РЕФЛЕКСІЇ

з приводу лапописів,

поданих на конкурс GranOslov-2006

 

Лапопис 25

Теоретично це можна було б якось виокремити – є принаймні бажання самовиразитися і відносна грамотність. Трохи психоделічна фєфочка старанно «тужить за милим» і корчить із себе таку «саврємєнну», аж смішно… Але дитина старалася… Колись вона вийде заміж, народить дитину (а ще краще двох чи й трьох), закрутиться в дискурсі й забуде, на щастя, всю оцю порнографію – але, але…

Враження: «мережева література».

Висновок: оповідання «Тиша: join me in death», злегка поредаґувавши, можна використати у збірнику.

 

Лапопис 123

Пієса. Спроба переспівати «на сучасний мотив» «Конотопську відьму». Ідея (але сама лише ідея) цікава. Деякі фраґменти діалогів цілком стравні. Персонажі продумані. І – все… Ні, ще знахідка: шахові фігури, які видають репліки в процесі гри! Від цього не відмовився б і Андрій Жолдак…

Решту – дике багатослів’я! Кричуще, страшне, термоядерне, абсолютно ідіотське. Сюжет не пропрацьований, замість лінії – штрихпунктир. Навіщо все воно треба й кому – неясно, і це найгірше.

Висновок: рекомендувати авторові прочитати самому свій текст на тверезу голову, повикидати все зайве (а це 4/5 тексту!), а над тим, що залишиться, думати. Кріпко думати! Бо мусить бути не нудно, а смішно, причому не просто – а з умислом. Тільки тоді буде п’єса…

Наразі – нафіґ!

 

Лапопис 112

Тю! Два якихось дурнуватих виривки. Один – «чістая лябофф», а другий – педерастія!

Висновок: у смітник його!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

 

Лапопис 124

Я чогось у цьому житті не доганяю… Казали: проза, проза, а це – напівнарис-напівесей-напівстаття. Нехай про поважного «чувака» – але до чого тут «GranOslov»? Я ніби не чув про номінацію «журналістика»…

Висновок: дівчата-організатори, а ви часом не переплутали? Може, цей лапопис до чогось иншого подавався?

 

Лапопис 36

Збірка новелок із фантастичними сюжетами. Письмо старанне, але ще дуже невправне. Тим не менше, бачиться неабияке бажання «робити літературу», причому виписувати психологію – це дуже похвально.

Висновок: Оповідання «Дитячі ігри», поредаґувавши мову, можна включати до збірника.

 

Лапопис 45

Повість «Діти Голівуду». Дещо наївна спроба передати депресняк молодіжного життя. Дуже бідна мова, дуже бідне письмо, відсутність стилю. Забагато смертей, нічим у природі тексту не мотивованих. І взагалі, дуже багато такого, що природою тексту не мотивується. Багато зайвих сцен «щоденникового» характеру в найгіршому сенсі – себто, сцен голої констатації, необов’язкових, неконкретних.

Висновок: старання похвальне, але самого старання замало. Написати «нафіґ» рука не піднімається – все-таки дитина працювала, навіть правила текст, – але ж… Найгірше те, що я навіть не бачу жодного фраґменту, який був би настільки цікавим і самодостатнім, щоб у збірнику можна було подати «уривок із повісти»…

 

Лапопис 40

Потрійний лапопис. Текст із претензійною назвою «Смуток і радість. Автобіографічний роман-мозаїка (уривки)» виявляється просто… щоденником. Небанальної людини, мислячої, цікавої – але щоденником, і це як мінімум дивує. Оповідання «Хуртовина» виказує стремління автора до психологічного письма школи Григора Тютюнника. Похвальне стремління, і текст у найзагальніших рисах цікавий, але відверто «недотягнутий». Для того, щоб він по-справжньому вражав (а підстави для цього є), треба з ним ще дуже серйозно попрацювати. Текст «Дикі танці» з підзаголовком «новела» насправді новелою не є, а радше чимось схожим на нарис.

Висновок: я не знаю… З одного боку, в цьому авторові щось є серйозне, цікаве, яке хотілося б підтримати, але з іншого – наразі нема тексту, готового до друку. «Хуртовина» близько до цього, але роботи з нею справді багацько. Варто б іще подумати, що з цим автором (цією авторкою, себто) робити…

 

Лапопис 93

«Розбита клепсидра». Збірник оповідань і шкіців, нерідко гумористичних. Місцями навіть почуття гумору пробивається. Мало того: де-не-де зринає відчуття стилю, і мова непогана. Але – де-не-де: багато прохідного, багато банального, багато ніякого. Прикінцеві «фантастичні казки» із «п’єсою» вкупі – зокрема…

Висновок: цей лапопис чисто теоретично можна було б заохочувальною відзначати, враховуючи старанність автора. Але наполягати не буду – якесь аж задуже «архаїчне» письмо, та й почуття міри періодично зраджує автора. Але оповідання «Де мої зуби?» й «Гірке бабине літо» – до збірника!

 

Лапопис 18

Дуже дитячий. Кілька нарисиків наприпочатку – діточа банальна лажа. Віршики відтак виказують незлецьку технічну вправність дитини, але відсутність тексту як такого – вікову найперше. Це не біда – це ще надолужиться. Можливо. Колись…

Висновок: дитину хочеться підтримати, – чемна така дитина, – але максимум наразі лише тим, що опублікувати у збірнику зо два віршики. Скажімо, «Спочатку були баба з хлібом…» і «В саду, де тільки спогади живуть…»

 

Лапопис 107

Господи, яка дурня! Дві «пієски» куревсько-блядського характеру і така ж «тіпа повєсть» – вершина банальности, бабської дурости й абсолютного несмаку.

Висновок: у смітник його!!!!!!!!!!!!!!!!

 

Лапопис 129

Випендрьож. Графоманія. Де-не-де щось пробивається, але таке нікудишнє, аж мурашки під шкірою бігають…

Висновок: у смітник його!!!!!!!!!

 

Лапопис 46

«Лики Світла», або «Поклик Срібної Птиці». Ось за цей лапопис я повоюю! Ніби й нічого особливого, і назва ідіотська – але який задаток притчевого мислення! Тут відчувається перспектива, тут прокльовується ще неоформлений, але – талант!

Висновок: рекомендую лапопис 46 на книжку!!! Звичайно, книжка потребує дуже серйозного редагування, – але я залюбки готовий за це взятися, заодно попрацювавши безпосередньо з автором (це йому було би дуже корисно). Є в цих текстах щось таке, що мене взяло «за живе»… І непогана книжка вийшла б!

 

Лапопис 20

Шкіци. Багато шкіців. Зашкіцишся… Банальні до чортиків. Ані тобі мови, ані стилю, ані, тим паче, думки. Наприкінці п’єски. Те саме. І вибрати нічого.

Висновок: нафіґ!

 

Лапопис 5

Знову шкіци. Багато шкіців. Це ж можна дуба дати – стільки понаписувати, і хоч би щось путнє було…

Висновок: нафіґ!

 

Лапопис 16.

Повістина «Вдала справа» з підзаголовком «Американська історія». Надивився хлопчик голівудських йобовиків, тупих, як срака, і понаписував у їхньому стилі ще тупіше. Плюс кілька оповідок із тієї ж парадигми або з такою ж мірою вправности. Лише «Сповідь» – ще куди не йшло, однак некоректних, самоперекладених (!) цитат зі Святого Письма, до того ж, ужитих недоречно, я не прощаю!

Висновок: нафіґ!

 

Лапопис 21

Повістина «Ті, що танцюють на межі». Дуже слабенька. Автор намагався психологічними засобами передати процес «олюднення» дитиною такого собі жлоба-музиканта з навиками махінатора-круп’є, – однак засоби відверто банальнуваті, ситуація взагалі «нежиттєва», а мова, попри певні старання, доволі тупенька…

Висновок: у цього автора є певний потенціал, але для того, щоб він реалізувався, треба викинути нафіґ цю повістину (з неї навряд чи можливо зробити щось путнє) і працювати далі з урахуванням «набитих» на ній «шишок».

 

Лапопис 8

Доволі об’ємний фентезійний текст без початку й кінця (сиріч без назви і з зазначенням, що все це лише перша частина). Залишає по собі симпатичне враження найперше через виразно помітні старання дитини, до того ж, часто успішні. Одначе текст відверто завеликий, десь від середини в ньому легко «загубитися», забагато зайвих деталей, не продуманих у контексті загальної структури. Мова принаймні українська, себто не страшенно кантова і не страшенно бідна; є деякі цікаві спроби творення неологізмів, хоча й уже «протореними» способами.

Висновок: на жаль, на книжку не тягне – хоча в перспективі це цілком можливо, просто треба з цим текстом ще добряче попрацювати, і то самому авторові, для редактора тут забагато відповідальности. Однак заохочувальною премією старання можна відзначити.

 

Лапопис 71

Геть дитячий… Дитині здається, що проза – це тільки членороздільний виклад подій. Оповідання «Лисенятко» – геть кантові «п’ятнадцятилітньо-любовні» ситуації, тупо викладені дубовою, хоч і грамотною мовою. Оповідання «Життя всупереч» – те ж саме з домішкою банальних рефлексій. Вірші – відверта лажа…

Висновок: нехай вчиться, нехай росте.

 

Лапопис 30

Рідкісна дурня! «Де блукають весни». Дві банальні «тіпа статті в дуболомну райгазетку» і такі ж ідіотські «тіпа стихи».

Висновок: нафіґ!

 

Лапопис 99

Дві сторінки невідь чого із заголовком «Порозуміймося з Богом». Якщо це лапопис, то я мамонт.

Висновок: нафіґ!

 

Лапопис 14

Повість «До сивих гір». Ще учнівська. Чується Григір Тютюнник, чується Коцюбинський – але вчителі хороші. Добра мова. Є непоганий задаток стилю. Є художнє мислення. Персонажі, на жаль, традиційні, витримані в дискурсі реалістично-психологічної прози не без домішку модернізму. Горбунка Яська, хворий інтеліґент Михайло, який повертається в рідне село вмирати… Одним словом, десь так початок ХХ століття. Яцків за цією дитиною плаче.

Шкода лише, що вона не завжди обґрунтовує те, що оповідає. Приміром, сцена відправлення Яськи жебрати взагалі неможлива в дискурсі традиційного українського села, де живуть люди-таки, а не виродки, не кацапи! Таж навіть якби й аж так не подобалася мачусі дитина, все одно мачуха ніколи не піде на це бодай із ґонору, бодай про людське око. Не кажучи вже про рідного тата… Також нічого не додає сцена зґвалтування Яськи – вона нічого не змінює навіть у психіці дитини (sic!), нічого не пояснює і загалом зайва – її треба тільки прибрати!

Висновок: із цієї дитини можуть бути люди. Я б навіть рекомендував її на книжку – але тільки з тим, щоби в цієї книжки був не редактор мови, а справжній редактор, який би попередньо добряче попрацював із авторкою (здається, це таки дівчина) над текстом.

 

Лапопис 29

Повість «Небеса». Нібито дуже непогано – на перший погляд. Початок узагалі цікавий. Історія успішної жінки (так тепер називають приживалок), яка довго не може завагітніти… Нібито а-ля «жіночий роман», ріденький, але стравний. Потім дурня – чоловік віддає комусь дитину, отруєння… Література, навіть у куцих рамках «жіночого» закінчується і починається збоченство. Оповідь динамічна, але мова бідна, «ожурнальнена», а головне – мислення авторки принципово не українське, а це «автоматично виключає гіпотетичну можливість» моїх симпатій…

Висновок: максимум – заохочувальна відзнака.

 

Лапопис 82

«А небо нас благає віршами… Вибрані вірші 2002 – 2005 років». Заголовок дуже претензійний. Але ось рядок одного з перших текстів: «Атмосферні осади по землі голосять»! За таке можна й убити…

Узагалі, певна вправність є – не безпросвіття, є бажання щось сказати, але – поезії ще нема. Типова для зеленесенького початківця ситуація, коли образ підміняється поняттям-абстракцію, і виходить багато «любовей», «вічностей» тощо, поза якими ще геть діточе невміння висловитися по-людськи, власним голосом.

Висновок: не графоманія – і на тому спасибі! До альманаху – «На асфальті бджоли гріють жала…», «Чужих галактик райдужні спіралі…» і «Витіснені з того боку вікна».

 

Лапопис 81

«Втеча з Вавилона». Стишки. Читаємо:

Прекрасна ти, о мить відходу,

На золотому схилі дня,

Коли приємну прохолоду

Кудлатий вітер приганя…

Прекрасна ти, о мить відходу,

Де пишеться така хуйня!

Останній рядок, звичайно, мій.

Хлопчик начитався всього, що тільки міг – російських імажиністів, Вороного, Рильського, навіть Пуцкіна шкільнопрограмного начитався – і все те неначе виблював. Хлопчик, очевидно, ще маленький, він ще може й виписатися. Мені його трохи шкода – мало не кожен його рядок є самознущаням, якого він сам не помічає. Йому б хто підказав…

Висновок: і хотів би хлопчика підтримати, а навіть для збірника вибрати нічого…На жаль…

 

Лапопис 80

Стишки. По калюжах бродить осінь, розпустивши сиві коси… Геть дитяче. Якщо автореняткові рочків так зо 15, то ще нічого, але якщо за 20 – то вже хана.

Висновок: на жаль…

 

Лапопис 79

Знову стишки. Вечір довгий. Вечір плаче, Стогне лютий буревій… І ніхто з людей не бачить, Що в душі сумній моїй. Істинно, бляха, кажу: ніхто не бачить! Точнісінька така ж історія, як і з лапописом 80.

Висновок: на жаль…

 

Лапопис 78

Знову стишки. Починається стишком «Українські жінки» і рядком «Вона торкалась ніжного чола…» Це вже багато про що промовляє. Назагал – павлограбовщина якась. Наприкінці світлинка авторки – симпатичне дівчатко… Це ж треба було так з нього знущатися вчительці української мови і літератури!

Висновок: шкода мені дитини… Вчительці оголосити догану! Із «занесенням»! Нехай не мучить дітей. Зіпсувати смак – це ж однаково, що зґвалтувати…

 

Лапопис 77

Щось «про колонізацію німців». Без початку і без кінця. Не проза, не стаття, не есей, не… Взагалі – не!

Висновок: нафіґ!

 

Лапопис 76

Пишайтеся! Ви творите людину Крізь всі страждання мудрістю добра.

Висновок: крізь всі страждання мудрістю добра – нафіґ!

 

Лапопис 75

Скажи мені, терплячий мій народе…

Висновок: скажу – нафіґ!

 

Лапопис 74

Одна кричить, що сильно любить, А протилежна, що життя погубить.

Повіситись можна…

Висновок: нафіґ!

 

Лапопис 73

Авторові здавалося, що він пише поему «Там, де зостався 33-тій…»

Це авторові тільки здавалося.

Будемо вважати, що автор нічого не писав.

Висновок: а раз нічого не писав – то я краще промовчу…

 

Іван АНДРУСЯК, член журливий…