Ќовожах≥в ≥ реконк≥ста

«азвичай, ≥ в цьому, безперечно, прогл¤даЇтьс¤ сво¤ внутр≥шн¤ лог≥ка, огл¤ди украњнського письменства розпочинаютьс¤ саме з поез≥њ, а вже потому критик отримуЇ право переходити до анал≥зу багатотомних епопей, новел, опов≥дань, драматург≥њ, есењстики. ѕоез≥¤ н≥би визначаЇ систему координат, даЇ точку в≥дл≥ку дл¤ всього плину л≥тературних артефакт≥в. “а й потужна в≥тчизн¤на традиц≥¤ ≥сторико-л≥тературного академ≥зму вочевидь п≥дштовхуЇ саме до такого шл¤ху: що не кажи, а батьки-засновники дискурсу Ц  отл¤ревський, Ўевченко ≥ ‘ранко Ц були найперше поетами. ” пропонованому ж уваз≥ читач≥в екзерсис≥ автор св≥домо в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д под≥бноњ ≥Їрарх≥њ, пропонуючи розпочати розмову про розвиток нац≥ональноњ л≥тератури останнього дес¤тир≥чч¤ з прози. ќстаннЇ обумовлене досить поважними причинами: не зважаючи на те, що украњнська поез≥¤ в цей пер≥од продовжувала лишатись дом≥нантною напр¤мною письменства, трансформуючи в своЇму потужному силовому пол≥ концептуальн≥ рег≥стри прозових наратив≥в (поез≥¤, за ќ. ”л¤ненком, УпадаЇ на людину в≥дразу, стовпом, це Ц музикаФ), а шл¤х зворотн≥й, сир≥ч навмисне огрубленн¤ метафоричноњ матер≥њ в текстах сучасних Уавангардист≥вФ нагадуЇ х≥ба що за п≥дл≥ткове бажанн¤ закосити п≥д √≥нсберга-Ѕуковск≥, саме проза уреальнила у власному саморозгортанн≥ дом≥нантний ≥нтелектуальний сюжет постмодерноњ епохи. ћожливо, причина пол¤гаЇ нараз≥ в потужн≥й матер≥альн≥й ≥нерц≥њ письма, що притаманна саме наративним жанрам, адже саме проза спроможна витворити матрицю сенс≥в украњнського образотворенн¤, рельЇфн≥ше накреслити т≥ силов≥ л≥н≥њ нац≥ональноњ реконк≥сти, украњнського визвольного реваншу, ¤к≥ без под≥бноњ енергетики мали б ус≥ п≥дстави загубитис¤ в р¤хтливому плетив≥ поетичного орнаментал≥зму. ѕотужний спалах л≥тератури украњнського екзистенц≥йного традиц≥онал≥зму (Ужитомирська школаФ Ц ѕашковський, √удзь, «акусило, ћедв≥дь, закор≥нена в чорноземно-полтавському мелос≥ грунту модерна урбан≥стична апокал≥птика ”л¤ненка, чинн≥сть маскул≥нного нац≥онального резистансу в аскетичн≥й граф≥ц≥ новел≥стики ¬асил¤ ѕорт¤ка) на початку 90-х, - њњ запереченн¤ в бубаб≥стському карнавал≥зм≥ јндруховича, ¤ке законом≥рно продовжилось Устан≥славським феноменомФ ≥ концептуальним часописом У„етверФ (ѕрохасько, ≤здрик, ™шк≥лЇв) у середин≥ ≥ друг≥й половин≥ дес¤тир≥чч¤, м≥лен≥ум ≥ проект Увеликого поверненн¤ соц≥альност≥Ф в украњнське письменство (¬ольвач,  ононенко, ѕроцюк), стрибкопод≥бне зростанн¤ номенклатури назв т.зв. л≥тератури Усередньоњ полиц≥Ф Ц у ц≥й динам≥ц≥ простежуЇтьс¤ не ст≥льки нав≥ть важлива дл¤ ≥стор≥њ письменства зм≥на дискурс≥в та культурно-≥сторичних ч синтагм, ск≥льки жива пульсац≥¤ украњнського бутт¤ епохи межичасс¤. Ќасв≥тленого в проз≥. ћодельованого ≥ пережитого прозою.

ƒл¤ ќлес¤ ”л¤ненка, комбатанта украњнськоњ революц≥њ 80-х, людини Утесленк≥вського характеруФ (™. ѕашковський), ¤кий продовжуЇ долю текстами, а тексти долею, писанн¤ завжди окреслюЇтьс¤ ¤к перебуванн¤ на меж≥. ƒе крок л≥воруч Ц смерть, крок праворуч Ц безум, де автор простуЇ кр≥зь видива облуд ≥ румовища понищених доль до високого сонц¤ христи¤нського јбсолюту. ѕро ¤ке не вичитаЇш у коп≥йчаних брошурках харизматичних пропов≥дник≥в, не ос¤гнеш його, вигукуючи разом ≥з зомбованим натовпом: У’ристос любить мене! ¬≥н дасть мен≥ б≥л≥ зуби, машину ≥ багато грошей!Ф …ого романам, особливо У—тал≥нц≥Ф, часто закидають чорнушн≥сть Ц з тим самим усп≥хом под≥бн≥ звинуваченн¤ в≥льно адресувати ветхозав≥тним пророкам. ¬≥д ранньоњ У«имовоњ пов≥ст≥Ф, в ¤к≥й екстремум революц≥йного максимал≥зму проростаЇ ностальг≥Їю ≥ р¤т≥вним забутт¤м до високоњ готики У—ина т≥н≥Ф та виданого минулор≥ч Уƒоф≥на —атаниФ, в ¤кому зло остаточно позбуваЇтьс¤ романтичних шат ≥ героњчноњ котурновост≥, письменник розпросторюЇ св≥й, лише йому притаманний топос б≥бл≥йного к≥нцесв≥тт¤. Ўвидше старозав≥тного, н≥ж Ївангельського, бо героњ ”л¤ненка живуть передчутт¤м доброњ зв≥стки, але так ≥ не чують њњ, не зустр≥чаютьс¤ ≥з ¬т≥леною ≥стиною. ќдначе без такоњ незавершеност≥, в≥дкритост≥ естетичного хронотопу тексти прозањка втратили б на головному Ц автентиц≥ його межовоњ чесност≥. ѕерефразовуючи ј. амю, можна ствердити: у темр¤в≥, в ¤к≥й нам випало рухатись, нерухоме й обт≥чне сонце дидактизму н≥чим не може допомогти людин≥. ¬оно швидше дратуватиме, проте не стане джерелом п≥дтримки. Ќатом≥сть дл¤ ”л¤ненка, екзегета пр≥рви ¤зичницького сатан≥зму, св≥тло про¤внюЇтьс¤ через надущ≥льненн¤ темр¤ви, а не через коментар Ц ≥ ми знову набуваЇмо здатност≥ йти. ” культовому роман≥ У—тал≥нкаФ, ¤кий перевернув у¤вленн¤ багатьох про те, чим маЇ бути л≥тература, в≥н пропонуЇ читачев≥ пережити нестерпну г≥ркоту ≥ легк≥сть досв≥ду Ц знанн¤ про те, ¤к на краю безодн≥ св≥титьс¤ загусла, ¤дучо-смолиста чорнота. ≤стор≥¤ виродженн¤ духовного й ув≥ч б≥олог≥чного украњнського роду ѕ≥скур≥в-ѕ≥скарьових (починаючи в≥д патр≥арха, доблЇсного енкаведиста в минулому, чи¤ непрогл¤дно-понура ос≥нь прокреслюЇтьс¤ т≥льки траЇктор≥¤ми трасуючих спогад≥в про колишн≥ розстр≥ли до останнього з роду Ц бандита √ор≥ка) н≥би в≥дображаЇтьс¤ в дзеркал≥ ≥ншого екзистенц≥йного наративу. ќпов≥д≥ про пророка, ¤кий маЇ р¤тувати потонулих у мороц≥. Ќазустр≥ч ≥ √ор≥ку, ≥ ц≥лому м≥сту, ¤ке вже пережило св≥й к≥нець св≥ту, та так н≥чого ≥ не пом≥тило ≥ н≥чому не навчилось, вирушаЇ Ћорд-…она. ѕроте ”л¤ненко не ховаЇ цю ≥стор≥ю п≥д могильним каменем морал≥заторського геп≥-енду. “емний дв≥йник …они, √ор≥к, приходить до нього спов≥датис¤, та …она не зм≥нить того що ≥снуЇ, що реальн≥ше за вс≥ особист≥ зусилл¤ Ц родового прокл¤тт¤ зради й в≥дступництва. Ѕоротьба Ѕога ≥ ди¤вола продовжуЇтьс¤ в моторошних ≥ невимовно прекрасних декорац≥¤х кињвського дна. ≤ сухими очима ноч≥ вдивл¤Їтьс¤ в тем≥нь за в≥кном к≥мнати скриптор цих есхатолог≥чних звит¤г ≥ поразок Ц ќлесь ”л¤ненко. ¬еликий ”л¤н украњнськоњ нерад¤нськоњ л≥тератури.

ѕогл¤дом ≥з середини вибуху називаЇ сучасна украњнська критика модус онтолог≥чного в≥дчитуванн¤ св≥ту ™вгена ѕашковського Ц найч≥льн≥шого репрезентанта войовничого традиц≥онал≥зму в сучасному письменств≥. ¬≥н, под≥бно до ”л¤ненка, присп≥в у л≥тературу наприк≥нц≥ 80-х, коли чи не вперше по багатьох стор≥чч¤х украњнц≥ в≥дчули, ¤к починаЇ слабшати сила пальц≥в на њхньому горл≥. ÷¤ хронолог≥чна конкретизац≥¤ багато що додаЇ до розум≥нн¤ поетики творц¤ УЅезодн≥Ф та У¬овчоњ зор≥Ф. ѕашковський в≥д початк≥в свого письменницького шл¤ху ≥ до сьогодн≥ залишаЇтьс¤ виразним еп≥ком, дл¤ ¤кого головне Ц не психолог≥чне конструюванн¤ ситуац≥њ, а спроможн≥сть говорити в≥д ≥мен≥ тих, кого прирекли на мовчанн¤ в апокал≥птичну епоху Учорнобильських станц≥й ≥мен≥ ЋЇн≥наФ. « огл¤ду на це важко назвати його опов≥дачем ≥стор≥й чи белетристом у традиц≥йному Ївропейському розум≥нн≥ цих ходожн≥х концепт≥в. ¬≥н обмежуЇтьс¤ фактично одн≥Їю темою, але виговорюЇ-переживаЇ њњ з такою напругою вулкан≥чноњ ≥нтенсивност≥, ¤ка до нього була приступна лише “одосев≥ ќсьмачц≥ Ц найтраг≥чн≥шому сп≥вцев≥ катастрофи наддн≥пр¤нського сел¤нства в добу стал≥н≥зму. ƒитинна беззахисн≥сть звичаЇвого св≥ту перед навалою ворожого м≥ста, Упогибель одн≥Їњ з останн≥х сир≥тсько-с≥льських цив≥л≥зац≥йФ (™.ѕашковський) концептуал≥зуютьс¤ дл¤ прозањка герметикою порожнеч≥ богопокинутоњ соломФ¤ностр≥шноњ ќйкумени, лункою пусткою дому, в ¤кий не повернувс¤ господар. У—хлипуЇ тихо ћар≥¤. ” новому ™русалим≥/ ћовчки сидим за столом, думаЇм кожен своЇ;/ ƒвер≥ прочин¤тьс¤. Ѕог, якого ми встигли забути,/ «айде до хати, внесе ¤блук зимових тар≥льФ, - у р¤дках присв¤ченоњ ѕашковському поез≥њ  ост¤ ћоскальц¤ уреальнюЇтьс¤ така характерна дл¤ його роман≥стики настроЇв≥сть топосу ностальг≥њ. ≈кзегета ос≥ннього проминанн¤ ≥ розкваслого чорнозему вабить сховатис¤ в кубельц≥ спогаду Ц сну, що Їдиний нагадуватиме натепер чолов≥ков≥ за перв≥сну ц≥л≥сн≥сть прозорого й олюдненого раюванн¤.  онцептуальна визначен≥сть св≥тогл¤дноњ настанови обумовлюЇ ≥ притаманний лише ѕашковському тип художньоњ практики: безк≥нечн≥ р¤дки-р≥чечки, що впадають в океан неос¤жних текстових пер≥од≥в, естетизована предметн≥сть ≥ довг≥ р¤ди дотиковоњ речовинност≥, ¤к≥ врешт≥-решт вивершуютьс¤ есењстичним шк≥цем чи пасторською пропов≥ддю, каскади чуттЇвих метафор, що в них л≥н≥¤ втраченоњ сюжетност≥ сус≥дить ≥з понадбуттЇвою ваготою затужав≥лого стилю. ѕашковський Ц це константа, у нього немаЇ ≥ не може бути розвитку, трансформац≥њ усталених художн≥х моделей. ѕоет ¬≥ктор Ўакула початком 90-х взагал≥ стверджував, що його проза Ц то зразок найкращого верл≥бру в украњнськ≥й л≥тератур≥, а поез≥¤, ¤к р≥ч у соб≥ не потребуЇ зм≥н, вона самодостатн¤, бо безпосередньо сп≥лкуЇтьс¤ з в≥чн≥стю. ј це зобовФ¤зуЇ. ќстанн≥й роман прозањка Уўоденний жезлФ, у ¤кому простежуЇтьс¤ повна й остаточна анекс≥¤ прози поетичною мовою, а в≥д узвичаЇноњ романноњ структури лишаютьс¤ х≥ба що т≥н≥ персонаж≥в, запов≥даЇтьс¤ на своЇр≥дну подобизну нов≥тн≥х Укниг бутт¤ украњнського народуФ. ≤ разом з тим на один з найпотужн≥ших артефакт≥в нац≥онального антиглобал≥зму. Ќе того, кишенькового, ¤кий вд¤гаЇ перед фотокамерами маЇчку з „е √еварою ≥ хизуЇтьс¤ прихованим у кишен≥ пакетиком з коноплею, а того, що маЇ в≥дваги запитати (у ™вропи, у св≥ту, у демократ≥в з одвислим пузцем) про мовчанн¤, коли вмирали м≥льйони, про т.зв. У¤дерне роззброЇнн¤Ф п≥д голосн≥ й порожн≥ об≥ц¤нки.

Ујле рано чи п≥зно св≥тов≥ доведетьс¤ усв≥домити свою Ухут≥рськуФ покинут≥сть, сп≥знати вс≥ безодн≥ своЇњ хвороњ душ≥. ќсь тод≥... й згодитьс¤ шк≥льний досв≥д украњнськоњ новел≥стики. ¬ њњ початков≥ класи ще прийдуть учн≥ Ц досв≥д боротьби з небутт¤м, вм≥нн¤ долати абсурдн≥сть не пропаде марноФ, - ствердженн¤ непроминальноњ украњнського вибору й шл¤ху було дл¤ ёрка √удз¤ ще одного письменника з когорти традиц≥онал≥ст≥в своЇр≥дним горизонтом спод≥вань, в≥з≥Їю збулост≥ мовленнЇвого досв≥ду письма. Ќа в≥дм≥ну в≥д ѕашковського, ¤кий схильний переб≥льшувати значенн¤ учительства й пропов≥д≥, √удзь лишавс¤ найперше опов≥дачем Ц ≥стор≥й про дивних людей дивноњ земл≥. ѕ≥сл¤ його траг≥чноњ загибел≥ говоритимуть, що в≥н писав т¤жко Ц ¤к косив чи орав. ≤ п≥дсумкова зб≥рка його прози У«амовл¤нн¤ невидимих крилФ несе на соб≥ виразний в≥дбиток ц≥Їњ, ¤к висловивс¤ ћ.  ул≥ш, украњнськоњ журби. ј разом з тим Ц ¤ким би парадоксальним под≥бне поЇднанн¤ не видавалос¤ на перший погл¤д Ц заледве чи бодай ще в одн≥й книз≥ минулого дес¤тир≥чч¤ читач мав нагоду зустр≥тис¤ в≥ч-на-в≥ч з таким р≥внем ос¤гнутоњ метаф≥зичноњ п≥днесеност≥ письма. « Уон≥мблен≥стюФ (™.  онцевич) больового спалаху ≥ншого житт¤, нехай це будуть ≥стор≥њ про с≥льського мул¤ра в забутому людьми ≥ долею сел≥, дл¤ ¤кого сенсом ≥снуванн¤ стало читанн¤ в≥днайдених в нап≥врозваленому колгоспному клюб≥ книги ћарко ѕоло або колишнього б≥йц¤ батальйону УЌахт≥гальФ, що вишукуЇ посеред вокзального юрмища своњ спогади про найближчих людей.

“ам ¤ понед≥лкую, не страшачись в≥вторка./ ”крањнська пров≥нц≥¤, ще не ц≥лком рад¤нськаФ, - обертонами непоквапного розгортанн¤ ритму плинноњ фрази (вона н≥би зупинилас¤ в своЇму лет≥ на поруб≥жж≥ м≥ж римою ≥ опов≥дн≥стю, м≥ж тугою за ≥стор≥Їю, ¤ка вислизаЇ з-п≥д пальц≥в, ≥ статичною предметн≥стю, що њњ ф≥ксують на чорно-б≥лу пл≥вку пов≥льним оком к≥нокамери) ќ. «абужко вслухаЇтьс¤ в акустику ¤вленоњ лише њй поетичност≥, прихованоњ в≥д збайдуж≥лого погл¤ду за узвичаЇною повторюван≥стю буденних ситуац≥й. “≥Їњ поетичност≥, ¤ка взоруЇ на досократ≥вськ≥ практики опри¤вленн¤ потаЇмного, ≥ в остаточному п≥дсумку не так вже й важливо, ¤ких жанрових форм вона набуватиме Ц в≥рша, пов≥ст≥ чи есею.

ѕо≥менувавши ёр≥¤ јндруховича письменником, критик опин¤Їтьс¤ перед неминучим парадоксом: ц¤ конкретизац≥¤ його соц≥альноњ рол≥ буде повною ≥ неповною водночас. јндрухович 90-х Ц це б≥льше, н≥ж письменник, в≥н став ц≥лою культурною епохою, полюсом т¤ж≥нн¤ сенс≥в. ƒовкола його постат≥ ≥ текст≥в пост≥йно завихрюютьс¤ силов≥ пол¤ коментар≥в. …ого креативна енерг≥¤ даЇ поштовх дл¤ розвитку теч≥й, жанр≥в, ц≥лих л≥тературних шк≥л. ѕатр≥арх УЅу-Ѕа-ЅуФ, най¤скрав≥шого украњнського л≥тугрупованн¤ епохи –”’у й  равчука, що ≥з завз¤т≥стю ранньохристи¤нських пропов≥дник≥в заповз¤лос¤ в≥дновлювати репресован≥ тотал≥таризмом карнавальн≥ традиц≥њ украњнського письменства, в≥н в очах своњх опонент≥в став уособленн¤м поверховоњ Ївропењзац≥њ, у той час, ¤к його палк≥ прихильники потрактовують письменника ¤к ледве чи не культурного геро¤. У“а того јндруховича скоро ¤к ћао÷зедуна цитуватимуть. ¬ипуст¤ть спец≥ально так≥ цитатники. ѕо темах!Ф Ц кидаЇ спересерд¤ один ≥з персонаж≥в роману  ост¤ ћоскальц¤ У¬еч≥рн≥й медФ, д≥¤ ¤кого в≥дбуваЇтьс¤ ¤краз першою третиною 90-х. ј в 2003-му де¤к≥ льв≥вськ≥ книготорговц≥ оголошують бойкот його новому роману Уƒванадц¤ть обруч≥вФ за н≥бито паплюженн¤ памФ¤т≥ Ѕ. ≤. јнтонича. «вичайно, в≥льно довго рефлексувати над питанн¤м, чи маЇмо справу з≥ спонтанним творчим самови¤вом, чи ходить за певний концептуальний проект, проте одне залишаЇтьс¤ беззаперечним: ё. јндрухович ¤к н≥хто ≥нший в сучасному л≥тпроцес≥ волод≥Ї здатн≥стю поЇднувати в Їдиному творчому спалаху модуси терм≥натора та людини епохи ¬≥дродженн¤. јндрухович Ц поет, јндрухович Ц прозањк ≥ есењст, јндрухович Ц л≥тературознавець, зрештою, јндрухович Ц вагомий чинник украњнського пол≥тичного житт¤... јле в своњх численних репрезантац≥¤х в≥н залишаЇтьс¤ найперше тлумачем симфон≥чноњ карнавальност≥, њњ ос¤йних вершин ≥ бездонних пр≥рв. ¬елика карнавальна трилог≥¤ роман≥ста (У–екреац≥њФ Ц 1991; Ућосков≥адаФ Ц 1992; Уѕерверз≥¤Ф Ц 1996), що наелектризувала в≥тчизн¤ний читацький електорат, приспаний нацдем≥вськими п≥дробками п≥д колгоспну соц≥альн≥сть та ≥сторичну роман≥стику, концептуал≥зуЇтьс¤ на тл≥ ним же конструйованого бубаб≥стського дискурсу ¤к опов≥дь про генезу, триванн¤ та есхатолог≥ю карнавалу. Ѕахт≥нський св≥т масок, розмитих кордон≥в ≥ поруйнованих меж, що роз≥груЇ вертепне д≥йство з ≥грашковою ≥стор≥Їю на У—в¤т≥ ¬оскресаючого ƒухуФ в У–екреац≥¤хФ або змушуЇ своњх адепт≥в блукати лаб≥ринтами м≥ста-привида в Ућосков≥ад≥Ф, с¤гаЇ власного екстремуму в ущ≥льнен≥й фактур≥ письма Уѕерверз≥њФ. ≤ Ц а в цьому й пол¤гаЇ вищий п≥лотаж справжнього письменника, що завжди ви¤витьс¤ б≥льшим за суму критичних коментар≥в Ц починаЇ трансформуватись у своЇ У¬елике ≤ншеФ. √≥ркий гогол≥вський см≥х раптом починаЇ лунати на спорожн≥лому кону, ≥ майстер гри јндрухович складаЇ у вертепну скриньку своњ л¤льки-персонаж≥. Уј ви, нањвн≥, спод≥валис¤, що ≥ цього разу все буде весело ≥ безтурботно? Ц н≥би запитуЇ автор у заскоченого таким неспод≥ваним бароковим перформенсом читача. Ц “епер переконайтесь за ¤к≥ направду глибок≥ ≥ страшн≥ реч≥ йде моваФ.

« 1991 р. јндрухович стаЇ сп≥вредактором л≥тературно-мистецького часопису У„етверФ Ц журналу, ¤кому судилос¤ в≥д≥грати пров≥дну роль в образно-естетичн≥й ≥нституал≥зац≥њ Устан≥славського феноменуФ. —тан≥слав (нин≥ ≤вано-‘ранк≥вськ) з його неперебутн≥м шармом австро-угорськоњ центральноЇвропейськост≥ опри¤внив дл¤ украњнського постмодерн≥зму необх≥дн≥ горизонти трансформац≥њ. «апозичивши в јндруховича матричний принцип структуризац≥њ текст≥в, Устан≥славц≥Ф доповнили його ф≥л≥гранною риторикою богемного прочитанн¤ реальност≥. ќстаннЇ не могло не спричинити до њхнього конфл≥кту з традиц≥онал≥стами, дл¤ ¤ких ск≥нченн≥сть знакового р¤ду текст≥в тотожна з орган≥зац≥Їю рукотворноњ апокал≥птики. Ќатом≥сть л≥тературна продукц≥¤ наших постмодерн≥ст≥в вражаЇ своњм динам≥змом. —тан≥славц≥ ви¤вились Їдиною культурною ≥деолог≥чною групою, спроможною реал≥зувати на украњнських обширах спод≥ваний проект рухомоњ естетики. ” њњ межах кабал≥стична герметичн≥сть неоархањки ¬. ™шк≥лЇва (романи УјдептФ, УѕафосФ, У≤мператор повен≥Ф) може сус≥дити ≥з дискретною медитативн≥стю в≥з≥й ё. ≤здрика (У¬оццекФ, Уѕодв≥йний ЋеонФ). ѕрот¤гом к≥лькох останн≥х рок≥в з-посеред дем≥ург≥в —тан≥слава особливу увагу привертаЇ постать “араса ѕрохаська. ѕочавши в перш≥й половни≥ 90-х з психодел≥чних пов≥стей, ¤к≥ стали класичними зразками альтернативного тексту, в ¤ких внутр≥шн≥й сюжет не розбудовуЇтьс¤, а розростаЇтьс¤, пульсуючи паг≥нц¤ми коралових г≥лок (У“ак пов≥льно й точно могла б писати рослинаФ, - сказав про його тип письма ё. јндрухович), початком третього тис¤чол≥тт¤ в≥н видаЇ зб≥рку рад≥оесењв УFM-√аличинаФ, в ¤к≥й окреслюЇ власне творче кредо: на думку прозањка, кожна людина мусить досконало вивчити бодай дек≥лька ландшафт≥в, бо т≥льки на топос м≥сц¤ в≥льно накладати в≥з≥њ, образи та сни. –оман ѕрохаська УЌепрќст≥Ф, що став одн≥Їю з найб≥льш значущих л≥тературних под≥й 2002-го, вгрузаЇ в дотикову автентику пласт≥в карпатськоњ геолог≥њ, неначе ¤кийсь зат¤тий л≥совий брат, що зам≥р¤Їтьс¤ атакувати автоколону ворога. —южет твору центруЇтьс¤ довкола життЇвоњ пригоди —ебаст¤на Ц практично безсмертного патр≥арха роду, що замешкав м≥ж двома св≥товими в≥йнами (≥ понад ус≥ма революц≥¤ми, комун≥змами й фашизмами, понад ≥нвективами большевицьких вожд≥в ≥ максимами ƒонцова) в ял≥вц≥ Ц Ўамбал≥ ≥снуючоњ ≥ водночас зникомоњ карпатськоњ ќйкумени. …ого призначенн¤ Ц залишатис¤ св≥дком, тому —ебаст¤н маЇ жити ≥з власною донькою, пот≥м Ц ≥з онукою, реал≥зуючи в цьому архањчному кровозм≥шанн≥ ув≥ч м≥фолог≥чну настанову на знищенн¤ часу, перетворенн¤ його на однор≥дну субстанц≥ю. ѕер≥одично повторюваним спазмам ненавист≥ й жаху ѕрохасько протиставл¤Ї в роман≥ спов≥льнену теч≥ю досконалоњ мудрост≥, досконалого знанн¤ УЌепрќстихФ Ц таЇмних володар≥в краю, що заслужили на св≥й статус вже хоча б ≥ тим, що знають про людей ял≥вц¤ значно б≥льше за вс≥х во¤к≥в та ангажованих пол≥тик≥в.

Ќепростою ви¤вилас¤ ≥ проблема подоланн¤ дистанц≥њ м≥ж ел≥тарними практиками ”л¤ненка, ѕашковського, «абужко, ѕрохаська та корпусом текст≥в, ¤к≥ дехто зневажливо називаЇ сер≥йною л≥тературою, натом≥сть ≥нш≥ покладають велик≥ над≥њ на те, що под≥бного штибу виданн¤ ¤краз ≥ повернуть украњнському письменств≥ масового читача. як би там не було, а в друг≥й половин≥ 90-х було нав≥ть зорган≥зовано р¤д спец≥альних конкурс≥в, ¤к≥ мали на мет≥ п≥дтримку розвитку масових жанр≥в художньоњ словесност≥. «усилл¤ њхн≥х орган≥затор≥в не були марними, бо на так≥ естетичн≥ напр¤мн≥ почали звертати пильну увагу письменники з доброю школою та досв≥дом добротного психолог≥чного письма. ¬и¤вилось, що не т≥льки мовсковськ≥ ћар≥н≥ни- ЌЇзнанск≥Ї, а й украњнськ≥ автори волод≥ють даром писати просто, та не спрощено, ц≥каво, але не прим≥тивно. “а все ж, це ще не був справжн≥й прорив. ѕершою ласт≥вкою, що засв≥дчила довогоч≥куваний синтез ел≥тарного й масового, книгою, що з ентуз≥азмом читалас¤ ≥ високочолими гуман≥тар≥¤ми ≥ пасажирами громадського транспорту, став роман ¬. Ўкл¤ра У лючФ. —интезувавши в текст≥ вишукану легк≥сть традиц≥йного письма Ц без неос¤жних текстових пер≥од≥в, що в низ читач тоне, ¤к муха в молоц≥, без силуваного ≥нтелектуал≥зму й навФ¤зливоњ ≥нтертекстуальност≥ Ц з достоту детективною аурою таЇмних пригод, ¤к≥ розгортаютьс¤ на тл≥ культових кињвських кавФ¤рень, Ўкл¤р витворюЇ артефакт переходу, що належить водночас до р≥зних дискурс≥в, ¤к≥ ран≥ше вважалис¤ взаЇмозаперечними. Ќаступн≥ романи ¬. Ўкл¤ра - У≈лементалФ та У ров кажанаФ засв≥дчили зростаючу прихильн≥сть автора до динам≥зму нарац≥њ, ≥нколи за рахунок послабленн¤ метафоричних рег≥стр≥в тексту. ¬одночас продовжуЇтьс¤ активна прац¤ в л≥тератур≥ ≥ тих письменник≥в, ¤к≥ намагаютьс¤ дати соб≥ раду з масовою украњнською аудитор≥Їю, не зосереджуючись разом з тим лише на сюжетн≥й под≥Ївост≥. ” проз≥ под≥бного штибу головна увага зосереджуЇтьс¤ на обФЇмност≥ моделюванн¤ характер≥в, емоц≥йн≥й густин≥ хронотопу (ј.  урков, ё. ¬инничук, ћ. ћат≥ос, ё. ѕокальчук). ÷≥кавими в окресленому контекст≥ видаютьс¤ ≥ спроби альтернативного в≥дчитанн¤ украњнськоњ ≥стор≥њ, п≥д забронзов≥лою поверхнею ¤коњ нуртуЇ темний вир пристрастей ≥ зрад (¬.  ожел¤нко Уƒеф≥л¤да в ћоскв≥Ф, У онотопФ, ƒ. Ѕ≥лий УЅасаврюк-’’Ф, У«аложна душаФ).

ћожливо, тому поспри¤ли бурхлив≥ ≥сторичн≥ под≥њ, що прокотилис¤ ”крањною початком третього тис¤чол≥тт¤ (Укасетний скандалФ ≥ акц≥¤ У”крањна без  учмиФ, ¤ка вивела на вулиц≥ м≥ст тис¤ч≥ застрашених громад¤н), а можливо, ¤к сказано в мудр≥й книз≥, виповнилась повнота часу, та саме в цей пер≥од Ц 2000-2003 р.р. л≥тература ¤к н≥коли до того гостро, виразно й принципово почала наголошувати на кричущих фактах соц≥ального терору, що прот¤гом б≥льш н≥ж 10 рок≥в зд≥йснювавс¤ в держав≥ на швидкоруч перефарбованою в синьо-жовт≥ барви бюрократ≥Їю. ћитц≥ н≥би вперше побачили ≥ усв≥домили, що 7 млн. сп≥вв≥тчизник≥в понев≥р¤ютьс¤ ≥спан≥¤ми-португал≥¤ми ¤к нелегальн≥ зароб≥тчани, що селу з вирубаною електрикою, закритим медпунктом ≥ переобладнаною п≥д шинок б≥бл≥отекою залишаЇтьс¤ лише спиватис¤... «Ф¤вивс¤ ц≥лий шерег достоту високомистецьких твор≥в, що њх в≥льно назвати л≥тературою соц≥альноњ реконк≥сти.

ќгл¤д найпом≥тн≥ших ¤вищ у нац≥ональн≥й проз≥ минулого дес¤тир≥чч¤ автор цих р¤дк≥в хот≥в би завершити анал≥зом роману У л¤суФ Ц минулор≥чного прозового дебюту поета ѕавла ¬ольвача. ≤ то нав≥ть не ст≥льки тому, що цей текст запов≥даЇтьс¤ на най¤скрав≥шу л≥тпод≥ю 2003-го (та й не т≥льки його; У л¤саФ даЇ вс≥ п≥дстави зараховувати њњ креатора до пФ¤ти-шести найкращих роман≥ст≥в пострад¤нськоњ доби в нац≥ональному письменств≥), ск≥льки з огл¤ду на те, що прозовий екзерсис ¬ольвача уреальнюЇ найперспективн≥ш≥ дл¤ подальшого розвитку письменства ≥нтелектуально-стильов≥ стратег≥њ. “ут по п≥вденному гостро й неспок≥йно пахнуть трави, ¤к не пахли вони в наш≥й проз≥ давно-давно, ще в≥д час≥в У¬альдшнеп≥в У ’вильового починаючи. ¬ольвач Ц традиц≥онал≥ст, св≥тогл¤дно закор≥нений в неперебутн≥й чинност≥ героњчноњ авантюри холодно¤рських повстанц≥в ≥ Умашинов≥й м≥ц≥Ф ≥ндустр≥альноњ утоп≥њ ’вильового-—осюри потенц≥юЇ в У л¤с≥Ф дотепер репресований вим≥р украњнського бутт¤, що њх п≥знати в≥льно т≥льки взоруючись на горизонт майбутнього. яке украњнц≥ вже мали в добу розстр≥л¤ного ¬≥дродженн¤, та не втримали його в своњх руках. «вичайно, дл¤ нацдем≥вських др≥бнооптовик≥в, що приторговуютть перепр≥лими рештками ексгумованоњ ш≥стдес¤тницькоњ харизми, про¤влюван≥ ¬ольвачем фрагменти промислово-задимленого пекла, ¤к≥ не надаютьс¤ дл¤ комерц≥йноњ ретуш≥, просто не ≥снують. ¬они зачинен≥, ¤к винно-гор≥лчаний в≥дд≥л продмагу похмурого нед≥льного ранку. ѕроте д≥йсн≥сть завжди буде б≥льшою за коментар: головний герой У л¤сиФ, молодий естет з широким колом знайомств у крим≥нальних сп≥льнотах, сталкер, ¤кий, обираючи м≥ж Ївангельським повноголосс¤м ≥мен≥ УѕавлоФ ≥ зубодробильно-комсомольською абрев≥атурою УѕавкаФ, найчаст≥ше спин¤Їтьс¤ на Ц чи то вуркаганському? чи то санскритському? Ц вар≥ант≥ УѕашокФ, волод≥Ї ≥ншим досв≥дом переживанн¤ ≥ проживанн¤ св≥ту. …ого р≥дний топос, ≥ндустр≥альне «апор≥жж¤, м≥сто мертвих, що Ууход≥тФ, занурюЇтьс¤ в лунке безгом≥нн¤, ¤к вена у наркомана з≥ стажем, неспод≥вано починаЇ св≥титис¤ потужним внутр≥шн≥м с¤Ївом. ясним св≥тлом метаф≥зичноњ порожнеч≥. Ѕо в≥дчай ≥ над≥¤ ход¤ть поруч Ц це сп≥знав ще ™вген ѕлужник. Ѕо то дл¤ режисер≥в рекламних ролик≥в джерелом св≥тла Ї лампочка. ј сталкер п≥знаЇ у в≥дсв≥тах ¤вленоњ апофатики, у вуркаганськ≥й поножовщин≥, що могла б прорости музикою повстань, у н≥чних вогн¤х гребл≥ ƒн≥прельстану, про ¤ку так мр≥¤лос¤ в≥тањстам 20-х.

” ц≥ ж таки 90-≥ ё. јндрухович ¤кось висловив неспод≥вану думку: сучасна украњнська поез≥¤ стаЇ дедал≥ кращою, незабаром њњ читатимуть виключно поети. як це дивно, але под≥бн≥ прогнози не справдилис¤. Ќезважачюи не п≥дкреслену ел≥тарн≥сть письма, читач украњнськоњ книги на поез≥њ розум≥Їтьс¤ Ц принайм≥н на р≥вн≥≥ вп≥знаванн¤-розр≥зненн¤ естетичних топос≥в. √ерметика тексту не ви¤вилас¤ аж такою непрозорою, д≥йсн≥сть та њ поетичне насв≥тленн¤ вд≥находить точки дотику Ц чи то у мистецькому перформенсф≥, чи то в маскул≥нному акц≥он≥зм≥, ¤к 9 березн¤ 2001. “ак, поез≥¤ натепер поступаЇтьс¤ сучасн≥й проз≥ за динам≥змом саморозгортанн¤ ≥нтелктуального сюжету, проте вона виграЇ в ≥ншому: в ≥нтенсивност≥ метафоричного орнаментал≥зму, у щ≥льност≥ ≥стор≥ософськоњ ≥нтенц≥њ, у здатност≥ в≥дчитати пал≥мпсести надчасс¤. ¬ажко однозначно стверджувати, що поез≥¤ окресленого пер≥оду здобулас¤ на статус л≥тописц¤ доби, одначе њњ право бути голосом в≥чност≥ посереде апокал≥птичних зФ¤в межичасс¤ не може бути п≥ддане сумн≥ву.

ƒл¤ ¬асил¤ √ерасимТюка, автора У осмацького узоруФ, Уƒ≥тей трепетиФ ≥ Уѕоета в пов≥тр≥Ф натом≥сть характерною Ї не –имарукова в≥з≥онерська в≥дсторонен≥сть ≥ паморозь дистанц≥й, а достоту волхвинське зануренн¤ у внутр≥шню форму под≥њ, метафори, смерт≥, житт¤. ” д≥алоз≥ Ц протиставленн≥ поетичних материк≥в ≥нтенц≥њ √ерасимТюкового хронотопу видаютьс¤ локальн≥шими ≥, водночас, конкретн≥шими у своњх формови¤вах. якщо –имарук Ц кињвський ≥стор≥ософ ≥ метаф≥зик, то √ерасимТюк Ц гор¤нин, ¤кий народивс¤ в засланськ≥й  араганд≥, а зростав на √уцульщин≥ Ц благословенн≥й земл≥ етнограф≥в та фольклорист≥в ≥ Убаст≥он≥ украњнського ќпоруФ (¬.ћороз), що його так ≥ не зм≥г здолати всесильний —тал≥н. “ому, говор¤чи за його поетичн≥ св≥ти, варто скористатис¤ порадою √ете Ц йти до поетовоњ крањни, њњ неба, земл≥, серпн¤, стиль ¤кого уже ув≥ч не босх≥вський: УЋиш вимиЇтьс¤ музика терпка / у серпн≥, гейби у потоц≥ килим. / ” серпн≥ за старим числом, за стилем / —тефаника ≥ ћиколайчука.Ф.

ќдначе, необх≥дно повс¤кчас памТ¤тати: закор≥нен≥сть √ерасимТюка уречевлюЇтьс¤ не ст≥льки нав≥ть у вим≥рах територ≥альних, ск≥льки Ц у чуттЇво-генетичних. ѕоказово, що майбутн≥й зб≥рц≥ поет маЇ дати назву У—уха р≥зьбаФ: мистецький вир≥б завжди збер≥гаЇ памТ¤ть про тепло рук творц¤, власне, в≥н сам постаЇ заф≥ксованим у час≥ ≥ простор≥ виплеском субстанц≥й його б≥осу-житт¤. «в≥дси Ц б≥ограф≥чн≥сть, тобто напружена особист≥сна дом≥нанта стильових модальностей чи не вс≥х √ерасимТюкових в≥рш≥в. ¬ихоплен≥ з плину пульсац≥њ одв≥чних в≥дход≥в-повернень мелосу сакральноњ √уцул≥њ, його тексти уреальнюють порух еп≥чност≥ великих наратив≥в земл≥. ќсь т≥льки почути под≥бну симфон≥ю сенс≥в здатен виключно Упоет у пов≥тр≥Ф, ¤кого дол¤ змусила бути посередником м≥ж етн≥чним минулим ≥ потопельники водами технократичного майбутнього (У ињвська пов≥стьФ, одна з останн≥х поем ¬.√ерасимТюка, ¤к мапа давн≥х мореплавц≥в, накреслюЇ маршрут пор¤тунку людини традиц≥њ посеред сирен ≥ чудовиськ мегапол≥су, що зупинивс¤ поблизу своЇњ останньоњ меж≥), пом≥ж повсюдно пануючою —истемою та завжди присутньою альтернативою. Ућар≥Ї, // за мертвими виють пси. / так виють, н≥би за тими, / що вмерли у вс≥ часи, / й м≥ж ними Ц ми. Ќе за ними. // Ќа сивому тл≥ трави / тонко, мов конокради, / проц≥джують н≥ч волхви / ≥мени твого радиФ, - т¤гл≥сть медитативноњ спадкоЇмност≥ Упоез≥њ житт¤Ф, що репрезентована в Ївропейськ≥й традиц≥њ ≥менами √ельдерл≥на, –≥льке, “ракл¤, а в ф≥лософ≥њ Ц ёл≥усом ≈волою (хоча дл¤ украњнського екзегета г≥р ≥ поток≥в Ї абсолютно чужою н≥цшеанська приречен≥сть ¤зичницького ≥мпер≥ал≥ста), набуваЇ у √ерасимСюка пластичност≥ форм завершеного ейдосу, коли посеред тайнопису синтагм мерехтить в≥дсв≥т б≥бл≥йноњ веселки п≥сл¤ потопу.

ўо ж стосуЇтьс¤ самого ћоскальц¤, то його творчу поставу н≥¤к не в≥льно ≥дентиф≥кувати ≥з соц≥альною роллю добропор¤дного глави с≥мейства. “а й будь-¤кий б≥знес, ¤кий в≥н започаткуЇ, безперечно, одразу ж зазнаЇ краху. —≥льська хатина п≥д пров≥нц≥йним Ѕахмачем, прост≥р ¤коњ служить поетов≥ за р¤т≥вний ковчег, вкуп≥ ≥з трибом житт¤ чи то давньоукрањнського мандрованого д¤ка, чи то давньокитайського даоса, змушують анал≥зувати його тексти зовс≥м п≥д ≥ншим кутом зору (де¤к≥ п≥дказки дл¤ допитливих в≥н пропонуЇ в згадуваному уже на стор≥нках цього екзерсису роман≥ У¬еч≥рн≥й медФ Ц шедевральному артефакт≥ духовного автоб≥ограф≥зму). ћоскальц¤ часто зараховують до неокласик≥в ≥з њхньою в≥дгранен≥стю коштовних метафор, культивованою книжн≥стю ≥ шл¤хетн≥стю ≥нтертексту. Уя ц≥лу н≥ч не спав. √устоњ тиш≥ мед / точивс¤ спроквола на землю березневу; / ¤ по р¤дку пригадував сонет, / ¤кого написав ћикола «еровФ, - л≥н≥¤ спадкоЇмност≥ в≥д Угрона пТ¤т≥рногоФ до ћоскальц¤ простежуЇтьс¤ нараз≥ досить виразно. ѕроте Ї в автора зб≥рок УЌ≥чн≥ пастухи бутт¤Ф та У—имвол тро¤ндиФ й те, що було кињвським неокласикам абсолютно чужим: г≥рке знанн¤ про смерть, про зником≥сть форм сон¤чного аполлон≥зму. ћоскалець Ц св≥док ≥ скриптор кризи, спричиненоњ не заборонами й репрес≥¤ми зовн≥шн≥х сил, а розпадом онтолог≥чних пласт≥в, на ¤к≥ дос≥ спиралас¤ особист≥сть з ус≥ма њњ атрибутами ≥ станами душ≥, не буде змушувати себе до просв≥тницького культуртрегерства (це при тому, що його есењ завжди вир≥зн¤Ї густа насто¤нка високочолого ≥нтелектуал≥зму), не буде кудись вести свого читача або вказувати йому Ушл¤хФ. ѕоетов≥ б≥льше до вподоби просто спогл¤дати ос≥нь, знаючи про неминучий прих≥д зими (Уа в н≥й уже н≥ ћарти, н≥ ћар≥њ, / лиш морок, вир≥й лилик≥в, цей стан / нев≥дворотноњ ¬орохти, що застав / бездомних пс≥в у горах √уцул≥њФ, - це з його присв¤ченоњ ¬.√ерасимТюков≥ поез≥њ Ућисливц≥ на сн≥гуФ). ўо не кажи, а в так≥й буддиськ≥й вспокоЇност≥ вдивл¤нн¤ в обр≥й Ї св≥й неповторний шарм, що його год≥ збагнути тим, дл¤ кого новим абсолютом стала актив≥стська риторика в≥дчаю. ќс≥нь середньов≥чч¤ дала ™вроп≥ бу¤нн¤ гом≥летичних практик ≥ ћайстера ≈кхарта. ” свою чергу ос≥нь в≥тчизн¤ного межичасс¤ збагатилас¤ апофатикою ћоскальцевого розмислу: Угравц≥ твоЇ волосс¤ розплетуть / ≥ ƒюрер у стар≥й п≥накотец≥ / розкаже, що лишаЇтьс¤ на серц≥, / а що з собою на ¬крањну не берутьФ.

У≈рдел≥й √риць Ц сигорський матурант / ” машлику, в крохмалев≥й сорочц≥ / У“окай - ѕ≥дг≥рТ¤ ще далеко, хлопц≥Ф, - / ¬≥длунюЇ на вулиц≥ дискантФ, - читати под≥бн≥ реч≥ направду важко ¤к перес≥чному украњнцев≥ з кињвсько-черкаськоњ Ќаддн≥пр¤нщини, так ≥ людин≥ з вищою ф≥лолог≥чною осв≥тою. ќсобливо, ¤кщо вона не маЇ п≥д рукою словника закарпатських д≥алектизм≥в. ћ≥ж тим, наведений вище початок в≥рша ѕетра ћ≥д¤нки Ц ще одного гор¤нина, ще одного екзегета потаЇмноњ геолог≥њ локальних пейзаж≥в ≥ сп≥льнот Ц увиразнюЇ багато з ф≥рмових ознак його стилю: м≥сцева гов≥рка, в ¤к≥й поЇднуЇтьс¤ украњнська з≥ старословТ¤н≥змами, елементами угорськоњ, румунськоњ, н≥мецькоњ лексики, пильна увага до очудненого звукопису рег≥ональних топон≥м≥в, важка стил≥стика пов≥льноњ нарац≥њ. ћ≥д¤нка УпишеФ ойкумену в≥домого йому до найменших деталей «акарпатт¤, св≥ту, що складаЇтьс¤ з безл≥ч≥ ≥стор≥й ≥ б≥ограф≥й, ≥з матер≥альних подробиць побуту, з≥ щоденноњ прац≥, послань Убудител¤ ƒовговичаФ, жандарм≥в ≥ руських попович≥в, малозначущих м≥сцевих сварок ≥ конфл≥кт≥в... ” рад¤нськ≥ часи поетов≥ обовТ¤зково закинули б обмежен≥сть горизонту, др≥бнотемТ¤ та поза≥деолог≥чн≥сть (що правда, то правда Ц жодноњ настановчоњ ≥деолог≥њ в його поез≥¤х вдень з≥ св≥чкою не знайдеш). Ќатом≥сть наприпочатку ’’≤ ст. ћ≥д¤нчин неогомер≥вський епос земл≥ ц≥лком п≥дставово потрактовуЇтьс¤ ¤к одне з вершинних дос¤гнень сучасноњ украњнськоњ поез≥њ.

“рикнижж¤ Уѕ≥вденного —ходуФ ѕавла ¬ольвача (ц¤ назва обТЇднуЇ його зб≥рки Ућарг≥несФ, У ров зухвалаФ, УЅруки ≥ стерн≥Ф) заповнюЇ, ¤кщо скористатис¤ визначенн¤м Ѕ.ѕастернака, ваканс≥ю небезпечну. Ќац≥онал-революц≥йну. ¬ольвач Ц Їдиний в сучасн≥й украњнськ≥й л≥тератур≥ автор, ¤кий не на р≥вн≥ декорац≥й чи зовн≥шньоњ атрибутики (йдетьс¤ за вс≥л¤к≥ там футболочки з „е √еварою, оплачений грантодавц¤ми фуршетний Унонконформ≥змФ ≥ верл≥брову апологетику ¬ТЇтконгу, такого небезпечного нин≥ дл¤ —истеми, ¤к згра¤ УплюшевихФ тигр≥в), а у вим≥рах власноњ поетичноњ автентики поЇднав Ул≥веФ ≥ УправеФ, ≥ндустр≥альну впор¤дкован≥сть ритму ≥ анарх≥чну екзистенц≥ю с≥льськоњ гЇр≥льњ. –еволюц≥йний радикал≥зм концептуал≥зуЇ в його текстах сенсов≥сть ≥стор≥њ ¤к великого проекту - креатор Уѕ≥вденного —ходуФ, под≥бно до ’вильового, ѕ.Ќеруди, ≈.Ћимонова Ї хрестоносцем пол≥тичноњ екстреми Ц натом≥сть взорован≥сть на овиди нац≥ональноњ самототожност≥ даЇ над≥йну протиотруту в≥д крайнощ≥в абстрактного утоп≥зму. ѕоез≥¤ ¬ольвача, попри свою ≥нтонац≥йно-образну УкласикуФ, а подекуди Ц виразне буддистське випаданн¤ в медитативно-прохолодн≥ углибТ¤ ≥ндо-ар≥йськоњ метаф≥зики, надзвичайно енергетична, вона завжди б≥льша за письмо. ѓњ в≥льно потрактовувати ¤к вербальну ≥н≥ц≥ац≥ю кшатр≥¤. УƒоФ входженн¤ в текст карцер соц≥альноњ рол≥ бухгалтера малого п≥дприЇмства видаЇтьс¤ мТ¤ким ≥ затишним, а Уп≥сл¤Ф Ц обирай, повстане, св≥й шл¤х: чи до батька ћаксима в ћотронинський, чи до ћахна в √ул¤й-ѕоле. УЅорсанн¤ в гноњ. ≤ н≥ житт¤, н≥ смерт≥.../ јле, п≥дн¤вшись понад оцю примару, / вервечкою спод≥ванн¤, б≥лозуб≥ ≥ вперт≥ / сторожко сход¤тьс¤ до ’олодного яру...Ф Ц поетове, на р≥вн≥ кров≥ ≥ родовоњ памТ¤т≥, розр≥зненн¤ УсвогоФ ≥ УчужогоФ утверджуЇ такий необх≥дний дл¤ сучасного л≥тпроцесу полюс структуризац≥њ сусп≥льних ≥ моральних ц≥нностей, без ¤кого традиц≥¤ лишилас¤ б не в≥дпов≥ддю на виклик, а реЇстром експонат≥в у музењ старожитностей.

1995-го —ерг≥й ∆адан видаЇ дв≥ своњ поетичн≥ зб≥рки Ц У÷итатникФ та У√енерал ёдаФ, за три роки зТ¤вл¤Їтьс¤ Уѕепс≥Ф. ÷≥ артефакти розд≥лили плин украњнського поетичного дискурсу 90-х на УдоФ ≥ Уп≥сл¤Ф. ¬ласне, зТ¤ва на наших обширах ∆адана Ц естетичного дем≥урга, стала чинником такою ж м≥рою неспод≥ваним, ¤к ≥ довгооч≥куваним. « одного боку Ц хтось мав радикал≥зувати метафору, УпочувшиФ в≥з≥онерську прогностичн≥сть футуризму —еменка ≥ Ўкуруп≥¤, з ≥ншого Ц те, що пропонував ∆адан, ¤кнайменше вкладалос¤ в традиц≥йну схему стосунк≥в батьк≥в ≥ д≥тей. ѕ≥зн≥ше його називатимуть Уукрањнським –ембоФ ≥ культовим поетом покол≥нн¤ постепохи. …детьс¤, нараз≥, не за переб≥льшену компл≥ментарн≥сть: авторов≥ У ≥нц¤ украњнськоњ силабо-тон≥киФ випало поЇднати в текст≥ пульсуючу напругу проживанн¤ в ≥ндустр≥альному м≥ст≥, спадкоЇмцю стал≥нськоњ рукотворноњ есхатолог≥њ (г≥псов≥ скульптури стад≥ону УƒинамоФ, тепл≥ г≥льзи УЅ≥ломоруФ), Уде час виступаЇ н≥би вуг≥лл¤ кр≥зь грунт / де починаЇтьс¤ смерть ≥ к≥нчаЇтьс¤ л≥тератураФ, з високою маЇстатичн≥стю вже не модерн≥стського, не рефлексивно-спазматичного, а достоту рел≥г≥йного триванн¤ в над≥њ. ∆адан з≥штовхуЇ, часто нав≥ть силом≥ць, свого читача з його внутр≥шньою драмою, травматичним досв≥дом побутового абсурдизму, розтираючи на порох жорнами петеушноњ совковост≥ ледь проросл≥ зеренц¤ в≥ри й любов≥, ≥ водночас апофатично про¤снюЇ по-борхес≥вськи парадоксальну граф≥ку письмен Ѕога: Урозмит≥ фарби, рух планет, / ≥ довг≥ описи прикмет / ќтц¤ ≥ —инаФ.

”крањнська есењстика пострад¤нськоњ доби перебрала на себе ролю фактично в≥дсутньоњ в нашому письменств≥ драматург≥њ: дл¤ постанн¤ останньоњ необх≥дна була гостра конфл≥ктн≥сть ≥сторичного наративу, матер≥альна уречевлен≥сть нац≥ональних перемог чи поразок, а не загусла пов≥льн≥сть стагнац≥йного межичасс¤. ўо не кажи, а драма Ц найменш текстоцентричний з ус≥х л≥тературних род≥в, есей же дозвол¤Ї його автору, ¤к ≥ читачев≥, досхочу розкошувати в традиц≥йному украњнському мовомисленн≥, вкотре, за ѕ.  ул≥шем, ірунтуючи соб≥ ¬≥тчизну Ув р≥дн≥м слов≥Ф. ѕроте, саме есей уможливлюЇ ≥ безпосередн≥й, сказати б, щонайоперативн≥ший виплеск емоц≥й, що не встигли ще схолонути в анал≥тичн≥й оптиц≥ белетристики. ¬ельми показово, що п≥сл¤ пад≥нн¤ совка Їдиним л≥тературним жанром, працюючи в ¤кому письменник ще мав нагоду побачити Унебо в кл≥тинкуФ, залишавс¤ саме в≥н. ∆овтнем 1992-го прозањка ј.ўербатюка було заарештовано за написанн¤ Уƒуху кров≥Ф, а за де¤кий час предметом пильноњ уваги сл≥дчих став його есей Уќснови санац≥њФ. —аме на 93-94рр. припадаЇ ≥ розпал голосного протисто¤нн¤ адепт≥в автохтонного традиц≥онал≥зму, ¤к≥, в≥дкинувши колгоспну феодальн≥сть сп≥лчанських бонз, обТЇдналис¤ довкола часопис≥в У—ловоФ та У”крањнськ≥ проблемиФ, з прихильниками Ївроатлантичних культурних ор≥Їнтац≥й; органом останн≥х став журнал У—учасн≥стьФ. У”крањнське село, породивши своЇю сонною ≥ неуважною щедр≥стю м≥ське чужинецьке насильство над собою, тепер мусить прийн¤ти його нос≥њв на перевихованн¤ ≥ розчиненн¤ в соб≥Ф, - зазначаЇ в Уќсновах санац≥йФ ўербатюк, концептуал≥зуючи в такий спос≥б програмн≥ напр¤мн≥ украњнського аграрного екстрем≥зму, що за головну мету соб≥ поклав не розбудову плюрал≥стичноњ мультикультурност≥, а нац≥ональну реконк≥сту. ѕротилежний полюс сусп≥льноњ ≥деолог≥њ прирощував свою енергетику есе¤ми ћ.–¤бчука у систем≥ координат ¤кого вестерн≥зац≥¤ осмислюЇтьс¤ ¤к синон≥м зреал≥зованого нац≥онального проекту.