з ≥нтелектом на р≥вн≥ домашнього в≥ршувальника початку девТ¤тнадц¤того стол≥тт¤, ¤к≥ визнають римуванн¤ на р≥вн≥ У”крањна-калина-д≥вчина-домовинаФ. “реба було бачити оч≥ тих д≥тей, коли ¤ розпов≥дав њм про постмодерн≥ тенденц≥њ зокрема в рос≥йськ≥й л≥тератур≥, суголосн≥ њхн≥м писанн¤м, про ¤к≥ вони сном-духом не в≥дали! «даЇтьс¤, де-не-де нас, украњнських письменник≥в, вол≥ють бачити ¤кимись моральними кал≥ками й ≥нтелектуальними виродками, Ц це найприкр≥ше. јле не д≥ждутьс¤! ѕринаймн≥ в  октебел≥ ц≥ юн≥ автори мали змогу нормально посп≥лкуватис¤ з, ¤к каже м≥й донецький друг ќлег —оловей, Уабсолютно притомнимиФ украњнськими письменниками р≥зних покол≥нь ≥ впевнитис¤ в тому, що насправд≥ все зовс≥м не так, ¤к њм намагалис¤ втовкмачити.

Ц ≤ване, ¬и дуже часто зТ¤вл¤лис¤ на л≥тературних тус≥вках з≥ своњми донечками. ¬и б хот≥ли, аби ¬аш≥ д≥ти займалис¤ л≥тературоюЕ

Ц “ак, звичайно. јле це залежатиме в≥д них, а не в≥д мене чи моЇњ дружини  атерини Ѕорисенко, ¤ка займаЇтьс¤ л≥тературознавством. ћен≥ б хот≥лос¤, щоб д≥ти Ц незалежно в≥д того, ¤кий фах соб≥ оберуть, Ц насамперед росли розумними читачами. ј ¤кщо в когось ≥з них зрине орган≥чна потреба ще й писати, ¤ буду лише радий.

Ц ≤ване, Ї пр≥рва м≥ж покол≥нн¤м девТ¤ностник≥в ≥ двотис¤чник≥в?

Ц ясна р≥ч, не пр≥рва, бо вс≥ ми з одного дискурсу, перепрошую, Увил≥злиФ ≥ в один дискурс у висл≥д≥ Увкладемос¤Ф. јле Ї принципово в≥дм≥нне баченн¤ дуже багатьох засадничих речей. ≤ це прекрасно Ц бо це даЇ серйозний поштовх дл¤ розвитку.

Ц ¬и Ц апол≥тична людина?

Ц Ќа жаль, н≥. јле ¤ не поважаю пол≥тики ¤к сфери, котр≥й неможливо дов≥р¤ти. ¬есь жах ситуац≥њ в тому, що мисл¤чий украњнець нин≥, в цей божев≥льно-постмодерний час, просто ф≥зично не може бути геть апол≥тичним, бо пол≥тика, ск≥льки њњ штучно не ≥іноруй, сама пхаЇтьс¤ у вс≥ наш≥ справи, нав≥ть ≥нод≥ абсолютно приватн≥, й вимагаЇ до себе посиленоњ уваги.

÷е, ¤сна р≥ч, зовс≥м не означаЇ, що ¤ готовий займатис¤ безпосередньо пол≥тикою ¤к родом д≥¤льности, Ц це лише означаЇ, що ск≥льки треба було сто¤ти на ћайдан≥, ст≥льки ¤ й сто¤в, хоча тепер бачу, що л≥пше було не сто¤ти, а брати в руки щось важке ≥ знаходити цьому важкому адекватне застосуванн¤.

Ц якщо б ¬и стали головою Ќ—ѕ”, що в першу чергу зробили б?

Ц ” першу чергу ¤ не став би головою Ќ—ѕ”. ѕросто кожен, на моЇ переконанн¤, маЇ робити те, на що здатен. ј ¤ людина Укнижно-компТютерно-каб≥нетнаФ, страшенний ≥ндив≥дуал≥ст без особливих орган≥заторських зд≥бностей... ћен≥, за великим рахунком, не треба н≥чого, кр≥м моЇњ родини, мого компТютера, моЇњ писанини, свого спок≥йного закутка ≥ чимб≥льше розумних книжок! —трашно й у¤вити, що ¤ м≥г би на так≥й серйозн≥й посад≥ УначудитиФ!

Ц ≤ване, розкаж≥ть про новий роман Ђ¬ургунї. ќдна мо¤ рос≥йськомовна знайома, прочитавши, звинуватила автора в украњнському шов≥н≥зм≥Е

Ц ÷е теж вар≥ант... „омусь ус≥ говор¤ть про шов≥н≥зм рос≥йський чи американський, а можливост≥ ≥снуванн¤ украњнського й не припускають. “ак що нехай в≥н буде бодай у формат≥ художнього тексту...

ј ¤кщо серйозно, то У¬ургунФ Ц це всього лише базована виключно на реальних под≥¤х, але виключно художн¤ опов≥дь про страшн≥ дл¤ моЇњ р≥дноњ √уцульщини 1940-≥ роки ≥ не менше страшн≥ 1920-≥ роки дл¤ —лобожанщини, ¤ка в≥днедавна теж стала мен≥ р≥дною, бо там народилас¤ мо¤ дружина. ” У¬ургун≥Ф немаЇ вигадок Ц там Ї лише художн¤ правда, котра в≥д правди житейськоњ, ¤к в≥домо, в≥др≥зн¤Їтьс¤ лише тим, що Ї њњ свого роду УконцентратомФ. ≤ за цю правду, м≥ж ≥ншим, пол¤гло занадто багато людей, починаючи в≥д маленького сина моЇњ тети ¬асюти ¬асилька, ¤кого зТњли щури у тифозному бараку в —иб≥ру, ≥ зак≥нчуючи јнною ѕол≥тковською, з ¤кою ¤ тр≥шки сп≥лкувавс¤, перекладаючи украњнською њњ книжку, ≥ тр≥шки знаю, що це була за особист≥сть ≥ ск≥льки добра вона зробила люд¤м. “ак що т≥, кому н≥чим займатись, ¤к лиш пат¤канн¤м про шов≥н≥зм, мусили би спершу, ¤к мен≥ здаЇтьс¤, погл¤нути в дзеркало Ц чи не Урос≥йськомовногоФ монстра вони там побачать...

Ц ≤ване, письменник мусить бути менеджером, вм≥ти попул¤ризувати власну творч≥сть?

Ц ѕисьменник мусить ум≥ти писати художн≥ тексти.  рапка. ¬се решту залежить в≥д людини Ц в≥д того, ¤кими зд≥бност¤ми вона ще волод≥Ї. я, скаж≥мо, можу бути незлецьким журнал≥стом, редактором чи нав≥ть кул≥наром (таке вже в мене дивне, ¤к кажуть тепер на американський лад, хоб≥). ≤ жодним чином не переймаюс¤ своњм п≥аром, менеджеруванн¤м чи иншою под≥бною метушнею, ¤ка насправд≥ Ї точн≥с≥нько такою ж фаховою справою, ¤к ≥ письменство, а отже, й займатис¤ нею мус¤ть фах≥вц≥.

Ц ѕрацюЇте над перекладами сьогодн≥?  ого перекладаЇте?

Ц «деб≥льше того, кого, даруйте на двозначному слов≥, замовл¤ють. —аме зараз Ц св≥женького Уѕетрика ѕТ¤точкинаФ Ќатал≥ •узЇЇвоњ. ј Удл¤ душ≥Ф Ц поез≥ю, ¤ка, на цей раз даруйте за тавтолог≥ю, Уна душу л¤гаЇФ. ќце нещодавно Ђл≥гї ћандельштам Ц УЅезсонн¤. ≤ √омер. ≤ тужава в≥трил...Ф, а ще перед тим Ц молодий б≥лорус ћ≥хась —кобла з≥ своЇю дивовижною УЅаладою про стайнюФ. Ѕез жодного Уприц≥луФ Ц просто те, що Ђзачепилої...

–озмовл¤ла “≈“яЌј ¬»ЌЌ»