≤ЌЎј Ћ≤“≈–ј“”–ј: “”√ј «ј —¬ќЅќƒќё

≤ван јЌƒ–”—я 

—вого часу ми опов≥дали про постанн¤ нового творчого обТЇднанн¤ Ђ≤нша л≥тератураї, в рамц¤х ¤кого низка письменник≥в, ¤к тепер прийн¤то казати, Ђсереднього в≥куї кинула виклик Ђіламуризац≥њї л≥тературного процесу й читацьких смак≥в. ¬иклик, власне кажучи, попс≥, балаганщин≥, в≥двертому несмаку, іл¤нсев≥й бездумност≥ й бездуховност≥, що ≥нтенсивно заполон¤Ї в останн≥ роки полиц≥ нечисленних книгарень, ≥ще дивом збережених де-не-де по околиц¤х  иЇва ≥ нав≥ть не вс≥х обласних центр≥в (про центри районн≥, а тим паче про м≥стечка, селища й села здеб≥льшого й мови нема!). ѕричому не просто соб≥ заполон¤Ї, а подаЇтьс¤ читачев≥ ¤к Ђсучасна украњнська л≥тератураї, що зовс≥м не в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥.

÷ей Ђдемаршї —тепана ѕроцюка, Ѕориса √уменюка та ще к≥лькох њхн≥х колеі, ¤кий розпочавс¤ з прес-конференц≥њ на минулор≥чному ‘орум≥ видавц≥в, спричинивс¤ нарешт≥ до зТ¤ви на наших теренах ¤скравоњ й колоритноњ л≥тературноњ дискус≥њ, котру, ¤кщо пригадуЇте, ми означили в ЂЌац≥њ ≥ держав≥ї ¤к одну з ключових минулого року под≥й у мистецькому житт≥ крањни. –озпочавшись на ≥нтернет-форумах, ц¤ дискус≥¤ вже цьогор≥ч плавно перейшла й на шпальти зац≥кавленоњ пер≥одики, а в≥дтак плавно загасла, коли сам≥ апологети Ђ≤ншоњ л≥тературиї втратили до нењ ≥нтерес. ѕроте зак≥нчилас¤ вона не н≥чим, ¤к у нас у таких випадках зазвичай водитьс¤, а низкою конкретних проект≥в, покликаних довести, що в ”крањн≥ ≥снуЇ не лише розперерекламована іламурна попсн¤, а й серйозна сучасна художн¤ л≥тература, котра обсервуЇ д≥йсн≥сть у вс≥х њњ про¤вах.

«окрема, т≥сна сп≥впрац¤ письменника —тепана ѕроцюка з молодим ≥вано-франк≥вським видавництвом Ђ“≥пов≥тї спричинилас¤ до постанн¤ сер≥њ Ђ≤нша прозаї, про котру ми нещодавно вже опов≥дали нашим читачам Ц ≥ ще, вочевидь, не раз опов≥датимемо, зважаючи на те, що сер≥¤ не лише поповнюЇтьс¤ новими книжками, але й розвиваЇтьс¤ (скажемо Ђпо секретуї, що з початку 2008-го року в Ђ“≥пов≥т≥ї оч≥куЇтьс¤ старт нового проекту Ђ≤нша критикаї).

“им часом кињвське, так би мовити, Ђпредставництвої Ђ≤ншоњ л≥тературиї донедавна обходилос¤ тим, що заснувало культуролог≥чне ≥нтернет-виданн¤ inlit.com.ua, Ц проте невдовз≥ зТ¤сувалос¤, що в мережевих рамц¤х працювати дл¤ письменника таки зат≥сно, сир≥ч повноц≥нний вих≥д до читача можливий у нас, не виключаючи ≥нтернету, таки в традиц≥йному книжковому формат≥. “ак у рамц¤х Ђ¬идавництва —ерг≥¤ ѕантюкаї й постала ЂЅ≥бл≥отека сайту inlit.com.uaї, у ¤к≥й нараз≥ побачили св≥т два романи, дв≥ книжки в≥рш≥в ≥ Ц що особливо прикметно Ц том публ≥цистики.

” контекст≥ хрон≥чного деф≥циту доброњ прози ¤краз романи й привертають найперше нашу увагу. ќсобливо Ђ—≥м дн≥в ≥ вузол смерт≥ї —ерг≥¤ ѕантюка, ¤кий, так би мовити, наочно доводить, що сучасне художнЇ письмо таки може бути захоплюючим, читабельним, пригодницьким, нав≥ть детективним ≥ з виразними елементами м≥стики, ¤к≥ так полюбилис¤ апологетам попси й іламуру, Ц проте воно, використовуючи вс≥ ц≥ постмодерн≥ й Ђмасл≥тн≥ї прийоми, може залишатис¤ в рамц¤х художньоњ л≥тератури, сир≥ч не опускатис¤ до смакуванн¤ ниц≥стю, розтл≥ном ≥ деструкц≥Їю, а схил¤ти читача до поважного розмислу про св≥т ≥ житт¤, про реч≥ засаднич≥. ÷е тим паче ц≥каво тому, що —ерг≥й ѕантюк в≥домий насамперед ¤к напрочуд енергетичний поет, а тут раптом ви¤вивс¤ також напрочуд енергетичним прозањком Ц але вс¤ Ђф≥шкаї в тому, що його дебютний роман ви¤вивс¤ все-таки прозою, а не Ђпрозою поетаї, ¤к це зазвичай трапл¤Їтьс¤ тод≥, коли поетам стаЇ зат≥сно в ч≥тко реіламентованих рамц¤х в≥ршуванн¤, й вони прагнуть поза них вийти. Ќ≥ Ц цей роман може читати кожен, хто вм≥Ї читати украњнською, ≥ навр¤д чи так просто в≥д нього в≥д≥рветьс¤, заки не Ђковтнеї до к≥нц¤. “ут герой маЇ с≥м дн≥в на те, щоб зберегти своЇ житт¤ Ц однак под≥бна Ђданина детективов≥ї насправд≥ Ї дл¤ письменника метаф≥зичним приводом дл¤ того, щоб нагадати св≥тов≥ напрочуд важливу дл¤ кожного з нас, людей, ≥стину: зберегти житт¤ в сучасному св≥т≥ можна лише зм≥нивши його. ” глобальному сенс≥!

“им часом Ѕорис √уменюк хоч ≥ починав свого часу з поез≥њ, однак в≥домий насамперед ¤к прозањк Ц його перший роман ЂЋукТ¤н≥вкаї став свого часу л≥тературною под≥Їю, опов≥вши про глибинн≥ переживанн¤ людини, котра волею недол≥ опинилас¤ в тюрм≥. ќце обсервуванн¤ Ђзамкнутого просторуї, котре схил¤Ї людину, примусово зачинену Ђв чотирьох ст≥нахї, п≥знавати св≥т, п≥знаючи насамперед самого себе, стало ключем ≥ до наступного Ѕорисового роману Ђќстр≥вї. ѕрикметно, що ¤к у ЂЋукТ¤н≥вц≥ї, так ≥ в Ђќстов≥ї нав≥ть елемент≥в детективу шукати год≥ Ц тут принципово ≥нший п≥дх≥д ≥ принципово ≥нш≥ героњ, ¤к≥ мають ун≥кальну ¤к дл¤ нашого часу здатн≥сть Ц ум≥ють мислити! ≤ той розмисел виказуЇ ≥нколи про житт¤ так≥ реч≥, про котр≥ кожен ≥з нас тис¤чу раз≥в здогадувавс¤ Ц але чомусь не сказав. «ате сказав в≥н Ц Ѕорис √уменюкЕ «а словами —тепана ѕроцюка, в≥н, Ђнезважаючи на певний дидактизм, см≥ливо й майстерно досл≥джуЇ житт¤ ¤к ¤нгол≥в, так ≥ демон≥в, що притањлис¤ в кожному з нас Ц ≥ здатн≥ зробити людину в≥льн≥шою або перетворити њњ на зомб≥ї.

ќдначе напрочуд важливо те, що рамц≥ проекту Ђ≤нша л≥тератураї не обмежуютьс¤ л≥тературою власне художньою, а обсервуванн¤ житт¤ у вс≥х його про¤вах поширюЇтьс¤ й на такий актуальний нин≥ жанр ¤к публ≥цистика. Ђ¬передзор≥ючимї назвав публ≥циста у передмов≥ до книжки ћихайла —идоржевського Ђ“уга за свободоюї —ерг≥й ѕлачинда, ≥ з цим не можна не погодитис¤, Ц бо цей жанр, працюючи на вельми хистк≥й меж≥ журнал≥стики, пол≥толог≥њ ≥ власне л≥тератури, покликаний зТ¤сувати не лише те, до чого д≥йшло наше сусп≥льство, але насамперед те, куди йому розвиватис¤ дал≥.

“ут Ї чимало ризик≥в. «авважмо: в ”крањн≥ виход¤ть сотн≥ газет ≥ журнал≥в, до них дописують тис¤ч≥ журнал≥ст≥в, Ц проте берус¤ стверджувати, що з-пом≥ж цих тис¤ч лише дек≥лька можуть з≥брати п≥д одн≥Їю обкладинкою своњ статт≥ р≥зних рок≥в, ≥ з того вийде не просто зб≥рник, за кожне слово ¤кого авторов≥ буде принаймн≥ не соромно, а ц≥л≥сна книжка, у ¤к≥й в т¤глост≥ й розвитку в≥дчитуютьс¤ сусп≥льн≥ процеси. ћихайло —идоржевський Ц один ≥з тих небагатьох, хто не просто зробив це, але й подав своњ вибран≥ статт≥ з 2000 по 2007 роки практично без зм≥н (за вин¤тком законом≥рних техн≥чно-редакторських правок), ≥ цей факт промовл¤Ї сам за себе. Ђ лючемї тут Ї те, що автор системно в≥дчитуЇ сусп≥льн≥ процеси кр≥зь призму ≥деолог≥њ украњнського нац≥онал≥зму, ≥ це не лише структуруЇ його мисленн¤, але насамперед ≥нтелектуально ЂозброюЇї його. ¬≥дтак Ђ“угу за свободоюї читати ц≥каво не лише в сенс≥ ретроспекц≥њ сусп≥льного розвитку, а насамперед у сенс≥ перспективи. Ђ” верем≥њ неспок≥йного сьогоденн¤, коли дороговкази загубилис¤ в ≥мл≥, духовн≥ поводир≥ змал≥ли, а поводир≥ перевелис¤ на пси, Ќац≥¤, заблукавши на геопол≥тичних роздор≥жж¤х ≥ опинившись на середохрест≥ часу ≥ простору, зупинилас¤, розгублена, у своЇму сусп≥льному поступ≥, не знаючи, куди пр¤муватиї, Ц констатуЇ непросту ситуац≥ю ћихайло —идоржевський. ѕроте ключов≥ його висновки хоч ≥ тривожн≥, але оптим≥стичн≥: вих≥д, на його думку, Ї, ≥ в≥н Ц в повноц≥нному самоусв≥домленн≥ украњнц≥в ¤к Ќац≥њ, в наверненн≥ до основоположних, засадничих нац≥ональних ц≥нностей, бо лише вони дають людин≥ в≥дчутт¤ орган≥чност≥ в процес≥ поступу.

¬ласне кажучи, саме цим ≥ перейн¤та вс¤ повноц≥нна (себто, не попсово-іламурна, а ћ»—Ћя„ј) сучасна украњнська л≥тература. ≤ важливо, що вона знаходить-таки вих≥д до читача.