(Фраґменти з панегірика на пошану гетьмана Івана Мазепи)
* * *
Нехай щасливо вік довгий віщають
Твої Планети, Вельможний Гетьмане.
Погідний промінь хай гойно сяє
На старожитній Дім Твій, мосьпане.
Хай своїм пломенем Марс полум’яний
Твої Планети й Дім Твій огріває,
Й осмута ночі, мужній Роксолане,
Блиск твого сяйва хай не заступає.
* * *
Хай узвичненим шляхом амбіція суне,
Слідом за ґонором нудить світом.
Невелика хвала – з багатої скрині
Титулом зацним замайоріти.
Ба – той тільки в пурпурі ясно ясніє,
Кого пані Беллона позначить цим ґлянцем.
Хто їй скриню коштовну наповнить зуміє,
Той не пурпуром сяє, а скромним рум’янцем.