≤ван јндрус¤к: УЌе все те погано, що цензураЕФ
як в≥дл¤кати читача? «в≥дки берутьс¤ резерви мови? ўо буваЇ, коли Уперем≥шатиФ д≥алекти? „им кацапи в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д рос≥¤н? Ќав≥що зм≥нювати мову? як≥ твори сл≥д позначати Учервоним квадратикомФ? „и варто розмежовувати л≥тературу й попсу? ѕро це ≥ багато про що ≥ншого в ≥нтервТю У нижковому огл¤дуФ в≥домого поета іенерац≥њ девТ¤ностих ≤вана јндрус¤ка з нагоди публ≥кац≥њ його першого роману У¬ургунФ.
Ц ≤ване, своњм романом У¬ургунФ ти за≥нтриіував читач≥в ≥ критик≥в ≥ще к≥лька рок≥в тому, опубл≥кувавши в Ум≥лен≥умн≥йФ антолог≥њ У урТЇру ривбасуФ один ≥з розд≥л≥в. “епер У¬ургунФ зТ¤вивс¤ повн≥стю в У—учасност≥Ф, ≥ ¤ була ще б≥льше за≥нтриіована, побачивши, що його обс¤г менший, н≥ж традиц≥йно мусить бути обс¤г роману. „ому так?
Ц ѕо-перше, тв≥р такого типу й не може бути великим. “екст ≥ так достатньо концентрований, УзгущенийФ, спр¤мований на читача зац≥кавленого й п≥дготовленого. ћучити свого читача УгектарамиФ такого тексту ¤к м≥н≥мум нерозумно, а мучити себе Урозр≥джен¤мФ, себто банал≥зац≥Їю, не бачу сенсу Ц в нас ≥ так забагато попсовик≥в. ѕо-друге, це не роман у класичному значенн≥ цього слова, а роман-новела, своЇр≥дне схрещенн¤ под≥бного з под≥бним, ¤к от ¤щ≥рки з крокодиломЕ
∆артую, зв≥сно, але дл¤ англ≥йц≥в, наприклад, було би незрозум≥ло, що воно за Узв≥рФ такий Ц novel-novel, Ц а в наш≥й традиц≥њ, п≥сл¤ —тефаника, осинки й ѕорт¤ка, под≥бний експеримент, гадаю, не позбавлений сенсу. ≤детьс¤ про те, що ц≥лком романний сюжет викладений за допомогою притаманних насамперед новел≥ художн≥х засоб≥в. Ќе те, щоби дос≥ н≥хто н≥чого под≥бного не робив, але принаймн≥ дос≥, наск≥льки ¤ знаю, н≥хто не робив цього св≥домо.
Ц ” твоЇму роман≥ багато д≥алектних сл≥в. Ќав≥ть перша фраза далеко не вс≥м зрозум≥ла. „и не боњшс¤ ти через це втратити читача, в≥дл¤кати його?
Ц Ќе лише сл≥в. “ам ц≥л≥ фраіменти з базованим на д≥алектах синтаксисом, орфограф≥Їю тощо. ÷е значно складн≥ше, н≥ж просто слова. “аким чином ¤ намагаюс¤ з самого початку, вже з першоњ фрази, бути з читачем максимально чесним. Ѕо ¤кщо це Ум≥йФ читач, його так≥ реч≥ лише зац≥кавл¤ть, а ¤кщо читач Уне м≥йФ, то краще, мен≥ здаЇтьс¤, попередити його одразу, що за цей тв≥р братис¤ не варто, н≥ж УрозчаровуватиФ оп≥сл¤. “ак що д≥алекти тут, кр≥м своЇњ основноњ функц≥њ в текст≥, виконують справд≥ функц≥ю Ув≥дл¤куванн¤Ф тих, хто под≥бн≥ реч≥ сприймати не готовий або з ¤кихось причин не бажаЇ. ≤ к≥льк≥сть Ув≥дл¤канихФ мене таким чином не лише не л¤каЇ, а в принцип≥ не хвилюЇ Ц ¤ не Умасов≥к-затЇйн≥кФ.
јле це функц≥¤, так би мовити, другор¤дна, принаг≥дна. √оловне Ц мен≥ ц≥каво було поЇднувати р≥знор≥дн≥ мовн≥ блоки, ¤к≥ хоч ≥ витриман≥ в рамц¤х одн≥Їњ мови, але нав≥ть ментально дуже р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою. У—тих≥¤Ф мови в √уцульщин≥, де в≥дбуваЇтьс¤ основна д≥¤ У¬ургунаФ, й на —лобожанщин≥, куди в≥дтак звертаЇ сюжет, Ц це свого роду ефект УдзеркалаФ, в≥дт≥нений, зв≥сно ж, паралельними фраіментами мови л≥тературноњ, УокультуреноњФ. ƒл¤ людини, котра кохаЇтьс¤ в мов≥, це само по соб≥ захоплююче! јле зринаЇ бажанн¤ п≥ти ще дал≥ Ц спробувати пом≥н¤ти м≥сц¤ми окрем≥ пласти. як би, скаж≥мо, слобожанець говорив по-гуцульськи, ≥ навпаки? ¬≥дтак в останньому розд≥л≥ ЋозовТ¤га саме так ≥ опов≥даЇ ≥стор≥ю про гору —опку, Ц ту саму ≥стор≥ю, котра з першого розд≥лу подаЇтьс¤ в двох ≥нших конотац≥¤х. “ак само й ≥стор≥¤ про ¤блуко, з ¤коњ й починаЇтьс¤ У¬ургунФ. ” першому розд≥л≥ вона опов≥даЇтьс¤ автентичним гор¤нином, а в останньому Ц тим самим мовцем ≥ нав≥ть майже тими самими словами, але вже на матер≥ал≥ зовс≥м ≥ншого л≥нів≥стичного УареалуФ. “аких момент≥в у текст≥ багато, ≥ провадити саме так≥ мовн≥ експерименти мен≥ було найц≥кав≥ше. ј найважче Ц домогтис¤ њх орган≥чност≥, природност≥ потоку мовленн¤. ўоб експеримент не УвипиравФ з тексту, шитий б≥лими нитками, ¤к це не раз трапл¤Їтьс¤ в багатьох наших ≥ ненаших формал≥ст≥в, а щоби текст насправд≥ жив цими експериментами.
Ѕо мова Ц це найважлив≥ше, а нин≥, напевно, взагал≥ Їдине, що письменник у цьому св≥т≥ справд≥ може зм≥нити.
Ц ’≥ба мова так уже потребуЇ зм≥н?
Ц Ѕезперечно. ѕост≥йного орган≥чного самооновленн¤. Ѕез цього мова стар≥Ї, хир≥Ї, загниваЇ, прим≥тив≥зуЇтьс¤, а нац≥¤ вироджуЇтьс¤. ” наш≥й мов≥ безл≥ч незад≥¤них пласт≥в, Урезерв≥вФ, повз ¤к≥ ми часто проходимо мимо, нав≥ть не пом≥чаючи њх, а ≥нколи й знущаЇмос¤ з них, вважаючи себе Удуже культурнимиФ. ƒ≥алекти Ц ¤краз один ≥з таких невичерпних резерв≥в, може й найбагатший. ≤нш≥ Ц культуролог≥чний ≥ техн≥чний словотв≥р, профес≥йн≥, в≥ков≥, соц≥альн≥ й ≥нш≥ сленіи, взаЇмосп≥лкуванн¤ з чужими мовами тощо. Уѕроц≥джуватиФ ц≥ мовн≥ пласти, художньо працювати з ними, впроваджувати њхн≥ елементи в л≥тературний об≥г Ц це ≥ Ї першочерговим завданн¤м письменника. –озвивати, зм≥нювати мову.
Ѕо ¤кщо ти н≥чого не хочеш м≥н¤ти, то нав≥що бравс¤ писати? «аради грошей? “ак нин≥ нав≥ть попсовикам плат¤ть недостатньо дл¤ житт¤. «аради слави? ¬загал≥ дурн¤! “ому, хто хоче слави, легше УприкандичитиФ чергового Унаймудр≥шогоФ, ¤кий про нас ус≥х нин≥ так несамовито УдбаЇФ Ц ≥ народ тебе на руках носитиме, ≥ в п≥дручниках ≥стор≥њ твоЇ ≥мТ¤ пропишуть нав≥чноЕ јле ж ти вз¤вс¤ писати, назвавс¤ грибом Ц то л≥зь у кош≥ль! ≤ншоњ ради нема, мусиш м≥н¤ти те, що можеш зм≥нити.
Ц √адаю, багатьох читач≥в твого роману ц≥кавитиме, за що ти так не любиш рос≥¤н? јдже њм у У¬ургун≥Ф присв¤чено чимало Утеплих сл≥вФ.
Ц ÷е не так. я не скажу, що люблю рос≥¤н, бо чого б ¤ њх, справд≥, мав любити? јле й не скажу, що маю до них ¤к≥сь ≥нш≥ сильн≥ почутт¤. ’ай вони соб≥ живуть, ¤к хочуть, Ц мен≥ до них д≥ла нема, ¤к ≥ њм, спод≥ваюсь, до мене. ≤ в роман≥ ¤ њх практично не згадую, х≥ба принаг≥дно й ц≥лком нейтрально. ќдна з моњх героњнь, до реч≥, взагал≥ каже, що Унав≥ть серед маскал≥в добр≥ люди ЇФ, Ц ≥ вона, певно, маЇ рац≥ю.
ј Утепл≥ словаФ, ¤к ти кажеш, адресован≥ кацапам Ц це дещо ≥нше, можливо, нав≥ть ширше ≥ не зовс≥м нац≥ональне ¤вище. ” текст≥ вони подаютьс¤ одним ≥з про¤в≥в ключового образу Ц самого вургуна, Ц ¤кого ¤, звичайно, не буду тут УрозшифровуватиФ, щоб ц≥кав≥ше було читати. —кажу лише, що в мене була спокуса на означенн¤ Укацап≥вФ вигадати ¤кийсь власний терм≥н ≥ спробувати запустити його в об≥г, але в результат≥ ¤ вир≥шив ≥накше. ≈кспериментувати, так експериментувати! „ому б на означенн¤ певного ¤вище не скористатис¤ вже ≥снуючим у природ≥ терм≥ном, спробувавши дещо скореіувати семантичн≥ акценти? јдже це також буде художн≥м прийомом.
«рештою, ¤к воно вийшло Ц судити не мен≥, а читачев≥. ’тось ≥з перших читач≥в У¬ургунаФ, Ц здаЇтьс¤, Ћеон≥д ‘≥нкельштейн, Ц дуже доброзичливо назвав цей м≥й прийом контекстуально вмотивованим УхлопТ¤цтвомФ. ≤ншоњ реакц≥њ поки що не було, але спод≥ваюс¤, що буде Ц вона й мен≥ ц≥кава.
Ц „и не боњшс¤, що тебе неправильно зрозум≥ють?
Ц Ќасправд≥ це спокуса Ц дозволити соб≥ бо¤тис¤, що тебе неправильно зрозум≥ють. ѕ≥ддавс¤ ц≥й спокус≥ Ц ≥ все, в л≥тератур≥ тоб≥ робити б≥льше н≥чого. ≤ди в попсу Ц там тебе приймуть з розпростертими об≥ймами, бо там ц≥ реч≥ ¤краз, що законом≥рно, дуже ц≥нуютьс¤. јдже майстерно бо¤тис¤, що тебе неправильно зрозум≥ють, Ц дл¤ цього теж треба мати талант, ≥ то подекуди неаби¤кий. ѕричому, ¤ не жартую ≥ не знущаюс¤ з попсовик≥в Ц аж н≥¤к. я лише констатую факт.
≤ вперто вважаю, що л≥тературу й попсу (чи назвемо њњ Уцив≥л≥зован≥шеФ белетристикою) необх≥дно розмежовувати. Ќе так, зв≥сно, ¤к телепрограми Ц це зелений кружечок, те жовтий трикутничок, а он те червоний квадратик, Ц хоча стосовно де¤коњ писанини (багатьох текст≥в того ж У„етвергаФ, наприклад) ≥ це було б не зайвеЕ јле розмежовувати треба, ≥ варто подумати, ¤к саме це можна робити розумно й максимально безбол≥сно. ≤накше ми просто дуримо сам≥ себе, дуримо читача, вбиваЇмо в ньому остаточно дов≥ру до слова, до мистецтва, до краси, ¤к би банально дл¤ когось це не звучало.
Ц јле ж таке розмежуванн¤ Ц це н≥що ≥нше ¤к цензура?
Ц ѕо-перше, ¤ не бачу абсолютно н≥чого поганого в цензур≥, скаж≥мо так, моральн≥й, роль ¤коњ в нормальному сусп≥льств≥ традиц≥йно виконуЇ церква. ≤нша р≥ч, зв≥сно, цензура пол≥тична, ≥ ще ≥нша р≥ч Ц на що перетворилас¤ церква в нашому збоченому сусп≥льств≥, Ц але ми зараз не про це.
ажучи Урозмежувати розумноФ, ¤ ¤краз ≥ маю на уваз≥ зробити так, аби воно не мало ознак цензуруванн¤. ≤ тут Ї лише одна можлив≥сть Ц своЇр≥дний Усусп≥льний догов≥рФ. јле дл¤ цього необх≥дно, аби сусп≥льство було зац≥кавлене в л≥тератур≥, а такого поки що немаЇ. ќсь елементарний приклад. ” нас будь-¤кий пройдисв≥т може назватис¤ УписьменникомФ лише на п≥дстав≥ того, що в≥н краЇм л≥воњ ноги збацав ¤кусь порнушку про, скаж≥мо, Увурдалака шевченкаФ (обидва слова напиш≥ть, будь ласка, з малоњ л≥тери), ≥ пот≥м телеканал, ¤кий чомусь на схож≥й п≥дстав≥ називаЇ себе Упершим нац≥ональнимФ, буде цього пройдисв≥та УрозкручуватиФ, подавати Унаймодн≥шим соврЇмЇнним укрј≥нск≥м п≥сатЇлЇмФ, Ц ≥ н≥чого, Уп≥пл хаваЇФЕ
«розум≥йте, ¤ з величезним скепсисом ставлюс¤ до наших сп≥лчанських ортодокс≥в. ћало того: ¤ прекрасно усв≥домлюю, що Ўевченко, ¤к ≥ вс≥ нормальн≥ ген≥њ, Ц постать далеко не УодноскладоваФ, а м≥сц¤ми й в≥дверто суперечлива. јле, по-моЇму, т≥ люди, ¤к≥ згаданому пройдисв≥тов≥ бодай натовкли пику, вже варт≥ глибокоњ поваги, Ц нав≥ть ¤кщо вони б≥льше н≥чого корисного дл¤ ц≥Їњ л≥тератури не зробили.
“ак що мушу тебе розчарувати: не все те погано, що цензураЕ
Ц Ќин≥ чимало автор≥в, ¤к≥ починали ¤к поети, переход¤ть у прозу. як ти вважаЇш, чим обумовлене це ¤вище?
Ц я не знаю, чим у кого воно обумовлене, Ц в кожного, очевидно, своњ причини, Ц але особисто ¤ н≥куди переходити не збираюс¤. я вже не раз п≥дкреслював, що не вважаю себе прозањком. ≤ в тих к≥лькох новелах, ¤к≥ мен≥ написалис¤, й у пов≥ст≥ У–еставрац≥¤ сн≥гуФ, й тепер у У¬ургун≥Ф спос≥б мисленн¤ ≥ природа образ≥в Ц поетичн≥. ÷е дозвол¤Ї мен≥ розширювати виражальн≥ можливост≥, застосовувати ширший У≥нструментар≥йФ, але ¤ при цьому все одно залишаюс¤ собою.
Ц “о чого все-таки в≥д тебе чекати дал≥ Ц поез≥њ чи прози?
Ц ўойно вийшла мо¤ нова поетична книжка У„асниковий с≥кФ, зб≥рка вибраних в≥рш≥в американського едварда естл≥на камм≥ніса У“юльпани й димар≥Ф, ¤ку ми переклали разом ≥з дружиною, поеткою й л≥тературознавцем атериною Ѕорисенко. “акож до ‘оруму видавц≥в маЇ зТ¤витис¤ перекладена мною публ≥цистична книжка рос≥йськоњ журнал≥стки јнни ѕол≥тковськоњ Уƒруга чеченськаФ. «араз готую перевиданн¤ У”см≥шки горломФ Ц зб≥рки вибраних в≥рш≥в польського поета јндже¤ Ѕурси у моЇму переклад≥. ¬она вийшла 1999-го року в довол≥ таки Усамопальн≥йФ пол≥граф≥њ й дуже швидко Урозб≥глас¤Ф, та й ¤ в≥д того часу багато чого там поправив ≥ переклав нового. —под≥ваюс¤, в часописах незабаром зТ¤вл¤тьс¤ й зовс≥м нов≥ моњ поетичн≥ доб≥рки, хоча про нову зб≥рку ¤ поки що не думаю Ц тексти мус¤ть всто¤тис¤, Уутр¤стис¤Ф. ўо ж до моЇњ УпоезопрозиФ, то наступний текст уже задуманий, ≥ Ї нав≥ть дек≥лька начерк≥в, але в мене це процес дуже тривалий, так що говорити про це нараз≥ рано Ц ¤к м≥н≥мум через к≥лька рок≥в.
«аписала ћар≥¤ ћицканюк